Сквер імені генерала УНР Марка Безручка з’явився у Гданську

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Мені дуже приємно, що саме сьогодні урочисто відкриваємо сквер імені генерала Марка Безручка у Гданську. Ця подія є символічною, оскільки у травні 1920 року об’єднані військові сили армії УНР та Війська польського завдали першого вирішального удару Червоній армії під Києвом, а вінцем їх перемоги був військовий парад на київському Хрещатику 9 травня”,- йдеться у вітальному листі до учасників урочистості Посла України в Польщі Андрія Дещиці, який зачитав радник-посланник Посольства України в РП Олег Куць

.

Ініціатор появи скверу імені Берзручка у Гданську, консул України у Гданську Лев Захарчишин подякував за сприяння у відкритті ще одного українського місця на географічній карті Польщі багатьом причетним, зокрема меру Гданська Александрі Дулькевич та голові Ради міста Агнєшці Овчарчак та іншим. Він зауважив, що майбутні покоління відтепер повинні дбати про це місце пам’яті українців і поляків.

Мер Гданська Дулькевич зазначила, що у день Європи і в дусі європейської солідарності у Гданську відкрито сквер на честь генерала УНР Марка Безручка. За її словами, він є справжнім героєм боротьби “за нашу і вашу свободу”, за європейські цінності. Мер міста підкреслила, що Україна є і завжди була в Європі, а зараз прагне до членства в ЄС та НАТО.

“Польща підтримує ці прагнення і розуміє, що вільна Україна є важливим елементом безпеки усієї Європи”,- підкреслила Дулькевич.

Під час урочистості присутні виконали гімни України і Польщі. Символічним жестом під час церемонії було висадження кущів калини у сквері Марка Безручка.

Як відомо, рішення назвати один із скверів міста іменем генерала УНР Марка Безручка Рада міста Гданськ прийняла у листопаді минулого року. Сквер, розташований на перетині вулиць Капрув і Оборонців Вестерплатте.

Іменем генерала УНР Марка Безручка в 2018 році названо рондо у Вроцлаві, а в 2020 році - сквери у Варшаві та Кошаліні.

Генерал-хорунжий армії УНР Безручко очолював оборону від наступу більшовиків польського міста Замосць в серпні-вересні 1920 року. Потім він жив і працював у Варшаві, зокрема був членом Вищої військової ради УНР в екзилі, міністром екзильного уряду, головою Українського клубу, головою Українського воєнно-історичного товариства у Варшаві, редактором та видавцем військово-історичного мемуарного збірника «За Державність». Помер в 1944 році, похований на Вольському православному кладовищі у Варшаві.