Результати дослідження української спільноти Парижа представлено в Києві
Про це повідомляє VIDIA.
Завідувачка кафедри соціології УКУ Оксана Міхеєва зауважила, що існує проблема комунікації між українцями в Україні з глобальним українством, що є певним чином наслідком радянського минулого, коли люди боялися зізнатися, що у них родичі за кордоном.
"Подібні дослідження дають можливість людям сказати про себе і бути почутими. Це один із кроків до розуміння наших мігрантів. Це вибудовує місточки між українцями", – наголосила вона.
Як зазначив владика Борис Ґудзяк, єпископ Паризької єпархії святого Володимира, ініціатор та натхненник проведення дослідження, його мета полягала не лише в тому, щоб пізнати потреби українських мігрантів та підтримати їх, а насамперед - в об'єднанні.
Єпископ також зауважив, що держава, церква і громадські організації повинні працювати разом, щоб вибудовувати практики для допомоги мігрантам та співпраці.
"Церква має 150-річний досвід праці з людьми, що з тих чи інших причин покинули Україну, однак також потребує інновацій та професіоналізму громадського сектору і ресурсу, що його може надати держава", – сказав владика Борис.
Він висловив сподівання, що пілотне дослідження в Парижі стане стимулом для подібних і кращих досліджень, а для церкви нагодою шукати відповідей на виклики ХХІ століття.
В експертній дискусії, окрім владики Бориса Ґудзяка, Оксани Міхеєвої та Павла Ґрода, лідера української громади в Канаді, взяли участь українські політики, представники українських дипломатичних та державних установ, політологи, соціологи, представники українських мігрантів та діаспори, бізнесу та Церкви, зокрема Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук. Блаженніший Святослав зауважив, що з огляду на те, що серед мігрантів багато молоді та дітей і дослідження є дзеркальцем, щоб переосмислити душпастирство в Україні.
Учасники дискусії обговорювали причини і наслідки виїзду українців за кордон – як практичні та і світоглядні – та можливі політики і стратегії як держави, так і Церкви і громадських організацій щодо українських мігрантів, збереження їх ідентичності, захисту їх прав та ролі у житті України.
У вересні-жовтні цього року дослідження також буде представлене у Львові, Парижі, Брюсселі та Лондоні.
Проект соціологічного дослідження полягав в зборі інформації "з перших рук" й подальшому її аналізі кваліфікованими соціологами – фахівцями з міграції, соціальної адаптації та взаємодії, релігійності тощо. Кількісну частину дослідження реалізовано як анкетування віч-на-віч (face-to-face) в Паризькому регіоні. Загалом зібрано 634 анкети, які складалися з 76 запитань.
Мета дослідження – привернути увагу до явища міграції та конкретних проблем мігрантів у країнах Європейського Союзу; популяризувати методологію соціологічного дослідження для глибшого пізнання цих явищ; допомогти виробити цілісний підхід до міграційних рухів у контексті глобалізації та регіональної інтеграції, а також ефективну міграційну політику. Адресатами дослідження є українські державні інституції та органи місцевого самоврядування, громадські організації та Церкви, а також широке коло читачів, які прагнуть осмислити міграційні тенденції.
Опитування дало змогу деталізувати низку аспектів повсякденного життя українських мігрантів "четвертої хвилі" в Парижі та Паризькому регіоні, особливості їхнього релігійного життя, оцінити ступінь їх адаптованості та громадської активності, участі у суспільних і церковних заходах. На основі анкетування опубліковано 140-сторінковий деталізований аналітичний звіт.
Дослідження було проведене взимку за підтримки Володимира та покійного Стефана Сливоцьких (США).
