Минулий 2022 рік став для всіх галузей української культури справжнім випробуванням на стійкість – зруйновано понад 446 пам’яток, 20% митців виїхали за кордон, рекламний ринок впав на 63%, а “простій” і “скорочення” йшли пліч-о-пліч з працівниками креативних індустрій. 

Попри все культура України не лише вистояла, й пролунала на весь світ, заручившись його підтримкою:  гурт “Калуш” переміг на Євробаченні, 9 російських каналів залишили медіапростір ЄС, українські митці провели понад 2500 акцій, Ukrainian Freedom Orchestra гастролював по  Великобританії, Ірландії, Франції, Німеччині, Нідерландах і США, зрештою, українська пролунала з аудіогіду у Луврі.  Про те, які питання досі актуальні у 2023 “році незламності”, та про плани на майбутнє говоримо з  очільником Міністерства культури та інформаційної політики Олександром Ткаченком.

- Пане міністре, пропоную розпочати нашу бесіду з резонансної теми. За указом Президента у грудні було створено міжвідомчу комісію щодо перевірки використання майна Нижньої Лаври УПЦ МП.  Які проміжні результати?

- Комісія розпочала свою роботу. Швидше за все, конкретні результати будуть наприкінці січня. Єдине, що можу сказати, робота комісії на цей час триває, і нам варто чекати певних висновків.

- Почаївська лавра - наступна на перевірку?

- За результатами роботи цієї комісії може постати така потреба - принаймні я її не виключаю. Оскільки до використання майна в цій лаврі також були запитання.

- Третім великим центром для УПЦ МП є Святогірська лавра - вона теж на черзі?

- Почаївська та Києво-Печерська лаври належать державі, а Святогірську, здається, контролює обласна рада. Тобто це підпорядкування не наше, місцевої влади, тому вона (влада - ред.) має ініціювати цей процес. Не знаю, як там буде. З огляду на воєнні дії, я гадаю, що варто вирішити питання з приводу Києво-Печерської лаври. Ймовірно, після Почаївської, а вже потім рухатися далі.

- У Дії 60% українців проголосували за перенесення Різдва на 25 грудня. Це є показником світського характеру свята чи реальної потреби в оновленні церковного календаря? 

- Переважна більшість православних церков святкує саме 25 грудня за новоюліанським календарем. Між тим, друга офіційна дата - 7 січня - зберігається. Зміна дати обговорювалася давно. Це, насправді, порушує прозаїчні питання. Ми всі живемо за григоріанським календарем і святкуємо Новий Рік 1 січня. Якщо дотримуватися релігійного календаря, де Різдво припадає на 7 січня, то про Новий Рік 1 числа варто забути, бо триває піст. По цих питаннях мають ухвалити рішення синоди церков, найперше ПЦУ та УГКЦ. Безперечно, з огляду на російську агресію до суто релігійного питання додалася громадянська позиція.

БОРОТЬБА З РОСІЙСЬКИМИ НАРАТИВАМИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ - ТРЕК 2023 РОКУ

- Ще однієї темою на слуху є санкційна політка України щодо російських публічних діячів. РНБО підтримала це рішення -  119 фізичних осіб строком на 3-10 років отримали, зокрема, майнові обмеження. МКІП долучилося до формування списку. Чому важливі ці санкції проти Нетребко, Якубовича й інших?

- Очевидно, що москва використовує  медіа та  культуру як знаряддя війни. Санкції, що їх впроваджує українська влада проти російських артистів - не лише символічний крок всередині країни, а й стимул для того, щоб розширити ці санкції на міжнародній арені, зокерма в ЄС та США.  Наскільки я знаю, у межах комісії Єрмака - Макфола це питання також обговорювалося. Підтримувати війну проти України,  продовжувати сюди їздити з гастролями - у світ, який вони називають “якимось неправильним” (не цитуватиму їх) -  це, на мій погляд, цинічно. Ми ж не циніки, тому треба з цинізмом боротися. Нехай виступають у межах Тайги та Сибіру.

- Повалій, Лорак, Кіркоров, Басков ще зберігають звання Народних артистів України. Які законодавчі кроки пропонує МКІП задля скасування цих звань?

- Наразі законодавчого механізму позбавлення звань чи орденів не існує - лише є можливість нагороджувати. Зараз ми реєструємо проєкт закону, який розробило міністерство, про подолання наслідків русифікації. Він містить норми, що дозволять державі позбавляти пісанкційних осіб звань чи орденів. З боку колег-депутатів є повне розуміння та підтримка ініціативи.

- Як швидко це може статись?

- Є певна процедура проходження реєстрації цього закону. Зараз він знаходиться на підтвердженні в різних міністерствах, потім його винесуть на ухвалення уряду, після цього спрямують до парламенту.

- Це кілька місяців?

- Я думаю, що такого роду закони - це питання тижнів.

- Чи вплине цей закон на ситуацію з перейменуванням Київської музакадемії ім. Чайковського? Чи хвилюватися викладачам закладу про свої наукові праці, присвячені цьому діячу?

- Може і вплине. Я думаю, що жодного стосунку до наукових робіт це не матиме. Під час дискусії аргументи на зразок того, що Чайковський мав козацьке коріння, прибирається простим висловлюванням путіна, який вважає його, а також Достоєвського й Пушкіна, так би мовити,  посланцями російської культури.

- На Ваш погляд, що гірше - створити чи поширити пропагандистський меседж?

- І те, і те. Я не бачу великої відмінності, бо в сучасному світі між створенням та розповсюдженням - клік однією мишкою.

- Тож санкції для тих, хто генерує ідеї для пропаганди - ідеологів, науковців та експертів, та тих, хто ці ідеї поширює, зокрема медійників, не відрізнятимуться?

- Ми запропонували нашим міжнародним колегам в рамках підготовки інформаційного Рамштайну ідею щодо криміналізації на міжнародному рівні статей проти пропагандистів - тих, хто розповсюджує пропаганду в усьому світі: власне, проти ініціаторів-керівників і тих, хто бере в цьому участь. У цьому питанні важлива підтримка наших партнерів, бо криміналізація цих статей в світі значно посилює вагу такого рішення.

- Щодо інформаційного Рамштайну. Ви запропонували 7 пунктів. Що це за кроки?

- З нових ідей - зазначена криміналізація статей проти російських пропагандистів, робота з хайтек-компаніями: із соціальними мережами і ОТТ-платформами. Також це робота з розповсюдження санкцій не лише в країнах ЄС, але й в усьому світі. Зокрема, у країнах так званого “глобального Півдня”, де досі велика присутність російських медіа. Крім того, це координація дій щонайменше ЄС для протидії наративам російським наративам та їхньому розповсюдженню.

- Чи визначено, де проходитиме зустріч ?

- Проводимо перемовини із нашими французькими колегами. Є певні ініціативи з боку президента Макрона. Тож намагаємося узгодити наші позиції для того, щоб у межах, які будуть обговорені, зробити міжнародний форум або в Парижі, або, якщо буде затримка, то у Варшаві.

- Тобто, перевага надається Франції?

- Так. Бо там ведеться робота стосовно порушення на світовому рівні питання інформаційної безпеки.

- Ви закликали усунути російську ілюстраторку Анастасію Архіпову з посади голови комісії на міжнародному конкурсі ілюстраторів імені Ганса Крістіана Андерсена. Прокоментуєте результати цього заклику?

- Її усунули від керівництва. Сьогодні (12 січня - ред.) отримав повідомлення, що  нас підтримують 12 секцій Євросоюзу, але нам потрібно вести роботу з іншими країнами, аби було вирішено питання з приводу самої присутності в цих секціях росіян.

- І як масштабувати цей досвід?

- На початку війни більше ста інституцій відмовилися з ними співпрацювати - найбільше музеї і театри. У міжнародних організаціях цей процес складніший: наприклад, у ЮНЕСКО знадобилося багато часу, аби представник росії перестав очолювати комітет зі збереження спадщини. Рішення, які ми ініціюємо, зокрема, позбавлення права голосу в таких поважних організаціях, потребують якщо не консенсусного, то згоди переважної більшості голосів країн-членів. Тож це кропітка робота з аргументації.

- Одним і треків МКІП на 2023 рік в інформполітиці є підтримка платформи іномовлення - у бюджеті України закладено майже 2 млрд грн на це. Передбачається розширення мовлення за кордоном? Які країни найперше мають побачити телеканал FreeДом?

- Ці кошти виділені не лише для міжнародної платформи інфомовлення. Вони передбачають проведення відповідних мистецьких конкурсів та активізацію роботи з виготовлення контенту в Україні - саме на це спрямована переважна частина цих коштів. Певна частина піде і на продовження роботи FreeДом для посилення не лише їхньої російськомовної редакції, але й англомовної та арабськомовної версій.

- Для арабської мовної версії залучаються українські фахівці чи іноземні?

- Залучаються “нейтівспікери”. Із російськомовною платформою налагоджений процес, потреба є в посиленні інших редакцій.

- Як їх посилити?

- Щоб перебити “Раша Тудей”, треба набагато більше коштів, тому ми маємо бути креативними та використовувати сучасні платформи для розповсюдження контенту. Ми можемо давати правдиві факти - і тут сила на нашому боці. А от яким чином зацікавити і розширити охоплення - це завдання, перед яким ми стоїмо і працюємо над його вирішенням.

- Міжнародні партнери в межах інформаційного Рамштайну мають допомогти?

- Так. Ми активно працюємо для того, щоб і телемарафон,  і FreeДом були включені в кабельні мережі і в ОТТ-платформи. Але це значний обсяг роботи, бо платити гроші за розповсюдження контенту, як це робить Раша Тудей, ми не можемо.

- Чи стає образ українця ближчим у країнах Африки й Азії?

- Різні авдиторії потребують різного контексту. Якщо європейці знають, хто такі українці, то в країнах Азії, Африки та Латинської Америки це “терра інкогніта”. Треба починати з азів. Це має бути не лише медійна інформація, а й інший характер подачі інформації та культурні акції про багату культурну спадщину й історію України.

- Експерти наголошують, що Закон “Про медіа” споріднює Україну та Європу в інформаційній сфері. Що має зробити МКІП, аби впровадження цього акту в реальне життя було успішним?

- Наразі розпочата велика робота з підвідомчими підзаконними актами. Найголовніше, що Нацрада отримає повноваження до регуляції тих сфер, які знаходилися поза її відомством. На мій погляд, це “soft” регуляція, якщо йдеться про медіаплатформи.  Водночас ми отримали дороговказ для всіх медіа - можна користуватися одним законом і мати одного регулятора, а не мати шість законів і, відповідно, багато трактувань того, як існують медіа в цій країні. Крім того, коли ми говоримо про інтернет, ми знаємо, що в ЄС наразі ухвалюються нові закони на врегулювання діяльності ОТТ-платформ, так і впливають на хайтек-компанії і соціальні мережі. Нам потрібно буде його вдосконалювати з огляду на нові директиви ЄС.

- Протягом війни до України приїздили багато делегацій медійників задля перебирання українського досвіду. Чи застосовують вони його у своїй роботі? 

- Ми презентували дослідження Центру стратегічних комунікацій щодо роботи іноземних журналістів в Україні. Зокрема, під час опитування іноземні журналісти відзначили високий рівень журналістики в Україні.  Думаю, що у якомусь сенсі для західних медійників це стало відкриттям. Коли ще до війни я зауважував, що українське телебачення - одне з провідних в Європі, мені казали: “із чого ти взяв?”. А реакція закордонних медійників є підтвердженням цієї тези. Які практики вони беруть - ми це питання не ставили. Навряд чи, їм потрібно виживати, як ми виживаємо, та працювати в умовах війни.

- Виставка у Музеї війни «Обережно! Руzzкій мір» показала увесь тиск і засилля пропаганди на окупованих територіях. Чи може Україна проводити інформаційну контратаку на цих територіях?

- Якщо на деокупованих територіях інформація з України повертається у газетах, радіо та телебаченні, то до окупованих територій достукатися важче - для цього існують сучасні засоби зв’язку. Робота щодо збільшення охоплення населення на окупованих територіях інформації проводиться. Не можна сказати, що там люди не мають інформації з України. Мають - але не так багато, як би хотілося з об’єктивних причин.

- Який меседж ми маємо туди донести? “Україна пам’ятає про вас”?

- Достатньо просто надати можливість слухати українське радіо, читати новини. Самий факт того, що люди отримуватимуть інформацію з території України, зокрема, присвячену самим окупованим територіям.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ОЧИМА ЄВРОПЕЙЦІВ

- Ви згадували, що є запити від кількох європейських країн про проведення Сезонів української культури. Зокрема, нещодавно обговорити таку можливість із мером Брюсселя Філіпом Клозом. Як презентуватиме себе Україна, зважаючи на те, що в Брюсселі з’явиться мурал та відбудеться виставка  “Авангардна історія України”?

- Давайте окреслимо поняття “Сезони української культури”. Це - зосереджена в досить невеликому проміжку часу бурхлива активність, тобто не мурали чи виставки, які ми проводимо періодично, або не гастролі оркестрів. Під час Сезонів відбудуться кілька подій одночасно: концерти різних колективів, виступи поп-зірок, виставки артефактів тощо, що триватимуть впродовж тижня або 10 днів. Ми ведемо переговори як з французами, так і з німцями. Коли ж ми говоримо про конкретні точкові акції - вони тривають постійно, їх було вже понад 1000. Незабаром буде імерсивна виставка у Парижі, як і мурал у Брюсселі.

- Чи комунікує МКІП з британським художником Бенксі?

- (Посміхається) Я хотів би побачити людину, яка з ним комунікує, тоді б сконтактувався з цією людиною. Ми комунікуємо з місцевими представниками влади для того, щоб зберегти його роботи. Малюнки потрібно або консервувати, або перевезти те, що можна, задля збереження в одному з музеїв. Насправді, різне ставлення до того, де їх зберігати і як: у громадах чи поза ними. Однак певні домовленості вже є, ми чекаємо на їхнє втілення.

МІСЦЕ КУЛЬТУРИ СЕРЕД ВІЙСЬКОВИХ ПРІОРИТЕТІВ

- Повертаючись до культури, зазначу, що бюджет на цю галузь становить 8,7 млрд на 2023 рік. Чи можливо було уникнути зменшення фінансування більш ніж на 3 млрд ( порівняно з 2022 роком)  під час війни?

- Військовий час передбачає військові пріоритети. Тому ми сподіваємося, по-перше, на перегляд бюджету впродовж року за можливості. По-друге, ми ініціювали ідею акумулювати по 1% від мінкультів країн ЄС на підтримку найперше тих митців, які продовжують працювати в Україні. За різними даними, від 70% до 80%.  Тому для нас важливо поновити адекватне фінансування і УКФ, і УІК. Причина дуже проста - у нас культурний фронт довів свою користь, тож потребує подальшої підтримки.

- Спроможність яких галузей культури викликає у Вас як у міністра занепокоєння у 2023 році?

- Перше - це збереження наших артефактів і  спадщини, консервація пошкоджених пам'яток. Друге - відновлення повною мірою роботи митців з усіх сфер, які представляють як мистецтво та культуру, так і креативні індустрії.

- Щодо першого Вашого побоювання, відбувається співпраця з міжнародними партнерами, а також військовими обласними адміністраціями щодо консервування пошкоджених об’єктів? 

- Багато з цих об’єктів культурної інфраструктури продовжують працювати. Перша назріла проблема, – це постачання генераторів. Наразі десятки приладів поставлені від Польщі, Литви, Естонії, від ЮНЕСКО. Буквально сьогодні дізнався, що буде з боку Франції також постачання. Тобто, певні джерельця генераторів ідуть. Але відстань між тим, що потрібно - близько 4 тис. генераторів - і тими десятками, які зараз надходять, досить велика.

- Друга проблема - це матеріал для утеплення на час війни для подолання різних пошкоджень, але з цим простіше. Тут ми намагаємося знаходити як місцеві органи влади, так і донорів, спонсорів, міжнародні організації, такі як ALIPH, які надають суттєву допомогу, що сягає мільйонів доларів.

- Український бізнес долучається?

- Так, певною мірою приємно констатувати, що періодично ми бачимо руку підтримки бізнесу для сфери культури. Але більше бізнес зосереджений на допомозі армії, відновленні шкіл чи на організації пунктів незламності.

- Щодо зруйнованих пам’яток на окупованих територіях. Чи ведеться їх облік? 

- Ми намагаємося зібрати інформацію. На деокупованих територіях робота експертів триває – це зрозуміло. На окупованих - ми можемо користуватися лише інформацією з других-третіх рук. І це непросто. Є відеофіксація – безперечно, ми беремо до уваги. Важливий інший трек: завадити нелегальному трафіку артефактів, які росіяни вкрали на території України, і мати точний перелік викраденого. Такий перелік вже складається.

- Там багато пунктів?

- Ми зараз не будемо про це говорити. Якщо території окуповані – певні реєстри у нас існують, але вони потребують перевірки.

- Чи внесено зміни в плани евакуації музейних експонатів, враховуючи досвід та втрати під час війни?

- Факт, що потрібно переглядати правила евакуації пам’яток, які існували до війни, зараз ми не просто усвідомлюємо – така робота триває. Наразі вона для службового користування, тому ділитися подробицями не буду. Нагадаю лише, що за період війни перевезено понад 160 тис. артефактів у безпечні місця - це напевне найбільша евакуація з часів Другої світової війни.

- А що з рекламною галуззю? Ви казали, що закон про рекламу закриє вимоги ЄС щодо аудіовізуальних послуг. Що Ви очікуєте від нього?

- Ми розпочали з колегами роботу щодо з'ясування перспектив медійного ринку під час та після війни. Реклама сьогодні присутня на різних носіях - і онлайн і офлайн, тому потребує спільної регуляції, за аналогією з медіа і Нацрадою. Я сподіваюся, що цей закон внесе корективи щодо тих рекламодавців, які полюбляють розміщувати рекламу на піратських сайтах. З боку законодавства у питанні про фінансування піратів має бути поставлена крапка.

- Яким буде покарання?

- Давайте подивимося на ініціативи законодавців. Я знаю, що це обговорюється, але фінанальної версії немає, і мої здогадки можуть завести не в той бік.

- Чи робитиме якісь кроки МКІП, аби повернути митців?

- Для того, щоб ми не втратили наші таланти, нам потрібно не лише їх повертати, а й створювати нові можливості, аби їм було де і як працювати, і загалом мати мету працювати в Україні. Тож необхідні ресурси, яких поки у нас немає. Це великий виклик знаходити можливості як в українському бюджеті, так і в бюджетах наших донорів, щоб вага культури під час війни не була втрачена. Тож ми надзвичайно вдячні Європі за ті мільйони євро, що виділяються на підтримку діячів культури та журналістів, які виїхали з України.

- Водночас задля подальшої підтримки митців потрібно інвестувати в проведення фестивалів, продовження промоції української культури за кордоном. Поки ми спираємося на допомогу наших партнерів, але після війни цю промоцію потрібно буде продовжити за рахунок Української держави. Ми бачимо великий інтерес до української культури, і його не можна зменшувати.

- Після війни теж буде підтримуватися інтерес, налагоджений за час війни? Такий план?

- Саме так. Для нас відкриті різні фонди, зокрема, Eurimages і Креативна Європа. Також розвиваються різні колаборації з культурними інституціями, що значно полегшує проникнення ( в хорошому розумінні) наших мистецтв чи культурної спадщини на провідні майданчики в світі.

- І наостанок - як Ви оцінюєте розвиток подій навколо Довженко-центру? Новий конкурс на очільника інституції поверне ситуацію в конструктивне русло?

- Найперше мають бути виконані домовленості, досягнуті під час зустрічі представників Довженко-Центру та Держкіно, власне, про зупинити реорганізацію в той спосіб, в який вона відбувається зараз. У цьому сенсі головне питання, яке нас турбує, - збереження колекції. Я думаю, що на це може позитивно вплинути і конкурс на керівника.

Вела розмову  Світлана Ткачук

Фото: Геннадій Мінченко