В Анкарі відбулася літературна зустріч з Андрієм Любкою та Іриною Цілик

Про це повідомляє власкор Укрінформу. 

«Коли з воюючої країни приїжджають митці, які ще й творять під час війни, це серйозний сигнал про те, що ми не лише вижили, а й перемагаємо. Дуже важливо, аби українське слово звучало в Туреччині набагато сильніше. І ваш візит, безумовно, цьому сприятиме… У Туреччині, напевно, одна з наймолодших українських діаспор, але яка потребує постійного зв'язку з Україною. Те, що ми можемо разом робити – це одна історія, а коли приїжджає свіжий голос, свіжа кров, – це завжди надихає і створює особливий місток з Батьківщиною», – сказав Надзвичайний і Повноважний Посол України в Туреччині Василь Боднар.

Дипломат пообіцяв докласти ще більше зусиль, аби твори українських письменників були ширше представлені як в бібліотеках Туреччини, так і на полицях книжкових крамниць. 

«Ця зустріч дає нам безцінну можливість відчути зв’язок з українським контекстом, українською культурою, бути на одній хвилі з нашою Батьківщиною, на ці кілька годин забути про тисячі кілометрів, які розділяють нас з рідними місцями, з близькими людьми, особливо у цей складний час… 22 січня - День соборності й сьогодні ми говоритимемо про єдність, про спільну боротьбу проти ворога, за нашу свободу й право бути українцями. У 1919 році, на Софіївській площі в Києві, наші предки зробили визначний крок до єднання країни у протидії ворогам, сьогодні, через сторіччя, ми продовжуємо цю справу», – сказала голова Української спілки в Анкарі Юлія Білецька. 

Захід розпочався із вшанування памʼяті письменників та митців, життя яких обірвалося внаслідок російської агресії.

«Серед цих людей, яких ви побачили на екрані під час хвилини мовчання, є мої добрі знайомі, а поет, що останній у списку… Я була на його похороні буквально два тижні тому разом зі своїм сином, бо він також був його вчителем… У моєму найближчим оточенням всі або воюють, або чекають на тих, хто воює. Три мої подруги стали вдовами. Мій чоловік, відомий український письменник, став солдатом», – сказала на початку зустрічі письменниця та кінорежисерка Ірина Цілик.

Вона розповіла про те, що війна для неї особисто почалася ще за часів Революції Гідності, коли перебуваючи як волонтерка в лікарні, надавала допомогу пораненим снайперами активістам.

«І, мабуть, їхня кров, яку я побачила зблизька, стала для мене найбільшим шоком за всі ці 10 років. І усвідомленням, що попереду шлях дуже особливий і люди помиратимуть… Якщо запитати мене, що я хотіла б змінити, так я хотіла багато чого змінити. Але історія не знаю умовного способу. Я не знаю як інакше ми мали боротися за свою ідентичність, свободу, за самоповагу, за своє майбутнє і майбутнє наших дітей», – додала вона.

Письменник Андрій Любка розповів, що повернувся в Україну з-за кордону, де навчався, у 2014-му, аби бути причетним до історичних змін, а з початком широкомасштабного вторгнення більшу частину свого продуктивного часу займається волонтерством, зокрема придбанням, ремонтом, підготовкою та відправкою на фронт автомобілів для захисників України. 

«Раніше я теж була у різних регіонах України. Але це завжди були поїздки потягом, коли їдеш в обласний центр, велике місто, у свою «бульбашку». Тепер я проїжджаю всі ці області за кермом, по якихось селах, часто спілкуюся з випадковими людьми… Одним із побічних, але позитивних наслідків повномасштабного вторгнення стало наше взаємне знайомство всередині країни з різними людьми. Така чесна і щира руйнація взаємних стереотипів, побоювань. І вже зараз можна сказати, що ми стали ближчими, ціннішими і єдинішими чи родиннішими всередині власної країни», – сказав Андрій Любка.

Письменник поділився враженнями від частих подорожей із заходу на схід України.

«З Ужгорода до Краматорська 1415 кілометрів. Це означає, що коли їдеш, то в дорозі зустрічаєш світанок. Для мене Україна перетворилася на країну, в якій я можу зустріти світанок і захід сонця, і бути далі в дорозі. Я відчув її велич, її силу. Це неможливо зрозуміти і побачити коли ти їдеш потягом, або летиш літаком. Насправді велика, потужна, сильна країна», – сказав Андрій Любка.

Після публічного інтерв'ю та літературних читань, відбулися спілкування з письменниками та показ фільму режисерки Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин».

Як повідомляв Укрінформ, сьогодні письменник та волонтер Андрій Любка, письменниця та режисерка Ірина Цілик зустрінуться з поціновувачами своєї творчості в турецькому Ізмірі.

Фото: Ольга Будник