Українська боротьба на півдні Франції
Після повномасштабного вторгнення Росії в нашу країну, в французькому Марселі, за 3500 кілометрів від України знайшли прихисток українці, які рятувалися від війни. Їх гостинно прийняли марсельці, багато хто розмістив біженців у своїх будинках, частину оселили на круїзний лайнер, а згодом підшукали постійне житло. Прості французи разом з українцями, які оселилися у Марселі раніше, допомагали шукати біженцям роботу, оформлювати документи, отримувати гуманітарну допомогу.
Але у Франції є й чималенька російська спільнота. Хтось у ній зберігає нейтральну позицію чи стає на сторону українців, але є й інші – ті, хто займається антиукраїнською пропагандою та підтримує так звану «СВО». У когось є політичні чи бізнес-міркування, у когось – ідеологія Кремля. Саме ця частина росіян намагається активно впливати на настрої французів щодо російсько-української війни та створювати негативний образ української спільноти у Франції.
Зрештою, нашим співгромадянам доводиться вчитися жити в нових умовах, допомагати українському війську, волонтерам та своїм рідним, яким не вдалося виїхати, так ще й вести інформаційну війну з росіянами.
Кореспондентка Укрінформу побачила цю щоденну боротьбу за нашу перемогу українців та солідарних із нами французів, перебуваючи у Марселі.
МАНІФЕСТАЦІЇ НА ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ У МАРСЕЛІ
Марсель, ранок суботи. У порту біля мерії збираються люди. Спочатку це декілька осіб, але дуже скоро їх стає все більше – вже не один десяток, з українськими прапорами та гаслами на плакатах. Це учасники маніфестації, яку проводять у Марселі щосуботи українці, французи та представники інших національностей, які підтримують нас (у цей день були іспанці та єгиптянин). Частина учасників є постійними з найпершої маніфестації, яку влаштували одразу після повномасштабного вторгнення Росії до України. А хтось тут уперше.
Прикладом, одна з учасниць маніфестації, Олена, розповіла, що не живе у Марселі, приїхала з Тулона навмисно на маніфестацію (це близько години їзди). Олена родом з міста Чугуїв Харківської області, у Франції з минулого року, приїхала 8 березня 2022-го. Про маніфестації довідалася з чатів, у яких спілкуються біженці, трохи раніше, але тоді не було можливості приїхати.
Микита – студент, також не живе у Марселі, навчається у Тулонському університеті. Він з Обухова Київської області. На маніфестацію потрапив, бо закінчився навчальний рік і з’явилася можливість приїжджати та підтримувати українців.
Ганна – з Нової Каховки, з донькою у Франції вже рік. Були в окупації, виїжджали через Крим. Вже брали участь у маніфестаціях раніше, болісна тема теракту на Каховській ГЕС змусила знову долучитися. Рідні Ганни залишаються в окупації, але з ними все добре у тому сенсі, що вони не постраждали від затоплення, вода не дійшла до будинку, зупинилася за декілька метрів.
«Росіяни не хотіли евакуйовувати людей, які мають українські паспорти. Вони навіть волонтерів не пускали, щоб ті допомогли врятуватися комусь», – розповідає Ганна.
Українці у Марселі з’явилися з перших днів повномасштабної війни, багато хто знав, що їде саме до Франції, інші – ні, це був вибір із заплющеними очима. Вони прибули з невеликими сумками, де були хіба що документи й трохи одягу. Але українці розповідають, що були й біженці, які вимагали особливого до себе ставлення – кращих умов житла, харчування тощо.
Власне, кореспондентка Укрінформу і сама чула невдоволення однієї біженки тим, що у гуманітарній допомозі фруктова складова – то яблука й банани, й французи «Могли б хоч полуниці чи черешень дати». Також були такі українці, які скористалися можливістю безоплатного проїзду Європою, яка існувала для них раніше, на початку вторгнення, з метою туризму, а не для отримання прихистку.
З кінця лютого 2022 року біженці в Марселі переважно жили на круїзному лайнері. Але згодом постало питання комерційного використання судна, тож за пару місяців одних українців розселили у готелях, інших – у студентських гуртожитках. Хтось одразу оселився у житло, яке надали релігійні організації, а також приватні особи – французи, які відкрили двері своїх домівок для українців безоплатно.
За словами наших співгромадян, є складнощі з пошуком роботи через те, що українці переважно не знають французької. Також усе залежить від того, яку освіту та спеціальність мають люди. Складніше підшукати роботу за фахом педагогам, менеджерам. Лікарям, які мають наші дипломи, для роботи потрібне підтвердження кваліфікації у Франції. Багатьом фахівцям лише після отримання аналога французького диплома можна отримати роботу.
Але такі спеціальності, як зварювальники, приміром, тут популярні. На відміну від Італії, тут не так потрібні послуги з догляду за літніми людьми, але є потреба у працівниках готельного бізнесу, а саме – у прибиральниках та менеджерах нижньої ланки. Також це робота у пекарнях, булочних, у які беруть навіть із мінімальним знанням мови, якщо є відповідний досвід роботи або курси від служби, яка цим опікується у Франції (щось на кшталт нашої служби зайнятості). Мінімальна заробітна плата сьогодні – 1600-1800 євро орієнтовно, вона залежить від того, скільки годин на день людина працює.
Діти навчаються у школах разом з усіма, українців стараються згуртувати в одному класі й дають їм можливість поглиблено вивчати французьку. Спочатку саме через брак мовних навичок українських дітей повторно відправляли на той же рік навчання, який вони вже пройшли в Україні, але згодом, коли знання французької покращилися, багато хто з дітей зміг «перестрибнути» через клас.
Українці між собою гуртуються, об'єднуються у групах у соцмережах для того, аби обмінюватися інформацією щодо фінансування, отримання захисту, документів. Серед них багато волонтерів. Хто відчуває, що є потрібною допомога у вигляді маніфестацій, декларацій, беруть участь у таких заходах. Також у Марселі влаштовують культурні заходи на підтримку України, часто для збору коштів. Українці зазначають що є й такі біженці, які просять не займати їх цими питаннями, відмежовуються.
Біженці спілкуються не лише між собою, мають потужну підтримку української громади, яка жила тут і до повномасштабного вторгнення Росії. Власне, перша маніфестація і відбулася за їхньої ініціативи – у перші ж дні вторгнення. Вона була численною — прийшло понад тисячу осіб. Інформацію передавали фактично «сарафанним радіо». Швидко вирішили й питання дозволу самої маніфестації від органів влади. І відтоді українці її проводять щотижня, щоразу продумуючи сценарій, тему, та отримуючи на те дозвіл від влади, яка, за розповідями, всіляко сприяє та підтримує, зокрема, маніфестації завжди проходять за участі поліціянтів, які дбають про безпеку учасників.
РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА ТА БОРОТЬБА З НЕЮ У ФРАНЦІЇ
Це, на жаль, актуальне питання. Геннадій Гребньов, українець, художник і галерист, який переїхав до Франції задовго до війни, організатор маніфестацій, розповів, що ось та, найперша маніфестація пройшла зі стріляниною. «Хто саме це влаштував – нам достеменно не відомо. Затримання тривало декілька секунд, поліція зреагувала миттєво. Тому вся інформація у правоохоронців. Ми коли завершили маніфестацію, то перше, що зробили – подякували поліції», – розповідає Геннадій.
За його словами, планувалися й інші провокації, за явної підтримки тих, хто має проросійські погляди. Чи самих росіян. Як розповів Геннадій, після одного з наймасовіших бомбардувань, коли Росія випустила по українцях понад сотню ракет, маніфестацію запланували провести біля стін Генерального консульства Росії. Але завчасно отримали інформацію про те, що у Марсель з'їжджаються з усієї Франції «молодики спортивної статури, типово одягнуті у напівспортивний одяг», і вони всі сконцентрувалися локально. Якраз напередодні маніфестації французькі спецслужби отримали інформацію щодо їхнього місця розташування й випередили можливі провокативні дії.
Загалом російська громада у Марселі є чисельною, але, кажуть, на тлі війни вона зачаїлася. Якщо раніше відбувався театральний фестиваль за участю зірок російського театру і кіно, фестивалі й дні російської культури, масові пікніки тощо, то зараз російська активність обмежилась. Але є й медійна складова пропаганди. Особливо на початку повномасштабної війни низка французьких ЗМІ пропагували правильність ідеї «специальной военной операции».
Свою експансію Росія активно проявляє і через дозвілля: організація в барах «вечеров русской культуры», дискотеки з популярними російськими піснями, чи то «протягування» у репертуар концертів оперного співу творів російських класиків.
Француз українського походження, дослідник, викладач і науковець Жан-Луі Марголін розповів, що «Штандарт» – сучасна репродукція флагманського корабля царя Петра I – протягом десяти днів (до 18 червня) був одним із основних експонатів виставки старих вітрильників «Армада» у французькому Руані, надзвичайно популярної події серед мільйонів відвідувачів. На відміну від інших кораблів, «Штандарт» не підіймав державного прапора (тільки імперський прапор Петра), але, безсумнівно, це російський корабель, портом приписки якого є Санкт-Петербург.
Капітан Володимир Мартусь, громадянин Росії, стверджує, що погано почувається через війну, що сам наполовину українець (сім’я його батька в Донецьку), що не може повернути свій корабель до Росії, але водночас сам він чи його команда ніколи не засуджували російське вторгнення в Україну. Мартусь має хороші зв’язки, які дозволяють йому заробляти гроші, з’являючись на великих туристичних заходах і перевозячи пасажирів від порту до порту.
У Франції були протести проти присутності «Штандарту», різні французькі органи влади просили заборонити його, але, очевидно, безуспішно. Багатьом відомим російським артистам заборонили в'їзд до ЄС, коли вони відмовилися звинуватити Путіна в агресії проти України. Але до «Штандарту» – інше ставлення.
Жан-Луі зрештою направив відповідне звернення до місцевих органів влади, аби привернути увагу до такого випадку, на жаль, не поодинокого.
Деякі росіяни, які випадково стають співучасниками українських маніфестацій, іноді поводяться зухвало. Був випадок, коли такі люди промовляли до маніфестантів: «Мы все равно вас всех уничтожим». Але тоді присутні голосно двома мовами скандували: «Росія – країна терорист!», чого виявилося достатньо для втечі росіян.
Втім, туристи з інших країн зазвичай підтримують українців. Японці вважають за обов'язок зупинитися і зробити фото. Вони це роблять приховано, у силу їхньої культури, але явно відмічають для себе місце маніфестації.
Геннадій Гребньов розповів про випадок, коли прийшла величезна група казахів, вони розгорнули свій прапор і скандували разом з українцями «Слава Україні!». Колись у порт прибув норвезький мореплавець Пітер, якій на вітрильнику обійшов уже кілька разів навколо світу, він долучився до маніфестації і захотів викупити український прапор.
На що йому запропонували взяти прапор просто так, але з умовою, що він зараз тут, у Марселі, буде сигналити на своєму вітрильнику в той час, коли українці скандуватимуть «Слава Україні!». А після того він дав слово, що прибуваючи у всі порти, він підійматиме український прапор і до усіх портів заходитиме під українським прапором.
Польська збірна з хокею, яка була на змаганнях у Марселі, теж одного разу долучилася до маніфестації й скандувала разом з усіма учасниками «Слава Україні!».
ДОПОМОГА ФРАНЦУЗІВ: «ЦЕ Ж ДЛЯ УКРАЇНИ? ЦЕ БЕЗПЛАТНО».
Геннадій Гребньов опікується не лише маніфестаціями, він разом з іншими українцями та французами відправляє до України гуманітарну допомогу.
«З найпершого дня російського вторгнення українці включилися в роботу зі збору гуманітарної допомоги: на самому початку це був одяг для біженців, які приїхали, у чому були. Були такі, що босоніж виїжджали. Адресної – мобілізованим воїнам, яким допомагали амуніцією. Також продукти, спецобладнання, як дрони, тепловізори, старлінки, тактичні навушники, генератори й таке інше. Ще один напрямок – медикаменти та медобладнання. Наприклад, наша асоціація безпосередньо займається медикаментами, медобладнанням і спецобладнанням (меншою мірою), але ми відправляли генератори, дрони, тактичні навушники», – говорить Геннадій.
У цьому допомагає величезна група людей, близько тисячі, це переважно медики, фармацевти, фельдшери, керівники різних медзакладів. Центр цієї роботи – Даніель Коген, який є комунікатором між усіма. Він сам медик, вийшов на пенсію, але понад 40 років займається гуманітарною допомогою, відправляв її у Єгипет, Ліван, Ізраїль, Вірменію, країни Північної Африки, тобто має величезний досвід. Його основний напрям роботи зараз – це потреби України.
«Ми відправили допомоги вже на понад 3 мільйони євро», – зазначає Геннадій.
Прості французи також допомагають з транспортом. До прикладу, один із лікарів, просто віддав свою автівку для доставки гуманітарної допомоги. Також була історія, як Даніель поїхав в Альпи забрати гуманітарний вантаж, у нього був великий причіп, який в Альпах не витримав навантаження, поламалися осі. Через те, що поломка була серйозна, довелося викликати майстра. Доктор знайшов сервіс, але аж за 120 кілометрів.
Приїхав майстер, який зробив діагностику і повідомив, що для ремонту необхідно поміняти багато деталей. Та ще й покришки непридатні для того, щоб не те, що щось перевозити, а й просто їздити. Він склав список необхідного і знову поїхав за 120 кілометрів. І через певний час повернувся, привіз абсолютно все, відремонтував причіп, а потім сказав, що привіз і нові колеса. Даніель відповів, що зовсім на це не розраховував і це буде дуже дорого, у відповідь на що чоловік сказав: «Це ж для України? Це безплатно».
І такі випадки, розповідають, не поодинокі, багато шляхетних вчинків французів бачать українці. На запитання, до якого моменту триватимуть маніфестації та збір допомоги для України, Геннадій разом із командою впевнено відповідає: «До перемоги».
Мирослава Липа, Кропивницький – Марсель
