Актор, офіцер ЗСУ Олег Шульга: «Бандерас» жартує, що може піти на пенсію генералом

У Силах оборони після початку повномасштабного вторгнення Росії служить немало українських митців. Олег Шульга – один із тих, хто двічі йшов на війну за Україну: влітку 2014-го, а потім – після 24 лютого 2022 року. На початку Великої війни зустрічав ворога під Кривим Рогом, потім – звільняв правобережну Херсонщину, воював на Бахмутському напрямку.

Ми поспілкувалися у Києві. Як відомо, офіцер Збройних Сил України – виконавець головної ролі розвідника Антона Саєнка в фільмі “Позивний Бандерас”, який найбільше запам’ятався глядачам. Це картина про початок війни, Луганщину 2014-го. І нині, у 2023-му, у погляді Олега можна вловити ту саму впевненість, як і в його героя: знайдемо вихід, переможемо.

ЛИСТ-ОБЕРІГ ВІД ДІВЧИНКИ З ДЕОКУПОВАНОЇ ХЕРСОНЩИНИ

Найяскравіше враження для Олега Шульги за сумарні понад 2,5 року служби у ЗСУ трапилось на початку листопада минулого року. Тоді їхній підрозділ першим зайшов у село Милове на Херсонщині, адже піхота має своїми ногами протопати – відчути землю під ногами, «заселити» після переможного бою.

«До нас повиходили усі – чоловіки, жінки, діти. Обіймалися, плакали, – розчулено згадує Олег. – До вечора ми всі їли – борщі, пиріжки, вареники... А село ж понад півроку було під російською окупацією, з початку березня. Не уявляю, як вони вижили”. Історії цих людей він не може забути.

Одна жінка тоді розповіла: “Сьогодні вперше додзвонилася до сина, він служить у ЗСУ – і це у мене, а не в нього не було зв’язку”. Де була її душа увесь той час – у суміші ненависті до ворога, який наставляв зброю на неї і десь стріляв з подібної по її сину? Це тепер для мене, як символ матері українського солдата».

Несмілива підліток (одразу не можна було зрозуміти – дівчинка це чи хлопчик; напевно, вона з міркувань безпеки так була вдягнена) протягнула Олегові листа, якого написала в окупації. Десь ховала, носила, щоб нарешті вручити адресату. Цей листок паперу з обірваним краєм тепер є талісманом Олега Шульги. Дитина на зайнятій ворогом Херсонщині потайки у темряві писала невідомому воїну: “Повертайся живим! Я вас благаю!”

З іншої сторони папірця нерівним почерком виведено: “Слава Україні! Дякую хлопці, що прийшли в наше село. Ми на вас чекали!..” Ця кілька разів акуратно згорнута дитяча вдячність із намальованим сердечком, гілочками і підписом, де розбірливою є лише перша літера “В”, – відтоді завжди з актором-офіцером. Олег каже: «Цей лист був для дівчинки, як намолена ікона. Відтоді це й моя намолена ікона. Я його не перечитую кожен раз. Він просто має бути зі мною».

І КОРИГУВАЛЬНИК, І ПІХОТА, Й АРТИЛЕРІЯ

У нас у всіх одна біда – війна, каже співрозмовник. Після демобілізації з АТО у 2015 році він не раз розмірковував про те, що так чи не так зробив за рік служби. «Бачив, у чому схибив, – оцінює минуле Олег. – Слава Богу, весь мій взвод тоді вцілів”.

А потім так склалося, що з одним з найкращих товаришів з часів АТО зустрілися після початку повномасштабного періоду війни. Це було диво: Сергій Прокопець по рації впізнав голос побратима. «Через деякий час я його втратив, – після паузи каже Олег Шульга. – У Сергія залишилися дружина, діти»...

Про лютий 2022 року актор згадує: “У хаосі перших днів, перед завісою невідомості, мене тримало моральне зобов’язання: я – офіцер, у 2014 році взяв на себе зобов’язання боронити Україну. У мене не було вибору. Я мав стати на захист України. У критичній ситуації не бачив іншого шляху”.

Обмундирування, бронежилет, каска і навіть аптечка – все зберігалося вдома після повернення у 2015 році з АТО. Тоді лейтенант Шульга воював у 39-му окремому мотопіхотному батальйоні. Майже рік виконували завдання на півночі Луганської області.

У Шевченківський військкомат міста Дніпра 25 лютого 2022 року Олег прийшов із величезним баулом у повній боєготовності. Черга бажаючих стати на захист країни вражала. Воєнком казав: “Ми нікому не дзвонили. Всі прийшли самі”. Оскільки офіцери завжди в дефіциті, Олегові одразу виписали направлення у військову частину. Вже наступного дня він потрапив у 60-ту тоді ще окрему піхотну бригаду, яка згодом стала механізованою, а потім набула імені Інгулецька.

Вже в березні вони опинилися в окопах, на першій лінії.

СОРТУВАННЯ СМІТТЯ… НА БОЙОВИХ ПОЗИЦІЯХ

Олег Шульга згадує: “Починав служити дев’ять років тому в піхотному підрозділі. У перших окопах 2022 року ми теж стояли зі стрілецькою зброєю і кількома мінометами; на прикритті – самохідки, реактивні системи. Тоді, у перші місяці, особливо відчувався дефіцит боєприпасів. А десь із середини минулого літа техніки ставало все більше, наша потуга зросла. І цей процес не повинен зупинятися. Треба ще. Всі відчувають серйозну потребу, скажімо, у засобах радіоелектронної боротьби”.

Із 60-ю бригадою Олег Шульга пройшов від оборони південних околиць Кривого Рогу в Дніпропетровській області до звільнення Правобережжя на Херсонщині. Потім їх перевели на Донеччину. “Ми були південніше Бахмута, – уточнює капітан Шульга. – Уже звідти нас забрали на поповнення, відновлення, доукомплектування”.

Загалом за понад 2,5 року служби у ЗСУ Олег Шульга здобув кілька нових спеціальностей. “У 2014 пройшов курси коригувальників, потім мене поставили на іншу задачу – командир мотопіхотного взводу. Був командиром розвідувального взводу – буквально кілька місяців у 2015 році. Служив в артилерійському підрозділі».

Про багатьох побратимів Олег Шульга говорить із захватом. Скажімо, про взірцевого взводного Юзефа, який на позиціях примудрявся слідкувати за тим, щоби у лісосмузі не постраждала екологія. Юзеф організував своїх бійців, щоб вони сортували відходи, на війні їх теж вистачає. Це було на Херсонському напрямку, десь у районі села Трудолюбівка. Співрозмовник уточняє: «На власні очі бачив: пластик окремо, органічні відходи – окремо. І це не просто викидається у викопану яму, все закрито. Навіть недопалки збирали окремо, щоб потім утилізували. Й поза зоною бойових дій не всюди знайдеш такі чисті й «екологічно свідомі» двори».

До речі, актор Олег Шульга має диплом інженера. Навіть працював 1,5 року за спеціальністю. Переконує, що прикладні вузькоспеціальні знання про фізику й акустику допомагали тоді, коли актор працював над сценічним рухом або зі звуком у цивільно-творчому житті. В умовах війни теж є неабияка користь від фізики, яку зумів полюбити ще студентом. Проявляється це в такі, наприклад, моменти – коли треба маскуватися від ворога. “Раніше здобуті знання підсвідомо допомагають знаходити тінь, зливатися з природою, – констатує співрозмовник. – Це, мабуть, і є інстинкт. Розумію, що все це від того, що фізику знаю».

НА ПРЕМ’ЄРУ “ДОВБУША» ЧЕКАЮТЬ МИТЦІ-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ

Театральний актор Олег Шульга з Дніпра стрімко став відомим після того, як зіграв головну роль у художньому фільм «Позивний Бандерас», зрежисованому Зазою Буадзе. Це про Луганщину 2014 року. Грати українського розвідника випало після того, як послужив в АТО. Тому таким правдивим вийшов образ Антона Саєнка, який, за сюжетом, народився у селі Веселе на Луганщині, а потім із завданням повертається у місця свого дитинства, які під час війни з росіянами стали сірою зоною.

Дебютував у кіно Олег Шульга за рік до “Позивного Бандераса” у фільмі “Червоний” (теж режисера Зази Буадзе). Створив один із центрових образів – Віктора Гурова, радянського льотчика, який за фальшивим звинуваченням потрапив у радянський же концтабір. Тільки після спілкування з ув’язненим із псевдо «Червоний» – вояком УПА, Гуров почав прозрівати щодо справжньої суті сталінської тоталітарної системи...

Невелику роль опришка актор зіграв у фільмі “Довбуш”, який вийде в прокат 24 серпня. Утім, уже багатьом відомі ним сказані слова: “Поки борониш власну землю, жодна куля тебе не візьме”.

«Обов’язково буду на прем’єрі, – мріє актор-офіцер. – Завжди трохи соромився виставлятися “на показ”, а тут мені хочеться потрапити на свято у військовій формі, обійнятися з Сашею Мавріцем, який теж воював та отримав серйозне поранення. А ще – з Яшею Ткаченком, який через поранення нині вдома. Він як піхота (сіль землі) – нормально так “хапонув” на фронті. Хочу, щоби ми всі обійнялися – хлопці з команди, які у Києві взяли зброю в руки, а також ті, хто займався волонтерством. Сергій Міхальчук та Юрій Грузінов донині у війську – бігають з камерами й автоматами одночасно».

“Про театр думаю у перспективі, звісно, – каже Олег Шульга, який з 14 років виходить на сцену. – Після Перемоги, сподіваюся, матиму сили й натхнення створювати власні театральні проєкти. Маю невеличкий режисерський досвід у студіях у Дніпрі, поставив кілька вистав у програмах фестивалю «Французька весна».

На завершення співрозмовник жартує: «У мене непогано вибудовується військова кар’єра. Може, піду на пенсію генералом”. Й одразу додає: «Впевнений, що перемога буде, але не знаю коли і якою кров’ю. Нарешті ми починаємо розуміти, що українці воюють не 1,5 року і не 10, а сотні років”.

Валентина Самченко, Київ
Фото Кирила Чуботіна та з ФБ-сторінки Олега Шульги.