Українські аніматори закликають збільшити фінансування кіноіндустрії
Про це повідомили експерти під час онлайн-дискусії на тему "Спільний шлях. Минуле та майбутнє української анімації", організованої Довженко-Центром, передає Укрінформ.
"Індустріальної анімації в країні немає. Якби вона була, то ми серіали й повнометражні фільми кожного року випускали не шість за 30 років, а кожен рік. У нас все тримається на ентузіастах", - наголосила виконавча директорка УАнімА та продюсерка студії "Червоний собака" Олена Голубєва.
Вона також відзначила, що "у нас все робиться "всупереч", оскільки сектору анімації не вистачає фінансування.
"Україна в 2016 році підписала Східноєвропейський меморандум, у якому йшлося про те, що, аби українська анімація залишалася на плаву, потрібно не менше 10% з будь-яких фондів - державних і недержавних. Після кожного пітчингу я зазначала, що 10% не було ніколи – було 2%, 3%", - сказала вона.
Між тим, Голубєва наголосила, що війна завдала ще одного удару по сектору анімації найперше через відтік кадрів. На її думку, більшість фахівців, які вміли малювати та працювати в спеціальних програмах, назавжди виїхали за кордон, зокрема, у Польщу.
Водночас експертка підкреслила, що анімація у переважній більшості країн світу - це збиткова галузь: лише Дісней приносить прибуток. За її словами, якщо 10 % бюджету повертається після показу – то це вважається за успіх.
Своєю чергою, інші фахівці зазначили, що протягом останніх років справа з цим сектором в Україні налагоджувалася завдяки коштам із Українського культурного фонду та Держкіно.
Як зауважила програмна директорка Міжнародного фестивалю актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM Анастасія Верлінська, "до початку повномасштабного вторгнення ситуація не була ідеальною, однак з кожним роком ставала кращою". Вона наголосила, що зараз індустрія знаходиться в шоковому стані, і митці підтримують один одного всіма можливими засобами.
"Ми робимо покази. Якісь з них оплачуються – ми розподіляємо гонорари між режисерами. Якщо з’являються додаткові можливості, ми, звичайно, про них пишемо. Держкіно зараз нічого не фінансує", - сказала вона.
Також фахівчиня повідомила, що під час фестивалю "LINOLEUM", що відбувся в Києві на початку вересня, було представлено роботи режисерів - ентузіастів, але цього замало, аби рухати індустрію.
"Майже всі вони не працювали з держфінансуванням, а робили фільми з власного ентузіазму. І вони готові їх надалі робити. Водночас ці режисери мають комерційну роботу, тому кілька разів на рік вони ці фільми не робитимуть", - сказала вона.
На думку режисера анімаційного кіно Микити Лиськова, ще однією проблемою для української анімації залишається відсутність якісної освіти.
"Ми втрачаємо талановитих людей ще на перших кроках – вони їдуть на навчання до Європи та не повертаються. Дуже багато гарної анімації створюється ще студентами за маленькі кошти. Мені хотілося, щоб освіту в Україні відновили, і вона була не лише у великих містах, зокрема, Києві, Дніпрі, Харкові, Львові", - наголосив він.
Також він Лиськов підкреслив, що серед суспільства є зацікавленість в анімації: його проєкт "Putler Kaput!" підтримали близько 200 аніматорів, але "у людей відсутній ґрунт". Водночас у пошуках замовлень митці наразі мають виїжджати за кордон, бо" у Європі цікавий український контент".
Як повідомляв Укрінформ, Лиськов у своєму телеграмі "АнімаціЯ" започаткував флешмоб короткометражок про смерть путіна. Він закликав аніматорів намалювати короткий мультфільм до 10 секунд про те, яким міг би бути кінець очільника кремля.
