«Копійчана справа»: за чий рахунок НБУ хоче відмовитися від дрібних монет

Національний банк через свою веб-сторінку запросив українців обговорити «можливість оптимізації» обігу монет дрібних номіналів.

Суть пропозиції: оскільки монети 1, 2 та 5 копійок «майже припинили відігравати істотну роль у розрахунках населення», а їх виготовлення тепер стало дорожчим за номінал, - то треба зупинити їх подальше карбування. Заразом припинити карбувати і 25 копійок, оскільки без «п’ятачків» їх не можна буде розміняти.

Нацбанк пропонує навіть вибір «або-або». Перше: «дрібні» оголосити недійсними і вилучити (водночас натякнувши, що цей варіант йому самому не подобається: «можливий великий резонанс від заходу» та й доведеться знищувати монети). Друге: не чіпаючи обіг, припинити карбувати нові монети, а старі хай собі ходять, поки не зітруться нанівець, або власники їх віддадуть їх нумізматам, або дітям - гратися.

У зв’язці з цією ідеєю обіцяно круглити суми в чеках: від копійки до чотирьох – в менший бік, від 5 до 9 – в більший (чвертку хлібу 3,14 грн порахують як 3,10, а сіль 6,59 – як 6,60. Приклад з тексту Нацбанку), але круглитися буде не кожен товар, а підсумований чек, тому новація «не матиме жодного впливу на інфляцію як прямо, так і опосередковано».

Це суть пропозиції. Тепер – обговорення.

1. Ідея, схоже, належить тому, хто сам копійки в супермаркеті не рахує, бо інакше не пропонував би в бік зменшення чотири номінали, а в бік збільшення – п’ять. На додачу уявіть, як покупці розбивають покупку на два-три-п’ять чеків, щоб кожен закінчувався на «4».

2. Власне, не справа НБУ думати за власника магазину як і скільки йому заокруглювати – якщо правильно платить податки, то на своєму господарстві сам має право дивитися, як йому краще.

3. Власне, не справа громадян думати за НБУ, як організувати грошовий обіг. За можливість висловити думку, звісно, спасибі. Але це той випадок, коли «гроші люблять тишу». Спробуйте тепер бабусям пояснити, що монети не відміняють. Якщо ж монети залишаються в обігу, і для звичайного покупця все буде, як було, то навіщо «обговорення».

4. З пропонованого «або-або»: або радикально монети скасувати, або ліберально припинити карбувати нові, - вибираю третє «діяти обережно». НБУ і без того має повноваження відправляти в обіг більше монет (купюр) чи скорочувати їх масу на руках. Тож хай і робить це по ситуації без різких рухів. Скажімо, можна припинити карбування «двушок», а копійки і «п’ятачки» скорочувати поступово: мірою подальшої інфляції. І отут ми підійшли до головних заперечень.

5. Вивести з обігу дрібні монети - це скласти руки перед подальшою інфляцією, це свідчення, що з подальшим знеціненням грошей Нацбанк змирився і не прагне щосили зберегти гаманець людини з простою зарплатою. Ну тобто, він робитиме все належне, щоб гроші не падали вниз із свистом, але лагідні 5-10 відсотків на рік - вже цілком звичні і прийнятні. Це загалом біда фахівців, які сидять на великих фінансах - вони розуміються на коливаннях цифр, а не дивляться, як це коливання накриває небагатих людей з головою і перетворює якість їхнього життя на відсутність будь-якої якості життя.

6. Коли гривня з’явилися в 1996 році, вона деякий час лише відсотків на с70 поступалася долару. Тоді і копійки з «п’ятачками» щось важили і не були дешевші за метал, з якого зроблені. Як далеко гривня пішла відтоді – написано на кожному обміннику. Але для деномінації ще рано (ну, не в тисячу ж раз впали), а відмова від «білих» монет це і є прихована деномінація: гривеники будуть у ролі копійок, 50-ки – послугують «п’ятачками».

Подивіться на карту, яку самі нацбанківці виставили як зразок світового досвіду. Серед країн, які вилучали з обігу або припиняли виробництво дрібних номіналів, немає США. Цент карбується з 1793 року і понині. Він також дешевший за той цинк, з якого зроблений. Є навіть кримінальна відповідальність за переплавку центів на метал. І розмови про те, щоб залишити його в минулому, раз по раз виникають. Але підраховано, що в разі скасування центу середня американська сім’я втрачатиме на округленнях купівель 17 доларів щомісяця, а там це неприйнятно (див. п. 5).

Кажуть, заперечуєш – пропонуй. Якщо вже і справді таке критичне становище з поверненням монет із обігу, то, може, заохотити магазини їх приймати і здавати – скажімо, приймати при інкасації «білі монети» з коефіцієнтом. Бо нині касири кривляться, їм простіше решту передати на кілька копійок, аби не ритися в дріб’язку.

А ще краще - активніше і цілеспрямовано переводити роздрібних покупців, включно з пенсіонерами, на картки. Потрібен всеохопний картковий лікнеп: за знижки і бонуси бабусі самі все опанують. Потрібні спеціальні люди при терміналах. Потрібно, що самі термінали ставали friendable («дружніми у використанні – у перекладі з англійської), бо нинішні не тільки відлякують необізнаних на сучасних технологіях, а й реально уповільнюють черги та «грузять» продавців. Сам купую в маркеті, де з трьох терміналів два постійно буцімто зламані (підозрюю, відключені, бо між трьома приставлена дівчина не встигала бігати на вимогу покупців, а з одним ще так-сяк порається).

Висновок. Припинити «обговорення», поки далеко не зайшло. Не збурювати торгівлю сирими пропозиціями. Не шукати рішень за рахунок простих людей. Дивитися на два-три кроки далі сьогоднішньої проблеми.

Олександр Волинський, Київ