Приховані можливості України. Інфографіка
На сьогоднішній день, три з чотирьох діючих атомних електростанцій не працюють на повну потужність. І це в той час, коли особливої актуальності набула тема диверсифікації енергоносіїв. Дефіцит вугілля, закупівля його в ПАР, його якість та вартість, імпорт - з Росії, певна невизначеність із постачанням цього виду енергоносіїв із зони АТО тощо вже спричинили низку скандалів на урядовому рівні. Сьогодні можна констатувати, що за таких розкладів «вугільна тема» слідом за газовою й надалі залишатиметься слабкою ланкою в енергетичній системі України.
За даними Міненерго, протягом перших семи місяців цього року вітчизняні теплові станції скоротили споживання вугілля на 25,6% (на 5 млн 567,2 тис. тонн), а отже зменшилася питома вага ТЕС в українській об’єднаній енергосистемі (ОЕС). Натомість атомні електростанції поступово нарощують обсяги виробництва електроенергії. Міненерго зокрема звітує про відповідне збільшення 1,7% - до загальних 57,433 млрд кВт-ч.
Але це – не межа. Сьогодні українські АЕС не працюють на повну потужність. Протягом наступних півроку очікується завершення будівництва двох повітряних ліній електропередач. Кредити західними фінансовими структурами на ці цілі виділені. Терміни здачі їх в експлуатацію переносилися, чи через недофінсування, або ж через зриви постачання обладнання. Зведення деяких об’єктів здійснюється уже не один рік. У підсумку потужності АЕС простоюють, в країні існує дефіцит електрики. Натомість всі переймаються темою вугілля й питаннями його походження. Але ж якщо запустити в роботу дві лінії Рівненська АЕС – Київська та Запорізька АЕС – Каховська, то відпаде потреба щонайменше в 3-4 млн тонах вугілля, особливо дефіцитних марок!
Після здачі в експлуатацію цих об’єктів в України з’являться всі передумови для роботи вітчизняних АЕС на повну потужність. Атомники таким чином збільшать виробництво електроенергії, відтак попит на вугілля в межах ОЕС відповідно скоротиться.
Чого можна досягнути збільшенням виробництва електроенергії вітчизняними АЕС?
По-перше, відбудеться скорочення споживання вугілля. Так, економія вугілля може сягнути цифри у понад 3,5 млн тон на рік. По-друге, можливий перегляд розмірів тарифів на електроенергію для населення у бік зменшення (економія для однієї сім’ї може становити 100 грн. на рік). По-третє, можлива економія 5 млрд. грн для споживачів електроенергії, які можна буде спрямувати на інші цілі (модернізація виробництва, амортизація тощо), ці кошти все одно залишатимуться й працюватимуть в межах держави на економіку. По-четверте, зменшиться вплив вугільного лобі на державну політику в енергетичній сфері, також зменшаться їхні прибутки, частина з яких «вимивається» у офшори.
Чому проблема тривалий час не вирішувалася, або ж не вирішується?
Приватні структури – виробники «дорогої електрики» просто незацікавлені в появі більш дешевої атомної електрики, власником якої є (буде) держава.
Сьогодні можна констатувати неспроможність держави оптимально використовувати наявні інструменти для економії коштів (як громадян, що споживають електроенергію, так і бюджетних, спрямованих на закупівлю енергоносіїв). Якщо ж врахувати ще такі аспекти, як тотальний розпродаж обленерго та останніх генеруючих компаній, то у вічі впадає загальна недалекоглядність державної політики у цій сфері. Відтак у майбутньому може призвести до виникнення проблем у питаннях стабільності енергопостачання. При цьому слід зауважити, що розпродаж таких активів приводить до посилення монополій та їхнього впливу на владу, адже в їхніх руках буде зосереджено половину ринку електроенергетики держави.
Підготували: Інститут суспільно-економічних досліджень (ІСЕД)
