«Культура під час війни в Україні» – кіно, яке фіксує історію
Фестиваль «Культура під час війни в Україні» організовано Представництвом ЄС в Україні у співпраці з суспільно-культурним мультимедійним українознавчим проєктом Ukraїner в рамках комунікаційної кампанії «Разом творимо. Разом зберігаємо», що інформує громадськість про підтримку Європейським Союзом української культури та мистецтва в часи війни.
СТРІЧКИ ЗОСЕРЕДИЛИ УВАГУ НА ЄВРОПЕЙСЬКІЙ УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ ТА ЇЇ ІСТОРИЧНОМУ КОРІННІ
Як зазначила пані Посол Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова, презентуючи фестиваль, культура – це наріжний камінь національної ідентичності, навколо якого формуються традиції, мораль, принципи людей та держав. Тому так важливо захистити й зберегти ці надбання культурної спадщини, особливо в часи великої загрози руйнації та знищення. На це спрямована підтримка української культури, яку Європейський Союз посилив і нарощує після початку повномасштабної російсько-української війни.
Документальні стрічки, які знято Ukraїner в рамках кампанії «Разом творимо. Разом зберігаємо», зосереджують увагу на цій підтримці та на європейській українській культурі з її глибинним історичним корінням.
Під час відкриття фестивалю в Києві 19 лютого гості та глядачі поспілкувалися з представниками ЄС та авторами документального циклу «Культура під час війни». Насамперед йшлося про те, що вибір саме документального кіно для спецпроєкту в рамках комунікаційної кампанії був логічним та обґрунтованим, адже саме документалістика фіксує історію, стає джерелом і архівом інформації для суспільства поза часом, а тому посідає своє особливе місце в царині культури, спонукаючи до переосмислення і спадщини та орієнтирів руху вперед.
UKRAЇNER ДОСЛІДЖУЄ УКРАЇНУ, 14 МОВАМИ ТРАНСЛЮЮЧИ УКРАЇНСЬКІ НАРАТИВИ СВІТУ
Варто зазначити, що спочатку повномасштабного вторгнення Ukraїner переформатував свою роботу – медіа змінилося, фактично ставши громадською організацією і волонтерською спільнотою, яка крім того, що досліджує Україну в війні, перекладає все це 14 мовами – транслюючи українські наративи світу.
«Першою була наша поїздка в Іванків, у якій ми також першими зафіксували зруйнований музей Марії Примаченко, – згадує засновник Ukraїner та автор документальних стрічок Богдан Логвиненко. – В 1-й день після деокупації Іванкова ми не змогли туди заїхати, тому що всі мости були підірвані, а от наступного – вдалося. Зв’язку не було, була лише адреса чоловіка, який рятував картини з музею. Ми за нею поїхали, і виявилося, що це була остання хвилина – він вже пакувався в автомобіль і планував їхати. Але завдяки такому збігу обставин нам вдалося зафіксувати історію, як, власне, було врятовано картини, як прості жителі Іванкова виносили картини Примаченко і ховали їх по своїх хатах. Це контрастувало з тодішніми свідченнями про те, як все, що бачили, крали росіяни та показувало, які цінності натомість у наших людей. З цього виникла велика серія «Деокупація», яку ми впродовж двох років знімали, а потім випустили книгу. Також з цього виникла серія «Культура під час війни в Україні». Згодом ми зустрілися з представництвом ЄС і дуже вдячні їм за спільну роботу, бо ми почали досліджувати вже триваліший вплив війни на культуру і спробували показати цей вплив різноманітно: показати тих, чиї інституції були переміщені, тих, хто втратив приміщення для проведення культурних заходів, і тих, хто приймав постраждалих митців».
МУЗЕЙ ХАНЕНКІВ ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ ПЕРЕДАВ БІЛЬШІСТЬ ЕКСПОНАТІВ ДЛЯ ВИСТАВОК У ЄВРОПІ
Фестиваль відкрила прем’єра стрічки «Культура під час війни. Музеї», яка завершує цикл із п’яти фільмів, в основу яких покладено матеріали соціокультурних експедицій Ukraїner на Північ, Південь, Схід і Захід України. Разом вони склали цілісну розповідь про життя та творчість діячів української культури в часи повномасштабної російської війни та про роль підтримки, яку ЄС невідкладно надав і надає митцям після 24 лютого 2022 року. Прем’єра першої стрічки циклу – «Культура під час війни. Захід» відбулася 29 червня 2023 року, тож робота Ukraїner тривала майже рік, і тепер всі фільми покажуть в Києві, а потім в Чернігові, Полтаві, Одесі та Львові.
У фільмі про музеї України під час війни глядач точно знайде для себе кілька несподіваних історій, які ще раз підкреслять нашу незламність. Наприклад, про несподіваний напрямок діяльності одного з львівських музеїв: під час повномасштабної війни музей «Територія терору» взявся за порятунок чужих колекцій і розмістив у себе десятки творів з колекцій інших музеїв. Оскільки музейники просто не могли допустити, щоб витвори мистецтва зберігалися будь-як і будь-де.
А один з найбільших музеїв України – музей Богдана та Варвари Ханенків, де зберігалося понад 25 тисяч експонатів, після початку повномасштабного вторгнення, навпаки, передав свої експонати для виставок у музеях Європи.
Керівництво музею Ханенків пояснило таку політику: не приховати зібрані українські колекції, а зробити максимально можливим, щоб вони були презентовані західним авдиторіям, бо чим більше ми розповідаємо про себе через культуру, через мистецтво, тим більше «хаймарсів» і «петріотів» у нас з’являється. І якщо для когось цей зв'язок не є очевидним, то все можна пояснити дуже просто – електорат західних країн може підтримувати своїх політиків у намаганні допомагати нам тільки тоді, коли розуміє, хто ми є. Тому через мистецтво ми повинні розповісти їм про коріння, з якого ми виходимо – чи то візантійська культура, чи культура Середньовіччя або Відродження. Показати, що ми дивимося на ті ж речі, зростаємо з тих же витоків.
НАДВАЖЛИВО БУЛО ВЕСЬ 2023 РІК ФІКСУВАТИ, ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ КУЛЬТУРА ЧЕРЕЗ ВІЙНУ, – РІВНОЦІННО В РІЗНИХ РЕГІОНАХ
За даними Міністерства культури та інформаційної політики України, від 24 лютого 2022 року по 25 грудня 2023 року в Україні пошкоджено або знищено понад 1500 культурних об’єктів (з них – 872 об’єкти культурної спадщини). Унікальні експонати та твори мистецтва залишилися на тимчасово окупованих територіях або незаконно вивезені до Росії. Тому Європейський Союз мобілізував на підтримку й захист української культурної спадщини та креативних індустрій понад 15 мільйонів євро. Це дозволило врятувати сотні музеїв і культурних центрів, зберегти неоціненні колекції, твори мистецтва, купити засоби захисту та обладнання, оцифрувати об’єкти культурної спадщини, допомогти з виплатами заробітних плат персоналу, а також забезпечити умови для продовження творчості понад 1000 українських митців.
«Нам надважливо було весь 2023 рік фіксувати, як змінюється культура через повномасштабну війну Росії проти України, – рівноцінно різними регіонами, як деокупованими, так і тиловими. Ми вдячні ЄС за таку можливість та сподіваємось, що вже скоро зможемо відвідати й регіони, що зараз все ще перебувають під окупацією», – сказав Богдан Логвиненко.
МИ ХОТІЛИ РОЗПОВІСТИ І ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОГО СПАДКУ, І ПРО ЖИВУ УКРАЇНСЬКУ КУЛЬТУРУ
ЄС фінансує низку культурних ініціатив, які реалізують програми допомоги Україні у сфері культури через House of Europe, EU4Culture, Creative Europe, EaP Civil Society Facility та у співпраці з фондом ALIPH (Фонд підтримав 212 об’єктів культурної спадщини на загальну суму понад 4 мільйони євро, наданих ЄС).
«Цим фестивалем, з одного боку, ми хотіли розповісти про збереження культурного спадку, а з іншого – також про живу українську культуру. Йдеться не тільки про загальні цифри фінансової підтримки української держави (державну, військову, гуманітарну), ми хотіли звернути увагу на українську прогресивну культурну сферу, український кінематограф, і для нас було важливо, що команда Ukraїner у своєму документальному циклі показала, як саме зберігається частина історичної культурної спадщини, яка зараз зупинилася під загрозою і яку ми сподіваємось захистити, а десь – відновити і створити», – розповіла координаторка з комунікацій та менеджерка програм Представництва Європейського Союзу в Україні Надія Вертебна.
Вона додала, що кооперація Представництва ЄС з Ukraїner створилася в рамках кампанії «Разом творимо. Разом зберігаємо», тобто була ідея зняти, як саме рятувалася культура культурна спадщина на півночі, півдні, сході, заході країни, а Ukraїner досить відоме в цьому напрямку медіа в Україні, тому органічно виникла така співпраця.
«Зараз на часі фільмувати все, що відбувається, тому що культура – це не про розкіш прогулянок у неділю до музею, це – про історію, ідентичність, спільний погляд у майбутнє, про все те, за що Україна бореться. Зрозуміло, що зберігати культуру на спаленій землі дуже важко, тому більша частина допомоги світу йде саме на державну, гуманітарну, військову підтримку, але культура для нас – також у пріоритеті. Українська культурна спадщина не може бути втрачена і культура повинна надалі розвиватися», – додала Вертебна.
УКРАЇНЦІ ЗДАВНА ВРАЖАЛИ ЄВРОПУ, ЗАРАЗ МИ ВІДНОВЛЮЄМО СВОЄ ЗАКОННЕ МІСЦЕ СЕРЕД КУЛЬТУР КРАЇН ЄС
Так сталося, що війна, яка триває вже 10 років (і 2 з них – повномасштабно), крім горя і нещастя, що традиційно супроводжують всі війни, пробудила в нас інтерес до власної ідентичності. Українці почали ставити самі собі питання: хто ми, звідки, якою є наша культура? І разом зі знаходженням відповідей почали бачити все нове, це спонукало до появи величезної кількості українського контенту.
«Ми почали розуміти, скільки українського було вкрадено та привласнено російською імперією! І зараз, відкриваючи нове про себе, ми, з одного боку, відходимо від наративу про «багато спільного» відомо з ким, а з іншого – дати усвідомлення, що у нас багато міцних культурних та історичних зв’язків з країнами ЄС», – зауважила керівниця проєктного відділу в ГО «Інтерньюз-Україна» Катерина Юдіна.
Вона додала, що зараз Україна не просто намагається посісти, а відновлює своє законне місце серед культур країн Європейського Союзу.
У фестивальному фільмі про український авангард глядач побачить саме такі історії. Наприклад, чи знаєте ви, що перша жінка, яка отримала персональну виставку в Луврі, народилася в Україні? Це була Соня Делоне (народжена 14 листопада 1885 року в Одесі), твори якої потрапили до постійних колекцій Музею сучасного мистецтва та Центру Жоржа Помпіду в Парижі. Вона стала однією з найвпливовіших художниць ХХ століття попри те, що в ті часи жінці віддавалася переважно роль музи, а не митця.
Також примітно, що твори багатьох українських письменників багато перекладаються мовами країн ЄС, а в 2022 році Польська академія наук висунула кандидатуру українського письменника Сергія Жадана на здобуття Нобелівської премії у галузі літератури. Тож маємо багато таких цікавих кейсів і розуміємо, що перед нами зараз стоїть завдання не лише продовжувати цікавитися, якою є наша культура, але і продовжувати будувати нові зв’язки.
«Зараз ми продовжуємо роботу спільно з представництвом Європейського Союзу та за їх підтримки шукаємо точки дотику, перетину не лише в минулому, а й в майбутньому», – наголосила Юдіна.
В Києві глядачі вже подивилися фестивальні стрічки і ще зможуть це зробити протягом тижня в KINO42. 19 лютого – на відкритті фестивалю відбулася прем’єра документального фільму «Культура під час війни. Музеї», 20 лютого – був показаний фільм «Культура під час війни. Захід», 21 лютого – «Культура під час війни. Північ», 22 лютого – «Культура під час війни. Схід», 23 лютого, 19:00 – «Культура під час війни. Південь».
Далі до киян приєднаються мешканці інших міст: у Чернігівському обласному художньому музеї ім. Григорія Галагана аналогічні покази пройдуть з 27 лютого по 2 березня. У Полтаві в Артпросторі PIDVAL – з 5 по 9 березня, у Львові в «ГОРІХОВИЙ» кіноцентр – з 12 по 16 березня, в Одесі в Культурному центрі «Уніон» – з 19 по 23 березня.
Любов Базів. Київ
Фото Павла Багмута та надані організаторами
