Нобелівська лауреатка Матвійчук у шкільні роки хотіла бути театральною режисеркою

про це вона повідомила в інтерв’ю Укрінформу у відповідь на запитання, чим би зайнялася Олександра Матвійчук, якби в світі запанували добро і справедливість.

“У шкільні роки я хотіла бути театральною режисеркою, і Євген Олександрович, я маю на увазі пана Євгена Сверстюка, він дуже був здивований, що я таки вибрала юриспруденцію і пішла боротися з несправедливістю, а не пішла в сферу мистецтва”, - розповіла вона.

Як зазначила Матвійчук, разом із Сверстюком вона проводила багато вечорів, присвячених відновленню забутої історичної пам’яті, літературних вечорів, заходів до пам’ятних дат у Будинку вчителя - він на той момент був головою Українського ПЕНу. “І от ми компонували сценарії, ми запрошували гурти і виконавців, тобто це було те, що мені приносило розраду і, направду, якби мені довелося народитися не в Україні, а в якійсь більш стабільний країні, - можливо, я була би митцем”, - додала вона.

“Але ж ми не вибираємо ні країну, в якій народжуємося, ні час, в який народжуємося, єдине, що ми вибираємо, - це чи бути чесними людьми і відповідати на ті загрози і виклики, які стаються в житті, чи просто плисти за течією. От я і вибрала - не плисти за течією”, - сказала Нобелівська лауреатка.

Матвійчук також розповіла про своє знайомство з видатним філософом, дисидентом Євгеном Сверстюком: “Познайомилися, коли я навчалася в Українському гуманітарному ліцеї в шкільні роки. Український гуманітарний ліцей намагався постійно вибудовувати зв’язок ліцеїстів із українськими письменниками, філософами, дисидентами, а Євген Олександрович проводив вечір, присвячений Тарасу Шевченку, він попросив у ліцею дати йому читців на цей вечір серед ліцеїстів, але щоб ці діти вибрали самі вірші, які хочуть читати. Я обрала дві поезії, мене запросили. Я пам’ятаю першу зустріч з Євгеном Олександровичем у Будинку вчителя і він питає мене: “Ви така маленька, чому ви вибрали саме ці дві поезії?”. Я не пам’ятаю, що я відповіла, але оцей момент зустрічі я запам’ятала. І це була знакова зустріч у моєму житті”.

За її словами, “Євген Олександрович завжди опікувався молоддю і мене він якось особливо виділив, можна сказати, що я роками зростала під його впливом. Я зі звичайної родини: у мене мама - вчитель, тато – лікар, як будь-яка звичайна родина, вони хотіли, щоби дитина була успішна, вони оточили мене любов’ю, але якісь ціннісні, світоглядні речі прийшли до мене з книжок і потім - зі спілкування в цьому дисидентському колі, бо саме там я зрозуміла, що ось це зло, проти якого боролися ці люди, воно не в якихось середніх віках, воно дуже близько, тобто - ти можеш відчути його дихання, якщо можна так сказати”.

“І це була дуже хороша школа, коли ти бачив фантастичних людей - дуже достойних, дуже талановитих, які віддали своє життя на те, що вважали правильним, на боротьбу за цінності, за цінності свободи і людської гідності, у яких не було жодних інших інструментів: власне слово і власна позиція - і це все, і вони змогли завдяки власному слову і власній позиції багато чого зробити”, - розповіла Матвійчук.

Як повідомляв Укрінформ, Євген Сверстюк - відомий український філософ, письменник-шістдесятник, дисидент. Помер 1 грудня 2014 року у віці 84 роки.