Чи читають українці книги або Про що попереджав Чеслав Мілош

Після лекції про «шляхи до національної величі», в одному із міст України до мене підійшли слухачі і запитали: «Які ви бачите проблеми в розвитку України?» Серед названих мною була і та, що «українці, зокрема молодь, мало читають книги, особливо складну, світоглядну літературу, не мають змістовної самоосвіти». Без цього Україні величі не осягнути.

Мені відповіли, що «це не є проблемою, бо навіщо читати книги, адже є YouTube і Google». Довелося відрізати, що порожні голови та серця не творять мудрих націй. Історія доводить – люди, які не читають книг, не побудували нічого великого і мудрого. Вони завжди будуть підлеглими. Ті, хто читає книги завжди будуть керувати тими, хто дивиться телевізор.

Нас має бентежити те, що лише не значна кількість українців заповнюють свій мозок великими цінностями, мудрими ідеями, сенсами. Є загроза, що без них люди будуть жити інстинктами самозбереження, задоволення своїх базових потреб. Але ж великі нації досягають величі не так. Людина має усвідомити, що її життя має більший зміст. Що є інші сенси, заради яких слід жити.

Часто говоримо про психологічну реабілітацію українців, але ж вона має мати ціль. Людина повинна відновити свій психологічний стан задля реалізації цінностей, сенсів, заради відповіді на глобальні виклики. Це не може бути лише матеріальний орієнтир.

Відновлення України неможливе без любові до мудрості, навчання, пошуку значимих сенсів з літератури минулого і сьогодення. Люди, які не читають книги, «хворіють» примітивним мисленням. І його прояв якраз в увазі тільки до матеріальних потреб, відсутності розуміння високих сенсів і цінностей людського життя.

Кого нація читає, тих долю і проживає. Ми жахаємось від злочинів нацистської Німеччини чи недоімперії рф, та забуваємо, що нацизм – це ідеологія, яка виросла на книгах. Західна Європа, США, Ізраїль це також нації, які виросли на літературі. Це не були лише підручники, а також – філософські, богословські, світоглядні книги. Вони навчили людину бути величною у цьому світі.

У своїх виступах польський публіцист Чеслав Мілош з болем зазначав, що лише в середині ХХ століття мешканці багатьох європейських країн усвідомили – як правило, через страждання – складні філософські книги безпосередньо впливають на їхню долю…

Книги формують і долю українців як окремих громадян, так і нації в цілому. Зміни повинні мати зміст, і їх джерело саме у них.

Ігор Скрипніченко, теолог, віце-президент Полтавської богословської семінарії, радник Почесного консула України в Сієтлі, США (на громадських засадах)

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства