Кабмін активно готується до запровадження третього етапу монетизації субсидій – виплати грошей безпосередньо отримувачам. Тому з 1 травня в Україні запроваджено новий порядок нарахування субсидій. Його суть полягає в тому, щоб припинити нарахування несправедливих субсидій – тим, хто за своїм реальним майновим станом цього не потребує. Згідно з новими правилами, процедура отримання субсидії та її продовження ускладнюється додатковим вимогами до оцінки фінансового та майнового стану конкретного домогосподарства. Відтак, очікується, що кожен п’ятий-шостий одержувач субсидії може втратити державну допомогу.

Рішення може здатися занадто жорстким, але воно логічне і зрозуміле. Оскільки саме на одержувачів відтепер покладається повна відповідальність за використання коштів, спрямованих на субсидії, то держава вправі провести повну ревізію майнового стану отримувачів допомоги. Укрінформ поспілкувався із заступником Міністра фінансів Сергієм Марченком, який розповів про підготовку до монетизації субсидій на рівні споживачів, про майбутню систему верифікації, що має в цілому убезпечити бюджет від ризиків неплатежів та надлишкового навантаження. А також про хід децентралізації та перспективи підвищення соціальних стандартів в Україні.

- Який стан виплат субсидій в опалювальному сезоні, що минув? Уже відомо, скільки коштів –із запланованих 71 млрд гривень на виплату субсидій у нинішньому році – лишається на новий опалювальний сезон?

- Ми практично закрили опалювальний сезон 2017/18 року, оплативши майже 46 млрд грн, з яких 26-27 млрд грн складала кредиторська заборгованість за жовтень-грудень минулого року. На сьогодні маємо ще невелику заборгованість за підсумками березня та частини квітня (в тих регіонах, де опалювальний сезон тривав найдовше). Тобто, гроші є й їх вистачить. Ми налаштовуємо усіх наших контрагентів, постачальників послуг на повне погашення субсидій до середини червня.

- Очікується, що в наступному опалювальному сезоні субсидії будуть видаватися “живими” грошима безпосередньо субсидіантам. Чи все готове для переходу до цього останнього  етапу монетизації (інфраструктура, платіжна система, реєстри і т.д.)?

- Так, для нас це дуже важливий і відповідальний етап. Якщо з початком субсидіювання у 2015 році усі розрахунки здійснювалися за кліринговою системою взаємозаліків, коли фактично коштів ніхто не бачив, то з цього року ми вже перейшли до принципово іншої системи відносин і розрахунків – оплати “живими” коштами. З 1 січня в такому режимі ми працювали з постачальниками послуг. За ці півроку ми виявили певні проблемні моменти в системі, та вони вже ліквідовані й, за великим рахунком, зараз особливих проблем немає. Сьогодні ми, як розрахунковий центр, повністю контролюємо рух коштів, що заходять в систему у вигляді субсидій і повертаються від постачальників у вигляді податків, розрахунків за енергоносії та інше. Попри те, що дехто із постачальників заявляє про заборгованість енергогенеруючих компаній за енергоносії, дані про масштабні неплатежі не підтверджуються. Тобто, система функціонує більше-менш нормально.

Що стосується переходу з початком нового опалювального сезону до виплат коштів безпосередньо субсидіантам, то зараз нас турбує лише одне питання – механізми контролю за рухом грошей. Одна справа – контролювати кілька тисяч отримувачів - юридичних осіб, а інша – 6,5 мільйона домогосподарств, де ситуація з доходами постійно змінюється. На сьогодні ми не можемо спрогнозувати, якою буде вірогідність повернення виплачених громадянам грошей на оплату житлово-комунальних послуг. І це один із основних ризиків усього процесу монетизації для фінансової системи держави.

- То які механізми все ж пропонуються для запобігання використання грошей субсидіантами не за призначенням?

- Обговорюється кілька варіантів – як організувати виплати, щоб не потрапити у ситуацію, коли десятки мільярдів гривень держава віддає громадянам і не знає, скільки цих коштів повертається за цільовими призначенням. Житлово-комунальна сфера налаштована таким чином, що боржників, особливо домогосподарства, не так просто відключити від послуг.

Тому основний принцип, який допоможе в цій ситуації – автоматична втрата права на субсидію у разі несплати. Усе дуже просто: якщо субсидіанта хоч один раз упіймають на тому, що він отримав субсидовані кошти і не сплатив їх за комунальні послуги — наступного ж дня той позбувається права на отримання допомоги. Держава має забезпечувати ліквідність казначейського рахунку, і тому коштами платників податків зловживати ніхто не дасть.

Звісно, ключова роль у контролі за домогосподарствами (особливо тих, які не забезпечені на сьогодні приладами обліку) належить Мінсоцполітики. І ми, звісно, підтримуємо ініціативу колег про більш жорсткий процес нарахування субсидій. Погодьтеся, так не має бути, щоб субсидіант отримував допомогу, живучи в будинку більше 200 кв. м, користуючись дорогими речами, здійснюючи дорогі покупки (авто, побутова техніка, відпочинок та інше).

Не має бути ситуацій, коли сім'ї формально розділяються, щоб отримувати субсидії, а фактично живуть звичним сімейним укладом. Принципова позиція уряду – навести порядок у визначенні тих, хто дійсно потребує допомоги. Гірше за все, коли соціальні блага коштом платників податків отримують ті, хто відверто цим зловживає. Реакція суспільства буде різко негативною, не кажучи вже про рівень довіри до влади.

- Якщо мова йде про посилення перевірки доходів субсидіантів, то як будуть перевіряти – вибірково, тотально, за непрямими ознаками, за допомогою виїзних перевірок і т.д.?

-  За підрахунками Кабміну, зміни не торкнуться більшості субсидіантів – 80-85% одержувачів субсидій держдопомога буде призначатися автоматично. У визначенні тих, хто ж потрапляє під нові обмеження, потрібно прибрати будь-які суб'єктивні фактори – це має бути чіткий набір критеріїв. Якщо людина за збігом життєвих обставин залишається, наприклад, жити сама у великому будинку, ніхто не примушуватиме її позбуватися майна. Але, якщо вона розраховує на державну допомогу, то повинна довести органам соціального забезпечення, що дотримується принципів ощадливості. Наприклад, відключає взимку опалення зайвої площі, застосовує енергозберігаючі технології та інше.

Перевірки відбуватимуться в кілька етапів. По-перше, на етапі нарахувань в територіальних підрозділах Мінсоцполітики. По-друге, на етапі верифікації через дані реєстрів Державної фіскальної служби (облік доходів громадян), Державної міграційної служби (облік міграції фізосіб), Мін’юсту (облік майна), банки (облік безготівкових операцій з оплати коштовних покупок). Уся інформація буде збиратися та оброблятися у нас в Мінфіні. Вона дозволить в автоматичному режимі виявляти субсидіантів, майновий стан яких є сумнівним та потребує додаткової перевірки.

Іншими словами, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення виявляють потребу і призначають субсидії громадянам. На наступному етапі проводимо моніторинг їх заявлених доходів та здійснених витрат, щоб упередити момент, коли громадянин починає обманювати як державу, так і платників податків, прикидаючись неплатоспроможним.

Тобто процес буде більш налагоджений – нова постанова уряду допоможе нам більш чітко ідентифікувати тих, хто фактично не потребує допомоги.

- Як за умов тіньової економіки ви зможете перевірити усі наявні доходи громадян? Зокрема, як будуть "обчислювати" власників житла, які здають його в оренду неофіційно? Або тих, хто працює без офіційного працевлаштування в Україні чи за кордоном?

- На етапі призначення субсидій, мабуть, це зробити досить складно. Навіть з усіма нововведеннями у формі заяв та декларацій. Але рано чи пізно такий громадянин зробить покупки, які поставлять під сумнів його реальний дохід. Наприклад, придбає продукцію Apple, здійснить купівлю нерухомості, автомобіля або оплатить туристичні послуги на суму понад 50 тис. грн тощо. Подібні дії громадянина так чи інакше фіксуються – чи то банківською системою, чи то митниками, прикордонниками, податківцями. Процес верифікації, який функціонує в Мінфіні, все це зафіксує. Звичайно, люди можуть жити, як хочуть – ніхто їх не обмежує в цьому особистому праві. Але на допомогу платників податків при цьому хай не розраховують. Так має бути в ідеалі. Відколи в Україні діє система субсидій, системної перевірки не проводилося. Зараз ми підійшли до моменту, коли необхідно забезпечити функціонування системи в автоматичному режимі, створивши запобіжники зловживань для величезної кількості отримувачів субсидій, і антикорупційні для контролюючих органів.

- Які результати демонструє фінансова децентралізація на четвертому році реформи?

- Успіхи є, і вони значні: зміцнено фінансову спроможність місцевих бюджетів, розширено видаткові повноваження органів місцевого самоврядування, покращилась якість надання суспільних послуг тощо.

Але я вважаю, що процес об’єднання територіальних громад дещо затягнувся. Хто хотів, той уже об'єднався, а всі інші мають зробити це примусово. Завдяки процесу добровільного об’єднання територіальних громад у 2015-2017 рр. укрупнено більше 1000 місцевих бюджетів у 665 бюджетів об’єднаних територіальних громад, які перейшли на прямі взаємовідносини з державним бюджетом та безпосередньо отримують міжбюджетні трансферти. Але фактично Мінфін зараз живе на дві бюджетні системи – децентралізовану для ОТГ і централізовану для інших. На жаль, ми бачимо деякі проблеми навіть у тих, хто об’єднався. За нашими даними, неподаткоспроможними на сьогодні є 35-50% об’єднаних територіальних громад. Чому? Тому що мали об’єднатися, наприклад, сім сіл, а об’єдналося лише два. Ресурсів для синергії, як і раніше, у них не вистачає. Тому доводиться витрачати по кілька мільярдів гривень на вирівнювання ще й цієї диспропорції.

Ми дали органам місцевого самоврядування потужний ресурс – податок на доходи фізичних осіб. Тепер питання в тому, як вони цим ресурсом скористаються. Ми хочемо, щоб громади розвивали ефективне господарювання на місцях. І з укріпленням фінансової спроможності несли частину загальної бюджетної відповідальності – за утримання інфраструктури, соціальних об’єктів тощо.

Децентралізація у тому вигляді, як вона сьогодні є, має і плюси, і мінуси. Плюс у тому, що підвищуються можливості місцевої влади. У 2017 році надходження місцевих бюджетів склали 192 млрд грн, відмічається близько 25%-й приріст коштів в ОТГ за перший квартал 2018 року. Мінус у тому, що процес об’єднання залишається хаотичним і непрогнозованим у часі, що відповідно забирає значний ресурс державного бюджету на утримання двох систем.

- В одному з інтерв’ю ви заявляли, що жорстка монетарна політика Нацбанку (підвищення вартості грошей) впливає на можливості Мінфіну і загалом викликає багато запитань. Що ви конкретно мали на увазі?

- Безумовно, Нацбанк є незалежним. Але він мав би тісніше координувати свою діяльність з Мінфіном в частині монетарної політики, щоб ми не створювали проблем одне одному. Сьогодні гроші дорогі, і тому ми не можемо запозичувати на внутрішньому ринку за прийнятними ставками. При цьому виплати на обслуговування та погашення внутрішніх і зовнішніх боргових зобов’язань мають здійснюватися вчасно. І тому Мінфін змушений постійно шукати можливості забезпечення таких виплат. Тільки в березні поточного року на погашення валютних зобов’язань ми направили близько $1,4 млрд – підключаючи кошти Єдиного казначейського рахунку. Звичайно, ситуацію з ЄКР ми контролюємо, але для забезпечення фінансової стабільності рішення щодо вартості кредитних ресурсів треба приймати з урахуванням  фіскальної політики Уряду.

- Саме через це Мінфін не бачить можливості для підвищення мінімальної зарплати до 4200 грн, як пропонував уряд?

- Бюджет на 2018 рік передбачає, що рішення про підвищення мінімальної зарплати приймається при перевиконанні квартальних планів. Поки що за результатами першого кварталу ми маємо недовиконання планів доходів на 6 млрд грн. Для бюджету в цілому це не критично. Ми бачимо можливості вирівнювання ситуації в наступному кварталі. Але зараз підвищувати мінімальну зарплату немає можливості. Будемо дивитися за результатами першого півріччя.

Оксана Поліщук, Київ

Фото: Дмитро Стаховський