Вільна торгівля з ЄС: без «коньяку», але з «паляницею»
Після початку тимчасового застосування з 1 січня 2016 року економічної частини Угоди про асоціацію України з Євросоюзом торговельні відносини між сторонами значно пожвавилися. З 1 вересня асоціація набула повної (вже не тимчасової) чинності. Відтак поглиблена і всеосяжна зона вільної торгівлі між Києвом та європейськими партнерами нині вийшла на швидкий трек для розвитку й просування, де сторони мають чіткі права, обов'язки та зобов'язання.
ЄС – НАЙБІЛЬШИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПАРТНЕР УКРАЇНИ
Сьогодні саме країни Євросоюзу і організація загалом із ринком 500 млн населення по праву стали найбільшим торговельним партнером України. Сорок відсотків зовнішньої торгівлі України становить саме обсяг торгівлі з нашими партнерами на Заході, у цивілізованій Європі. На відміну від агресивної Росії, яка з початком неоголошеної війни заблокувала торговельно-економічні зв'язки з Києвом та не заслуговує на увагу й повагу.
Але торгівля України з ЄС Кремль неабияк гнітить. Згадаймо хоча б те, як Кремль намагався заблокувати нашу спільну торгівлю з ЄС. Скільки безпідставних, надуманих та спровокованих Росією переговорів пройшло у Єврокомісії в Брюсселі з питання нібито занепокоєння РФ у створенні зони вільної торгівлі між Україною і ЄС. Але російська агресія всім чітко показала справжні мотиви й мету таких «занепокоєнь».
ЕКСПОРТ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ
За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у першому півріччі 2017 року експорт українських товарів до ЄС склав 8,2 млрд доларів США.
У топ-п'ятірці тут ідеться про кукурудзу (11,9%), руду та залізні концентрати (9%), соняшникову олію (8,8%), проводи та кабелі (7,5%), а також напівфабрикати зі сталі (5,6%).
Обсяг надання послуг склав за перші шість місяців цього року 1,5 млрд доларів США. Серед них, зокрема, найбільші перспективи та обсяги мають транспорт (36,4%), переробка матеріальних ресурсів (25,2%), послуги у сфері телекомунікацій, комп'ютерні та інформаційні (19,6%), ділові послуги (12,4%), ремонт та технічне обслуговування (2,1%).
Стосовно послуг, то слід відзначити об'єктивно: позиція ЄС, окремих урядів не завжди сприятлива для українців. Насамперед ідеться про побутовий рівень, про так званих українських заробітчан. Їх на теренах ЄС багато, і не всі працюють легально. Але українці – сумлінні, висококваліфіковані та порядні працівники. Відтак, це відоме проблемне питання потребує додаткового урегулювання. Угода про асоціацію має допомогти у цій сфері.
ЦІКАВА СТАТИСТИКА – ЗРОСТАННЯ ЗА ОКРЕМИМИ ПОЗИЦІЯМИ
Окрім цього, як показують дані профільного міністерства, найбільше у першій половині 2017-го зріс експорт з України до ЄС руди та залізних концентратів – 365,9 млн доларів США. Далі можна відзначити зростання експорту кукурудзи – на 344 млн, феросплавів (121,2 млн), соєвих бобів (98,1 млн), а також проводів і кабелів (86,2 млн).
Зрозуміло, й на жаль, більшість із цих позицій пов'язані з сировиною, яка не має високого рівня доданої вартості та переробки.
Але це не стосується деяких інших товарів, які виробляють в Україні для найвибагливіших європейських споживачів та для відомих світових брендів. Це, зокрема, одяг, електричні водонагрівачі, меблі, телефонні апарати.
ЗВТ: ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА УКРАЇНСЬКА ПАЛЯНИЦЯ
Угода про асоціацію, зокрема її економічна частина, надає Україні та українцям не лише можливості заробити на теренах одного з найбільших ринків у світі. Вона також містить і суворі зобов'язання щодо дотримання, наприклад, законодавства ЄС відносно захисту географічних позначень товарів.
Це означає, що через певний період (він чітко послідовно визначений в Угоді про асоціацію) українські виробники не зможуть називати свою продукцію тими самими назвами, які використовували раніше і використовують зараз. Йдеться зокрема, про «коньяк» та «шампанське», деякі види сирів тощо. Для багатьох виробників на ринку це є болючим і проблемним чинником. Але, якщо Україна рухається до європейських цінностей, правил та вимог – це все треба виконувати. Натомість, Україна має і свої цінності у сфері виробництва, внутрішнього споживання та зовнішньої торгівлі. Є сенс, і про це заявляли (дещо жартома) деякі друзі України у Європі, – закріпити, як неодмінно українські бренди, такі товари й терміни, як «горілка», «сало», «паляниця».
Саме успіх у створенні, розвитку та імплементації ЗВТ України з ЄС відзначається (на рівні з безвізом) європейськими та українськими політиками, посадовцями та експертами, як одне із найголовніших та відчутних досягнень на шляху європейської інтеграції України, входження до економічного простору та ринку Європейської Спільноти.
Найголовніше, щоб кожен українець, вітчизняні бізнесмени, виробники, експортери відчули це на своєму добробуті та економічному зростанні.
Андрій Лавренюк, Брюссель.
