Українська економіка-2018: зростання є, але треба більше
В уряді підбили підсумки розвитку вітчизняної економіки у 2018 році. За словами першого віце-прем’єра, міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва, позитивний прогноз щодо темпів зростання ВВП справдився – за попередніми розрахунками, де-факто цей показник перевищить 3%. Відносно непоганий приріст демонструє вітчизняна промисловість – згідно із даними за 11 місяців, обсяги промвиробництва в країні зросли майже на 2%.
Серед позитивних тенденцій, які свідчать про те, що Україна потихеньку виборсується із спровокованої російською агресією економічної ями, – збільшення обсягів капітальних інвестицій: як стверджує Степан Кубів – на 20%. А обсяги експорту української продукції за 10 місяців сягнули майже $40 млрд. Сподіватимемося, останні два місяці року додали до цієї суми іще $8-10 мільярдів.
Без економічних катаклізмів, але й не без помилок
“Нинішнього року Україні вдалося уникнути будь-яких економічних катаклізмів. Цьому сприяли і зовнішня кон’юнктура, і внутрішні реформи, – наголошує директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. – До того ж, українські аграрії отримали рекордний врожай, що теж додало кілька десятих відсотка до показників економічного зростання. Певні проблеми були пов’язані з відсутністю упродовж майже усього року співпраці з МВФ, що негативно впливало на поточне виконання бюджету і фінансування державних видатків. Міжбанківський ринок кілька разів лихоманило, спекулянти намагалися заробити на пов’язаних із цим панічних настроях. Але в підсумку – у грудні ситуація з валютним курсом нормалізувалася”.
Щоправда, наприкінці року, за словами експерта, з’явилися і деякі неприємні сигнали, які негативно впливатимуть на розвиток вітчизняної економіки у перші місяці 2019-го. Йдеться про падіння суверенних рейтингів України, що може позначитися на обсягах інвестицій та вартості запозичень на міжнародних ринках.
Серед позитивних здобутків 2018-го – поступове зростання доходів населення. Вдалося не лише підвищити мінімальну зарплатню, а й суттєво збільшити заробітні плати у багатьох галузях. “Можливо, поки що йдеться не стільки про збільшення реальних доходів громадян, скільки про компенсацію так званого “інфляційного податку”, від якого українці потерпали у попередні роки, – каже Ілля Несходовський, – сприяв цьому доволі низький рівень інфляції. Хоча за цим показником Україна, вочевидь, і “не вкладеться” у прогнозовані раніше параметри – до 10% в річному вимірі”...
“Попри війну, Україна цього року справді має нагоду похвалитися певним економічним зростанням. Але – з огляду на попереднє катастрофічне падіння – його темпи навряд чи можна вважати задовільними: якщо так триватиме і надалі, то вихід на докризовий рівень розтягнеться на десятиліття, – наголошує старший економіст CASE-Ukraine Володимир Дубровський, – утім, такий кволий розвиток почасти можна пояснити тим, що нині триває структурна перебудова економіки, яка супроводжує наш геополітичний рух від російського ринку до європейського. Отже, є надія, що після “адаптаційного періоду” ситуація суттєво поліпшиться. Але економічне зростання гальмували ще й деякі суб’єктивні чинники – зокрема, непродумані кроки та рішення, що позначилися на підприємницькому кліматі і ситуації із правами власності. У підсумку економіка України зростає набагато повільніше, ніж свого часу розвивалися економіки країн, які, пройшовши цей етап, стали новими членами ЄС: там переорієнтація на європейські ринки була набагато швидшою”.
Бізнес-клімат: крок вперед і... трохи назад?
Серед негативних тенденцій 2018-го, за словам економіста Володимира Дубровського, активізація “експорту” Україною робочої сили – здебільшого, перспективної молоді. Але – з іншого боку – це змусило уряд та бізнес замислитися над протидією такому явищу. Хоча адекватних кроків для цього усе ще не зроблено, – каже експерт. Більше того, уряд вдався до “призабутої” практики посилення тиску на бізнес, що апріорі не сприятиме поліпшенню ситуації.
Натомість Ілля Несходовський вважає, що попри певні нелогічні кроки влади, які час від часу псують загальну картину, Україна зберегла позитивні тенденції у формуванні бізнес-клімату. Зокрема, країна упевнено покращує позиції у світовому рейтингу Doing business. Зростання позитивних настроїв констатує і Європейська бізнес-асоціація, яка щороку проводить опитування підприємців щодо їхніх ділових очікувань. Одним із показників поліпшення бізнес-клімату, на думку експерта, є і зростання заробітних плат. Упродовж року в країні активно створювали нові робочі місця, людям пропонують вищу платню, відповідно, посилюються і вимоги до продуктивності праці. Це – запорука підвищення конкурентності української продукції у майбутньому. “Бізнес в Україні розвивається і заробляє гроші, – констатує Несходовський, – але й без “ложки дьогтю” при цьому не обходиться. З-поміж негативних моментів, приміром, те, що у 2018-му вперше за останні роки відбулося погіршення показника легкості сплати податків. Почалося невмотивоване зростання загального податкового навантаження. Якщо так триватиме і надалі, ми можемо втратити усі здобутки попереднього періоду”.
Рівень “тінізації”: визначити важко, але “є відчуття”, що знижується
Серед позитивних зрушень, про які говорили на останньому урядовому засіданні, – зниження рівня тіньової економіки – щонайменше на 3%. Хоча, на думку експертів, достеменно обрахувати цей показник практично неможливо. Як і точно визначити рівень співвідношення тіньової економіки до ВВП. При цьому аналітики стверджують: “у тіні” усе ще перебуває від 30 до 45% української економіки. У Кабінеті міністрів вважають, що нині цей показник становить 32% від офіційного ВВП.
“Тенденція до поліпшення ситуації, безумовно, є. Але 3% – не та величина, якою можна пишатися. Адже самі методи обрахунку обсягів “тінізації” економіки дуже умовні. І похибка розрахунків набагато перевищує тривідсотковий показник. Тож говорити про зміни, які вкладаються в рамки статистичної похибки, некоректно”, – вважає Володимир Дубровський. Водночас експерт констатує: за останні чотири роки у цій сфері справді відбулися помітні зміни. Насамперед, завдяки впровадженню жорстких методів адміністрування ПДВ, що дозволило мінімізувати кількість тих, кому вдається ухилятися від сплати цього податку. Також у 2015-му в Україні знизили розмір Єдиного соціального внеску. Це дозволило частково вивести “із тіні” зарплати.
Водночас потенціал “детінізації” неабиякий, – вважає Ілля Неходовський, – приміром, лише на контрабанді Україна щороку втрачає 4 мільярди доларів. Це стільки ж, скільки нам вдалося “нашкребти” у бюджеті-2019 на потреби Міністерства оборони. А також – більше, ніж обсяг кредитування, передбачений підписаною нещодавно з такими зусиллями програмою співробітництва з МВФ”.
Економічні ризики 2019-го. На жаль, від України мало що залежить
Загалом же, про які б позитивні зрушення не звітували урядовці, – і вони самі, і експерти погоджуються, що після шаленого економічного падіння, яке країна пережила у буремні 2014-2015 роки, нинішнього зростання аж ніяк недостатньо. Для відновлення економічної потуги потрібно забезпечити збільшення вітчизняного ВВП щонайменше на 5-7%. Перший віце-прем’єр Степан Кубів назвав 5 факторів, які, за розрахунками урядовців, повинні сприяти досягненню цієї мети:
- залучення інвестицій;
- продовження структурних економічних реформ та кадрове оновлення;
- новації і модернізація виробництва з локалізацією в Україні;
- підтримка малого й середнього бізнесу;
- збільшення обсягів експорту, кооперації, створення спільних підприємств, формування в Україні ланцюга додаткової вартості.
Утім, у короткостроковій перспективі досягнути цього, вочевидь, не вдасться. Навіть за “найсміливішими” прогнозами, реальний ВВП у наступному році зросте максимум на 3,5%. Хоча темпи зростання промисловості мають пришвидшитися – до 4%, а експорт – збільшиться на 13%.
Водночас, на думку експертів, з якими поспілкувався кореспондент Укрінформу, на жаль, не можна з упевненістю сказати, що доволі оптимістичні результати цьогорічного господарювання стануть передумовою активного економічного поступу і у 2019-му. “Наступного року на світ із високою ймовірністю чекає економічна криза. В такому випадку будь-які прогнози – марна справа. Бо передбачити наслідки подібних катаклізмів практично неможливо. Тим паче, що те, як світ боровся зі “спадком” кризи 2008-го року, оптимізму не додає: дієвих алгоритмів боротьби із цим явищем людство так і не виробило, – говорить Володимир Дубровський. – Як і будь-яка держава з перехідною економікою, Україна дуже вразлива до подібних катаклізмів. Але водночас вона менш вразлива, ніж у 2008-му. Бо найбільші обвали стаються тоді, коли на ринку є так звані “мильні бульбашки”. Під час попередньої кризи вони були: зокрема, нездоровий ажіотаж панував на вітчизняному кредитному ринку і на ринку нерухомості. Зараз цього немає”, – заспокоює експерт. Ще однією “пігулкою заспокійливого” економісти вважають те, що останніми роками вдалося суттєво “почистили” вітчизняну банківську систему.
Разом з тим, у 2008-му Україна не мала настільки обтяжливого зовнішнього боргу. І це – найсуттєвіший чинник, який робить вітчизняну економіку особливо вразливою під час ймовірної світової кризи.
“І навіть, якщо кризи вдасться уникнути, Україна не застрахована від несприятливої для своїх експортерів кон’юнктури на міжнародних ринках, – каже Ілля Несходовський. – Вже зараз відбувається уповільнення темпів зростання провідних економік світу. А це, безумовно, вплине на вартість металу – одного з основних наших експортних товарів. Також існують великі політичні ризики, пов’язані з виборами. Це може призвести до не зовсім обґрунтованих рішень, негативно вплинути на вітчизняну економіку, а також на рішення інвесторів “заходити” в країну”. Проте вже зараз помітні тенденції до збільшення обсягів внутрішніх інвестицій, а також капіталовкладень у розвиток виробничих засобів.
“Зростання обсягів реалізації в агропромисловому комплексі тягне за собою додаткове фінансування таких капіталоємних галузей як машинобудування, – нагадує Ілля Несходовський, – адже село потребує більш якісної техніки. Також це позитивно позначиться на показниках хімічної галузі (що вже відбувається), транспорту, логістики тощо. Тому у цілому вважаю перспективи 2019-го доволі обнадійливими. Проте із “поправками” на можливість світової кризи”.
Погоджується з такими прогнозами і Володимир Дубровський.
Владислав Обух, Київ
