Римма Зюбіна документує, як Херсон чинить спротив російській окупації
Семеро акторів на тлі відео спротиву людей російській окупації у південному українському місті розповідають, як довелося співіснувати з підступним озброєним ворогом і з якими зусиллями вибиратися через ворожі блокпости, ризикуючи життя не лише власним, а й своїх дітей.
Спочатку (роботу над постановкою розпочали у перших числах вересня) для вистави обрали готовий текст. Утім зрозуміли, що власне в акторів достатньо особистих історій, які переконують, що Херсон та вся область від початку повномасштабного воєнного російського вторгнення пручалися приїзду на танках окупантів.
Одну з реальних героїнь ввела у п’єсу запрошена відома артистка театру і кіно Римма Зюбіна, яка читає власне сконцентроване листування з вчителькою з Херсонщини Тетяною Чумаковою-Зюбіною, з якою у соціальній мережі заприятелювала раніше через прізвище.
"Хтось ховав золото, а ми – книжки Стуса" - це слова у постановці реальної пані Тетяни, якій з донькою, теж вчителькою, доводилося «викручуватися», щоби не потрапити в окупаційні списки педагогів, які мали бути складені до 15 травня для проходження «перекваліфікації» в раніше окупованому рф Криму. Однофамілиці, врешті-решт, вдалося виїхати на тимчасове проживання в Німеччину.
Ще Римма Зюбіна в годинній документальній виставі чуттєво відтворює історію родини директорки-розпорядниці херсонського театру, чий старший син служить у Нацкорпусі, а менший був поряд, коли ФСБ росії приїздила з обшуками. Не могло тоді не прозвучати зі сторони окупантів: «Ваш син – нацист», бо так ворог називає всіх захисників України.
Акторське подружжя Євгенія Кірсанова та Руслан Вишнивецький розповідають зі сцени власну історію. Разом із неповнолітнім сином вони лише з п’ятої спроби за майже місяць змогли вибратися з окупованого Херсона. А це означає, що щоразу щонайменше з десяток разів змушені були зупинятися на деенерівських і російських блокпостах, де їх обшуковували, змогли знайти навіть у попередньо «почищеному» телефоні фото з проукраїнського мітингу, принижували, вимагали гроші.
Акторка Ангеліна Павлюк – не без гумору й іронії – переповідає у виставі «Лишатися (не) можна…» про події та переживання їхньої багатодітної родини. Це її батько – відомий театральний режисер Сергій Павлюк із українським прапором на плечах у березні стрімив з площі: «Херсон – це Україна! Завтра, по можливості передайте, що збираємося тут о 10-ій годині і продовжуємо розмовляти з цими козлами і казати, що «Слава Україні!». А багатоголосся йому відповідало: «Героям – слава!»
Окупанти, зрозуміло, теж помітили таку активність. Затримували режисера. Утім, на щастя, родині вдалося згодом виїхати з Херсона: в одній машині вісьмом людям.
Театральна команда зі сцени нагадала всім, що у квітні зривали фото учасників російсько-української війни меморіалу «Слава Україні» херсонці під примусом – рашисти на них наставили зброю.
«Для нас важливо донести іншим, що на окупованій території залишаються люди, зокрема працівники нашого театру, які не пішли на співпрацю з окупантами, які не виїхали не тому що чекали «руський мір», - каже акторка Євгенія Кірсанова. І додає, що після прем'єри вистави вдалося зібрати 3550 грн на допомогу працівникам театру, які залишаються в тимчасово окупованому Херсоні.
Режисер вистави - Євгеній Резніченко. Нову постановку вже зіграли у Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір'я» та Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки.
Традиційно, як це багато років відбувалося у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша, його гендиректор Олександр Книга – народний артист України, ініціатор та організатор відомого Міжнародного мистецького фестивалю «Мельпомена Таврії» – вийшов перед показом до глядачів. Він пообіцяв, що наступного дня після звільнення Херсона колектив зіграє одну з вистав на рідній сцені.
Валентина Самченко
Фото авторки та надані Театром і Риммою Зюбіною
