Чи їздитимуть українці на роботу в Польщу і надалі?

Українська трудова міграція до Польщі в останні три-чотири роки стала явищем, яке складно не помітити. Разом із зростанням кількості наших співвітчизників у країні над Віслою більш відчутними стали проблеми, які спостерігаються вже багато років. Але тепер в Польщі вже намагаються знаходити адекватні рішення.

Прояви нетерпимості до українців на національному підгрунті, порушення працедавцями прав працівників, неповне усвідомлення українцями своїх прав - це найбільш актуальні питання на сьогодні для проблематики української міграції в Польщі. На цьому наголошували учасники конференції "Cитуація української меншини та українських мігрантів в Польщі", яка пройшла днями у Варшаві. Організував подію офіс Речника громадянських прав Польщі спільно з Об'єднанням українців у Польщі.

СТАТИСТИКА: УКРАЇНЦІВ У ПОЛЬЩІ БАГАТО, АЛЕ ПІДРАХУВАТИ СКЛАДНО

Скільки українських трудових мігрантів перебуває наразі у Польщі? Це питання цікавить багатьох, але ніхто на нього не може відповісти однозначно. Представник Управління з питань іноземців (UDSC) в Польщі Томаш Цитринович навіть не наважився оцінювати: "невідомо, скільки зараз українців в Польщі". Він звернув увагу лише на тренди, які можуть допомогти зрозуміти загальну картину.

За даними UDSC, право на постійне чи тимчасове (до трьох років) проживання в Польщі станом на сьогодні мають понад 152 тис. громадян України, що ушестеро більше, ніж в 2014 році. Найбільше серед них молоді віком від 20-ти до 39-ти років (60%). Крім різкого збільшення кількості українців, які хочуть затриматися в Польщі довше, представник польського UDSC звернув увагу, що змінилася також і гендерна пропорція: якщо  ще декілька років тому серед українських мігрантів в Польщі переважали жінки, то зараз навпаки: чоловіків близько 58%, а жінок - 42%. За його словами, це свідчить про те, що останнім часом збільшилася кількість пропозицій роботи для чоловіків, зокрема у будівництві.

На її переконання, розповсюджене твердження, що нині в Польщі перебуває від мільйона до півтора мільйона українців, є "неправдивим". За її словами, йдеться не лише про пошуки вищих заробітків у країнах Заходу, часто їм доводиться стикатися з негативним досвідом працевлаштування в Польщі. Дипломат навела такі статистичні дані: 38% українців, яких тим чи іншим чином обдурив польський працедавець, не виконавши своїх обіцянок, задекларували, що вже ніколи не повернуться до Польщі.

Власне, серед проблем, з якими найчастіше стикаються українці в Польщі, учасники конференції назвали недобросовісність працедавців (посередників), а також фізичну безпеку, що на жаль, стає усе більш актуальним питанням у контексті складного періоду українсько-польських відносин.

БЕЗПЕКА УКРАЇНЦІВ У ПОЛЬЩІ: ТЕНДЕНЦІЇ ВИКЛИКАЮТЬ ЗАНЕПОКОЄННЯ

Складна історія, на жаль, впливає і на українських трудових мігрантів в Польщі, які усе частіше стають жертвами фізичного насилля на національному підгрунті. Про це йдеться в рапорті "Українська меншина та мігранти з України в Польщі", який представили під час конференції. За словами голови Об'єднання українців в Польщі (ОУП) Петра Тими, негативні згадки в Інтернеті про Україну й українців, які стосуються складної історії, часто переносяться в реальність у вигляді вуличного насилля.

"Будується образ України як більшої загрози для Польщі, ніж, наприклад, Росія, що є повним абсурдом з огляду на останні міжнародні події і відносини Росії з окремими країнами",- заявив Тима.

Він зауважив, що з 2014 року разом з початком війни Росії на Донбасі, зросла кількість антиукраїнських дій в Польщі. Йдеться, насамперед, про руйнування українських місць пам'яті на півдні Польщі, а також зростання проявів фізичної агресії на вулицях проти українців. Голова ОУП звернув увагу, що на це немає належної реакції з боку польської влади, і це ще більше заохочує зловмисників. Він також констатував, що у польському парламенті є політичні сили, які на антиукраїнській риториці, власне, і будують свою електоральну підтримку.

Речник громадянських прав Польщі Адам Боднар погодився, що в Польщі не вистачає "морального і політичного" голосу спротиву проявам ненависті на національному підгрунті і національної нетерпимості. За його словами, у випадках фізичної агресії недостатньо лише стандартної реакції поліції та прокуратури. Тут вирішальну роль має відігравати звичайна людська солідарність польського суспільства. На переконання Боднара, історичні суперечки потрібно вирішувати на дипломатичному рівні. "Без цього дипломатичного діалогу сценарії негативних подій повторюватимуться знову",- констатував речник громадянських прав Польщі.

ПОРУШЕННЯ ПРАЦЕДАВЦЕМ ПРАВ: ЯК РЕАГУВАТИ?

Найскладнішою серед проблеми української трудової міграції в Польщі залишаються взаємовідносини працедавець (посередник) - працівник. Як зауважила представник Товариства юридичної допомоги Катажина Слубік, дискримінація прав трудових мігрантів з-за кордону виникає через те, що іноземець в Польщі дуже залежний від працедавця. Саме це і спокушає працедавця порушувати трудові права працівників.

Зокрема, польське законодавство фактично "прив'язує" працівника до конкретного працедавця. У випадку, якщо з різних причин, наприклад, поганого ставлення, дискримінації чи невиплати зарплати, працівник хотітиме змінити працедавця, то юридично це досить складно, адже потрібно знову зібрати відповідні документи від нового працедавця і подати пакет до відділу праці. Ця процедура може зайняти навіть декілька місяців. Чи багато працівників на це погодиться? Очевидно, що ні, бо це означатиме втрачені робочі дні та гроші. Відтак, працівники терпітимуть дискримінацію чи неналежне ставлення.

Найбільш поширеними зловживаннями з боку працедавця є: нелегальне працевлаштування, а відтак і відсутність соціальних гарантій, невиплата зарплати у повному обсязі, погані умови проживання чи дискримінаційне ставлення.

Утім, працівник не є рабом польського працедавця чи посередника. Часто українські працівники самі винні у тому, що працедавець може піти на порушення їх прав.  Українці побоюються звертатися до поліції чи Державної інспекції праці (PIP), які мають значні важелі впливу на працедавця. Водночас, завдяки інформаційним кампаніям, які проводяться серед українських мігрантів в Польщі при українських осередках чи церквах, а також завдяки українським ЗМІ у Польщі ситуація поступово змінюється на краще.

Ще декілька років тому звернення українців до РІР зі скаргами на порушення їхніх прав продовж року були одиниці. Натомість, в 2017 році таких звернень вже було 1,6 тисяч, а зараз інспекція завдяки спеціальній телефонній лінії українською та російською мовами щодня отримує до 30-ти сигналів від іноземців, які інформують про серйозні порушення їхніх прав. У цьому випадку PIP негайно розпочинає перевірку працедавця.

Як зауважили учасники конференції, "золоті часи" для польських працедавців закінчуються, оскільки попит на ринку праці вже починає переважати пропозицію, відтак польській економіці усе більше не вистачатиме робочих рук. Натомість, українці, які вже мають негативний досвід працевлаштування в Польщі, тричі подумають, чи їхати туди знову. За таких умов вони швидше віддаватимуть перевагу працевлаштуванню далі, на Заході, можливо навіть нелегальному. Крім того, ринки для українських висококваліфікованих працівників з України починають відкривати інші країни ЄС, де матеріальні умови можуть бути значно кращими, ніж у Польщі.

Те, що український працівник може швидко залишити Польщу при першій же слушній нагоді, добре усвідомили владні кола у Варшаві. Міністр інвестицій і розвитку Польщі Єжи Квецінський анонсував, що до середини року уряд представить нову міграційну політику країни. Вона має створити додаткові стимули для приїзду іноземців до Польщі, особливо в умовах, коли через демографічну кризу в 2015-2020 роках в країні кількість працездатного населення може зменшитися на 590 тис осіб.

Зараз поки ще складно прогнозувати, яким чином нова міграційна політика вплине на становище українських мігрантів у Польщі. Утім, проблеми помітили та взяли на контроль, про них багато говорять, а значить з'явився шанс, що ситуація поступово покращуватиметься. Відтак, є надія, що в інформаційному просторі Польщі та України усе рідше з'являтимуться повідомлення про те, що польський працедавець залишив важко хвору нелегальну працівницю з України на автобусній зупинці, не надавши відповідної допомоги. Або що українців вдягли на підприємстві в синьо-жовту форму для "кращої ідентифікації і комунікації".

Юрій Банахевич, Варшава.