ТЮГ на Липках: типово театральний конфлікт

За останніх три місяці у чотирьох столичних театрах — нові очільники, усі в статусі “виконуючих обов’язків” з огляду на законодавчі норми у період дії воєнного стану. Роздути гучний скандал намагалися навколо звільнення з посади директора-художнього керівника Театру на Лівому березі Станіслава Жиркова у листопаді 2022 року. Утім, доволі швидко вдалося знайти компромісне рішення — колектив з 12 січня очолює "своя" Олеся Жураківська, яка і грає на підмостках, і знімається в кіно і телепроектах, і долучається до соціальних ініціатив та тривалий час опікується Будинком ветеранів сцени. У Театрі на Подолі ще в листопаді органічно очолив колектив народний артист, наставник студентів з професорським званням, багатолітній “франківець”, співзасновник театральної компанії “Бенюк і Хостікоєв”, ексдепутат Богдан Бенюк. Кілька вистав за його участю йшли на сцені на Андріївському узвозі ще за життя попереднього директора Віталія Малахова, який пішов у засвіти восени 2021 року. Майже непомітно для столичного театрального  загалу у невеликому театрі “Золоті ворота” на керівне місце Ксенії Ромашенко перемістилася Маріанна Розстальна - раніше директорка розпорядниця.

Міною уповільненої дії стала ситуація з Театром юного глядача на Липках, яка набула нових обрисів наприкінці січня. Останніх півтора року директором-художнім керівником закладу за результатами конкурсу був В’ячеслав Жила. Однак з таким вибором відразу не погодився Віктор Гирич, який протягом тридцяти років (!) керував цим дитячим театром. У суд було скерований позов з вимогою визнати протиправними та скасувати рішення конкурсної комісії від 30.08.2021 та наказ Департаменту культури КМДА від 21.09.2021 №457-к про нове призначення на посаду «директора-художнього керівника театрально-видовищного закладу культури».

Підставами для позову у суді першої інстанції було визначено, зокрема, упередженість очільниці Департаменту культури Київської міської державної адміністрації Барінової Я.Д. щодо конкурсу; незгода загальних зборів трудового колективу театру щодо кандидатури Жили; ігнорування конкурсною комісією думки трудового колективу. Зазначили навіть: “наявність негативної інформації в соціальних мережах щодо цього кандидата, які негативно його характеризують, унеможливлюють його обрання переможцем”.

Нарешті, у позові В’ячеславу Жилі закидали  відсутність режисерської освіти. Утім, вона не є обов’язковою, щоб працювати на посаді директора-художнього керівника театру. Багажу знань і навичок - немало. ВА взагалі, вищу освіту здобув у Київському університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого за спеціальністю «Театральне мистецтво» (2008). У 2016 році закінчив Київський університет права НАН України за спеціальністю «Правознавство»; у 2017 — Міжнародний інститут менеджменту (МІМ-Київ) за фахом Master of Business Administration, Master of Public Administration. Із 2017 по 2021 рік був директором -— художнім керівником театру “Актор”. Тож закиди про відсутність  досвіду — це, так би мовити, перебільшення  з боку позивача, з яким судді погодилися.

Щодо моральних якостей. Напевно, йдеться про пропозицію від продюсера та директора театру “Актор” знятися для відео вистави топлес та імітування (цнотливим не читати) сексу. Справді, та історія мала розголос у соцмережах. Ситуація, звісно,  пікантна, але не унікальна для акторської спільноти, там  давно знають способи врегулювання у таких випадках.

По фаховий коментар перебігу судового процесу, ми звернулись до керуючого партнера Адвокатського бюро "Олег Зудінов та партнери". «Більшість підстав позову, на нашу думку, висловлені у формі оціночних суджень. Відповідно до чинного законодавства, усталеної судової практики України та Європейського суду з прав людини, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності», - пояснює Олег Зудінов. І додає: «За такою судовою логікою та практикою вказані у позові підстави-оціночні судження позивача не мали б братись судами першої та апеляційної інстанції до уваги».

Втім, позов задовольнив повністю 22 серпня 2022 року одіозний Окружний адміністративний суд м. Києва (нагадаємо, 13 грудня 2022 року Верховна Рада України 310-а голосами ухвалила закон про ліквідацію цього суду). В’ячеслав Жила подав апеляцію. І вже нинішнього 24 січня Шостий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення.

По суті, це судовий програш Департаменту культури КМДА зразка 2021 року: визнано протиправними та скасовані  рішення конкурсної комісії від 30.08.2021 та наказ Департаменту культури КМДА від 21.09.2021 №457-к про призначення на посаду. Суд констатує, зокрема, що Департаментом культури КМДА було допущено кандидатів у члени Конкурсної комісії від усіх громадських організацій без з`ясування їх «відповідності вимогам щодо діяльності в сфері культури відповідного функціонального спрямування». Вказані також порушення у процедурі жеребкування та інші.

Після апеляційного перегляду рішення першої інстанції набрало законної сили з дати прийняття. В’ячеслав Жила, отримавши чергову порцію критики у кількох виданнях, пішов з посади. Але проблема нікуди не поділася, тільки загострилась.

Судова постанова у справі № 640/25589/21 може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України. “Наразі юристи дають правову оцінку всім подіям, згідно з їхніми висновками буду приймати подальші рішення, - коментує В’ячеслав Жила. - Дуже не хочеться вірити у те, що це було політичне рішення, адже підстава для мого звільнення була формальна. І геть не хочеться повертатися на 100 років назад, коли правосуддя і влада не чули митців, і, навіть, навпаки — намагалися їх винищити”.

Від моменту приходу в ТЮГ В’ячеслава Жили театр чітко розділився на два табори: прихильників Віктора Гирича і нового керівника. Були чисельні звільнення, багато емоцій. Повномасштабна війна внесла свої корективи. У 2022-му стали до захисту України шестеро працівників театру. За рік відбулися сім прем’єр вистав, організовували благодійні покази в лікарні “Охматдит” і в селищі Бородянка; для дітей з особливими потребами започаткували “Театротерапію”.

Між тим, коли будь-який заклад з бюджетним фінансуванням людина очолює три десятки років і, буває, втрачає здатність “вчасно піти”, то згадується не лише вдало поставлена нею ще 1984 року феєрія “Лісова пісня”. Непримиренність прихильників Віктора Гирича спонукає відшуковувати не лише творчі причини тримати все під контролем у закладі культури, де він господарював з 1991 по 2021 роки; театр мав на балансі приміщення за кількома адресами, зокрема, в сусідньому — на Липській, 15. Нині в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є дані про 93,5 квадратних метри за цією адресою, власницею яких стала дружина-акторка директора театру уже в 2020 році. Утім це — тема для окремого журналістського розслідування, або й роботи правоохоронних органів.

Перевірка аудитором «ЛЕНД-АУДИТ» фінансової діяльності театру за 9 місяців 2021 року з вибірковим дослідженням фінансово-господарської діяльності констатувала нестачу 7 588 бланків квитків станом на 05.11. Вона могла свідчити про їх незаконне використання і отримання неправомірної вигоди у розмірі 948 500 грн за часів керування Віктором Гиричем. Натомість В’ячеславу Жилі тепер дивно закидають запровадження електронного продажу квитків, маніпулятивно апелюючи до того, що “бабусі не можуть внукам купити квитки”.

Тим часом, колектив Театру юного глядача продовжує шукати оптимальну кандидатуру керівника. Двічі за кілька днів це відбувалося у стінах ТЮГу, разом з директором Департаменту культури КМДА Сергієм Анжияком. Чиновник 27 січня, публічно заявляючи про неупередженість своїх рішень, пропонував призначити тимчасово виконуючим обов’язки керівника театру за штатним розкладом режисера Максима Михайліченка, якого «крило Жили» вважає "людиною Гирича".

“- Це театр, так відбувається завжди, - коментує емоційні протистояння у ТЮГ добровільно мобілізований з березня 2022 року військовослужбовець ЗСУ із 242-го батальйону Тероборони Києва Ілля Бударін, який вісім років працює в театрі на «нейтральній», не пов’язаній з акторством посаді  - у підрозділі монтування сцени. - Між кимось виникають конфлікти, хтось свариться, мириться, виникають службові романи... Таким є життя театру. Проблема, яка виникла навколо призначення керівника, напевно в тому, що попередній не змінювався 30 років і всі рішення були зосереджені в його руках. До того ж у цьому проміжку часу у кожного встигли накопичитися стрес від непростих умов праці спочатку в період коронавірусу, а тепер уже понад 11 місяців — повномасштабної війни”.

Наступний раунд перемовин з колективом ТЮГ Сергія Анжияка з колективом ТЮГ відбувся 31 січня. Чиновник знову переконував, що тимчасово театр має очолювати Максим Михайліченко. Однак колективу театру вдалося відстояти тимчасову “технічну” кандидатуру раніше де-юре заступниці директора-художнього керівника Марії Кривенко -, вона займатиме посаду до оголошення рішення про призначення в.о., який перебуватиме на посаді до кінця дії воєнного стану і проведення наступного конкурсу.

" В мене немає іншого варіанту зараз. Пошуки нового керівника будуть пришвидшені. Це має бути людина, яка має досвід та ім'я, щонайменше", - сказав Сергій Анжияк.

У найближчі дні пан Анжияк пообіцяв ще зустрітися з двома претендентами на посаду тимчасового керівника театру з поза стін ТЮГу.

Сергій Анжияк обіцяє, що може розглядати й запропоновані колективом кандидатури, але вибір лишає за собою. Так він це зробив нещодавно, визначаючись з очільників Театру на Подолі та Театру на Лівому березі. Це не афішується, але схоже на те, що Департаменту культури КМДА потрібно тягнути час для того, щоби зрозуміти, чи відстоюватиме далі своє право на посаду директора-художнього керівника Театру юного глядача на Липках В’ячеслав Жила.

Взагалі, акторів муніципальних театрів просто робити поступливими. Оплата роботи у Києві людей цієї професії стартує від смішних за нинішніх часів 3,5 тисяч гривень. Звання заслуженого артиста і надбавки за вищі категорії дають можливість отримувати до 14 тисяч гривень. За словами Сергія Анжияка, за часів воєнного стану немає норми, яка дозволить фінансувати театр на 100 відсотків; у кращому випадку — це 70 відсотків від мінімальної потреби на покриття заробітної плати.

У період великої війни будь-які внутрішні війни послаблюють єдність і роблять вразливішими важливі ділянки — зокрема, ту ж культуру. Тому театральна спільнота має менше фокусуватися на емоціях, а концентруватися на діях, які задовольняють суспільний інтерес. І чиновникам від культури не варто гратися в піддавки: ні на етапі проведення конкурсів, ні в ситуаціях призначень за іншою формою, а забезпечити прозорість процедур.

Валентина Самченко, Київ

Фото Володимира Тарасова