Кінотравень: Старіюча Європа, боулінг для Балтимора, сеульські таємниці

З 4-го травня

Ріміні / Rimini

Видатний австрійський режисер Ульріх Зайдль продовжує досліджувати затишні куточки благоденства, в якому перебуває суспільство споживання. У центрі оповіді з характерним для творчості Зайдля поєднанням іронії, фізіологічності та співчуття опиняється колись популярний співак (одна з кращих ролей Майкла Томаса, постійного актора Зайдля), який розпродує залишки колишньої слави шанувальницям, чий запал не остудили десятиліття. Виступаючи в якості то музиканта, то жиголо, герой цілком задовольняє свої нехитрі потреби, поки в його розмірене існування не вривається доросла дочка, давно залишена ним без будь-якої підтримки, щоб вимагати свою частину.

В образі центрального персонажа, як і його страждаючого старечою деменцією батька (остання роль видатного актора Ганса-Міхаеля Реберга, який помер у 2017-му році), котрий співає то балади Шуберта, то нацистські марші і в тузі кличе матір, можна побачити і універсальне втілення самотності людини, що не найкращим чином витратила свій недовгий вік, і метафору старіючої Європи, змушеної розплачуватись за героїчні та криваві століття.

Українська прем'єра стрічки відбулася у рамках «Тижня австрійського кіно».

Неосяжність / Limmensita

Подібно до однієї з найкращих італійських стрічок останнього часу «Наш батько» Клаудіо Ноче (яка також виходила в український прокат), картина Емануеле Кріалезе «Неосяжність» є своєрідною автобіографією, що описує дитинство режисера, яке припало, як і у випадку з Ноче, на 1970-ті. Але, якщо «Наш батько» був присвячений практично зразковій сім'ї, змушеній ховатися від терористів, що ведуть полювання за її ватажком-прокурором, у «Неосяжності» сам голова сімейства (Вінченцо Амато) виявляється джерелом страхів та турбот.

Деспотичний і самозакоханий, він пригнічує у своїх дітях прояви індивідуальності та практично відкрито зраджує дружину (Пенелопа Крус). Виснажена не стільки домашніми клопотами, скільки зневагою і тиранією з боку чоловіка, героїня з тривогою спостерігає за незвичайною поведінкою однієї з дочок, яка стверджує, що відчуває себе хлопчиком; однак виявляється здатною прийняти незрозумілі їй мінливості ідентифікації, завдяки силі безумовної материнської любові, і побачити в ній таку ж жертву патріархальних засад.

На прем'єрі стрічки у конкурсі Венеціанського кінофестивалю Емануеле Кріалезе розповів, що сам є трансгендерним чоловіком, і у фільмі зобразив власні взаємини з матір'ю.

З 11-го травня

Повернення до Сеула / Retour à Séoul

25-річна героїня оповіді, маючи східно-азіатську зовнішність. здається цілком типовою француженкою – її ще маленькою удочерила і виростила у турботі та любові французька пара. Проте труднощі самоідентифікації, які турбують кожну молоду людину, спонукають дівчину вирушити до Сеула, міста рідного і незнайомого, щоб з'ясувати, чи є в ній щось і від кореянки, і, можливо, відшукати біологічних батьків.

Можна припустити, що, як і у випадку з «Неосяжністю», в пошуках героїні відобразив власні переживання автор картини, французький кінематографіст Деві Чоу, виходець із родини камбоджійців, що втекли від терору червоних кхмерів, попередні фільми якого були присвячені історичній батьківщині. Примітно, що саме від Камбоджі «Повернення до Сеулу» було подано на здобуття «Оскара» у категорії «Найкращий міжнародний фільм».

Прем'єра стрічки відбулася в рамках конкурсу «Особливий погляд» Канського МКФ, де його було тепло прийнято і критиками, і українськими кіноманами, котрі встигли познайомитися з фільмом завдяки «Фестивалю допрем'єрних показів французького кіно».

Мізантроп / To Catch a Killer

Створивши в 2014-му році найбільш комерційно успішний і найтитулованіший фільм аргентинського кіно - «Дикі історії», що викликали захоплення і у зарозумілих кінокритиків, і у адептів блокбастерів, які не бачили більше жодної латиноамериканської картини, Даміан Сіфрон наче розчинився в культурному небутті. Після майже десятирічної творчої мовчанки він пропонує аудиторії свій англомовний дебют, присвячений незмінно актуальній для Сполучених Штатів темі масової стрілянини.

«Мізантроп» розповідає про пошуки маніяка-стрільця, який перетворив святкування Нового року в Балтіморі на бійню. Агент ФБР (Бен Мендельсон), що веде справу, долучає до справи молоду поліцейську (Шейлін Вудлі), оцінивши її неабиякий детективний талант. За мірою просування розслідування фебеерівець починає підозрювати, що успіхи його підопічної частково зумовлені глибокою внутрішньою спорідненістю з психопатом, якого вони переслідують.

З 25-го травня

Ризики і побічні ефекти / Risiken und Nebenwirkungen

«Ризики та побічні ефекти» стали фільмом-відкриттям «Тижня австрійського кіно».

Комедія Міхаеля Крайсля своєю проблематикою вельми нагадує «Алкесту» Евріпіда, який використав міф про жінку, що визвалася спуститися в Аїд замість чоловіка, щоб описати не так подвиг самовідданої Алкести, як ницість її близьких.

У «Ризиках і побічних ефектах» перспектива вирушити у царство тіней постає перед дружиною, яку може врятувати лише пересадка нирки - а в її чоловіка і група крові та ж, і з нирками все гаразд. Однак той зовсім не вважає, що шлюбні обітниці припускають готовність віддати нирку слідом за рукою та серцем, і при цьому йому здається образливим, що друг сім'ї погодився пожертвувати власним органом.

Подібно до твору Євріпіда, можливо, першого автора, який запропонував читачеві/глядачеві задуматися про межі свого обов'язку перед близькими- і про свою готовність дійти до цих меж, - фільм Крайсля показує людей, вирваних із благополучної рутини ситуацією екзистенційного вибору, ситуацією, що не просто розвіює ілюзії героїв один про одного і про себе самих, але унеможливлює дотримуватися тих комфортних умовностей у подружніх і дружніх відносинах, чия фальш була очевидна і раніше.

Фестивалі місяця

10-го травня в Будинку кіно в рамках проекту «Осередок Кіноспільнота»  відбудеться творчий вечір Ірми Вітовської, здатної своєю участю затушувати недоліки практично будь-якого проекту - наприклад, фільму італійця Джованні Дота «Коза Ностра. Мама їде», який буде показано у рамках заходу. Вітовська виконала в цьому фільмі чарівну уродженку Карпат, яка, приїхавши на Сицилію, влаштовується домоправителькою в будинок вдівця, зануреного в меланхолію через якісь професійні негаразди та напружені стосунки з дітьми.

Героїня, рішуче наводячи лад у великому особняку і намагаючись відновити сімейний світ, дізнається, що сім'я, в якій вона опинилася, є не останнім прізвищем у сицилійській мафії. Подолавши перше потрясіння, вона вирішує спрямувати свою енергію й у цю специфічну сферу.

Олександр Гусєв. Київ