Рахівське золото: клондайк чи екологічна загроза?

Новина про перспективне родовище золота на Рахівщині викликала ажіотаж. Але, як виявилося, новизни в цьому повідомленні мало. Родовище відоме уже 20 років, і весь цей час довкола нього триває колотнеча.

У Закарпатській ОДА прокоментували заяву Державної служби геології та надр щодо знахідки в Рахівському районі великих покладів золота. Це родовище давно відоме, кілька разів навіть знаходилися інвестори, які бажали розпочати видобуток – але це неможливо через підрив екології регіону. В облраді кажуть, що наразі з жодними офіційними повідомленнями від відповідних служб щодо цього родовища в область не зверталися. А місцеві жителі говорять про те, що колотнеча довкола цього питання йде постійно. Зараз – черговий виток.

ОДА: ВИДОБУТОК ТУТ НЕМОЖЛИВИЙ

Про це в ексклюзивному коментарі кореспонденту Укрінформу повідомив Ярослав Галас, речник голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля.

«Сенсації про золоті поклади на Рахівщині спалахують уже понад 20 років, про це родовище давно відомо, – сказав Ярослав Галас. – Кілька разів за ці роки навіть знаходилися інвестори, які бажали розпочати тут видобуток, але ці спроби завжди блокувалися місцевими. Робота золотого рудника на Рахівщині – екологічно чистому регіоні, який заробляє на туризмі – це забруднення екології, тому подібні ініціативи завжди місцевим населенням сприймалися негативно, були протести.

За інформацією Галаса, особливості розробки цього родовища такі, що звідси руду потрібно  вивозити вантажівками чи залізницею до сусідньої Румунії, де є відповідні потужності для її переробки. Дорогою ця руда розпилюється – й забруднює довкілля. Це може негативно позначатися на здоров'ї населення. А мова йтиме про сотні тисяч тонн руди, яка постійно курсуватиме регіоном.

ОБЛРАДА: ДО НАС ПОКИ НІХТО НЕ ЗВЕРТАВСЯ

У прес-службі Закарпатської облради нам повідомили, що Держгеонадра отримувала дозвіл на вивчення родовища ще минулого року – обласні депутати давали на це дозвіл. Наразі жодних офіційних листів від служби в область не надходило. Про результати роботи геологів на Закарпатті в облраді також дізналися із повідомлення на їхньому офіційному сайті.

МІСЦЕВІ ЖИТЕЛІ: ЧАСТИНА РОДОВИЩА НАЛЕЖАЛА ЗАХАРЧЕНКУ

Із власних джерел серед місцевих жителів Рахівщини кореспонденту Укрінформу стали відомі інші цікаві подробиці щодо золотих покладів.

«Ця золота жила тягнеться від села Ділового до Кобилецької поляни. Там є поклади поліметалічних руд – вони відомі давно. Ще за часів Австро-Угорщини в Кобилецькій поляні працював завод, де переробляли залізну руду, він за радянських часів був відомий як арматурний завод і закрився на початку доби Незалежності. Тобто, цю руду тут переробляли на залізо. Але у складі цієї поліметалічної руди є також цинк, свинець, золото й срібло – зокрема, золота – 7 грамів на тонну руди.

Спеціально золотом на Рахівщині не займалися, хоча за часів Януковича на околицях смт Великий Бичків добували цю руду (це відбувалося на горі Сауляк, яку разом із мармуровим кар'єром, що поряд, приватизував колишній очільник МВС Захарченко) – її вивозили у Дніпропетровськ, на подальшу переробку.

У той час, це понад 5 років тому, інвестори хотіли далі розробляти жилу – але зіткнулися з протестами місцевих жителів у Косівській Поляні. Тоді через протести РДА відмовила у розробці родовищ. Але, очевидно, зараз знову намагаються порушити це питання. Хоча є висновки екологів. Зокрема, чітку позицію має Карпатський біосферний заповідник – це заборона родовища, бо через 7 грамів золота руйнують ландшафт, перевертають цілі гори. Крім того, є міжнародний документ, який забороняє розробку родовища у верхів`ях річки Тиса», – розповіли нам місцеві жителі.

Як раніше повідомляв Укрінформ, напередодні в Держгеонадрах заявили про знайдене в Рахівському районі Закарпатської області родовище золота. Його потужність оцінюють у 2,4 тонни. Зазначається, що ці результати підтверджують перспективність подальших геологорозвідувальних робіт на рудопроявах Рахівського рудного району, що є спрямованими на підготовку об'єктів для залучення інвестицій і переведення їх у ранг золоторудних родовищ.

Тетяна Когутич, Ужгород.