Письменник Мартин Якуб активно популяризує авторів доби «Розстріляного відродження». Спочатку він за допомогою штучного інтелекту створив світлини цих літераторів і організував виставку, яка вже об’їздила чимало українських міст та побувала за кордоном. Нещодавно він анонсував випуск календаря «Титани двадцятих» на 2024 рік із фотографіями авторів того періоду. Всі кошти від продажу підуть на допомогу ЗСУ.
Паралельно з цим письменник взявся за створення сайту, присвяченого авторам «Розстріляного відродження». До його наповнення можуть долучитися всі охочі.
В інтерв’ю Укрінформу Мартин Якуб розповів, як книга «ЙБН БЛД РСН», що він упорядкував, допомагає армії, чому важливо популяризувати письменників «Розстріляного відродження» та як стає в пригоді штучний інтелект.
ЯК «ЙБН БЛД РСН» ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА АВТО І ДРОНИ
- Минулого разу ми з тобою говорили про книгу «ЙБН БЛД РСН» із рефлексіями 67 авторів про війну, яку ти упорядкував. Ідея цього проєкту була в тому, щоб усі зібрані від продажу книги кошти пішли на допомогу ЗСУ. Тож який результат, скільки примірників надрукували і як конкретно книга вже допомогла війську?
- На мільйоні гривень я вже перестав рахувати. Понад 680 тисяч зібрали на перших примірниках під час благодійних лотерей, а далі було ще два повних наклади по 1200 примірників. Гроші з першого накладу автори збірки відправляли на підрозділи, для яких вони збирають кошти. На прибуток з другого накладу я купив джип «Mersedes Benz» для 3-ї окремої танкової Залізної бригади. З третього накладу придбаний дрон «Mavic-3» для підрозділу поета Артема Полежаки. Окрім того, купив три ударні дрони своєму кумові Жені Дубині, який служить в одному з підрозділів ССО. Передав також військовим ССО 48 конвектори для обігріву.
- Книгу ще й досі можна придбати?
- Так, і це візуальна матеріалізація доната. Її можна замовити на моєму сайті або купити в книгарнях. Усі вони продають книгу за тією ж ціною, що й на сайті, і беруть невеликий відсоток за це. Все, що отримую на рахунок, йде на ЗСУ. Я про це постійно звітую.
РОЗСТРІЛЯНІ АВТОРИ «ОЖИЛИ» ЗАВДЯКИ ШТУЧНОМУ ІНТЕЛЕКТОВІ
- Цього року ти також започаткував проєкт «Живі "розстріляні"» з фото, створеними за допомогою штучного інтелекту. Розкажи, як з’явилася ця ідея?
- Все почалося з усвідомлення, що таке штучний інтелект. Моя основна робота – це реклама і виробництво фотографій. Я побачив цей інструмент, спробував, як він працює... А потім помітив на поличці синій томик Валер’яна Підмогильного й подумав: а якщо запропонувати штучному інтелекту реальну фотографію людини? Чи зможе він створити інші фото цієї людини? Спробував це зі світлиною Підмогильного – і отримав його фото у віці 16, 20, 25 і 70 років. Ніби не було ніякого сталінського терору і він продовжував жити та видавати книжки. Опублікував, людям це сподобалося, вони почали просити зробити таке з іншими авторами. Були сотні репостів, і хтось написав, що було б прикольно це все показати на виставці.
Мене ця ідея зацікавила. Якось проїжджав повз наш Житомирський обласний краєзнавчий музей, зайшов до директора, розповів йому, і він запропонував зробити таку виставку в літературному музеї.
Після Житомира експозиція вже побувала в літературному музеї в Києві, в Рівному, Вінниці, Хмельницькому. Мені написав директор Краєзнавчого музею містечка Романова із Житомирської області, що маленькі музеї у такому теж зацікавлені. Тому ми додатково надрукували ще один комплект світлин, і їх побачили в Романові, Стрию, Звягелі, в селищі Бабаї на Харківщині.
Виставка «Живі "розстріляні"» вже була в Кракові, і планується, що її побачать в інших європейських містах.
- А як ти відбирав письменників?
- За найпростішим методом – якістю світлин. Щоби штучний інтелект зчитав і зробив більш схожі зображення, потрібні якісні фото. Дотепер вийшло декілька нових версій того штучного інтелекту, яким я користувався, та й я зрозумів, як це працює. Тепер можна фото робити дуже достовірними.
Наша наукова спільнота із застереженням ставиться до таких проєктів і до штучного інтелекту. Я наголошую, що це не реальні фотографії письменників. Існує ймовірність, що люди почнуть саме цими фото ілюструвати матеріали про авторів, і це не зовсім правильно. Але, з іншого боку, художник, який малює картину, теж не передає схожість один в один.
- Мабуть, найбільше цю виставку критикували саме через використання штучного інтелекту. Так?
- Моє завдання в тому, щоб люди дізналися прізвища цих авторів. Якось у Житомирі мене зустріла одна жінка і сказала, що після виставки зацікавилася Веронікою Черняхівською, прочитала її біографію і твори. От саме заради такого я це роблю.
Науковцям – вдячність, що вони дістали із забуття цих авторів і їхні книжки. Деякі книги ще й досі не знайдені, і невідомо, чи вони є в архівах. Може, когось знайомство із цими авторами підштовхне до пошуків.
КАЛЕНДАР «ТИТАНИ ДВАДЦЯТИХ»
- Тема «Розстріляного відродження» пішла далі, й ти створив із фото авторів тієї доби календар на наступний рік «Титани двадцятих». Усі кошти від його продажу теж підуть на ЗСУ. У ньому будуть світлини з виставки?
- Деякі – з виставки, але з’явилися й нові. Там будуть Мирослава Сопілка, Ладя Могилянська, Майк Йогансен, Володимир Свідзінський, Валер’ян Підмогильний, Мирослав Ірчан, Григорій Косинка, Микола Зеров, Михайль Семенко, Микола Хвильовий, Ґео Шкурупій, Валер’ян Поліщук. На кожен місяць буде письменник і фрагмент його вірша, підібраний до сезону.
Мені написав дизайнер Кирило Ткачов. Він створив шрифт, на який його надихнула графіка художника того періоду Василя Єрмілова, і цей шрифт «Єрмілов» буде використано в календарі.
- Як відреагували люди?
- Із тисячі замовлених у друкарні примірників половина вже продана. Календар чекають в Австрії, Німеччині, США, Канаді.
- Ти писав у соцмережах, що про авторів цього періоду мало інформації, й запропонував людям долучитися до її збору, щоби згодом створити сайт, присвячений письменникам «Розстріляного відродження». Чому, на твою думку, за 32 роки української незалежності цей інформаційний вакуум не заповнений?
- До цього доклалася радянська влада. Хвала тим, хто дістав із забуття цих авторів і популяризував їх. У 1990-х, коли люди не мали що їсти, їм було не до того. Не можна когось звинувачувати. Всьому свій час, от тепер багатьох це зацікавило.
Для того сайту не треба знаходити всі твори конкретного автора, достатньо хоча б декілька віршів чи оповідань. Хоча б для ознайомлення. Там ще будуть біографія і фото письменника.
- Дивилася той список, у ньому тепер 120 авторів...
- За основу я взяв список дослідника Петра Голубенка, який виокремив саме письменників цієї доби. Там не всі розстріляні, є зниклі безвісти, ті, хто емігрували. Також науковець виділяє окрему категорію «Замовклі» – це митці, про смерть яких немає жодних відомостей, або ті, хто в умовах сталінського терору перестали писати.
- Ти собі теж обрав письменника, про якого збиратимеш інформацію?
- Так, я обрав Михайла Шульгу-Шульженка (Шульга – справжнє прізвище Мартина Якуба, – ред.). Про нього небагато інформації, а з творами ще проблемніше. У нього було декілька збірок віршів, але поки що їх не знайшов.
- Цікаво, чи відгукнувся хтось із літературознавців і дослідників, які займаються вивченням цього періоду?
- Мені написав професор Київського національного університету ім. Т.Шевченка Юрій Ковалів. Він не буде брати участі в проєкті, але надіслав мені два томи свого видання історії української літератури, в яких ідеться саме про «Розстріляне відродження».
ВІРШІ МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО ТА РОМАН ПРО ЖИТОМИРЩИНУ
- Знаю, що твій улюблений автор цього періоду – Валер’ян Підмогильний. А когось нового ти для себе відкрив?
- До цього я взагалі не знав про поетку Ладю Могилянську. Для себе я відкрив, що Микола Хвильовий писав вірші. Для нас Хвильовий – це насамперед новела «Я (Романтика)», але в нього є вірші про Донбас, степи, важку працю та людську мужність. Флешмоб у соцмережах «Титани 20-х» із читання віршів авторів того періоду я розпочав саме з Хвильового.
- Нещодавно ти писав, що в біографії одного з авторів того періоду Дмитра Фальківського є факт співпраці з радянськими каральними органами. Я проглянула кілька джерел, і не всюди про це вказано. Як тоді бути, чи Фальківському місце на тому сайті?
- Він автор улюбленого вірша Тараса Бульби-Боровця «Очерет мені був за колиску». Але моя мета – популяризація українських авторів, а український автор – це людина, яка прославляє Україну і є взірцем для наступних поколінь. Фальківський хай собі буде в наукових працях, бо він є частиною літератури. Хоча я ж не суд і не виносив йому вирок. Може, це наклеп на святу людину?..
Якщо мені хтось із літературознавців скаже, що на сайті вказана некоректна інформація, я її зміню.
Мені важливо, щоб про цих авторів дізналося якомога більше людей. От людина прийшла на виставку чи купила календар, хоче прочитати про письменника – а в інтернеті немає інформації. Тому й для цього буде сайт.
- Натрапляла на таку тезу, що нинішню війну Росії проти України вже починають порівнювати з добою «Розстріляного відродження». Ти такі паралелі бачиш?
- Ця війна має паралель з 1918 роком, бо на кону знову опинилося існування Української держави і української нації. А 1933–1937 роки – це те, що почне відбуватися, якщо ми не вистоїмо тепер.
- Наостанок запитаю про твій третій роман, сюжет якого пов’язаний із Житомирщиною, – як він, пишеться?
- Пишеться, але я його ще не закінчив. Самого Житомира там не буде, однак є Звягель, Ємільчино, Бараші. А основні події відбуватимуться в селі моєї бабусі, де я проводив найкращі моменти свого життя, – Неділищі.
Ірина Чириця, Житомир
Фото надав Мартин Якуб