Оксана Щур, керівниця напряму українських проєктів хабу UA Nest Berlin
Наша концепція - створення майданчика для активних українців у Берліні
30.01.2025 11:00
Оксана Щур, керівниця напряму українських проєктів хабу UA Nest Berlin
Наша концепція - створення майданчика для активних українців у Берліні
30.01.2025 11:00

Проєкт UA Nest Berlin, який запустили навесні 2023 року, став важливим центром для підтримки української спільноти в Німеччині. Діяльність хабу охоплює коворкінг, резиденції для активістів, юридичну та психологічну допомогу, а також проведення культурних заходів.

Завдяки таким подіям, як написання Радіодиктанту національної єдності чи акції на підтримку полонених росіянами українців, хаб не лише сприяє зміцненню голосу України в інформаційному полі Німеччини, а й стає платформою для об’єднання української громади.

Як виникла та розвивається ця ініціатива у столиці Німеччини, у чому специфіка потреб правозахисників та активістів з України, з якими проєктами та для кого працює, розповіла в інтерв’ю Укрінформу керівниця напряму українських проєктів хабу UA Nest Berlin Оксана Щур.

ІЗ КОВОРКІНГУ ХАБ ПОСТУПОВО ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА МАЙДАНЧИК ДЛЯ ЗУСТРІЧЕЙ І ПОДІЙ

- Розкажіть, будь ласка, історію хабу UA Nest Berlin. Коли виникла ця ініціатива і як вона розвивається?

- Ідея хабу виникла навесні 2022 року. Тоді у Берліні опинилося багато правозахисників та активістів громадянського суспільства з України, які потребували простору для індивідуальної роботи, місця для зустрічей тощо. Але з технічних причин, зокрема через бюрократичну специфіку, хаб як фізичний простір запустився аж у травні 2023 року. Зрозуміло, що наша аудиторія на той час змінилася – і кількісно, і якісно. І запит теж змінився і змінюється досі. Тому ми як були пілотним проєктом, так і залишаємося у процесі змін. Тепер із коворкінгу ми потроху перетворюємося на майданчик для зустрічей та подій. Наскільки я знаю, за схожою моделлю розвивається Ukreate hub у Вільнюсі – у 2022 році вони також отримали грант у рамках цієї ж підтримки від Open Society Foundations.

- Хто долучений до цього проєкту? Хто у вашій команді?

- Тепер це я, керівниця напряму українських проєктів, а також координаторка нашого простору Олеся Виноградська, яка здійснює дуже багато оперативної роботи щодо діяльності нашого простору, втілення програми, спілкується з кожним із наших відвідувачів.

- Деталізуйте, будь ласка, напрям діяльності, яким опікуєтеся саме ви.

- Як керівниця програми підтримки українських активістів, я відповідальна за весь проєкт у цілому, його програмування та файндрайзинг.

- Ключові напрями діяльності UA Nest Berlin – це коворкінг і резиденція для активістів та журналістів з України. Розкажіть докладніше про кожен із напрямів.

Я за те, щоб ми створювали можливості для людей, виступали платформою для тих, хто шукає, як себе проявити

- Про коворкінг і хаб я уже трохи розповіла. Наша концепція – це створення майданчика для активних українців у Берліні. На практиці це означає, що кожен, хто має ідеї, які відповідають нашим можливостям, наприклад, потребує фізичного приміщення для зустрічей чи презентації своєї роботи, може з нами це обговорити, і якщо все сходиться, то отримати таку можливість. Я за те, щоб ми створювали можливості для людей, виступали платформою для тих, хто шукає, як себе проявити. Це один з інструментів побудови спільноти – і так, за півтора року роботи у нас уже сформувалася маленька спільнота.

Резиденція існує паралельно, це інший проєкт, яким займаюся також я як проєктна менеджерка. Я не дуже люблю говорити тут про деталі, тому що є протоколи безпеки, які захищають приватність тих, ким ми опікуємося, і ми тут гнучкі лише до певної міри. Якщо коротко, то у 2022–2023 роках ми організовували резиденцію для українських правозахисників і активістів громадянського суспільства, де давали їм можливість насамперед відновитися, а також, за наявності бажання і ресурсу на це, познайомитися із цікавими людьми в Берліні, виступити на міжнародних подіях, зрештою, використати нашу резиденцію як базу для того, щоб здійснити кілька робочих поїздок Європою і робити це з Берліна, а не мати кілька виснажливих поїздок з Києва, Харкова чи Львова.

Читайте також: У Берліні відбувся Vidnova Forum громадських організацій

Тепер ми будемо запускати наступний раунд, де прийматимуть міста Берлін, Бухарест, Прага і Вільнюс, а перебування фокусуватиметься на посиленні власних навичок – як професійних, так і навичок виживання і командної стійкості за допомогою психологічного коучингу.

Набір на такі резиденції не анонсується дуже широко, насамперед через обмежену кількість місць, і здійснюється за рекомендаціями українських і міжнародних правозахисних організацій. Такі речі, додам, робимо не лише ми, але з певних міркувань, зокрема й безпекових, вони не комунікуються широко, бо наші резиденти часто залучені у закриті проєкти, працюють з персональними даними і так далі або просто є надто публічними особами, місце перебування яких у цей час не варто всім знати. Їхні імена – не секрет, але ми свідомо трохи затягуємо з публічністю. Знаєте, це як з геотегами.

- У межах коворкінгу ви провели низку культурних подій у Берліні. Які з них можна назвати найуспішнішими?

Уже вдруге будемо проводити акцію з написання листів до вільного Криму, пошта Німеччини успішно доставляє листівки до російських вʼязниць

- Я б назвала такою подією Радіодиктант національної єдності. За кордоном це справді перетворюється на акцію єднання, люди приходять, пишуть, жартують, роблять селфі… Таких локацій не надто багато як на значну кількість новоприбулих українців і діаспори. Мені це трохи дивно, але так чи інакше, ми проводили це двічі, і це надихає – долучатися маленькою групою до великої спільноти. А 21 лютого ми вже вдруге будемо проводити акцію з написання листів до вільного Криму. Пошта Німеччини успішно доставляє листівки до російських вʼязниць, це коштує 1 євро 10 центів, і українським цивільним полоненим та політвʼязням важливо отримувати таку звістку. Кажуть, що працівники колоній після такого уважніше до них ставляться, у доброму сенсі. Це все модерує Вікторія Савчук, українська активістка, яка тісно співпрацює з берлінською спільнотою кримських татар. І це теж маленька велика справа.

МИ НЕ ЗДАТНІ  ЗРУШИТИ СКЕЛЮ, АЛЕ МОЖЕМО МАЛИМИ ЗУСИЛЛЯМИ СИСТЕМНО БИТИ В ОДНУ ТОЧКУ

- Однією із цілей діяльності UA Nest Berlin заявлене посилення українського голосу в інформаційному полі Німеччини. Що вам вдалося зробити у цьому напрямі?

- Ми просто робимо свою роботу, існуємо і закриваємо собою певні потреби української громади. Ми – одна з небагатьох фізичних точок на мапі Берліна, яка називає себе українським хабом. Ми долучаємося до національних акцій. І деколи до нас приходять німці із запитами, звісно ж.

Наприклад, щороку ми проводимо заходи до Дня памʼяті жертв Голодомору. У Німеччині це офіційна дата. Торік до нас цілком несподівано завітала кореспондентка Der Tagesspiegel і написала великий репортаж про нашу зустріч, а це була зустріч із психологом, де ми всі разом говорили про те, як геноцид перетворюється на травму роду і травму поколінь. Мабуть, це можна вважати результатом.

Або от акції написання листів політвʼязням – долучитися може кожен, хто вміє писати російською, бо до вʼязниці можна тільки такого листа доправити. А це, звісно, різні люди. І завжди для них стає відкриттям, що так, українці є політвʼязнями у російських тюрмах, – бо, між нами, навіть в освічених українців часто перша реакція – про те, що їх запрошують листуватися з російською опозицією. Ми не здатні зрушити скелю, але можемо малими зусиллями системно бити в одну точку. Я зараз це говорю як кураторка, але, звісно ж, це результат численних розмов з різноманітними людьми.

КОЛИ АКТИВНІ ЛЮДИ САМІ ЩОСЬ ПРОПОНУЮТЬ, ЦЕ КОВТОК КИСНЮ ДЛЯ БАГАТЬОХ ІНШИХ

- Хаб UA Nest Berlin надає юридичні та психологічні консультації українцям, які мають тимчасовий захист у Німеччині. З якими проблемами вони найчастіше звертаються? Чи поменшало із часом таких звернень і чи свідчить це про поступову адаптацію українців?

- У Берліні багато організацій надають такі консультації, і, на відміну від нас, вони мають на це спеціальне фінансування, бо Німеччина підтримує мігрантів загалом і тепер українців особливо.

Наша функція – допомогти та спрямувати, і в нашому випадку це роблять самі українці, які волонтерять. Справді приходять і кажуть: я можу віддати кілька годин на місяць для спільноти. Це не те саме, звісно, це радше навігація. Ні, звернень не поменшало. Навпаки: люди почали потроху видихати й у них з’явився ресурс звернутися по допомогу. А ще додаймо, що в Україні немає традиції звертатися по таку допомогу. На практиці це означає, що людина може взяти усі контакти і наступного кроку не зробити. Або зробити, коли зовсім припече, а тоді виявиться, що треба було зайняти чергу в записі до фахівця. Ну і так далі, це окрема тема, на яку є дослідження, невтішні. Тисне інтеграція.

Тисне те, що багато хто завис між реальностями. Багато розлучень – це і юридична, і психологічна проблеми. Колосальні психологічні проблеми у дітей. Є відчуття розриву зі своїм соціальним колом, а нове не так просто побудувати. Не стає менше проблем, але не певна, що моя відповідь когось здивує ось тут зараз. Стає менше фінансування з боку місцевої влади, це так, бо це вже довго триває, і вважається, що всі мали би адаптуватися. Це не добре, але фактично означає, що доступ стає рівним із рештою мігрантів і громадян, а не припиняється цілком.

Читайте також: У Берліні розпочало роботу нове німецько-українське товариство

Ще хочу додати, що приходити у місце, де можна поговорити мовою, яку ти цілком розумієш, зайнятися спільною активністю, поспілкуватися, – це дуже висока потреба, дуже. Ми її трохи закриваємо.

І в нас почали з'являтися активні люди, які самі щось пропонують. Дмитро Будніков грає на гітарі, співає – і зразу хтось із залу підхоплює і спів, і гру, і ця гітара уже ділиться. Анна Коломійцева – чудова перекладачка-синхроністка, веде у нас розмовний клуб для тих, хто робить перші кроки німецької. Марина Говорухіна – комунікаційниця, яка професійно займається тренінгами і фасилітацією для організацій, раз на місяць проводить дуже базовий і доступний тренінг для охочих, з вільним входом, на тему особистого позиціонування, спілкування, сторітелінгу, – це її волонтерство. Надія Теленчук – поетка, яка вже давно живе в Берліні, у 2022 році вирішила проводити раз на місяць вечори, де люди просто приходять і читають вірші, свої, не свої, неважливо, а можуть просто слухати, і ось цей горизонтальний формат живе вже три роки, і це ковток кисню для багато кого, тепер це у нас називається поетичний салон ЛітʼО.

Так, це колективна психотерапія, хоча у фахівців є інше слово, мабуть.

У нас у січні була театральна читка «Червоного Елвіса» Сергія Жадана. Ірина Волошина, акторка харківських «Арабесок», тепер живе і працює в Берліні, організовує театр для дорослих і підлітків, і я дуже щаслива, що вона погодилася на системний соло-проєкт – серію читок, – ось це її внесок у громаду. Люди, які в Україні не так часто відвідували театральні читки, тепер відкривають для себе цей жанр; і я разом з ними, бо в Києві я теж не була аж такою вже театралкою вузького кола.

МИ ПІДТРИМУВАТИМЕМО ХАБ, ПОКИ ДІЯТИМЕ ТИМЧАСОВИЙ ЗАХИСТ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ В ЄС

- Як ви загалом оцінюєте ставлення до українських біженців і діаспори у Німеччині з боку уряду та звичайних громадян?

- На цю тему можна багато говорити, і переважно це будуть хороші речі. Просто ми порівнюємо загальне ставлення із нашим життям в Україні. А треба порівнювати з візитом до української міграційної служби та аналогічних установ. Тоді перспектива трохи змінюється.

Якщо про пересічних громадян, то вони різні, так само, як і українці. Я б відповіла навіть так: це ставлення нарешті почало формуватися, бо не можна більше не знати, що Україна є і що українців – багато.

- З якими організаціями в Україні ви підтримуєте зв’язок? У цьому переліку є державні інституції?

- Ми регулярно інформуємо про наші активності посольство України у Німеччині. Ми долучаємося до національних акцій – мабуть, це означає зв'язок із суспільним мовником, з міністерствами, які залучені до тих чи інших подій, спрямованих на світове українство.

- Чи співпрацюєте з німецькими й міжнародними організаціями?

- Ми надаємо простір для втілення активностей різних організацій, які спрямовані на українську спільноту. Це закриті групи психологічної підтримки, це презентації проєктів – книжок і виставок. Ми підтримуємо зв'язки з українськими організаціями, які фактично є німецькими, бо тут зареєстровані. Однак загалом ми орієнтовані на підтримку активістів і розвиток їхніх спроможностей.

- Яким ви бачите подальший розвиток хабу UA Nest Berlin?

- Якщо йдеться саме про хаб як фізичний простір, то відповідь дуже проста, вона існує від самого початку і, безперечно, може змінюватися залежно від обставин. Наша українська програма – це один із напрямів діяльності правозахисної організації «Арамінта». Хаб – частинка української програми, яка може розвиватися і змінюватися залежно від багатьох факторів. Значною мірою він існує, бо є запит громади. Хаб виник як кризова відповідь на дуже конкретну потребу активістів громадянського суспільства, і наразі ми плануємо підтримувати його принаймні стільки, скільки триватиме тимчасовий захист для українців у ЄС. Бо ми не є українською організацією, яких у Берліні багато, а наш хаб не виконує функцію, яку мав би виконувати, наприклад, Український дім, про який довго і багато говориться. Але як це виглядатиме і розвиватиметься – залежить від спільноти.

Як кураторці, що має досить велику свободу у програмуванні від початку, мені б хотілося, щоб активності та ініціативи, для яких цей хаб став платформою, а інколи й інкубатором, розвивалися далі й не були залежними від нашого простору. І я вже дуже добре бачу, які з них точно підуть своїм шляхом.

- Дякую вам за розмову.

Андрій Петринський
Фото надані UA Nest Berlin

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-