Російські музеї зрадили місію культури і мають понести відповідальність за підтримку війни

Від початку повномасштабного вторгнення понад 700 російських музеїв організували заходи для героїзації «СВО». Цей масштаб засвідчує, що ідеться не про самодіяльні ініціативи – це офіційна політика російської влади, яка використовує музеї для виправдання агресії, мобілізації російського суспільства та індоктринації молоді на окупованих територіях України.

Росія почала займатися історичною фальсифікацією після ганебного відступу з Київщини та Чернігівщини весною 2022 року. З ініціативи керівника Служби зовнішньої розвідки Наришкіна сформована Міжмузейна група зі збору експонатів для уславлення «СВО». Наришкін на той час уже понад десять років очолював так зване Російське історичне товариство; раніше – як керівник адміністрації президента – був головою Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії. Така гібридність «силовиків» та істориків – одна із ознак того, що російська культурна та власне музейна політика давно підпорядкована цілям російських спецслужб. Російське історичне товариство у травні 2022 року відкрило дві філії – в окупованому Луганську та Донецьку. Уже в серпні 2022 року Міністерство культури Росії розвернуло кампанію «Наші традиції» на окупованій Луганщині. Це стало першим прикладом, коли понад 20 музеїв залучилися до легалізації російської окупації та переписування історії українського спротиву.

Додаючи системності цим зусиллям, у 2023-му Путін підписав указ про створення «музеїв СВО» у кожному суб’єкті федерації. Типовий проєкт такого музею створило, звичайно ж, Російське історичне товариство.  

У ці роки в Росії відбуваються відкрито антиукраїнські «музейні» проєкти, такі як виставки «Обыкновенный нацизм», «Обыкновенный NATOцизм», «НАТО. Хроника жестокости». І така «музейна політика» здійснюється уже після шокуючої жорстокості воєнних злочинів у Бучі, Бородянці, масованих авіаударів по Маріуполю.

Тобто, задача музеїв «СВО», мілітаристських виставок і «нової» музейної політики в цілому – мобілізувати на подальші воєнні злочини – представляючи їх як «героїзм», замовчувати очевидні провали російської армії та привчати російське суспільство до перспективи довгої «священної» війни. 

Безліч доказів свідчать, що Росія веде когнітивну війну як супровід збройної агресії. Музеї є ефективним інструментом – вони мають науковий авторитет та суспільну довіру до їхньої експертизи у питаннях історії. Цей ореол науковості використовується для впливу не тільки на внутрішню аудиторію, а й назовні.

Ще один напрямок імперської політики російської влади, який обслуговують російські музеї, –пограбування української культурної спадщини. Із 2023 року федеральним законом до системи російських музеїв включені усі музеї Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей – в адміністративних межах областей, а не по лінії окупації. Відтак, національний заповідник «Хортиця» Росія наперед «зарахувала» собі, хоча наші козацькі легендарні місцини не були окуповані. Всього рішенням Державної Думи вкрадено 77 українських музеїв.

Фонди цих музеїв до 31 грудня 2027 року мають бути внесені до державного каталогу музейного фонду РФ. Такі дії агресора порушують кодекс етики Міжнародної Ради Музеїв (ICOM), до якої досі входить РФ, а головне – положення Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, стороною якої також є держава-агресор. Прийнятий Росією закон є злочинним, а його виконання – міжнародним злочином.

Для імплементації закону Мінкульт РФ доручив федеральним музеям «взяти шефство» над українськими музеями. На практиці так звана інтеграція до російського культурного простору передбачає заміну експозицій, зачистку всіх згадок про Україну, заборону української мови та уславлення «подвигів» російської армії. 

Завдяки такому «шефству» – цинічна лексика «дружби двох народів» – станом на лютий 2025 року у відкритій частині російського каталогу вже опинилися 38 українських музеїв (дані Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ІСОМ).

Окуповані території особисто відвідували керівники Державного музею-заповідника «Петергоф», Політехнічного музею, Російського етнографічного музею та десятків інших московських та регіональних установ. Результатом таких візитів часто є незаконне переміщення найбільш цінних українських артефактів.

Численні порушення українського законодавства та міжнародних конвенцій роблять неможливою співпрацю з будь-яким російським музеєм як з культурною інституцією – ці установи зрадили місію культури і перетворилися на підрозділ мародерів.

Співучасть у проєктах російської розвідки й інших оборонних та безпекових структур викреслює музеї росії зі сфери культури і потребує застосування санкцій та інших видів притягнення до кримінальної відповідальності, в тому числі і за міжнародним правом.

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України ініціюватиме подальші обмежувальні заходи щодо посадових осіб російських музеїв. Ми також будемо активно поширювати закордоном інформацію про реальну роботу цих людей, аби в черговий раз українські видатні імена та українські артефакти не були презентовані міжнародній аудиторії як «велика російська культура». Президент України 5 лютого 2025 року ввів у дію рішення РНБОУ, яким було запроваджено санкції проти 55 фізичних та 3 юридичних осіб РФ – так званих діячів культури.  На черзі – нові прізвища російських музейників. Списки чергових «діячів культури» уже подані Міністерством та проходять установлену законом процедуру.  

Окрім політики санкцій, важливо добиватися демілітаризації діяльності російських музеїв та їхньої відмови від героїзації «СВО» та головне – повернення українських музейних цінностей в Україну. Для цього потрібні політичні та міжнародно-правові рішення та солідарні голоси культурної спільноти на захист культури та історії від військової пропаганди.

Микола Точицький, міністр культури та стратегічних комунікацій України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства