Вандалізм і мародерство: війна Росії проти культурної спадщини України

Руйнування пам’яток, удари по закладах освіти і культури, пограбування музеїв ‒ це далеко не повний перелік злочинів. Їхня кількість та свідчення співробітників установ, що постраждали, доводять: йдеться не про окремі ексцеси, а про системну та цілеспрямовану політику. 

Культурна спадщина опинилася під прицілом окупантів не випадково, а через їх бажання знищити українську ідентичність. Дії агресора можна розглядати як складову злочину геноциду проти українського народу.

За рік повномасштабної війни руйнувань зазнали 1332 об’єкти культурної інфраструктури: театри, філармонії, музеї, галереї, бібліотеки, клуби. Понад третина з них ‒ зруйновані. Станом на середину травня 2023 року список знищених пам’яток культури та об’єктів культурної спадщини налічував понад 620 позиції. Найбільше постраждали Донецька, Луганська, Харківська, Сумська, Чернігівська, Київська,  Миколаївська,  Херсонська та Запорізька  області. Внаслідок підриву російськими окупантами Каховської ГЕС під водою опинилися майже півтори сотні пам’яток архітектури та археології, музеї Півдня України. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки нагадує про найбільш гучні та жахливі злочини росіян проти української культури.

Херсонщина: затоплені та пограбовані музеї

У місті Олешки вода з Каховської ГЕС затопила будинок художниці Поліни Райко, представниці наївного мистецтва, чию творчість мистецтвознавці ставлять в один ряд із мистецтвом Катерини Білокур і Марії Примаченко. Вода зруйнувала внутрішні стіни з розписами, пошкодила зовнішні стіни та стелю. За попередніми підрахунками, збереглися лише 30-40% фресок. Поки Олешки перебувають в окупації, руйнування будинку триватиме. Українські фахівці не мають можливості працювати в Олешках, а росіяни не ставлять собі за мету порятунок пам’ятки.

Крім музею Райко, від затоплення постраждали будинок-музей письменника Остапа Вишні, Корсунський монастир 18 століття, місце розкопок середньовічних Тягінської фортеці та міста-порту Олешшя.

Під час окупації росіяни спустошили фонди Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка, Херсонського обласного краєзнавчого музею та Художньої галереї імені Альберта Гавдзинського у Новій Каховці. До окупованого Криму вивезли колекції іконопису 17-20 століть, українського живопису 19-20 століть, зокрема, 297 творів живопису та графіки Гавдзинського, роботи сучасних митців. Частина викрадених картин опинилася в експозиції Центрального музею Тавриди в Сімферополі.

Хронологія одного з актів мародерства, за свідченнями працівників Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка: тільки за один день, 1 листопада 2022 року, з території музею виїхали три фури та шкільний автобус із награбованим. Наступного дня виїхало ще дві фури. 3 листопада автобусом забирали залишки. За попередніми оцінками, йдеться про близько 15 тисяч одиниць колекції. 

З Херсонського обласного краєзнавчого музею окупанти вивезли колекції монет, зброї, сарматські прикраси з розкопок радянського часу та Російської імперії, антикварні меблі 18-19 століть, колекцію ікон, картини і всю частину експозиції, де була археологія. Це все складало ядро музейної колекції.

Сумна доля спіткала й обласний архів та наукову бібліотеку імені Олеся Гончара. Окупанти викрали архівні документи та фонди дореволюційних видань.

Запоріжжя: пограбована Кам‘яна Могила та викрадення скіфського золота

Ще наприкінці квітня 2022 року російські військові замінували територію біля Кам’яної Могили — унікальної пам’ятки геології та археології світового значення, єдиного місця у всій Східній Європі, де зберігся наскельний живопис періоду від пізнього палеоліту до середньовіччя. Пам’ятка розташовується на території однойменного заповідника поблизу Мелітополя.

Заповідник росіяни пограбували і вивезли артефакти до окупованого Криму. У січні 2023 року співробітники підконтрольного окупантам музею «Херсонес Таврійський» виїхали до Запорізької області для  «вивчення фондів» заповідника «Кам’яна Могила». 

А у 20-х числах травня 2023 року російське пропагандистське агентство РІА «Новості» представило репортаж про «нову експозицію» в музеї-заповіднику «Херсонес Таврійський», де було показано викрадені та вивезені до Севастополя артефакти історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила». Зокрема зуб мамонта епохи пізнього палеоліту, піщаник із відбитками водоростей, мідну фігурку, виготовлену гунами, а також петрогліфи зі сценами полювання, предмети побуту, кераміку, знаряддя кам’яної доби. За попередньою не верифікованою інформацією, з території Кам’яної Могили загарбники викрали 120 музейних предметів.

З краєзнавчого музею в Мелітополі росіяни вкрали колекцію скіфського, гунського і сарматського золота, срібні монети з духоборського скарбу й історичну зброю. Співробітники музею намагалися врятувати артефакти. Але про скарби окупантам повідомив місцевий колаборант, якого ті призначили «директором» закладу. Доля експонатів наразі невідома.

Харківщина: зруйнований музей Григорія Сковороди

У ніч проти 7 травня 2022 року російські артилеристи завдали прицільного удару по музею в селі Сковородинівка Золочівської громади Харківської області. Від вогню сильно постраждав будинок Андрія Ковалівського, де гостював філософ. Зруйнована будівля є не лише музеєм, а й пам’яткою архітектури 18 століття. 

Ударом по Сковородинівці росіяни у властивій їм манері «привітали» українців із 300-річчям філософа. Саме цьому музею, на території якого розташовується могила Сковороди із легендарним написом «Світ ловив мене та не спіймав» на надгробку, відводилася центральна роль у святкуванні ювілею. Але через російське вторгнення план заходів довелося суттєво скоригувати.    

Знищити все ворогу не вдалося. Як повідомив міністр культури Олександр Ткаченко, найцінніші експонати не постраждали: їх завчасно вивезли у безпечніше місце.

Дивом вцілілий пам’ятник філософу став справжнім символом незламності українців. Він був одним з центральних експонатів виставки «Світ Сковороди», присвяченій 300-річчю українського генія, що відбулася в «Українському домі» у Києві.

Київщина: Музей Марії Примаченко

Під час наступу росіян на Київ у лютому 2022 року під вогнем ворожої артилерії опинився і був знищений музей в Іванкові, де зберігалося понад два десятки робіт всесвітньо відомої художниці, представниці «наївного мистецтва» Марії Примаченко. Частина колекції в цей час вже перебувала в Києві, частину ‒ врятували з палаючого музею місцеві жителі.

Маріуполь: авіаудар по театру і пограбований храм

Під час оборони Маріуполя, що тривала майже три місяці, обложене місто зазнало чи не найбільших руйнувань в Україні. Російські загарбники методично знищували об’єкти життєзабезпечення, житловий фонд, соціальну і культурну інфраструктуру.

Зруйнована авіаударом будівля Донецького драматичного театру, поруч з якою було зроблено величезний напис російською «Дети», стала одним із символів російських воєнних злочинів. У підвалі театру переховувалися діти з батьками, більшість з яких загинули. 

У травні 2022 року росіяни розібрали завали і поховали сотні людей (точну кількість жертв не встановлено) в безіменних могилах у Мангуші.

За інформацією законної місцевої влади, російські загарбники повністю вивезли всі цінні експонати з маріупольських музею краєзнавства та Художнього музею ім. Куїнджі. Вкрадені оригінали картин Архипа Куїнджі та Івана Айвазовського. 

А пізніше, під час бойових дій, у Маріуполі було зруйновано краєзнавчий музей, художній музей та виставкову залу імені Архипа Куїнджі. 

Вцілілі експонати, попри те, що «відбудова Маріуполя» стала однією з ключових тем російської пропаганди, вивезли до окупованого Донецька. Їх подальша доля, зокрема, полотен Івана Айвазовського, Тетяни Яблонської, Миколи Дерегуса, невідома.

Храм Святителя Петра Могили Православної церкви України російські окупанти пограбували, а колекцію українських книг було вилучено та спалено на подвір’ї храму. Бібліотека містила декілька унікальних примірників україномовних видань, які тепер втрачені назавжди.

Храм святого Петра Могили і собор Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України у Маріуполі оздоблений традиційним українським розписом. Це перший у світі храм таких розмірів (загальна площа розпису становить 500 погонних метрів), що розписаний «петриківкою». Храм занесено до Книги рекордів України.

Чернігів: Музей старожитностей Тарновського

У березні 2022 року російські вояки завдали удару по будинку Василя Тарновського в Чернігові ‒ пам’ятці архітектури 19 століття. У цій історичній будівлі розміщувався заснований у 1896 році Музей українських старожитностей, згодом Чернігівський історичний музей, а з 1980-го ‒ бібліотека для юнацтва. Будівля та колекція історичного музею також постраждали від російських обстрілів.

Донеччина:  дерев’яний скит Святогірської лаври

Всіхсвятський скит Святогірської лаври згорів ущент внаслідок російського обстрілу під час спроби наступу ворога в Донецькій області. Всіхсвятський скит побудований у 1912 році. Це один з кращих зразків успадкування дерев’яної храмової архітектури. Уперше храм зруйнували більшовики у 1947 році, на початку 2000-х його було відновлено. Вважався пам’ятником дерев’яного зодчества і був найбільшим дерев’яним храмом України.

Сумщина: Садиба Леопольда Кеніга

Відступаючи з Сумської області у квітні 2022 року, росіяни зруйнували пам’ятку архітектури національного значення ‒ будинок управителя маєтками Кеніга у Тростянці.  У садибі розміщувалися краєзнавчий музей, картинна галерея і музей шоколаду. Головний будинок і найвідоміша частина садиби ‒ Круглий двір ‒ постраждали менше. Окупанти знищили унікальну бібліотеку, яка нараховувала понад 15 тисяч книг.

Харків: історичні будівлі в центрі міста

1 березня 2022 року під час битви за Харків росіяни випустили дві ракети «Калібр» по будівлі обласної державної адміністрації та обласної ради на Майдані Свободи. Внаслідок удару загинули 29 осіб.

За два тижні ракетним ударом було зруйновано сусідній житловий будинок ‒ пам’ятку архітектури місцевого значення. 

Палац праці (колишній прибутковий будинок страхового товариства «Росія»), одну з архітектурних візитівок Харкова, було уражено ворожою ракетою 2 березня. Провалився дах, вилетіли вікна, пошкоджено стіни. Під час обстрілу також постраждали фасади будівлі міської ради та Свято-Успенського собору 18 століття, що розташовуються поруч.

29 березня ворожа ракета влучила у старовинну пожежну частину на Полтавському шляху. Її побудували у 1887 році, а пожежну вежу — на 40 років раніше. Вона довго була найвищою будівлею Харкова і до останнього часу височіла над малоповерховою забудовою Залопані.

Найбільше зруйнованих пам’яток архітектури у Харкові в центральній частині міста.

Загалом у Харкові та області російські окупанти зруйнували та пошкодили понад сотню архітектурних пам’яток.

Житомирщина: храм Різдва Пресвятої Богородиці

Ще одна пам’ятка архітектури національного значення, знищена російськими окупантами. Зведений у 1862 році дерев’яний храм пережив дві світові війни, але був зруйнований вогнем російської артилерії на початку березня 2022 року.

Крим: понівечений ханський палац та знищені пам’ятки археології

Історія російських злочинів проти культурної спадщини на території України почалася задовго до 24 лютого 2022 року. Окупація Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у 2014-му мала фатальні наслідки для пам’яток півострова.

Будівництво траси «Таврида», що сполучила Керч, Сімферополь і Севастополь, у 2017-2020 роках супроводжувалося руйнуванням археологічних пам’яток. Щонайменше 90 з них було знищено. Через авральний режим робіт ігнорувалися навіть норми російського памяткоохоронного законодавства, і археологи не мали достатньо часу на облікування знахідок. Жертвами будівельної техніки стали поселення бронзової доби, скіфські кургани та городища. 

У 2016 році окупанти розпочали сумнозвісну «реставрацію» Ханського палацу у Бахчисараї, що стала справжнім актом вандалізму та знущання над гідністю та національною пам’яттю кримських татар.  Демонтаж  даху та ансамблю кольорових вітражів Золотого кабінету, заміна старовинної покрівлі на сучасні будівельні матеріали є неприхованою спробою знищити історію і замінити її новобудом сумнівної якості. Схоже, що палац Гераїв дратує росіян. Адже самим своїм існуванням він руйнує міф про «одвічно російський Крим» та є німим нагадуванням про часи, коли московські царі сплачували данину кримським ханам.   

***

Російська агресія засвідчила, що Кремль намагається знищити не лише українську державність, а й українську ідентичність. І війна проти культурної спадщини є частиною цієї програми. Росіяни практикують тактику «випаленої землі», не рахуючись із жертвами та руйнуваннями, а також здійснюють терористичні атаки на цивільні об’єкти. Серед яких, особливо у перші місяці вторгнення, було чимало пам’яток культури. Величезної шкоди війна завдає археологічній спадщині: під час бойових дій можуть знищуватися цілі культурні шари. 

Росіяни ставляться до культурної спадщини України як загарбники та колонізатори. Знищуючи те, що вони не можуть використати у власних інтересах, зокрема, для просування власного бачення історії та міфу про «велику російську культуру». 

Для українських пам’яток у них є обмежений список сценаріїв:

• зачищення культурного поля, щоб замінити його своїм та стверджувати, що до Росії / без Росії «нічого не було»;
• апропріація чужої культурної спадщини, щоб потім видавати її за свою. З цією метою окупанти грабують українські музеї та вивозять цінності;
• привласнення матеріальних цінностей з метою збагачення. 

Такі практики для російської держави ‒ це традиція, якій не одна сотня років. Левова частка експозицій центральних музеїв РФ припадає на археологічні знахідки з України, зразки українського іконопису, світського живопису та інші пам’ятки української культури із клейнодами козацьких гетьманів включно. Все це подається, як зразки «російського» мистецтва.

Україна має повне право ставити питання про відшкодування завданих збитків у галузі культури. Застосовуючи як загальні, так і спеціальні приписи міжнародного права: конвенції ЮНЕСКО, резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Конвенцію про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970 року, Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року тощо. Ключовим інструментом відшкодування є реституція ‒ повернення викрадених цінностей та відновлення цілісного культурного надбання держави шляхом заміни цінностей на аналогічні. 

Саме репарації, які одна держава виплачує іншій державі, та реституції вкрадених цінностей залишаються базовою вимогою до будь-якого агресора.

Міжнародні експерти одностайно визнають, що це найбільша крадіжка предметів мистецтва періоду після Другої світової війни. На часі — синхронізація всіх основних реєстрів злочинів проти української культури. За попередніми підрахунками МКІП України, пограбування та руйнування культурних об’єктів завдало збитків на сотні мільйонів євро.

Міністерство культури та інформаційної політики документує злочини з метою подальшої роботи в правовій царині та притягнення Росії до відповідальності. А також створило платформу для збору коштів на відновлення пам‘яток культури, які постраждали від російської агресії.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки