Можливості працевлаштування за кордоном шукають 44 відсотки українців
Якщо вірити статистиці, у серпні 2017 року порівняно з липнем рівень безробіття в Україні зменшився на 2,6%. В абсолютних цифрах — на 8 тисяч осіб, з майже 311,9 тисячі. На кінець 2016-го кількість безробітних в країні становила 390,8 тисячі осіб. Тобто півтора відсотка населення працездатного віку. Припускають, що ці цифри поліпшили саме наші трудові мігранти, особливо з числа внутрішньо переміщених осіб, які, не дочекавшись бажаного місця роботи якнайдалі від воєнних дій, поїхали за кордон у пошуках кращої долі. Принаймні, як стверджують дані соціологічної групи «Рейтинг», можливості працевлаштування за кордоном шукають 44% українців. Молоді серед них — більшість: 68%. Вона їде у країни ЄС здебільшого на сезонні роботи чи навчання.
Фахівці групи «Рейтинг» переконують, що порівняно з 2016 роком кількість тих, хто хотів би змінити місце проживання на іншу країну, зросла з 30 до 35%. Ці цифри мають ще більше насторожити владу. Бо наміри виїхати назавжди мають, звичайно, не люди похилого віку. Швидше найпродуктивнішого, фахівці з вищою освітою, певним професійним досвідом. А все це, разом узяте, поглиблює та загострює демографічні проблеми країни, збільшує подальший відплив найкращих мізків.
Чимало рішень, ухвалених нинішнім урядом, свідчать про прагнення влади відчутніше змінити на краще ситуацію зі створенням нових робочих місць, здійснення заходів, передбачених Законом України «Про зайнятість населення». Уже отримано і добрі результати. Підвищення, наприклад, мінімальної заробітної плати вдвічі, яке і далі критикує проросійська опозиція, вдвічі збільшило кількість малих підприємств. Усі МП, ПП, ТОВ, які працювали, так і працюють. Закрилися переважно, за словами прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, ті підприємства, які існували лише на папері, «спали».
Певним стимулом для підприємців створювати робочі місця стане нещодавнє підвищення в бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування видатків на компенсацію єдиного внеску роботодавців. Шляхом виплати їм, як зазначають у галузевому відомстві, компенсації на оплату праці безробітних та сприяння працевлаштуванню безробітних із числа внутрішньо переміщених осіб.
Але таких кроків і урядовців, і законотворців країни на стримування міграції, створення умов для активнішого зростання ВВП, як гарантії для стабільного відродження, зміцнення вітчизняної економіки, явно недостатньо. Чи не аморально і надалі, дискутуючи про соціальні розділи різних бюджетів, захоплюватися й аргументувати на виправдання недофінансувань мільярдними коштами наших заробітчан — найдешевших і безправних трудових ресурсів за кордоном? Адже зароблені там співвітчизниками гроші почасти у принизливих, соціально незахищених умовах уже стають, по суті, головним експортним товаром України.
Плюс 2,2% внутрішнього валового продукту, очікуваних у цьому році, дуже мало. ООН з огляду на такі темпи збільшення ВВП та невпинне погіршення в Україні демографічного становища зарахувало її разом з Польщею до групи країн з дуже низьким рівнем народжуваності, країн, яким загрожує депопуляція.
Найбільша наша біда в тому, що за всі роки незалежності країни і Верховна Рада, і попередні уряди нічого не зробили для створення головної умови для відродження країни, зростання її економіки — цивілізованого інвестиційного клімату та прозорого й ефективного механізму приватизації. (За роки незалежності Україна отримала прямих іноземних інвестицій у чотири рази менше, ніж Польща). Скільки про це вже написано і сказано! Таке відчуття, що тільки за останні найтяжчі через війну на сході роки для нашої держави ми почали нарешті щось робити, зокрема пробувати приборкати корупцію, стали називати речі їхніми іменами і робити практичні висновки. Бо не можна вже підміняти реформи балачками про них.
Навіть наші друзі та партнери з ЄС, які хочуть бачити реальні результати змін в Україні, уже не стримують емоцій. Спроби продати Одеський припортовий завод «з відомим негативним результатом межують з божевіллям, — зауважує Франсіз Маліж, представник ЄБРР. — Така приватизація не в інтересах держави».
Результати приватизації банкір називає одним із найбільших провалів в Україні. Світовий банк, ЄБРР та інші міжнародні фінансові структури готові вкладати в конкретні проекти мільярдні інвестиції. Тільки не тягніть з їх освоєнням, створіть, будь ласка, відповідні умови, щоб усе відбувалося за міжнародними стандартами, щоб інвестиційні кошти ефективно працювали на країну, а їх не саботували чиновники, яким стало складніше розтягувати їх на власні рахунки.
Ситуацію може виправити новий законопроект про приватизацію, який презентували на Національній раді реформ під головуванням Президента Петра Порошенка. Тож зміни на краще неминучі, бо є головне — політична воля.
Відбудеться нарешті довгоочікувана приватизація або переведення на концесію державних підприємств із запровадженням електронних аукціонів, прийде на ці підприємства новий менш корумпований менеджмент і сюди впевненіше підуть іноземні інвестиції. Але це буде завтра. А сьогодні утримуємо за рахунок платників податків та закордонних кредитів понад 3 тисячі збиткових промислових об’єктів, бо держава виявилася неефективним їхнім господарем. Відчувається, як і вчора, шалений спротив тих, для кого зміна власника на штучно збиткових підприємствах — це втрата мільярдних коштів з рідної кишені. Процвітає монополія на ринку теплової генерації, невмируща корупція в тарифній політиці, добивається до ручки ЖКГ, бо сьогодні, як і вчора, залишаються недоторканними надприбутки тих самих олігархів — власників обленерго і облгазів.
Тому ще не скоро на перонах залізничних вокзалів країн ЄС та на міжнародних автомобільних прикордонних переходах поменшає наших співвітчизників з величезними торбами, сумками та валізами. Бо тисячі заробітчан, що їдуть у Новий і Старий світ у пошуках кращого життя, ще повинні побачити реальність задекларованих результатів реформ, які на батьківщині лише розпочалися, і долучитися згодом до того, щоб вони остаточно відбулися.
Станіслав Прокопчук
«Урядовий кур’єр»
реклама