11 листопада в Україні відбулася світова прем’єра першої опери Дмитра Бортнянського «Креонт», яка майже 250 років вважалася втраченою.

Диригент-постановник та автор проєкту «Повернення світу першої опери Дмитра Бортнянського «Креонт»», професор, Посол української культури, Артист ЮНЕСКО в ім'я миру, народний артист України Герман Макаренко розповів Укрінформу про те, як знайшовся цей справжній скарб. Адже видатний твір барокового композитора, співака та диригента – велике надбання не лише української та європейської культури, а якщо зважити, що він творив у ХVІІІ столітті, то і світової.

- Пане Германе, світова прем’єра опери «Креонт» безумовно стала важливим кроком на шляху захисту нашої культури та самоідентифікації. Як вдалося реалізувати цей проєкт?

- Насамперед – це внесок української музичної громадськості в боротьбу з російським агресором і деокупацію нашої культури. Щоб ми самі відчули та оцінили, які перлини європейського і світового рівня створював наш народ протягом багатьох століть.

Війна зараз іде не лише на передовій, триває гібридна війна, коли східний сусід намагається знищити не тільки нашу територію, а нашу самоідентичність, духовність, культуру. Росія не одне століття намагалася перефарбувати і вкрасти найкращих митців України світового рівня: Іван Айвазовський, Ілля Рєпін, Казимир Малевич, Архип Куїнджі, Микола Гоголь, Максим Березовський, Семен Гулак-Артемовський і, звісно, Дмитро Бортнянський.

Нам довгі роки нав’язувався диктат ідеології «русского мира» і зараз ми повертаємо світу першу оперу Дмитра Бортнянського, одного із засновників професійної української музики, композитора європейського рівня, який відчутно вплинув на розвиток музичної культури і не лише ХVІІІ століття.

ВСІ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ПРОТЯГОМ 250 РОКІВ ПИСАЛИ, ЩО ОПЕРУ «КРЕОНТ» ВТРАЧЕНО. АЛЕ МИ ВИРІШИЛИ, ЩО ЦЕ НЕ ТАК

- Цей проєкт відбувся не лише за підтримки української влади, а й під патронатом світових та європейських структур, що відповідають за збереження Європейської культурної спадщини?

- Так. Ця історична подія відбулася під патронатом ЮНЕСКО, який особисто надала Генеральна директорка мадам Одрі Азулє, а також під патронатом загальноєвропейської федерації асоціацій Європа Ностра. 

Дуже важливо, що українська влада – і Офіс Президента, і уряд, і Міністерство культури, і Міністерство оборони проводять сталу політику відстоювання нашої духовності та захисту культури. І я дуже вдячний за підтримку реалізації проєкту Міністерству закордонних справ України на чолі з міністром Андрієм Сибігою, а також Дипломатичній академії при МЗС на чолі з директором, Надзвичайним і Повноважним послом України Геннадієм Надоленком.

- Перед прем’єрою ви казали, що в опері «Креонт» Бортнянський поєднав п’ять європейських країн. Яким чином він це зробив?

- Я розповім. Його батько Стефан Шкурат мешкав на Лемківщині (тодішня Річ Посполита) і пізніше переїхав на Сумщину, але на згадку про своє рідне село Бортне, змінив прізвище і став Бортнянським. Його син народився у Глухові це місто подарувало нам і Максима Березовського, там взагалі місцевість багата на таланти.

Маленький Дмитро був надзвичайно талановитий, семирічним хлопчиком він потрапив до придворної чоловічої співочої капели при дворі Катерини II у Санкт-Петербурзі. Російська імперія відбирала по світу найкраще, ну, а де найкращі голоси? Як відомо, це Італія і Україна. Так само потрапив у придворну капелу і Максим Березовський, а у ХІХ столітті – Семен Гулак-Артемовський.

Після десяти років співу у капелі, талант Дмитра став настільки очевидним, що його відправили вчитися в Італію до всесвітньо відомого маестро Бальдассаре Ґалуппі. Ми вважаємо, що Бортнянський церковний композитор, але почав свій творчий шлях саме як світський композитор. І першу свою оперу «Креонт» у 25 років написав за трагедією Софокла «Антігона».

Таким чином, Бортнянський і об’єднав у цій опері: Україну, Польщу (де мешкала його родина), Італію (де він навчався і де була поставлена опера), Грецію (бо твір на сюжет давньогрецького Софокла) і Португалію (де були знайдені ноти).

Прем’єра відбулася в 1776 році у Венеції у театрі Сан-Бенедетто і мала приголомшливий успіх у італійської публіки. Її хотіли ставити в інших країнах Європи, але… ноти з невідомих причин безслідно зникли. І всі енциклопедії, всі музичні джерела майже протягом 250 років писали й досі пишуть, що Бортнянський автор шести опер, а перша опера «Креонт» назавжди втрачена для людства. Наша команда вирішила, що це не зовсім правда...

ІДЕНТИЧНІСТЬ РУКОПИСНОЇ ПАРТИТУРИ ПРОЙШЛА НАЙСУВОРІШІ ПЕРЕВІРКИ

- Тобто, ви шукали загублену партитуру «Креонту» цілеспрямовано, і ця знахідка – невипадкова?

- Українська музикознавиця, докторка мистецтвознавства, викладачка Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка Ольга Шуміліна шукала свідомо, але знайшла, можна сказати, випадково (посміхається). Все приходить саме тоді, коли ти над цим працюєш не день чи два, а роками, десятиріччями. Саме так було у пані Ольги, яка несподівано й віднайшла на цей рукопис в архіві португальської бібліотеки Аджуда (Лісабон), де зберігаються рукописні колекції португальського королівського двору.

Пані Шуміліна є однією з провідних фахівців, яка достеменно знає добу бароко і класицизму та українських авторів цього періоду. Вона взагалі-то шукала твори Максима Березовського (творчість якого досліджує), а натрапила на загублений музичний твір Бортнянського. Оскільки, ці композитори – сучасники, вони творили в одну епоху, відповідно, їхні твори можуть перебувати в одних архівах. Несподівано вона побачила назву «Креонт» в електронному каталозі, за власний кошт купила квитки і поїхала до Португалії, прийшла в бібліотеку і знайшла там партитуру безцінного скарбу не лише українського народу, а й європейської та світової культури! Зробила фотокопії і привезла в Україну.

- Як перевірялася достовірність знайденого нотного матеріалу?

- Після того, як ми з пані Ольгою познайомилися, я дуже довго перевіряв ідентичність рукописної партитури – вона пройшла всі найсуворіші перевірки: ви ж розумієте, якщо ми вже виходимо в світ з тим, що відкрили шедевр 250-річної давнини, то маємо точно і чітко бути впевненими, що це саме він і є. Все підтвердилося – це дійсно опера Бортнянського. По-перше, напис на титульній сторінці, по-друге, з 1803 року в цій бібліотеці почали видавати каталоги і там вже цей твір був записаний саме як опера Бортнянського. По-третє, залишилася одна арія, яку в ті часи вдалося переписати – арія Антігони. Вона є в музичному просторі світу, її виконували і записували. І коли порівняли ту арію зі знайденою в Португалії партитурою, все співпало. Сумнівів, що Дмитро Степанович Бортнянський є автором оцієї опери «Креонт», немає ні у кого.

НАСТУПНИМ КРОКОМ БУДЕ СЦЕНІЧНА ПОСТАНОВКА «КРЕОНТУ» З КОСТЮМАМИ ТА ДЕКОРАЦІЯМИ

Тому, коли ми вирішили робити проєкт під назвою «Повернення світу першої опери Бортнянського «Креонт», відразу запланували собі п’ять етапів. Перший – це розшифровка, набір і диджиталізація нот, що є доволі складним процесом, тому що партитура ХVІІІ ст. дещо відрізняється від того, що ми пишемо в XXI ст., це треба було врахувати. Опера написана італійською мовою, яку довелося так само розшифровувати, а надалі перекладати.

Другий етап – це світова прем’єра опери в концертному варіанті в столиці України. Третій – сценічна постановка як в Україні, так і на найкращих оперних майданчиках світу.

Четвертий етап – презентація на потужних міжнародних платформах – штаб квартирі ЮНЕСКО, Євросоюзі та ін.

І п’ятий – завершальний, видання комплекту нотного матеріалу, а це оркестрові голоси, хорова партитура, п’ять партій солістів, партія клавесина і клавір для фортепіано з оркестром. Тобто, ми хочемо видати серйозний музичний доробок у друкованому вигляді – українською, італійською і англійською мовами. Це дасть можливість повернути його світу в повному обсязі, і щоб будь-хто при бажанні міг виконати або цілу оперу або окремий фрагмент, арію – або з оркестром, або під фортепіано. Всі можливі форми музикування на матеріалі опери Бортнянського достойні і гідні цього.

- Всі п’ять напрямків реалізації запущені одночасно чи будуть йти поетапно?

- Ми рухаємося крок за кроком. Нам було важливо, щоб відбулася світова прем’єра. Наступним кроком буде сценічна постановка з костюмами, декораціями. На сцені якого театру, поки що рано говорити.

- Наскільки я знаю, ви вже отримали свідоцтво про державну реєстрацію авторського права аранжування опери «Креонт»?

- Якраз в день прем’єри Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (IP-офіс) вручив мені і Ользі Шуміліній це свідоцтво у паперовому вигляді. А електронна державна реєстрація авторського права була здійснена днями раніше.

Зрозуміло, що опера «Креонт» є надбанням людства, але це наша розшифровка та певним чином аранжування. Для того, щоб захищати свою незалежність і свій суверенітет, Україна має працювати абсолютно в усіх сферах. Сфера культури та інтелектуальної власності – надзвичайно важливі.

- Розкажете нам про виконавців світової прем’єри?

- З великим задоволенням! Насамперед зазначу, що перед початком проєкту потрібно було знайти дуже потужний колектив виконавців, тому що опера передбачає і оркестр, і хор, і п’ять солістів, до того ж, у ті часи опера обов’язково супроводжувалася клавесином і басом-контініо, яку виконувала віолончель.

Хочу зазначити, що Дмитро Бортнянський жив і творив одночасно з Вольфгангом Амадеєм Моцартом. У Дмитра Степановича музика базувалася на українських інтонаціях, на власній стилістиці та манері композиторського письма, але стиль бароко та класицизму – для них спільний. Достатньо навести один приклад: на всіх міжнародних конкурсах вокалістів, скрипалів, віолончелістів, інструменталістів, диригентів – у першому турі завжди стоїть твір Моцарта. Тобто, це лакмусовий папірець, по якому комісія дивиться, якого рівня перед ними професіонал. Умієш грати Моцарта – тобі підвладно практично все. Так само і Бортнянського, бо у них один стиль, надзвичайно складний, і треба було докласти чимало професійних зусиль для того, щоб кожен з виконавців вивчив свою партію.

У світовій прем’єрі взяли участь Національний президентський оркестр  на чолі з директором Максимом Гусаком, Національна заслужена академічна капела України «Думка» на чолі з народним артистом України, Героєм України, лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка, професором Євгеном Савчуком.

Виконавці: Сергій Бортник (Креонт) –  соліст Національної філармонії України, Ольга Фомічова (Антігона) –  солістка Національної опери України, заслужена артистка України, Данило Коток (Гемон) – соліст Київського муніципального академічного театру опери та балету, Станіслав Пащук (Адрасто) – соліст Київського муніципального академічного театру опери та балету, Маргарита Білокіз (Ісмена) – мецо-сопрано, Ольга Шадріна-Личак (соло на клавесині) – завідувачка кафедри старовинної музики, кандидатка мистецтвознавства, лауреатка міжнародних конкурсів.

Я безмірно вдячний всьому творчому складу не лише за професіоналізм та майстерність, а за відданість і патріотичність.

Коли я звернувся до керівників колективів та персонально до солістів, буквально всі, незважаючи на напружені графіки та ситуацію, яка нас оточує, сказали: так, ми будемо в цьому проєкті. І за рекордно короткі терміни – менш як за два місяці, ми підготували весь цей музичний матеріал. Зазвичай на такі великі постановки йде не менше 4-5 місяців. Всі творчі учасники з великим натхненням працювали між гастролями, виставами, концертами, репетиціями. І попри те, що кожного дня на нашу країну летять ворожі ракети та весь народ перебуває під постійною фізичною загрозою життю і психологічним пресингом, наші виконавці будуть доносити до світового глядача цей духовний скарб, щоб показати – навіть у такі страшні часи, коли ворог хоче стерти нас з лиця землі, український народ плекає свої культурні цінності і захищає свою духовність та культуру.

Любов Базів. Київ

Фото Євгена Котенко (Укрінформ)