Архітектурні дива чеського спадку в Закарпатті заговорили українським голосом
МОЯ ЗАДУМКА – ЗАДІЯТИ ЯКОМОГА БІЛЬШЕ ТИХ, ХТО В УКРАЇНІ, ДАТИ ЇМ РОБОТУ, ТРІШКИ ПІДТРИМАТИ ФІНАНСОВО
Команда дослідників створила аудіогід на основі інтерактивних карт про унікальну спадщину Закарпаття часів Першої Чехословацької Республіки. До створення цього науково-популярного проєкту постаралися максимально залучити українських фахівців культурної сфери.
«Ми вас підтримуємо і підтримуватимемо. Ми з вами», - перші слова, які я почула від Радки Рубіліної, директорки Чеського центру у Києві, коли зателефонувала, щоб розпитати про новий проєкт детальніше. І неймовірно тепло стало від них, бо велика підтримка складається з таких от, ніби невеликих, але надважливих кроків.
Історико-культурний проєкт «Чеський спадок в Закарпатті» покликаний привернути увагу до чеської культурної і архітектурної спадщини як органічної частини Закарпаття, і зокрема Ужгорода. Він був задуманий понад рік тому, частина його – була готова вже в лютому, і Чеський центр міг би спокійно завершити його самостійно. Але коли росія повномасштабно напала на нашу країну, чехи вирішили максимально залучити до реалізації українців – акторів, студії запису, продакшн студії, дизайнерів – щоб підтримати людей, які зараз залишаються в професії і продовжують працювати.
«Це була моя задумка – задіяти якомога більше тих, хто зараз в Україні, дати їм роботу, трішки підтримати фінансово. Звісно, ми все могли б записати в Чехії, але нам хотілося бути частиною того, що відбувається у вас, – це завжди було завданням Чеського центру. І мені здалося, що через цю роботу ми стали з вами ще ближчими», - поділилася зі мною Радка.
ЦЕ ВЗАГАЛІ ОКРЕМА ІСТОРІЯ, БО МИ ЗАПИСУВАЛИ У БЛЕКАУТ. ОДНА ЛАМПОЧКА ГОРИТЬ, ГЕНЕРАТОР ГУДЕ, А МИ ЗАПИСУЄМО!
Координаторка проєкту, українська режисерка Ганна Турло додала, що українська сторона здійснила надзвичайно круту роботу, хоча людям довелося працювати у блекаути, в перервах між повітряними тривогами та іншими екстремальними викликами сьогодення. «Це страшний і складний час, але інколи робота допомагала навіть психологічно. Всі вони нам дякували, що ми з ними співпрацюємо, що не забули про них. Це було важливо», - сказала вона.
Аудіогід записаний трьома мовами – чеською, українською та англійською. Над записом працювала українська студія «Badminton Music Studio», чеський голос аудіогіда записувала сама Радка Рубіліна, англійську версію (чоловічу) - Ден Погарський, британський актор, художник-ілюстратор, який зараз живе в Чехії. Жіночим голосом англійську версію озвучила українська актриса театру ProEnglish Theatre Аліна Зєвакова – «це взагалі окрема історія, бо ми її записували у блекаут, майже в суцільній темряві. Одна лампочка горить, генератор гуде, а ми записуємо!», - згадала Анна.
Українську версію «Чеського спадку в Закарпатті» записав актор театру «Золоті Ворота» Орест Пастух («Родина патологоанатома Людмили», «Отелло/Україна/Facebook», «Miłość/Любов», «Бери от жизні всьо», «Mudak»).
Експертами проєкту стали Любов Павлишин, Павло Худіш, Ліна Дегтярьова, Олег Олашин. Переклад та редагування – Доброслави Чепцової, Катерини Газукіної та Марти Госовської, координація – Ганни Турло та Євгенії Нестерович.
У рамках проєкту також виготовили інформаційні листівки із зображеннями об’єктів, внесених до туристичного маршруту, з текстовим доповненням на звороті. Їх теж намалювала молода ужгородська дизайнерка Дарина Задорожня.
Автори вирішили трохи «оживити» статичну архітектуру, і вона виконала їх справді незвично - прикрасила сакурами, цвітінням яких славиться Ужгород, цікаво «погралася» фактами чеської історії та тонко включила ці сенси в зображення будівель. На деяких листівках ми бачимо першого президента Чехословаччини Томаша Гарріга Масарика, який їде на коні або просто лежить десь… під мостом, відпочиває в Ужгороді, йому там добре.
«Потрібно просто уважно подивитися на ці гарні листівки і ви в кожній знайдете краплю прихованого чеського гумору», - посміхається директорка Чеського центру.
МЕНІ ЗДАЛОСЯ, Я ПРИЙШЛА В АПТЕКУ У ПРАЗІ, АЛЕ НЕ В СУЧАСНУ, А ТУ, ЯКА ІСНУВАЛА 70 РОКІВ ТОМУ!
Цікавлюся у неї:
- А як взагалі народилася ідея створити аудіогід будівлями часів Першої Чехословацької Республіки?»
Відповідає:
- Ідея проєкту народилася безпосередньо у мене, в момент, коли я вперше приїхала до Ужгорода, погуляла містом, вирушила далі по Україні, а в Мукачеві зайшла в одну аптеку на площі, - і у мене просто… сталося дежавю!
Мені здалося, я прийшла в аптеку у Празі, але не в сучасну, а ту, яка існувала 70 років тому! Тут були всі меблі – дерев’яні, вироблені у 30-х роках. Озирнулася навкруги - навіть ролети на вікнах чеського виробництва! Я насолоджувалася. Все збереглося дуже гарно, ми в Чехії вже не можемо такого бачити - перебудували, замінили новим, а в Україні воно лишилося в неймовірному вигляді, - захоплено розповідала Радка.
Ця невеличка аптека, яка так її вразила та надихнула на новий проєкт, не була включена в інтерактивний путівник, оскільки його автори зосередилися на архітектурній спадщині, а будівля, в якій та розташована, не дуже цікава в цьому контексті – все цікаве саме всередині.
Команда дослідників обстежила в експедиціях та детально описала на основі архівних даних сорок об'єктів. Деякі з них нещодавно відновлені, деякі, на жаль, перебудовані до маловпізнаваного стану, деякі збереглися майже повністю.
Всього на сьогодні до проєкту «Чеський спадок в Ужгороді» увійшло 30 об’єктів, а в «Чеський спадок в Закарпатті» - 10. Маршрути вже складені, і автори запрошують нас віртуально відвідати деякі найцікавіші місця.
МІСТО-САД. РОБІТНИЧА, АБО «МАСАРИКОВА КОЛОНІЯ» В ХУСТІ
Найперше хочеться поговорити про об’єкт, побудований чеським архітектором-модерністом Ярославом Фрагнером, одним із видатних проєктувальників функціональної архітектури в Чехії. Це робітнича, або «Масарикова колонія» в Хусті. Таке собі «місто-сад» для життя простого робочого люду, збудоване державним коштом у 1923-24 роках і назване на честь першого президента Чехословаччини Томаша Гарріга Масарика.
- Чому саме цей об’єкт вартий особливої уваги? Чим він такий примітний?
- Насамперед тим, що це взірець не лише нової архітектури, а й цілковито нового підходу до життя, - пояснює Радка.
Адже для того, щоб робітники добре працювали, їм потрібно дати гарні умови, - тому і з’явилася колонія з майже ідилічними дерев’яними будиночками, розташованими по колу – а посередині маленька площа. Вони збудовані в специфічному стилі, який комбінує місцевий фольклор та орнаменти з функціоналізмом, кубізмом. Кубізм – це ж суто чеська архітектурна течія, якої немає ніде в світі, крім України (до слова, про чеську житлову архітектуру – у нас і досі квартири-«чешки» вважають дуже комфортним житлом).
- А що ще потрібно трударю, який має добре працювати? – продовжує дослідниця. - Правильно! Йому потрібна поряд родина, люди, яких він любить, – тоді він буде «прив’язаний» до місця, де працює, тому всі будиночки розраховані на сім’ї. Всього там розмістилося 94 родини. Також збудували 6 гуртожитків, які називали «свободарнями».
Біля кожного будиночка - маленький клаптик землі. І коли архітектори Їндржих Фрейвальд та Ярослав Бем проєктували колонію, вони давали рекомендації, як піклуватися про цей городик-садочок, що там посадити, щоб це було гарно і приносило користь. Були там збудовані також дитсадок і школа.
«Жити красиво та якісно і працювати – це те нове, з чим прийшли чеські архітектори в Західну Україну. Активна забудова подібних об’єктів в Ужгороді та Мукачеві починається з 1921 року і триває до 1934-го. Коли ви подивитеся колонію, складається сильне враження, - це не схоже на жодне інше місце в Україні, і дуже схоже на чеські міста», - резюмує Радка Рубіліна.
Деякі об’єкти, внесені в маршрут, є пам’ятками архітектури, а деякі - ні. І величезна складова мети проєкту - не лише поставити точки в Google Maps, а і висвітлити історію. Зараз будиночки з колишньої колонії в різному стані, але вони функціонують. Дослідники роздрукували буклети і роздали сучасним мешканцям, щоб вони знали про своє житло, яку цінність воно має та як краще тримати ці будівлі в належному стані, щоб остаточно не зіпсувати їхню унікальність.
З ІДЕЄЮ ПІЗНАВАТИ ПРИРОДУ В РІЗНІ ПОРИ РОКУ ЧЕСЬКІ ТУРИСТИ ПРИЙШЛИ В ЗАКАРПАТТЯ
Робітнича колонія – це великий об’єкт. Коли до Хуста приїдеш, складно її не помітити, а є зовсім маленькі, «заховані» високо у Карпатах. Це туристичні притулки, які побудував Чеський Туристичний Клуб. Чехи називають їх «притульня» - дуже тепле слово, яке буквально означає, що можна тісно притулитися один до одного, зігріваючись.
«Коли у чехів є вільний час, вони беруть рюкзак, спальний мішок і йдуть у гори - так заведено у нас. Всі так роблять: взимку, влітку, восени – не важливо, ми йдемо в гори. І з цією ідеєю пізнавати природу в різні пори року чеські туристи прийшли в Закарпаття. А коли ведмідь гуляє поряд - не дуже приємно, то давайте побудуємо маленькі туристичні бази, як у Чехії - туристичні притулки», - пояснила появу чеської архітектури високо в горах пані Радка.
Розпал популяризації пішохідного туризму у Чехословаччині припав на 1936 рік. В той час по всій «Підкарпатській Русі» (тодішня назва закарпатського краю) збудували десятки туристичних притулків, готелів та осель. Лише у закарпатському високогір’ї їх було 17, і кожен із них не був схожий на інші. Зараз із 17 лишився тільки один – на Явірнику.
«Коли я піднялася на Явірник, мені знову здалося, що я в наші чеські гори прийшла - та ж архітектура, чистий чеський фольклор. Звісно, там вже додався і місцевий фольклор – дуже гарний. Ця «притульня» досі відчинена, абсолютно функціональна, люди там зупиняються. Це фантастика! Але знайти її зовсім непросто, ми одразу поставили її на карту, щоб усі знайшли», - розповіла ініціаторка проєкту.
ОЩАДНИЙ БАНК НА ВИНОГРАДАХ СТАВ ДЛЯ МЕНЕ ТОЧКОЮ ВІДЛІКУ, КОЛИ Я ПОЧАЛА ВПІЗНАВАТИ ЧЕСЬКУ АРХІТЕКТУРУ
«Будівля Ощадного Банку на Королівських Виноградах стала для мене точкою відліку, коли я почала впізнавати чеську архітектуру. Зараз, коли йду Прагою, можу чітко сказати – це зробили чеські архітектори часів Першої Республіки», - розповіла про ще один об’єкт туристичного маршруту Анна Турло.
Радка Рубіліна сміється: «Ми навіть всередину «вломились», так стукали у двері, що нам неможливо було не відчинити! Але вони зробили ремонт і все знищили, тільки фасад залишився - та й це вже добре».
У незвичній двоповерховій будівлі на сучасній вулиці Ярослава Мудрого в міжвоєнний період, за часів Чехословацької Республіки, розташовувалася філія міського Ощадного банку на Королівських Виноградах. Банк збудований в архітектурному стилі рондокубізму, характерному для першої половини 1920-х років. Цей стиль можна побачити лише на території колишньої Чехословацької Республіки, до якої входила і Підкарпатська Русь. Архітектор Йозеф Ґочар, який будував банк, разом з іншими архітекторами винайшли цей стиль на пошану самого факту заснування Чехословацької держави. Для нього характерні масивні півкруглі та трикутні елементи, елегантна декоративність і дуже часто відтінки червоного та білого кольорів фасаду. Тож рондокубізм зовсім неважко відрізнити, але й не так легко знайти серед європейської архітектури.
У ПЕРШИЙ НОМЕР НАЙПРОГРЕСИВНІШОГО В АРХІТЕКТУРІ НІМЕЦЬКОГО ЖУРНАЛУ «BAUHAUS» ПОТРАПИВ ПЛАН ЗАБУДОВИ МУКАЧЕВА
Коли автори описували архітектуру, то намагалися написати трохи більше про те, навіщо ці будівлі потрібні були. Наприклад, школи - коли будували, скільки там було класів, якими мовами викладали, як це розвивалося. Те саме, звісно, стосувалося і лікарень – їх дуже багато в той час було збудовано.
Наприклад, Павільйон для немовлят Державного чехословацького дитячого будинку, а нині одного з корпусів Закарпатської обласної дитячої лікарні.
 |
Це один із перших модерністських проєктів Ярослава Фрагнера, датований 1922 роком. Приміщення павільйону було настільки сучасним, що лише ескіз його забудови (а вона була зведена на 5 років пізніше) потрапив у канонічний журнал «Bauhaus Zeitschrift»!
«Уявіть, у перший номер найпрогресивнішого в архітектурі на той час німецького видання потрапив план забудови в Мукачеві! Це був чистий функціоналізм, настільки все продумано та красиво було в тій будівлі, що його обговорювали на всіх світових конференціях. Я навчалася в університеті і знала, що один чеський архітектор потрапив у «Bauhaus Zeitschrift», а потім на власні очі побачила це диво в Мукачеві. І ця будівля зараз стоїть! Там досі пологовий будинок, на нього можна подивитися. Неймовірна історія!» - захоплено сказала Радка Рубіліна.
Я НЕ ЧЕКАЛА, ЩО ТАКЕ МАЛЕНЬКЕ МІСТЕЧКО – УЖГОРОД, А ДВІ ГОДИНИ ХОДИШ, СЛУХАЄШ, ДИВИШСЯ – І ВЕСЬ ЧАС ЯКІСЬ НОВІ РЕЧІ
- Цікаво, за скільки можна пройти весь маршрут? – ставлю практичне запитання.
- Маршрут в Ужгороді можна пройти приблизно за дві години. Я не чекала, що таке маленьке містечко, а дві години ходиш, слухаєш, дивишся - і весь час якісь нові речі. Дуже несподівано для міста, в яке люди прибувають і одразу переїжджають далі (воно перше від кордону), – а дарма. Цей маршрут покаже, що тут реально є дуже багато чого подивитися, - пояснює Радка.
Що стосується об’єктів архітектурної спадщини всього Закарпаття, то було вирішено не вести людей конкретним маршрутом, а поставити точки на мапі. Каже: «Немає сенсу їхати від однієї точки до іншої, якщо дорогою є водоспади, гори та інші красиві місця. Ми вирішили, нехай ці точки просто висвічуються на мапі, коли ви з ними поряд, привертають вашу увагу. Варто лише натиснути, - і навігатор вас туди доведе. Це дуже просто для тих, хто шукає».
Своєю основною аудиторією автори вважають дві групи: перша – ті, хто шукає щось незвичне. І якщо вони забивають пошук в Інтернеті, то проєкт «Чеський спадок в Закарпатті» одразу відкривається їм у вигляді карти, об’єктів та всієї інформації про них. Такі специфічні туристи зазвичай приїжджають на місце вже цілковито інформаційно підготовленими – все прочитали, все з’ясували, тепер дивляться на власні очі.
«А друга цільова група, це ті, хто приїде кудись, а потім подумає: і що ж тут цікавого може бути навколо? – усміхається Радка. - От для них ми працювали із застосунком Google Maps, коли показуєш свою позицію на карті, а тобі показує цікаві місця поблизу – і ми там є! Ми використали ще й чеський застосунок Mapy.cz, щоб забити й туди наші точки і вони лишилися там назавжди».
Звісно, аудіогід про унікальну спадщину Закарпаття часів Першої Чехословацької Республіки створювався для мирного часу, і, на жаль, зараз туристичні потоки до України трохи загальмувалися. Але одразу після нашої Перемоги обов’язково почнеться нова туристична хвиля. Віримо і наближаємо цей момент кожен на своєму місці.
Любов Базів. Київ
