З початку повномасштабної війни, коли окупанти почали масово вивозити та привласнювати предмети нашої культурної спадщини, стало зрозуміло, наскільки катастрофічна відсутність офіційного електронного реєстру всього музейного фонду держави. Ще наприкінці 2021 року міністерство культури та інформаційної політики розробило його концепцію та почало впроваджувати цей масштабний проєкт. На сьогодні він запрацював у тестовому режимі, першим кроком стало створення «електронного журналу», який заповнюють музеї України, далі наповниться публічний портал, де всі користувачі зможуть побачити вичерпний обсяг інформації по наших музейних фондах. 

Заступниця міністра культури та інформаційної політики з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Анастасія Бондар, яка курує створення реєстру, детально розповіла Укрінформу, як відбувається процес його заповнення та яка його основна мета.    

- Пані Анастасіє, міністерство анонсувало, що в середині цього року музейний реєстр вже запрацює в повному обсязі, на якому етапі зараз його реалізація?

 - Реєстр вже почав працювати у тестовому режимі, і музеї почали його вивчати та наповнювати. Технічно він поділяється на 2 частини: внутрішню, яку наповнюють музеї, і окремий публічний портал для всіх громадян країни. Частина музейників – це їх робочий інструмент, жива екосистема, яка буде постійно змінюватися, наповнюватися, розширюватися. Її завдання – створення «електронного журналу», який розвиватиметься до повноцінного електронного обліку, вкрай необхідного державі, щоб максимально в реальному часі моніторити ситуацію що, де в якому музеї і в якому стані знаходиться. Реєстр міститиме безліч необхідних для міністерства даних, щоб оперативно оцінювати ситуацію з державним музейним фондом по всій країні і мати доступну аналітику онлайн. Музейний реєстр – це цифрова фортеця та зручний інструмент для управління музейними фондами, що належать Україні.

НАВІТЬ НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ РЕЄСТР ВЖЕ ДАСТЬ МАКСИМУМ БАЗОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО МУЗЕЙНІ ПРЕДМЕТИ

- Йдеться про цифру 12 мільйонів музейних об’єктів, які на сьогодні є в Україні?

- Ми зараз говоримо саме про таку кількість предметів музейного фонду, але це тільки статистичні дані, яких, на жаль, немає в детальному та машиночитному вигляді. І реєстр робиться насамперед для того, щоб повністю зібрати цей перелік. 

Кожен музей вносить свої предмети відповідно до стандартизованої форми – по кожному об’єкту завантажується загальна інформація, ідентифікатори, класифікація, статус, де він знаходиться. Тобто повноцінний «паспорт предмета», де є фото, детальний опис і характеристика: автор, матеріали, техніка виконання, стан на сьогодні, коли в останній раз оцінювався, події, які з цим предметом відбувалися. 

Форми розроблені так, щоб можна було автоматично вивантажити в електронному вигляді відразу всі готові документи на кожен предмет. Це необхідно, щоб, наприклад, правильно оформити документацію на переміщення. Зараз на це потрібно стоси паперів, а ми автоматизуємо процес документообігу. Хоча насправді сьогодні переміщень, порівняно із загальним обсягом в країні, не дуже багато, здебільшого з виставками виїжджають національні чи обласні музеї. Але ми прагнемо, щоб мистецтво України подорожувало і відкривало себе світу, тому максимально намагаємося спростити ці процедури. 

До реєстру заноситься будь-яка допоміжна інформація, яку має музей і яка може допомогти накопичувати історію про предмет, наприклад, обов’язково зазначається, якщо предмет оздоблений коштовним камінням і знаходиться на спецобліку. 

Публічний портал буде наповнюватися в міру того, як музеї працюватимуть з основною частиною фондів у своїх електронних кабінетах. 

- А яку інформацію ми побачимо на цьому порталі? 

- Там буде представлена і систематизована вся інформація за різними періодами, техніками, прізвищами митців та регіонами. Ми просимо музеї надавати максимально широку інформацію про авторів, роботи яких у них представлені, в тому числі, які не дуже відомі широкому загалу, оскільки портал буде легким і доступним інструментом, щоб якнайширше вивчати та популяризувати українську культуру. І хоча цей реєстр не буде містити детальну наукову інформацію, він дасть можливість всім охочим дізнатися де ж воно все знаходиться, за бажанням звернутися до співробітників музеїв по всій країні і дізнатися глибше, яку наукову роботу і за яким напрямком вони проводять. Мені здається, кожний музей зацікавлений у тому, щоб про нього прочитали, поцікавились колекцією і хотіли відвідати. 

Також на публічному порталі додаємо інтерактивні вікторини з ілюстраціями та запитаннями, щоб користувачі відповідали на них, перевіряли себе та дізнавалися щось нове. І знову ж таки будь-який музей може з нами в цьому співпрацювати та пропонувати свої запитання і вікторини – все заради і з метою популяризації українського мистецтва. 

НАРАЗІ ДО РЕЄСТРУ ВЖЕ ВНЕСЕНО ІНФОРМАЦІЮ ПРО 1500 ПРЕДМЕТІВ ВІД 250 МУЗЕЇВ

- Яка кількість предметів вже занесена до музейної «електронної системи»? 

- Всього музеїв, з якими зараз ми працюємо на першому етапі заповнення реєстру – 652. Це музеї, які зберігають державну частину музейного фонду і їх перелік визначений у постанові Кабінету Міністрів України. Вони абсолютно різної направленості – від археологічних, художніх та літературних до морських. Постанова постійно оновлюється і міністерство розширює цей перелік.

Ми почали тестувати систему в липні і на сьогодні в реєстрі вже є тестові відомості від 250 музеїв. З 12 мільйонів об’єктів, про які ми говорили, поки внесено інформацію про 1500 і ця цифра кожного дня зростає. По областях за заповненням найактивніші музеї Одеської та Дніпропетровської та Волинської областей. 

Ми дали можливість меншим музеям з регіонів почати працювати трохи раніше, зараз вони проходять навчання з реєстрації у системі та коректного додавання предметів. Будемо вже підключати національні музеї. Важливо розуміти, що такі музеї здебільшого мають величезний обсяг музейного фонду та ведуть власні електронні системи. На жаль, більшість має систему, запроваджену ще до 2010 року, яка має вороже коріння і не оновлювалася з 2014-го, тому була велика проблема автоматизації вивантаження даних. Але з групою розробників нам вдалося подолати і цей виклик! І це в десятки разів спростить заповнення державного реєстру, бо занести 100 – 300 тисяч експонатів – це величезний обсяг роботи, яку треба зробити вручну. Ми намагаємось максимально цей процес автоматизувати, але в будь-якому разі вся інформація потребуватиме верифікації та електронного підпису. 

- Якщо говорити про невеликі музеї маленьких міст, то чи всі вони достатньо обладнані технікою, яка дозволить якісно і швидко провести роботу з заповнення реєстру? 

- Ми все максимально спростили – для музейників це просто посилання, вебінтерфейс, куди вони повинні зайти і працювати з будь-якого комп’ютера. Загалом проблематика з матеріальною базою була завжди, але за ці 2 роки війни величезна кількість структур – і громадських організацій, і іноземних фондів – надали більшості музеїв комп’ютерну техніку. Майже в будь-якому з них точно наявні 1 – 2 комп’ютери, щоб відкрити вебпосилання і почати заповнювати портал. Звісно, немає сподівань, що всі співробітники музеїв зроблять це максимально швидко, ми розуміємо, що це тривалий процес, ще й виклики війни та збереження людського капіталу залишаються актуальними. Але важливо завжди рухатися вперед, навіть якщо кроки маленькі – це завжди прогрес. 

Тут також варто пам’ятати, що цифрова трансформація сфери і оцифрування музейних предметів – різні процеси, але повинні йти паралельно. Цифрова трансформація – це перенесення з паперової форми ведення переліків в облікових книгах в електронний та машиночитний формат. А оцифрування – це створення цифрових копій, якісних 3D-моделей, лазерне сканування, і це вже більше робота музею з метою збереження, популяризації, створення онлайн-колекцій, інтерактивних виставок, застосунків, імерсійних виставок тощо. 

- Тобто для реєстру від музеїв не вимагається завантажувати 3D-зображення своїх експонатів?

- Ні, на даному етапі ми збираємо фундамент, де буде достатньо і звичайних фотографій, зроблених не обов’язково за допомогою професійного обладнання. Головне, аби вони давали можливість ідентифікувати предмет, щоб, наприклад, можна було обмінюватися даними з Інтерполом у разі необхідності розшуку. В подальшому ми інтегруємо цей реєстр з митницею, щоб митники бачили всі переміщення експонатів і могли максимально унеможливити незаконний перетин кордону. Але без сумнівів – чим якісніше фото, тим краще, і не забуваємо, що це також інструмент популяризації музеїв, коли вся інформація про предмет буде доступна на публічному порталі.

За період війни кількість евакуйованих предметів найбільша за всі часи, майже пів мільйона. Їх пакують, перепаковують, переміщують і транспортують. Всі ці дії, потенційно можуть чинити негативний вплив на стан предметів. Для міністерства в тому числі важливо розуміти статистику щодо необхідності реставраційного процесу, і реєстр буде давати можливість бачити це онлайн. Ми зараз тісно спілкуємося з Національним науково-дослідним реставраційним центром України і розуміємо, що реставраційна галузь буде вимагати до себе дедалі більше уваги. 

Також у реєстрі буде відображатися відповідний статус, якщо предмет знаходиться в національному розшуку. На сьогодні прокуратура офіційно визнала такими, що перебувають у розшуку, понад 30 тисяч предметів (здебільшого з музеїв Херсонської області). Зараз ще ведуться розслідування і коли будуть видані відповідні постанови прокурорів, ця інформація теж з’явиться в «електронній системі».

ЗА ПЕРІОД ВІЙНИ КІЛЬКІСТЬ ЕВАКУЙОВАНИХ ПРЕДМЕТІВ НАЙБІЛЬША ЗА ВСІ ЧАСИ, МАЙЖЕ ПІВ МІЛЬЙОНА

- За даними міністерства культури, зараз на тимчасово окупованих територіях залишаються 90 музеїв і сховищ, в яких зберігається 1,7 мільйона музейних експонатів. Як буде заноситися до реєстру інформація про них? 

- Завдяки тому, що ми маємо архіви, релоковані музеї з тимчасово окупованих територій, поступово матимемо змогу заповнювати інформацію, яку ми зможемо отримати з архівного фонду та фотокопій облікових книг.

У жодному разі ми не вважаємо артефакти, які Росія вивезла з тимчасово окупованих територій, втраченими назавжди! Відбуваються слідчі дії і музеї разом із відповідними органами роблять все можливе, щоб відновити дані та переліки. Більше того, вже після початку окупації Криму, були зроблені копії облікових фондових книг, тож є куди звернутися, щоб отримати похідну інформацію і з неї наповнити реєстр. Далі – це звичайно робота з Інтерполом та звернення до міжнародного суду. 

- А як бути в ситуації з Херсонським художнім музеєм та Херсонським обласним краєзнавчим музеєм, де окупаційна влада викрала разом з артефактами ще й облікові книги? 

- У випадку з музеями Херсона, звідки окупанти вивезли в тому числі й облікові книги, наразі продовжуються слідчі дії, в тому числі не зупиняється і моніторинг відкритих джерел та медіа, звідки час від часу вдається дізнатись про нинішнє місце знаходження викрадених предметів. 

Але дійсно проблематика відновлення інформації про предмети на тимчасово окупованих територіях стоїть дуже гостро. Коли ми перенесемо всю інформацію в електронний вигляд, вона буде надійно постійно зберігатися на стороні держави і ми матимемо максимально швидкий доступ до всіх даних. 

При цьому вся історія дій у реєстрі буде накопичуватися та зберігатися, а доступ до самого реєстру та редагування занесеної інформації можливо тільки за кваліфікованим електронним підписом директора установи, що забезпечує автентичність і верифікацію даних. 

- Якби такий електронний реєстр був створений трохи раніше, то напевно повернення з Нідерландів унікальних експонатів, відомих як «скіфське золото», не зайняло б майже 10 років судів, щоб таки довести, що це частина музейного фонду, яка належить нашій державі.

- У нас законодавчо закріплено, що державна частина музейного фонду належить Державі Україна, а в музеях предмети знаходяться в оперативному управлінні. І коли щось виїжджає за кордон з нашої країни, воно повинно бути повернуто саме в нашу країну. 

Але цей реєстр, зокрема, дасть можливість у реальному часі бачити всю ситуацію по всіх предметах, які є в нашому музейному фонді, і в тому числі доводити на міжнародній арені, що, дійсно, ось – офіційний державний реєстр і все, що ви тут бачите, належить нашій державі. 

- Наскільки відомо, у попередні роки Міністерство культури вже робило кілька спроб технічно реалізувати музейний реєстр, але вдалося тільки вам і тільки зараз. Чому цього не вдавалося раніше? 

- У міністерства дійсно вже була достатня кількість спроб реалізувати його, але деякі спроби закінчувалися ще на етапі ідеї, деякі – навіть доходили до прототипу, але не просувалися далі, тому що їх основний задум полягав у тому, що кожен музей купує і встановлює якусь свою систему і вже з неї передає інформацію в єдину державну систему. 

З часом технології розвивалися, ми проаналізували всі попередні напрацювання та зробили роботу над помилками. Формат цифрової трансформації у державі, який розпочався зі створення Мінцифри та запровадження в міністерствах посад заступників міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, дуже змінили підходи до таких проектів. Найголовніший підхід – це спрощення доступу не тільки для користувачів публічного музейного порталу, а й для співробітників музеїв. Музеї зараз не повинні нічого додаткового купувати та встановлювати, щоб почати роботу в реєстрі, це просто вебпосилання, за яким заходять, реєструють музей і починають вносити дані.

- Скільки пройшло часу з моменту створення концепції вже саме цього реєстру і початку його тестування?

- Я долучилася до Міністерства культури восени 2021 року, взимку почалася повномасштабна війна, і тоді вже була створена ідея та концепція цього реєстру. Дуже-дуже мало країн світу взагалі мають реалізовані такі масштабні системи. Здебільшого там кожний музей має власну систему, і це мова про країни, де спроможність фінансування музейної сфери на вищому рівні. Схожа державна система, як у нас, реалізована в Естонії. Зрозуміло, що країна менша, музеїв і предметів теж менше, але ми з ними консультувалися та переймали досвід, коли готували свою. 

- Розробка нашого музейного реєстру фінансується урядом Польщі, а чи є у них в країні такий музейний реєстр? 

- Що цікаво, у самої Польщі немає такої загальнодержавної системи музейних предметів, на відміну від нерухомої спадщини, де Польща є взірцем проведеної роботи. Коли ми свого часу зустрічалися з польським віце-прем’єром та міністром культури і вони почули від мене презентацію нашої амбітної мети, то відразу сказали, що готові це всіляко підтримати. Оскільки розуміли, що те, куди ми хочемо прийти, дійсно величезний і важливий крок для країни. 

Представники Єврокомісії вже давно кажуть, що Україна – це «тигр цифрової трансформації», ми хочемо показати, що і в сфері культури ми також можемо бути лідером. Бо навіть якщо ти відстав у чомусь, у тебе завжди є шанси перестрибнути одразу наперед всього руху – тобто всі, хто розвивав цю сферу протягом останніх 10 – 15 років, змушені були йти відповідно до темпів розвитку технологій. А ми, роблячи цю систему вже зараз, подивилися, все проаналізували і взяли найкраще. Тому у мене максимально позитивні прогнози на реалізацію і розвиток. Сподіваюся, що протягом найближчого періоду вже на офіційному рівні законодавства закріпимо реєстр разом з порядком його функціонування постановою Кабінету Міністрів. А поки йдуть процеси погодження проєкту постанови КМУ, система реєстру і публічний портал знаходяться в тестовому режимі, представники музеїв опановують функціонал, реєструються, вносять предмети. Наразі для постраждалих музеїв пріоритезували в першу чергу вносити ті предмети, які було втрачено за період з 2014 року. Поки триває тестовий період, закрита частина реєстру, де працюють представники музейних установ та публічний портал, відкриті для збору будь-якого зворотного зв’язку і приймають всі побажання з боку користувачів.

Запуск Державного реєстру музейного фонду дозволить закрити завдання з реалізації ще як мінімум п’яти реєстрів:

• Реєстр культурних цінностей, втрачених під час Другої світової війни;
• Реєстр культурних цінностей, які знаходяться у національному розшуку; 
• Реєстр культурних цінностей, на які видано дозвіл на право тимчасового вивезення з території України;
• Реєстр конфіскованих культурних цінностей;
• Реєстр культурних цінностей, повернутих до України.

У РЕЄСТР НЕРУХОМИХ ПАМ'ЯТОК ВЖЕ ВНЕСЕНО ВІДОМОСТІ ПРО 104 ТИСЯЧІ ОБ’ЄКТІВ, І ВІН ПОСТІЙНО НАПОВНЮЄТЬСЯ

- Пані Анастасіє, музейний реєстр не єдиний, над яким працює Міністерство культури. Ще один важливий проєкт, який ви куруєте – це Державний реєстр нерухомих пам'яток України. Він вже запущений і повністю заповнений? 

- Реєстр нерухомих пам'яток запущений минулого року, в нього вже внесено відомості про 104 тисячі об’єктів, але він і далі постійно розвивається. Зробили певні технічні доопрацювання, для цього і запроваджується дослідне використання системи, щоб максимальна кількість користувачів зайшли і почали вносити різні типи і види об’єктів. 

Реєстр памʼяток існував і раніше, він був загальнодоступний на сайті Міністерства культури, але наше завдання – перевести його в машиночитний формат даних для синхронізації обміну інформацією між усіма дотичними державними реєстрами. Наприклад, щоб охоронні зони та відповідні обмеження автоматично відображалися у ЄДЕССБ (Єдина державна електронна система у сфері будівництва, – ред.) Тому, навіть коли почалося повномасштабне вторгнення, ми не зупиняли роботу над реєстром і працювали спільно з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури (Мінвідновлення), Держгеокадастром та іншими дотичними органами. 

Зараз внесені пам’ятки очікують на верифікацію областей. Кожна область повинна зайти в систему, додати, оновити або виправити інформацію, де це необхідно, а далі підписати своїм електронним підписом. Все дуже просто верифікується – але треба процедурно виконати ці кроки: зайти в картку об’єкта і підписати. Це для контролю, який дає можливість постійно бачити, хто зайшов і зробив будь-яку зміну щодо будь-якого предмета.

Тобто з технічної сторони система повністю функціонує, і на даному етапі її наповнення лежить на плечах регіонів.

- Але не кожна громада на сьогодні має сучасний генплан… 

- Ми працюємо і з Мінвідновлення для того, щоб вони зокрема стимулювали громади для розробки цієї документації в електронному вигляді. Якщо ж документація розроблена раніше і є тільки в паперовому вигляді, то її треба переводити в електронний. Все повинно запрацювати як єдина екосистема для інтероперабельності та обміну інформацією між всіма існуючими реєстрами в державі. 

НАЙШВИДШЕ З ЧОТИРЬОХ У ПУБЛІЧНОМУ ДОСТУПІ МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ РЕЄСТР ВИДАВЦІВ 

- Крім цього, міністерство культури зараз також реалізовує на Програмній платформі для розгортання та супроводження державних електронних реєстрів від Мінцифри ще чотири реєстри у сфері культури. Можете більш детально розказати про кожен з них та на якому вони етапі станом на сьогодні?

- Так. Реєстр закладів культури, над створенням якого ми працюємо, допоможе накопичувати додаткову інформацію про діяльність та ефективність роботи бібліотек, театрів, музеїв, культурних центрів, галерей, філармоній, цирків – всього, що належить до мережі закладів культури. За законодавством у нас їх близько 33 тисяч, це величезний обсяг. Ми хочемо занести їх в єдину електронну систему, бачити їх функціонал, звітність і далі мати розуміння, наскільки ці заклади є ефективними. Вони знаходяться на території громад, і державі необхідно розуміти, наскільки громада зацікавлена або не зацікавлена в їх розвитку, чи є бажання заклад закрити, чи навпаки – посилити та укрупнити. Це потрібно моніторити, збирати дані в розрізі часу та дій і далі будь-які управлінські рішення щодо мережі закладів приймати на основі накопичених в реєстрі даних. 

Далі – Реєстр заявок та отримувачів державної підтримки у сфері культури. Будь-яка фінансова підтримка, яка надається у сфері культури та мистецтв: премії, стипендії чи гранти, вся інформація буде доступною. Окрім того, що буде автоматизація подачі конкурсних заявок, буде ще й можливість побачити, хто ці визначні люди. 

Також у розробці реєстр майстрів народних художніх промислів. Ми розглядаємо його як частину підтримки розвитку та збереження автентичності цієї спадщини. Зараз він у процесі формування та адаптації законодавчої бази. У нас є Закон України «Про народні художні промисли», а створення реєстру дасть розуміння, скільки ж майстрів ми маємо сьогодні в країні, з якими виробами вони працюють і чи всі ті вироби, які є на ринку, дійсно автентичні. 

- Яким чином це можна буде перевірити?

- Спочатку буде створено електронний реєстр майстрів, далі він розшириться на каталог виробів, через який можна буде підтвердити автентичність та ідентифікувати автора, наприклад, за кьюар-кодом, щоб людина, яка купує річ, могла перевірити і почитати, що її автор дійсно є майстром народного художнього промислу, його історію, побачити інші роботи. Тобто реєстр допоможе також і розвивати цей тендітний, але дуже важливий для збереження української ідентичності напрямок.

Найшвидше з чотирьох в публічному доступі може з’явитися реєстр видавців, виготовлювачів та розповсюджувачів видавничої продукції. Це перший крок у впровадженні величезної екосистеми та обігу книжок в Україні. Його програмне забезпечення вже розроблено, погоджено, прийнято відповідну постанову. Буде кілька етапів реалізації, спочатку – створено реєстр видавців, далі – цифрова книжкова ідентифікація (автоматизація видачі ISBN – міжнародних кодів книг – ред.) у прив'язці до цих видавців. Зараз коди видає Книжкова палата, а реєстрацію видавців і розповсюджувачів здійснює Державний комітет телебачення і радіомовлення. Після синхронізації в реєстрі в електронному вигляді всіх книжок, виданих в Україні, можна буде створити централізовану каталогізацію. Завдяки реалізації всіх етапів бібліотекам не доведеться створювати опис кожної книги від себе – після введення в базу конкретного ISBN вони автоматично отримуватимуть єдиний опис. Паралельно триває розробка концепції створення національної електронної бібліотеки, оцифрування стародруків та створення єдиної бібліотеки старовинних друкованих видань.

Любов Базів. Київ 

Фото Руслана Канюки