Феномен українського живопису з Ужгорода

Виставка почала працювати 2 лютого — акурат після дня народження митця (уродини Володимира Микити припадають на 1 лютого), відкриття зібрало понад сотню людей — друзі художника, колеги, інтелігенція міста. І академіку знову вдалося здивувати усіх! Уявіть собі, що в таких, як кажуть на Закарпатті, красних літах митець продовжує творити і працює настільки продуктивно, що видає понад три десятки робіт за рік. Такого досі справді не вдавалося досягти нікому з українських художників.

НАЙЧАСТІШЕ МАЛЮЄ АБСТРАКЦІЇ

Ми часто спілкуємося з художником. Переважно, коли зідзвонюємося, після традиційних розпитувань “як здоров'я” та “що нового”, Володимир Микита на питання про те, чим він займається, завжди відповідає: “Та маленько грішу, грішу!” Так він жартома каже, що працює над новою роботою. Це найчастіше абстракції — художник бавиться з формами та кольорами, також малює дерева, рідше — квіти зі свого дворика (їх спеціально для батька доглядає і вирощує донька). Майже не береться за портрети та фігури — річ у тім, що раніше художник мав значні проблеми з очима, переніс кілька операцій і погано бачить. Утім на виставці представив фігуру оголеної, яку вдалося зробити пастеллю. Розповідає, що малював з натури силует, а далі працював у майстерні за відчуттями.

До слова, часто під час зустрічей Володимир Васильович просить допомогти з назвою робіт. Викладає на огляд у майстерні останні роботи, я тоді перераховую асоціації, і те, що йому до душі, він записує і потім використовує. Коли ж не сподобалося, дипломатично (як уміє тільки Микита!) говорить, що, мовляв, “непогано, непогано, але треба буде ще подумати”. У свої 92 він є зразком манер і виховання.

НІКОЛИ НЕ ПРАЦЮЮ НАД ДВОМА РОБОТАМИ ОДНОЧАСНО

На виставку до 92-х уродин Микита представив 36 робіт. Виходить, що над однією працює трохи більш як тиждень.

- Я не готовий сказати, скільки часу йде на роботу, бо буває, що процес іде довше, буває, скоріше. Але ніколи не буває, що працюю над двома роботами одразу. Колись так було, коли робив великі композиції, то часом відволікався на пейзажі чи натюрморти, а тоді повертався до головної роботи. Зараз - ні. Я вникаю в якийсь куток у природі чи навколо себе, полюбиться мені щось — і з того й компоную образ. Часом донька приходить у майстерню: “Няньку, ти абстрагуєш тут, а на дворі такі квіти, глянь!” Тоді перемикаюсь на квіти та природу. Єдине: не пишу з натури, я фіксую сенс, думку, що можна з того зробити, а тоді пізніше в майстерні компоную, - розповідає художник.

Питаю, чи задоволений такою кількістю відвідувачів на виставці.

- Так, - каже Володимир Микита, - я радий, що прийшло багато людей. Насамперед хотів довести, що навіть у такому віці можна працювати. І треба — я себе не уявляю без творчості. Це означатиме все, фініш, зупинка. Тому хай як мені це важко фізично, бо вік дається взнаки у всьому — у рухливості й податливості рук, можливості довго стояти за мольбертом (а часто болять ноги та поперек), можливості бачити, але я не покидаю працювати, - говорить художник.

ФЕНОМЕНАЛЬНА ПРАЦЕЛЮБНІСТЬ ВРАЖАЄ

Саме це уміння митця вразило фотохудожника Михайла Дороговича на виставці, коли попросила поділитися враженнями від виставки митця. Дорогович працював із Володимиром Микитою для свого проєкту “Відомі та цікаві особистості Закарпаття”, фотопортрет його роботи висить у художника в майстерні.

- Ну слухай, уяви себе в такому віці — 92 роки (тут ще спробуй доживи взагалі!), а ти — малюєш і не боїшся віддати свої роботи на розсуд громаді. Це не може не вражати, це, як на мене, феноменально! - каже Дорогович. - Ну і виставка справляє гарне враження, цікаві кольори, хоча після його шедевральних робіт, за якими він упізнаваний, важко сприймати Микиту в царині сучасного мистецтва. Але вражає, що у 92 роки він береться за абстрактне мистецтво, - каже Дорогович.

пУТІН — ЦЕ ДИЯВОЛ, Я МАЮ ІДЕЮ, ЯК ЙОГО НАМАЛЮВАТИ

2022 рік — не найкращий для того, звісно, аби звітувати про роботи. Але, як відомо, часи не вибирають. І так, на абстрактних роботах Володимира Микити за 2022-рік є багато чорних плям. Є одна (там зображена перекреслена писанка) з назвою “Сумний Великдень”.

- Печальна ситуація, ця війна принесла і ще принесе нам дуже, дуже багато горя. Я бачу в цьому справдження свого передбачення про “Вік антихриста” (у Микити є однойменна робота, зберігається в його музеї). путін — це і є Антихрист, це диявол, який зараз має велику владу. Я маю дяку його намалювати. Маю для цього велике полотно, і маю ідею. Але поки ще вона остаточно не оформилася в моїх думках, я чекаю потрібного часу, - каже Володимир Микита.

ВИ ТУТ ПОБАЧИТЕ ВЕЛИЧЕЗНУ ЛЮБОВ І РАДІСТЬ

Мистецтвознавець Михайло Приймич зазначив, що не кожному молодому художнику під силу те, що зробив Володимир Микита за рік.

- Знаєте, зазвичай на день народження приходять з подарунками до ювіляра, а тут — ювіляр прийшов із подарунками до нас. Тут на виставці — це світ Володимира Микити, в який він нас запрошує. Це надзвичайна річ — відкрити своє серце для інших, адже кожен з нас має важливий досвід, що коли відкриваєш своє серце людям, чекай на те, що на ньому будуть рани. Але якщо не маємо відкритого серця, не можемо бути художниками.

Володимир Микита прожив досить складне життя, й очевидно, що ран він зазнав багато й різних. Але треба казати, що його енергія та приклад його життя показує, як їх можна долати. А долати їх можна лише любов'ю. Він її демонструє у своїй творчості.

Гляньте, художник показує, що він уміє дивуватися найменшому. Такому може дивуватися тільки та людина, яка знає, що таке не бачити. Тому що Володимир Васильович пережив серйозну операцію на очі. Але він досі здатен бачити світло, як кажуть по-нашому, по-закарпатськи — видіти. Тобто, відати, знати — а він знає, що таке не бачити кольору. Тому він бачить радість від невеличкого сонячного зайчика, знаходить радість у кількох кольорах. Психологи кажуть, що на початку життя дитина не бачить суцільного образу, а бачить плями, і з того робить висновки відповідно до досвіду свого життя. Ви на цій виставці побачите різні речі в його роботах, можливо, не завжди те, що бачив художник, коли малював. Але ви завжди на цих роботах побачите величезну любов та радість. Коли людина творить із любови, вона творить не для себе, а для того, хто є вище над нами. Тому ми раді причаститися цієї любови.

Приймич також зазначив, що Володимир Микита створив дуже важливі речі в історії живопису Закарпаття.

- Та й не лише Закарпаття, бо він є одним із найбільш впізнаваних художників України. З його робіт постали архетипні образи, такі речі, як його “Ягнятко” чи його “Пороги”, чи його “Сусідки”, це є образи, які стали символами, знаками нашої культури, - сказав Михайло Приймич.

З його слів, Володимир Микита давно став частиною кожного з нас, бо без тих його творів ми собі сьогодні не уявляємо закарпатської культури.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото автора