Що робити з євробляхами: популярна проблема та непопулярні рішення

В минулому році в Україну офіційно завезли більше 380 тисяч машин на іноземній реєстрації. Неофіційно мова йде про іще щонайменше 650 тис. транспортних засобів. І хоч старі авто генерують робочі місця, сьогодні європейські машини їдуть до нас, аби вдома не потрапити на утилізацію. А збирати дешевий металобрухт – справа, нібито, десь вигідна в індивідуальному масштабі, проте зовсім провальна для держави.

Прогалини в законах стосовно ввезення в Україну автомобілів із-за кордону існували у різний час. Наприклад, був період, коли машину ввозили транзитом на кілька місяців, потім виїжджали на ній за кордон, повертались, і надалі повторювали подорож раз на кілька місяців. Така схема користувалась особливим попитом серед людей, які проживали у певній близькості до кордону та задля легалізації власних авто могли часто їздити через митницю.

Саме тому проблема євроблях – не якийсь зовсім новий виклик для нашої держави. Натомість, ми просто маємо справу із вкрай масштабованою версією старих “надбань” та українським "хистом" до того, аби обдурити всіх. В даному випадку – включаючи й себе самого.

По великому рахунку, є декілька претензій до авто на євробляхах. По-перше, вони не зареєстровані в Україні, що робить проблемними будь-які законні дії з машинами. Наприклад, відповідно до нових правил паркування, поліцейський зможе накладати штраф на машину без присутності водія. Тоді стягнення матиме оплатити законний власник транспортного засобу. У випадку із євробляхами, таким власником найчастіше виступає іноземець. Який, звісно, навіть не приїздив до нашої країни. Отже ми не зможемо стягнути із нього штраф при виїзді з України, як це передбачає процедура.

Та паркування – іще не найбільша проблема. Набагато страшнішим є безкарність євроблях при ДТП. Якщо людина на автомобілі з європейськими номерами зіб’є пішохода або спричинить дорожньо-транспортну пригоду і втече, у поліції, фактично, не буде механізму – як її знайти. Причина та сама – український водій такого автомобіля в більшості випадків не пов’язаний із машиною юридично. Тому сподіватись можна тільки на сумлінність власника євробляхи або випадкових свідків, які зможуть сфотографувати учасника ДТП.

Так само можна говорити і про нерівний статус покупців нових машин та євроблях. Одна справа – добиватися відміни мит для всіх учасників ринку. Особливо, якщо робити це публічно та із доказами у вигляді конкретних розрахунків, як зменшення ввізного мета буде генерувати додатковий попит на авто і вплине на загальні бюджетні надходження, включаючи споріднені сфери. І зовсім інша – ввезти машини, аби потім сподіватись на амністію від визначених чинним законодавством зборів. Адже – як тільки влада дозволить безкоштовно легалізувати першу євробляху – це створить прецедент. І продажі нових авто тоді будуть становити не більше 80 тисяч одиниць, як було в 2017 році, а проваляться до якихось 15-20 тисяч. А це вже – удар по білому бізнесу в особі дилерів та офіційних сервісних центрів, які почнуть скорочувати штат та навіть повністю йти з ринку. Тобто цим ми будемо вбивати український автомобільний ринок, який ледве оговтується після спаду спочатку 2009-го, а потім 2014 року.

Для того, аби почати вирішувати питання євроблях, спершу треба визначити механізми легалізації вже завезених транспортних засобів. Легалізація повинна включати оплату частини всіх необхідних зборів одноразово, або повної суми із розстрочкою на період до одного року. Таким чином з’явиться реальний стимул якнайскоріше поставити авто на облік. Але коли потрібної суми все ж немає, автомобілісти зможуть перерозподілити фінансовий тягар від узаконення транспортного засобу.

Далі необхідно ретельно переробити законодавчу базу аби повністю унеможливити подібні маніпуляції для покупців авто з Європи. Одночасно із цим – працювати над зменшенням вартості розмитнення машин. До цього процесу залучити представників галузі, дилерів, громадських активістів. Зробити обговорення максимально публічним – щоб люди могли чітко розуміти, чому та як встановлюються певні податкові ставки.

Сьогодні в Литві, Польщі та інших країнах, звідки до нас потрапляють євробляхи, місцеві правоохоронці активно займаються розкриттям схем по перепродажу авто та карають їхніх учасників. Звичайно, я б не радив вдаватися до подібних дій в Україні. Адже масовий характер порушень, а також корупційні ризики під час їх розслідувань – точно не зроблять систему настільки ж ефективною, наскільки вона є в Європі. Та приклад наших сусідів є індикатором правильного напрямку дії у подібних ситуаціях.

Вирішення проблеми євроблях є вкрай непопулярним, адже навіть компромісний варіант буде шкодити приватним інтересами мільйона власників авто на європейській реєстрації, або здаватиметься несправедливим іншим 40 мільйонам українців, які не купили машину з Європи. Та це привід зробити реальні кроки по перегляду ставок на ввезення імпортних авто і запуску автомобільного виробництва в Україні, які навіть у короткостроковій перспективі відчуються населенням та позитивно вплинуть на всю економіку нашої держави. 

Максим Шкіль

 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства