Найстаршій україномовній газеті «Свобода» в США – 127 років
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне.
«127 років тому в Джерсі-Сіті поблизу Нью-Йорка в США почала виходити найстаріша з україномовних газет «Свобода», яка досі публікується. Дописувачами газети в різні часи були такі видатні постаті, як Іван Франко, Михайло Павлик, Симон Петлюра, Михайло Грушевський та інші інтелектуали», - йдеться у повідомленні.
Зауважується, що «Свобода» видавалася без будь-якої державної допомоги, виключно на гроші передплатників, силами патріотів – і вплинула не лише на життя вітчизняних емігрантів, а й на історію рідної країни.
Суспільне розповіло, хто та за яких умов заснував найстаріше україномовне видання.
У другій половині 60-х років XIX століття з Галичини, рятуючись від бідності й голоду, тисячі людей вирушили на пошуки кращого життя за океан. Утім, щоб не втрачати дешеву робочу силу, галицьке намісництво видало таємний циркуляр з вимогою припинити виїзд з України бідних селян, а «бідними» вважати тих, хто не може заплатити 160 злотих за свій викуп. Це не зупинило біженців, які розпродавали все майно та позичали грошей. Тоді уряд ще більше ускладнив їм життя: незабаром виїзд заборонили усім військовозобов’язаним, жінкам молодше 35 років, а згодом і взагалі заборонили еміграцію.
Але людей не зупинило навіть це. За неповними офіційними даними, на початку ХХ століття у США було 470 тисяч українців – прибували вони переважно із Закарпаття та Гуцульщини. Але це число точно не відображає реальність, бо часто люди замовчували національність з остраху перед передчасною депортацією. Експлуатація в «Гамериці», як її називали галицькі селяни, була не меншою, але залишалася надія підзаробити грошей, повернутись додому та викупити клаптик землі.
У цих складних умовах, коли скрізь лунала чужа мова десятків різних національностей, їхали вони на копальні Пенсильванії, згодом ішли працювати на фабрики й заводи. Об’єднатись, разом виборювати свої права та формувати національну українську ідею серед мігрантів допомогла преса, у становленні якої головну роль відіграли церковнослужителі.
Як зауважується, першими вимушеними мігрантами з України були переважно селяни, здебільшого – неписемні, та, як правило, не зацікавлені в культурних розвагах і формуванні національної свідомості. Проте вони були максимально віддані рідній церкві. Тому в 1884 році 70 українських сімей із невеличкого міста Шенандоа в Пенсільванії звернулись до свого земляка, греко-католицького митрополита Сембратовича, з проханням відправити їм священника. Так на початку грудня того ж року до Америки прибув отець Іван Волянський.
У Шенандоа отець Іван, щоб зберегти релігійну й національну тотожність земляків, будував церкви, школи, читальні, а згодом, 15 серпня 1886 року розпочав видання газети «Америка». Вона мала виходити раз на два тижні, але через зайнятість Волянського, який самостійно навчався друкарства, виходила рідше. Допомагав йому дяк місцевої церкви разом з молодим хлопцем Василем, друкували чотири сторінки невеликого формату на старому ручному пресі, який Волянський купив у Нью-Йорку.
Газета виходила три з половиною роки, але в лютому 1890-го припинила існування через відкликання отця Івана в Україну. Іван Франко у своєму «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 року» назвав цю газету «скромним, але дуже інтересним початком русько-американської преси». Це були перші паростки українського слова на американському континенті, які своїм прикладом надихнули інших. Серед тих, хто підхопив ідею створити національну пресу для мігрантів, був і отець Григорій Грушка, який у вересні 1893 року заснував газету «Свобода».
Про задум видавати «Свободу» отець Грушка з нагоди 20-річчя газети згадував: «Якась туга, якийсь сум стискав серце, коли українець довідувався про себе самого чи то з польських, чи словацьких газет, де наші справи не раз дуже брехливо представлено. Отже, в тих обставинах зародилась у мене мрія видавати власний часопис, писаний українським серцем, українською мовою, навіяний українським духом».
Підтверджуючи цю ідею, відкриває першу шпальту газети дві цитати з «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні», поеми-послання Тараса Шевченка: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте. І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь» та «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля».
Матриці до друкарні редактор (ним також був Грушка) возив на звичайній тачці. Так само розвозив перші випуски часопису. У головній статті першого номера була сформульована ідеологічна мета «Свободи»: «Нашою задачею є просвіщати український народ, боронити його честь од вражих нападів, вказати дорогу до поступу, до цивілізації, до добробуту. Далі святим обов’язком буде зберегти сокровища народу, його скарби: віру, обряд і мову».
Для українців Північної Америки, Бразилії та Канади «Свобода» відігравала важливу роль в обговоренні й розв'язанні проблем мігрантів. Це був канал зв'язку для тих представників інтелігенції, які займались еміграцією українських селян і життям у Новому Світі. За допомогою програми освіти «Свобода» сприяла створенню українських шкіл, а також вивченню української мови та історії.
У четвертому номері «Свободи» всю першу шпальту займала стаття «Нам треба народної організації», в якій Грушка закликав українців до об’єднання. Так, за його ініціативи 30 травня 1894 року була заснована громадсько-політична організація «Український народний союз» (УНС): отця Грушку обрали до правління, а «Свобода» була оголошена її офіційним «рупором». Відтак газеті стало дещо легше з фінансового боку, бо УНС щомісяця перераховував редакції 30-50 доларів, чималу суму на той час. Окрім того, кожний член УНС обов’язково змушений був читати і передплачувати газету, за що платив 10 центів на місяць.
Пізніше, у роки Першої світової та визвольної боротьби українського народу, «Свобода» й УНС заснували фонд для їх фінансової підтримки: «Якщо не можемо допомогти своїм братам збройно – допоможемо іншим ділом. Кожний з нас мусить віддати стільки, скільки зможе для допомоги Батьківщині». Щотижня вони збирали сотні доларів: у період 1912-1917 на різні фонди було зібрано понад 50 тис. доларів.
Під час Голодомору від початку квітня 1932-го «Свобода» організувала у США протестні акції, спрямовані проти політики СРСР. Зокрема, газета випускала спростування фейкових репортажів американського кореспондента Волтера Дюранті, який запевняв читачів «Нью-Йорк Таймс», що українські селяни нібито самі винні у неврожаї. Відтоді однією з головних місій «Свободи» стала боротьба з комуністичними ідеями та радянофільськими організаціями по всьому світу.
Навіть перебуваючи по інший бік океану, «Свобода» брала активну участь у житті України. Можна оцінити її як не завжди послідовну та однозначну у своїй діяльності, проте роль видання у культурно-політичному житті нації є великою. З часом у США почали з’являтись інші часописи українською: за приблизними підрахунками, з моменту виходу «Америки» і до Першої світової війни з’явилось понад 30 україномовних видань. Таким чином, українське слово виховувало земляків у еміграції по всьому світу.
«Свобода» продовжує функціонувати й у 2020 році. Найцікавіше, що за весь цей час жодного номера не було втрачено – з усіма статтями можна ознайомитися в онлайн-архіві на офіційному сайті видання.
Як повідомлялося, «Свобода» заснована 15 вересня 1893 року. Перша українська газета у США, одна з найстаріших українських газет у діаспорі. «Газета української громади в Америці» «Свобода» є «найстаршою у світі україномовною газетою, що виходить безперервно», йдеться на сайті видання. Від 1921 до 1998 року була єдиним поза Україною щоденним виданням.
«Елекронний архів «Свободи» - це унікальне джерело інформації з історії українства. Він налічує понад 23 тис. чисел газети включно з першим, яке вийшло 15 вересня 1893 року, біля сотні альманахів УНСоюзу, підбірку дитячого журналу «Веселка», книжки, що видавалися друкарнею «Свободи»», - зазначається на сайті видання.
У «Свободі», серед іншого, публікувалася інформація про життя українців у Канаді та Бразилії до появи там української преси, а також широко висвітлювалося побутування української діаспори Північної Америки та Західної Європи, повідомляється на сайті Інституту історії України НАН України.
Протягом 1950-80-х рр. на шпальтах видання систематично вміщувалися розвідки з української історії. Поважне місце відводилося висвітленню проблем організації українського наук.ового життя, зокрема діяльності Наукового товариства імені Шевченка, Українського історичного товариства, Канадського інституту українських студій, Українського наукового інституту Гарвардського університету та ін.
Від початку 1990-х рр. і газеті регулярно друкуються розвідки та матеріали дописувачів із різних регіонів України.
Нині поширюється як звичайна — паперова, так і електронна версія «Свободи» для передплатників, а також відкритий вільний доступ усім користувачам мережі Інтернет до електронного архіву газети.
Фото: suspilne.media
