Оперативно і з віддачею: як у хокейній Канаді провести турнір на підтримку України

Цей турнір у Торонто пройшов не де-небудь, а на знаменитій арені Мейпл Лиф-гарденс. Його ініціатор Едуард Комський, киянин за народженням, але участь в організації, що називається - від душі  - взяли десятки дуже різних людей далеких від українства -  різного походження, релігії, віку...  А загалом турнір серед юних хокеїстів найбільшої в світі дитячої ліги, знаної як Greater Toronto Hockey League – це серйозно. Весь збір від турніру піде на підтримку України.

Укрінформ поспілкувався Едуардом Комським, дізнався, що надихнуло канадців підтримати нас, хто брав участь у заході та решту подробиць.

Фізично в Канаді, серцем в Україні

На початку 90-х, у шістнадцятирічному віці, Едуард зі своєю родиною переїхав з Києва до Ізраїлю. Школу закінчив уже там, відслужив в армії (був, до речі, відзначений міністром оборони Ізраїлю, як кращий солдат свого роду військ – там є така відзнака), здобув вищу освіту хіміка. А в 2007 році Едуард, вже зі своєю сім’єю, переїхав до Канади.

Зв’язку з Батьківщиною, з Києвом, Едуард ніколи не втрачав. І ще він не забув, що відчував на кожному переломному моменту в історії Україні: «У 2014-му, та й коли був попередній Майдан, у 2004-му, я ще в Ізраїлі виходив на демонстрації на підтримку України. Ранок 24 лютого для мене спочатку став чимось, на кшталт падіння у глибоку яму без дна», - не приховує Едуард. Від початку війни він, як і більшість близьких йому людей, не міг нормально ні жити, ні спати, ні працювати. Жертвував кошти, усіх, кого знав, переконував робити те саме. Наприклад,  започатковував різні  акції в поміч воюючій Україні у фармацевтичній компанії, в якій працює.

Підтримати Україну – честь для багатьох людей в світі

А звідки «проукраїнський» хокей? Все відносно просто. Дванадцятирічний Даніель, молодший син Едуарда, вже шість років серйозно займається хокеєм у GTHL в команді Scarborough Young Bruins. Це найбільша дитяча хокейна ліга в світі, існує аж з 1911 року. І є така традиція в Канаді: батьки юних хокеїстів проводять один з одним досить багато часу, дружать, і це називається «hockey parents», дослівно – «хокейні батьки».  Так от, після початку війни в Україні, знайомі «хокейні батьки» самі запропонували Едуардові свою допомогу. Саме так і виникла ідея влаштувати цей турнір: «До мене підійшли і сказали, мовляв, лиця на тобі немає, і відомо через що. Чим можна допомогти?», - розповідає Едуард Комський.

Спочатку була  ідея просто влаштувати товариську зустріч двох команд, але потім вирішили зробити більше – турнір усіх 11 команд підрозділу, і не просто зіграти, а на найкращій кризі – на легендарній арені Мейпл Лиф-гарденс, де колись відбувся один з останніх концертів знаменитого гурту The Beatles. Самим лише матчем вирішили не обмежувались. На кризі організували ще й змагання з індивідуальної майстерності. Майбутніх зірок перевірили на швидкість, точність пасу та найсильніший кидок. Переміг хлопець з команди «Північно-Йоркські лицарі».

Паралельно провели й благодійний аукціон. За призами звернулись до спонсорів, наприклад, до великої мережі піцерій «Pizza Pizza». Едуард каже, що спочатку організатори думали, що турнір буде чимсь локальним, а насправді все це переросло у велику подію. Відгукнулось посольство України в Канаді. Український консул у Канаді, на жаль, захворів на коронавірус, тому не зміг побувати на турнірі, зате його відвідав Володимир Винничук, його колега зі Сполучених Штатів..

Меліса Ланцман – депутат парламенту Канади від округу, де проживає Едуард Комський, теж має українське коріння, і для неї прагнення свободи, яке відстоює український народ, особливо близьке. І під час турніру вона встигла обговорити із Володимиром Винничуком, чим ще можна допомогти біженцям, які прибувають в Канаду.

Україна – символ свободи

І ще доволі несподівана деталь. До організації турніру активно долучилася, наприклад, спільнота з Гонконгу.  Адже Канада – це країна емігрантів, і Едуард зайвий раз переконався в тому, що насправді не важливо звідки були ті, з ким він співпрацював, українців підтримують усі, для кого слова людяність і честь мають значення. Для порядних людей Україна стала символом боротьби за волю та справедливість. Допомогти нам – справа важлива для них не лише тому, що тато одного з хлопчиків-хокеїстів у команді українець.

Якщо з перших днів в Канаді сприймали українців, як постраждалих, то зараз канадці усвідомлюють, що там, на сході Європи, йде, як би пафосно це не звучало, битва Добра зі Злом. І оскільки на боці Зла ніхто бути не хоче, у всіх юних гравців на шоломах були наклейки у вигляді сердечок в кольорах українського прапору, а ключки - обмотані жовтими і блакитними стрічками скочу.

Шукати того, хто міг би зробити 300 сердечок на шоломи, довелось швидко: «Я знайшов жінку в Монреалі, яка робить такі наліпки, зазвичай, багато на одному великому листі цупкого паперу. І вона так перейнялась, що зробила ці наліпки буквально за ніч – кожна на окремому листку - і надіслала експрес. Спеціальний логотип для светрів розробили за чотири дні, причому у трьох різних дизайнах», - ділиться Едуард і додає – «Квитки ж були вартістю від 20 доларів – до 50-ти. І я знаю чимало людей, які не могли були присутні на турнірі, але квитки придбали – найдорожчі».

Матч на турнірі, щоправда, було проведено лише один – між двома збірними усіх клубів ліги. Відбирали гравців до збірних – на конкурсній основі. І гра була красива, закінчилася з рахунком 5:3. І це саме той рідкісний випадок, коли жодного значення немає на чию користь. Юні хокеїсти були дуже горді присвятити свою гру Україні.  

«Ця акція точно не буде останньою. Зло не бере перерв, тож йому треба протистояти постійно», - переконаний Едуард.

Дякуємо, друзі! Ми обов’язково переможемо. Разом.

Анна Гетьман, Київ

P.S. Організатори просили  подякувати за цей участь в благодійності батькам юних хокеїстів, а саме: Бену і Хелен Відіновські, Керолайн і Марку Крейн, Бобу Рапозо, Дерріку Рейскі, Джеймсу і Хілларі Бік (Джеймс, до того ж, є одним із тренерів), Моллі Діл і Крейг Мартін, Саймону та Христині Квонг, Дженніфер і Дену Блейзек, Марку Франко, Леслі Чін-Тін, Тому Томовськи і Анні Квак-Томовськи, Лорі та Крісу Рід, Джеймсу і Терезі Коркоран, Джойс і Кену Маккей, Девіду і Керолін Харті, і, власне, Едуардові Комському та його дружині Майї Гейлер. Не забудьмо і про тренерів, які теж доклали своїх зусиль, щоб цей матч відбувся: Натану Джадд-Воррену, Даніелю Говро і Тому Лейтнеру.