«Мельпомена Таврії» знову в українському Херсоні і це – дарує віру
Цьогоріч 9-денний ювілейний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» проходить у різних українських містах та за кордоном до 16 вересня. «Ми гордимося тим, що за 25 років існування фестиваль ні разу не зупинявся», - каже ініціатор і незмінний організатор усіх сезонів мистецької візитівки Херсону Олександр Книга, гендиректор - художній керівник Херсонського драматичного театру імені Миколи Куліша.
Недаремно у 2023-му об’єднавчим слоганом «Мельпомени Таврії», де показують понад 70 вистав, а ще - літературних та кіноподій, обрали два слова - «Ми вдома». Адже у 2022 році Херсон був тимчасово окупований російськими військами аж 256 днів, до 11 листопада. І тому цей найпотужніший український міжнародний театральний фестиваль організовували «на відстані», у безпечніших під час Великої війни Львові та Києві.
Після деокупації ворожі обстріли Херсона з-за Дніпра не припиняються, а лівобережну Херсонщину ще не звільнено - тож подій 25-ї «Мельпомени Таврії» у своєму рідному місті організатори проводять небагато, без публічного оголошення часу і місця. Тим часом фестиваль збирає нові глядацькі аудиторії у понад двох десятках українських міст, а також за кордоном - у Ґабчіково (Словаччина), Бразі (Португалія) і Стамбулі (Туреччина).
Відомі українські митці - Олександр Книга, акторка Римма Зюбіна, режисер Іван Уривський і театрознавиця Світлана Максименко - відповідають на запитання Укрінформу, чому вже багато років «Мельпомена Таврії» є фестивалем особливим.
ГЕНДИРЕКТОР - ХУДОЖНІЙ КЕРІВНИК ХЕРСОНСЬКОГО ТЕАТРУ ОЛЕКСАНДР КНИГА: «МИ ВДОМА!»
- Ми гордимося тим, що за 25 років існування фестиваль ні разу не зупинявся. У «ковідний» рік, коли не було змоги збирати глядачів у залах, грали вистави на відкритому повітрі - у парках, скверах, у дворику нашого театру, у лісі навіть.
Старт 24-го фестивалю у 2022 році планували на 8 червня в українському Херсоні. Коли почалася повномасштабна війна і мені та іншим працівникам театру вдалося вибратися із російської окупації, ми добралися до Львова, де вирішили, що фестиваль відбудеться. І він відбувся!
До нас доєдналось дуже багато небайдужих людей. Ми зібрали 74 театри із 25 міст у 12-ти країнах світу. Всі вони долучилися до проведення «Мельпомени Таврії», коли Херсон був у тимчасовій окупації. Єдина наша умова була, щоб учасники заявили на своїх майданчиках, що Херсон – це Україна, що фестиваль є голосом української Херсонщини. Нам хотілося подати сигнал тим людям, які залишалися під російською окупацією, що їхній рідний український театр, який вони любили (щосезону до нас приходили тисячі глядачів) - не здається.
Театр - це не тільки будівля. Це люди, які його наповнюють. І в той час, коли рашисти у Херсоні намагалися відкрити так званий «російський академічний театр» на базі нашого Театру імені Миколи Куліша, ми, не маючи ні декорацій, ні костюмів, почали працювати, робити вистави у Києві і у Львові.
Сезон відкривали у столиці у Національному театрі імені Лесі Українки. А як тільки Сили оборони звільнили Херсон, частина колективу повернулася у рідне місто, а частина весь час там і знаходилася. Ми відновили роботу театру.
Поки, на превеликий жаль, не можемо запрошувати глядачів на всі свої п'ять сценічних майданчиків. Але ми вдома. Працюємо в арт-хабі в укритті. Не кажемо, де він знаходиться, бо у місті все ще небезпечно: російські снаряди летять і вдень, і вночі. І це лотерея: «прилітає» куди завгодно і як завгодно. Однак граємо вистави, системно проводимо майстер-класи, заняття для дітей…
Ювілейна 25-а «Мельпомена Таврії» відбувається і в Херсоні. Ще в багатьох українських містах. А також у Португалії, Туреччині, Словаччині, Німеччині.
АКТОРКА РИММА ЗЮБІНА: «Я Б СПРОСТИЛА «ТЕАТРАЛЬНУ СИСТЕМУ», ЩОБ АКТОРИ РІЗНИХ ТЕАТРІВ ПРАЦЮВАЛИ РАЗОМ»
- У складі Одеського українського музично-драматичного театру імені Василя Василька я 8 вересня вийшла на сцену у виставі Максима Голенка «Карпатський вестерн». Так разом з двадцятьма чотирма театрами України - бо на загал це 25 театрів – ми розпочали одночасно 25-й фестиваль «Мельпомена Таврії».
У нашому сьогоденні це неймовірно важлива підтримка. Я давно знаю, що в театрі нема що ділити. Ніякі твої ролі, твої прем'єри від тебе не підуть. Якщо вони твої - вони твоїми й будуть. І ця підтримка і солідарність з акторами, з херсонцями - людьми, які змушені зараз перебувати не в своїй домівці, не в своєму театрі, - дуже важлива.
Для мене Херсонський театр не чужий. Окрім того, що я була майже на всіх фестивалях «Мельпомена Таврії» як актриса, після повномасштабного вторгнення ворога в Україну, я граю з херсонцями виставу «Лишатися (не) можна». Для мене - це рідний театр. Актори Женя Кірсанова і Руслан Вишневецький, і Олена Пасько, і Ангеліна Павлюк, і Сергій Михайловський, які беруть участь у цій виставі, для мене рідні.
Нещодавно ми проїхали великим туром із цією виставою сім міст України. Ми дуже-дуже зблизилися, часто говоримо про те, що відбувається, про майбутнє нашої країни. Як ніколи маємо розуміти, що в ситуації тимчасової ворожої окупації кожна людина театру могла залишитися і без своєї рідної домівки, і без своєї сцени.
Хотіла би висловити підтримку також акторам Маріупольського театру і Луганського українського театру в Сєвєродонецьку, чиї приміщення взагалі розбиті і невідомо коли будуть відновлені. Тільки в єдності, якби це пафосно не звучало, зараз наша сила.
Я б спростила якось державну «театральну систему», щоб актори різних театрів могли працювати разом на різних майданчиках, - і для цього не треба було бюрократії у вигляді трудових книжок, тому що сьогодні умови воєнного часу. І де б не опинилась людина театральної професії (а це не лише актори, а й звукорежисери, художники по світлу тощо; і ті, хто був вимушений поїхати з країни, і ті, хто зараз захищає нас на фронті), щоб вона у воєнний період мала право бути працевлаштованою, робити свій «мистецький» внесок у перемогу.
РЕЖИСЕР ІВАН УРИВСЬКИЙ: «ФЕСТИВАЛЬ ІСНУВАТИМЕ ЩЕ ДОВГО-ДОВГО-ДОВГО»
- «Мельпомена Таврії» - це мій перший фестиваль, куди я потрапив ще студентом зі своєю дипломною виставою. Пробитися було непросто...
Херсон, Театр імені Миколи Куліша - рідні для мене. Ми з колегами там були не раз: із виставами Одеського українського драматичного театру імені Василя Василька і київського Національного театру імені Івана Франка.
Два роки тому привозили у Херсон постановку «Трамвай Бажання». А рік тому, коли Херсон був під ворожою окупацією, у межах 24-ї «Мельпомени Таврії», грали цю виставу у Києві - на сцені Національного театру імені Лесі Українки...
У Херсоні на фестивалі завжди можна було зустріти багатьох українських і європейських друзів. Завжди показували дуже-дуже багато вистав на різний смак.
Радий, що в такий час «Мельпомена Таврії» продовжує жити. Театр імені Франка цьогоріч представив у програмі «Украдене щастя» режисера Дмитра Богомазова. Думаю, що фестиваль ще довго-довго-довго буде існувати і запрошувати чудові вистави. Сподіваюся, у наступному році він уже повністю відбуватиметься у Херсоні.
ТЕАТРОЗНАВИЦЯ СВІТЛАНА МАКСИМЕНКО: «ФЕСТИВАЛЬ СФОРМУВАВ УКРАЇНСЬКИЙ СТРИЖЕНЬ ХЕРСОНЦІВ»
- Найважливішим є те, що за 23 роки позиціювання у Херсоні організатори «Мельпомени Таврії» і безпосередньо Олександр Книга зробили неможливе. Адже чимало фестивалів розпочиналися в Україні приблизно одночасно: і «Мистецьке березілля», і «Вивих», і багато інших. Окрім «Золотого лева» у Львові, вони не збереглися через багато обставин, зокрема, через відсутність фінансування.
Проте ми бачимо зараз – при всьому суму від того, що відбувається у період Великої війни у Херсоні – незламний український дух херсонців здивував усю Україну. Мені здається, що саме «Мельпомена» долучилася до його формування. Бо такої кількості українських вистав провідних митців, які приїздили за чверть століття до Херсона, не було більше ніде. Вони формували престижність української культури та український стрижень херсонців.
Окрім усього іншого, фестиваль перетворився і на серйозну літературну сцену. Скажімо, «Погані дороги» Наталки Ворожбит вперше читали на «Мельпомені Таврії». Я тоді слухала і думала: «Господи, хто це може поставити: таку інтимну сповідь про війну?» Бо треба максимальна відвертість і якась метафора відсторонення. У результаті створені прекрасна постановка Тамари Трунової, яку відзначили Шевченківською премією, та художній фільм. Через ці твори світ дізнається, що у нас відбувається і які є настрої на фронті. Це художньо, боляче і дуже чесно.
Безперечно, фестиваль «Мельпомена Таврії» мав неабиякий соціокультурний і націєтворчий вплив - для стійкості і віри херсонців та й усіх українців у те, що ми переможемо. Багатостраждальний і мужній Херсон і далі поширює свій культурний вплив, і одне це - варте захоплення.
Ми неодмінно дочекаємося великої фестивальної зустрічі у рідному місті «Мельпомени Таврії».
Валентина Самченко, Київ
Фото Геннадія Мінченка
