Без змін у суміжних сферах сама по собі система електронних торгів не виправдає всіх наших сподівань
Повторюсь, що сама ідея - це абсолютно правильний крок, але ми повинні розуміти, що електронний «механізм» державних закупівель ефективно запрацює тоді, коли він стане елементом більш загальної системи державного управління. Ми можемо мати абсолютно класний мобільний телефон, де буде 154 тисячі всіляких різних функцій, але якщо не буде зв'язку з Інтернетом, то багатьма функціями ми просто не зможемо скористатись. Те саме стосується і системи ProZorro - без змін у суміжних сферах сама по собі система електронних торгів не виправдає всіх наших сподівань.
Тому ми маємо йти далі, враховуючи уроки функціонування системи ProZorro. Один із перших уроків - кодифікація (опис) товарів. З метою отримання прибутку окремі постачальники називають мітли і віники «інструментами для вологого чи напіввологого прибирання». І це дає можливість одразу маніпулювати механізмом закупівель.
Другий важливий момент - умови закупівель, які визначаються замовниками товарів та послуг.
Третій момент - саму систему слід удосконалювати та рухатись далі. Так, система потребує ефективної ідентифікації контрагентів. Ми маємо бути впевненими в тому, що компанія-постачальник є реальною, не має якихось темних плям і потім не зникне. Сюди я б відніс і питання відповідальності постачальників за якість товарів та послуг.
Тема окремої бесіди - закупівлі для потреб Збройних Сил України.
Ну й останнє, що я хотів би сказати. Нам потрібно активно інформувати про історії успіху системи ProZorro, адже, дійсно, закупівля товарів та послуг через цю систему веде до реальної економії грошей. Така інформація також потрібна для того, щоб подолати недовіру українського малого і середнього бізнесу до системи ProZorro.
МОЖЛИВО, МВФ НАС НЕ РОЗУМІВ, АЛЕ МИ БАНАЛЬНО НЕ ВИКОНУВАЛИ СВОЇХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
- Ми вже рік не співпрацюємо з МВФ. А перший досвід співпраці й реструктуризацію 2015-го окремі експерти називали колоніальною рентою. Як би ви схарактеризували історію наших відносин із Фондом за останні два роки?
- У нас стосунки з Міжнародним валютним фондом ніколи не були простими. Незалежно від того, чи була у нас політична криза, чи була на сході агресія російська, чи не була. Якщо говорити коротко, то ми не маємо жодної повноцінно реалізованої програми співпраці з МВФ. Ми підписували меморандуми, ми починали співпрацю, ми щось робили, ми один одного в чомусь переконували. В даному випадку ми - це Україна і Міжнародний валютний фонд. І потім на якомусь етапі все помирало. Співпраця гальмувалася, призупинялася, переформатовувалася, тобто починалися проблеми. Можливо, в чомусь і МВФ нас не розумів, але головна проблема полягала в тому, що ми банально не виконували своїх зобов'язань.
Модель нашої поведінки була дуже проста. Спочатку ми підписували документи, обіцяли, навіть починали працювати, а потім на другому, третьому транші ми починали розповідати, які ми - а) унікальні, б) що для нас це все не підходить, і закінчували тим, що ви нам давайте гроші, а там далі подивимося.
Але МВФ - не ті кошти, які можна просто так взяти та витратити на свої потреби. Це гроші, які даються під конкретні зміни економічної політики. Врешті-решт, це ті самі реформи, про які ми говоримо, і тому я в принципі був і залишаюся прихильником співпраці між Україною та Міжнародним валютним фондом. Є банальні та небанальні аргументи, для чого це потрібно робити. Але, якщо ми самі не можемо забезпечити внутрішню економічну дисципліну, ну тоді давайте користуватися зовнішніми обмеженнями, які визначаються нашими домовленостями з Міжнародним валютним фондом. Зрештою, нас ніхто не примушує з ним співпрацювати. Це наш вибір.
Співпраця починається з того, що ми в МВФ надсилаємо листа, в якому пишемо «шановні колеги, ми хочемо з вами поспівпрацювати, просимо розглянути можливість фінансуванням, шліть місію». І з цього починається діалог щодо програми співпраці. Якщо подивитися документ, який ми підписували з Міжнародним валютним фондом, то там було написано так: ми, Україна, розуміючи і т.д., ми будемо те й те, і підписує купа народу. Підписує і уряд, і Національний банк, Президент підписує. То це дуже така глобальна штука. Це такий момент технічний.
Друге - що стосується, безпосередньо, співпраці з Міжнародним валютним фондом і дефолтом...
- Ну але, може, краще було оголосити дефолт тоді, в 2015-му, коли сума виплат була рекордною?
- Є багато країн, які неодноразово переживали дефолт. Суто в економічному плані дефолт - це засіб економічної політики, і тому його застосування завжди треба розглядати в термінах «за» і «проти» в кожній конкретній ситуації.
Ззовні дефолт виглядає, як заява: «вибачте, платити не будемо, грошей нема». Але це не означає, що нам кажуть «добре, хлопці» і списують всі борги. Після оголошення дефолту починається непростий і тривалий переговорний процес, який має свої чітко визначені правила та процедури.