Фінська помста російським мілітаристам
Неймовірну, на наш погляд, історію ми розповіли ще три роки тому. Подкаст мав назву «Як фінські панки перемогли російських мілітаристів». Вона про те, що помста не обов’язково має бути кривавою – вона може бути витонченою і ніби навіть веселою.
Історія така. Відомий фінський режисер, володар «Оскара» Акі Каурісмякі та панк-гурт, що назвався «Ленінградскіє ковбої» (хоча нічого з Росією їх не пов’язує) вступили в колаборацію з тоді ще живим ( пізніше, як ви пам’ятаєте, вони розіб’ються по дорозі в Сирію) ансамблем пісні та танцю Радянської Армії імені Алєксандрова. І у червні 1993 року на центральній площі Хельсінки перед 70 тисячами глядачів відбувся концерт «Total Balalaika Show».
Чому ми кажемо про помсту і про те, що фінські панки перемогли російських мілітаристів та поглумились над «русскім воєнним вєлічієм»?
Фінам, як нікому, є що пригадати тим самим «русскім», читай «совєтскім». За дві війни Радянського Союзу проти Фінляндії фіни втратили стільки людей загиблими, якщо брати у відношення до населення країни, скільки не втратила жодна країна світу. Усвідомлюючи, що маленькій країні не вистояти проти комуністичної імперії-монстра, вони склали зброю та здали частину своєї території. Потім ще протягом багатьох років, вони виконували всі умови та йшли в багатьох сферах на всі можливі компроміси з Союзом, наражаючись на нерозуміння багатьох у світі та навіть отримавши принизливий термін «фінляндизація». Таке забувається? Таке прощається?
Але фіни не були б фінами, якби не знайшли свою мить і свій спосіб виказати своє ставлення до НИХ у свій спосіб.
Скориставшись тим, що на початку 1990-х років ансамбль Алєксандрова переживав не найкращі часи і тим, що ансамблю як справжнім росіянцям-«патріотам» заради добрих грошей байдуже з ким і перед ким виступати – з циганами-ведмедями перед окупантами, які в Сирії рівняють міста з землею, чи з панками перед фінами, вони й підписали цей контракт та взяли участь у цьому концерті. Ну, а панки та геніальний Акі Каурісямкі з тонким фінським гумором обставили все так, що росіянці навіть не вкурили, що публіка потішається над ними, а не захоплюється «русскім вєлічієм». Не випадково ж після концерту одна з фінських газет написала так: “Вчора ми побачили, як російський ведмідь затанцював таки рок-н-рол під фінське кантеле”.
А тепер власне, чому ми повертаємось до цієї історії через три роки. Тоді ви могли її послухати в аудіоподкасті. На той момент запис цього концерту був лише на VHS-касетах. Але плине час, і в мережу завантажується дедалі більше інформації. Так сталося і з цією історією. Роман Храбров дбайливо вишукував все, що стосувалось події, та монтував. І тепер ви можете ще й подивитись цю історію. Тут зайвий раз переконуєшся в істинності того, того, що «ліпше один раз побачити…».
Побачте, воно варте того…
