Кінолютий: Австрійська імператриця, каталонські фермери, українські прикордонники
З 2 лютого
Корсаж / Corsage
Одна з найчарівніших героїнь «прекрасної епохи» серед представників королівських сімей Європи, австрійська імператриця Єлизавета, стала персонажем майже двадцяти кінокартин (можливо, найулюбленіша кінематографістами постать австрійської історії). Однак серед присвячених їй стрічок, серед яких найпопулярніша трилогія Ернеста Марішки з Ромі Шнайдер в головній ролі, знайома і нашому глядачеві, - навряд чи можна відшукати твір настільки незвичайний, як фільм Марі Кройцер, що демонструє вельми неординарне осмислення історичного жанру. Довільно інтерпретуючи події з життя Єлизавети Баварської (Вікі Кріпс) і з іронічною зневагою відмовляючись від претензій на достовірність антуражу (глядача, який не освоївся з правилами гри, приголомшить то сучасна люстра в будуарі імператриці, то Франц Йосиф, котрий незворушно відклеює бакенбарду), автори передусім намагаються розкрити психологічні переживання жінки, котра немов затягнута в умовності епохи - і в якийсь момент вже відмовляється миритися із цим.
Фільм отримав безліч нагород, включаючи приз за найкраще виконання у конкурсі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю та нагороду найкращій актрисі Європейської кіноакадемії. Українська прем'єра відбулася в основній програмі Київського тижня критики.
Стук у двері / Knock at the Cabin
М.Найт Шьямалан поставив містичний трилер, в якому гостросюжетні колізії, виявляються своєрідним коментарем до стану сучасної цивілізації. Слідом за літературним першоджерелом, бестселером 2018-го року Пола Г.Тремлея «Хатина край світу», серед найбільш захоплених читачів якого виявився Стівен Кінг, фільм оповідає про сім'ю, що складається з двох батьків і прийомної доньки, яка проводить літню відпустку у відлюдному будинку на лоні природи. Якось до них з’являється четверо незнайомців, які стверджують, що наближається кінець світу (на підтвердження своїх слів вказуючи на новинні повідомлення про черговий тайфун), і, щоб врятувати світ, необхідно принести в жертву когось із них трьох, мовляв, самі повинні вибрати, кого менше шкода.
Приголомшені герої доходять природного висновку, що стали жертвою нападу гомофобів, охоплених вкрай бурхливими фантазіями.
З 9 лютого
Алькаррас / Alcarràs
Названий на честь каталонського муніципалітету, де розгортається його дія, фільм іспанського режисера Карли Симон, який завоював «Золотого ведмедя» Берлінського МКФ, розповідає про фермерську сім'ю, яка опинилася перед лицем неминучих, але відчайдушно відкидуваних її главою змін, коли власник землі, де їхні предки покоління за поколінням вирощували персики та інжир, вирішує облаштувати господарство сонячних батарей. Картина відрізняється непересічною органічністю непрофесійних виконавців та меланхолійно-світлою інтонацією, з якою представлені сварки та примирення близьких людей, у чиї взаємини вриваються соціально-економічні трансформації.
«Алькаррас» став другою роботою Симон, чия дебютна картина «Літо 1993», що здобула приз за найкращий дебют Берлінського кінофестивалю у 2017 році, знайома українським синефілам за конкурсною програмою Одеського МКФ, де «Літо», як ми писали свого часу, отримало приз журі як кращий фільм міжнародного конкурсу.
До чого тут любов? / What's Love Got to Do With It?
Молодий лікар, нащадок пакистанської сім'ї, що іммігрувала до Лондона (Шазад Латіф), видається уособленням нового покоління британців, які поділяють цінності сучасної Європи незалежно від походження. Але батьки героя, переконані в доцільності заповітів старовини, наказують йому вирушити на історичну батьківщину і взяти за дружину дівчину, на яку вони йому вкажуть. Достойний син знехотя вирушає до Пакистану, втішаючись моральною підтримкою, яку йому надає друг дитинства, документалістка (Лілі Джеймс), котра пропонує йому зняти фільм про цю незвичайну подорож.
Цю романтичну комедію про зіткнення культур та хитку грань між дружбою та любов'ю режисер Шекхар Капур, відомий своєю дилогією про Єлизавету Першу, поставив за сценарієм Джемайми Голдсміт, англійки, котра дев'ять років прожила в Пакистані.
З 22 лютого
Мирний-21
Подібно до «Черкас» Тимура Ященка, картина Ахтема Сеітаблаєва присвячена одній із перших подій російсько-української війни. Розповідь розгортається у перші дні червня 2014-го року у розташуванні Луганської прикордонної бази, останньої державної установи Луганська, над якою було піднято український прапор. Захисники кордону опиняються в облозі у сотні бойовиків, і, хоча багато хто ще вважає те, що відбувається, діями антимайданних люмпенів, які розперезалися, керівництво бази розуміє - йдеться про новий акт військової агресії, аналогічний захопленню Криму, і організує оборону.
У картині знялися провідні актори вітчизняного кіно, серед яких Роман Ясиновський, Євген Ламах, Андрій Мостренко, Лариса Руснак, Олексій Титаренко та Павло Лі, який загинув у березні, допомагаючи в евакуації в Ірпені.
Фестивалі місяця
Перший повноцінний фестиваль ізраїльського кінематографа запам'ятався столичним кіноманам не лише високою якістю програми, а й драматичним збігом - за тиждень після його проведення, у червні 2006-го року в Будинку кіно, в тому ж місці, була представлена й дуже примітна програма ліванських фільмів. Ще через кілька тижнів "Хезболла" випустила свої ракети - і розпочалася Друга ліванська війна.
Цього року проблематика кінематографа країни, для якої військова загроза нерозривно вплетена в рутину повсякденності, як ніколи близька українським глядачам. Організований Посольством держави Ізраїль та компанією «Артхаус Трафік» «Тиждень ізраїльського кіно», який під гаслом «Кіно незламності» пройде в кінотеатрі «Жовтень» з 16-го по 19-те лютого, відкриється картиною «Образ перемоги» Аві Нешера, що присвячена подіям початку Війни за незалежність Ізраїлю, коли єврейські поселення зазнали атак єгипетських військових. При цьому події показані з точки зору єгипетського кінорежисера, який вирушає на місце подій, щоб зняти натхненний патріотичний фільм, - і, подібно до нинішніх російських воєнкорів, виявляє, що реальність анітрохи не схожа на його очікування.
Фільм Шерон Бар-Зів «Доброго ранку, сине» на прикладі боротьби близьких і лікарів за життя молодого солдата, який дістав тяжке поранення, розкриває повсякденну драму родини ізраїльських військових, на жаль, таку знайому багатьом українським сім'ям.
Хвороба іншого гатунку підпорядковує собі існування героїв стрічки «А ось і ми» Ніра Бергмана. Фільм розповідає про людину, яка багато років доглядає сина, котрий страждає від аутизму і тепер його помістили до спеціалізованого закладу. Переконаний, що син потребує його опіки, герой вирішує організувати втечу.
"Паризький бутик" Марко Кармела є промовистим зразком жанру бадді-муві. Спочатку не дуже симпатизують одна одній героїні оповіді, розділені соціальними бар'єрами і, здавалося б, усіма життєвими установками, француженка-юрист, яка приїхала до Ізраїлю у відрядження, і водійка єрусалимського таксі, котра має намір змусити клієнтку добряче розщедритися, під час пригод, які переживають у кварталах Старого міста, і після мимовільних спогадів про свої особисті нещастя, поступово переймаються дедалі більшою взаємною симпатією.
Квитки доступні на сайті кінотеатру.
28-й фестиваль «Нове німецьке кіно», що організований компанією «Артхаус Трафік» спільно з Ґете-інститутом і вже відбувся наприкінці минулого року в Києві, Харкові та Чернівцях, з 9-го по 11-те лютого пройде в Одесі та з 13 -го по 15 лютого- у Дніпрі. Будуть представлені «Велика свобода» Себастьяна Майзе, один із кращих європейських фільмів останніх років, присвячений можливості набуття індивідуальної свободи всупереч зовнішнім обставинам, заснований на реальних подіях «Фальсифікатор» Меггі Перен про німецького єврея, який у розпал Голокосту рятує своїх близьких завдяки створенню фальшивих документів, і «Комедія Штазі» Леандера Гаусманна, - несподівана комедія про прикрощі та радощі агента Штазі, що чудово розіграна і викликала полеміку про доречність комедійного підходу до подібного матеріалу.
Столичний Будинок кіно ще до вторгнення став подібним до палацу Сплячої Красуні, в який з'явився не Принц зі своїм животворним поцілунком, а Кощій, щоб утвердити сонне царство. Хто ж розвіє тугу патріархів, які коротають осінь у кафе на другому поверсі, хто піділлє в їхню каву заслужений коньяк, хто закине невід у зграйки юних шанувальників кіномистецтва, щоб витягнути невинних і недосвідчених у зали і коридори на Саксаганського,6, хто наповнить їх простори захватами та лайкою адептів нових «Племен» та «Поводирів»?
Наталія Соболєва та Людмила Горделадзе, які колись перетворили «Кінопанораму» та «Жовтень» на синефільські центри столиці, організували у Будинку кіно «Осередок Кіноспільнота» (https://www.kinospilnota.kyiv.ua/), в рамках якого проходять покази нових українських стрічок, що супроводжуються творчими зустрічами та обговореннями, котрі, як ми знаємо, здатні прикрасити перегляд кращих фільмів і поліпшити посередні.
10-го лютого Богдан Бенюк представить стрічку Зази Буадзе «Мати апостолів» зі своєю участю про одісею збирачки музичного фольклору з Вінниці, яка вирушає на контрольовану сепаратистами та російськими військовими територію на пошуки сина, пілота ЗСУ, чий літак виявився збитим. У цій небезпечній мандрівці їй надають допомогу і законспіровані агенти українських спецслужб, і місцеві жителі, налаштовані проукраїнськи або просто співчувають материнській біді. Незважаючи на певний перехльост ліризму та низку не дуже правдоподібних подробиць, «Мати апостолів» підкуповує поєднанням патріотичного пафосу, повагою до подвигу українських воїнів та співчуттям до того горя втрати близьких, яке об'єднує людей незалежно від їхніх поглядів.
15 лютого «Кіноспільнота» пропонує відзначити День святого Валентина переглядом добірки романтичних короткометражок, які можна буде обговорити з їхніми авторами.
24 лютого відбудеться показ фільму Дмитра Томашпольського «Лариса Кадочникова. Війна», один із найкращих і найбільш оригінальних документальних фільмів про драматичну вітчизняну сучасність, присвячений не фронту, а тилу, київській творчій еліті, взагалі киянам у перші тижні війни, для яких звичне середовище обернулося лімбом тривог і скорбот. Фільм чудово передає розгубленість, відчуття безпорадності і водночас є своєрідною пам'яткою душевної стійкості киян. При цьому картина пронизана гумором не меншою мірою, ніж інші твори Томашпольського. Фільм повною мірою розкриває комедійний дар провідного українського кінознавця Сергія Тримбача, а чаювання на кухні у легендарного культуролога Вадима Скуратовського можна віднести до найсмішніших сцен у кіно за цей рік. Представить стрічку видатна актриса Лариса Кадочникова, яка стала головною героїнею фільму.
Олександр Гусєв. Київ
Фото: IMDb
