Кабмін vs Коболєв: звільнить чи не звільнить?
Рішення Наглядової ради НАК “Нафтогаз України” продовжити контракт із Андрієм Коболєвим і встановити йому місячний оклад у понад 2 мільйони гривень, вочевидь, стало “останньою краплею” для прем’єра Володимира Гройсмана, котрий у середу повідомив журналістам про намір оголосити відкритий конкурс на посаду керівника держхолдингу – щойно спливе термін повноважень топ-менеджера за чинним договором (22 березня). Нагадаємо, в уряді вже не раз натякали, що вважають щомісячну винагороду, яку виплачують голові правління НАК, м’яко кажучи, “нескромною”. Не кажучи вже про разове преміювання, розміри якого час від часу збурюють соцмережі і українське суспільство загалом. Утім, високі заробітки менеджменту держкомпанії – певно ж, не єдина причина відмови від подальшої співпраці з Коболєвим. Спробуємо з’ясувати.
Аргументи “проти”. Хто й чому невдоволений Коболєвим?
Публічні й підкилимні, прямі й опосередковані суперечки між керівництвом уряду і “Нафтогазу” точаться вже давно. Й однозначно оцінити, хто “більш правий” у тій чи іншій ситуації доволі складно: усі інциденти активно обговорювали у пресі та в експертному середовищі. Але “крапок” у цих суперечках так і не поставили. Більше того – ми, навіть, до кінця не розібралися: яким був справжній інтерес сторін у тій чи іншій ситуації, і чи був той “інтерес”, чи йдеться лише про “висмоктані із пальця” історії?
Приміром, за останні три роки між урядом і “Нафтогазом” виникало чимало кадрових “непорозумінь”, прямо або опосередковано пов’язаних із боротьбою за вплив на той чи інший сегмент енергоринку, – нагадує видання “НВ Бізнес”. У вересні 2016-го “яблуком розбрату” став контроль над оператором ГТС. Міністерство економічного розвитку і торгівлі вирішило перепідпорядкувати собі компанію Укртрансгаз. Андрій Коболєв “став у позу”, вимагаючи при цьому звільнити прибічника пертурбацій Ігоря Прокопіва, який із 2014 року очолював Укртрансгаз. Уряд фактично півроку блокував цю відставку. Зрештою, у квітні 2017-го Прокопіва призначили заступником керівника Міненерговугілля. А Укртрансгаз залишили у складі “Нафтогазу”. Восени 2017-го урядовці й Коболєв сперечалися щодо призначення на посаду керівника газового напрямку НАК голови правління ПАТ “Укргазвидобування” Олега Прохоренка. Останній вимагав суттєвого збільшення зарплати, що не сподобалося Кабміну. У підсумку Прохоренко залишив “Нафтогаз”. Щоправда, на його місце прийшов співвласник одного з найбільших газових трейдерів – групи ЕРУ – Андрій Фаворов, якого “Економічна правда” називає другом Коболєва.
Також у 2017-му між прем’єром і головою правління “Нафтогазу” точилася боротьба за вплив на Наглядову раду компанії. Володимир Гройсман пропонував збільшити її склад із 5 до 7 членів, аби зменшити вплив “прокоболєвського” лоббі. На знак протесту чотири іноземці вийшли зі складу ради. Але в підсумку чисельність ради зросла. Та більшість її членів, як і раніше, лояльні до Коболєва.
Чимало “списів” між урядом і “Нафтогазом” зламано в рамках судових баталій. Приміром, НАК оскаржував відмову Кабміну компенсувати збитки, нібито заподіяні через набрання чинності Положенням про покладання на компанію спеціальних обов'язків (ПСО, відповідно до якого “Нафтогаз” постачає газзбутам паливо за пільговими цінами). Юристи НАК не раз намагалися під різними приводами відсудити в Кабміну багатомільярдні суми. І часто “Нафтогаз” вигравав позови.
Також Уряд і НАК сперечалися щодо контролю над процесом анбандлінгу (відокремлення видобувних та збутових підрозділів від транспортних. – Ред.) і залучення західного партнера до управління українською ГТС, збереження в “енергетичному ланцюжку” облгазів і плати за використання мереж, аудиту діяльності “Нафтогазу”, компенсування витрат на встановлення населенню індивідуальних газових лічильників і т.д.
Утім, усе це навряд чи можна вважати надто вже достатніми причинами для непродовження контракту із Коболєвим. На відміну від історії, яка (випадково чи ні) збіглася в часі із урядовим засіданням, на якому Володимир Гройсман заявив про оголошення нового кадрового конкурсу в “Нафтогазі”...
І кіт удома, і миші від рук відбились...
В середу оприлюднили витримки зі службового листування виконавчого директора “Нафтогазу” Юрія Вітренка, який повідомив про виявлення в роботі компанії корупційної схеми продажу “блакитного палива”. До таких оборудок нібито причетний нещодавно призначений керівник газового напряму холдингу Андрій Фаворов. Вітренко стверджує, що компанія "ЕРУ Трейдинг", якою раніше керував Фаворов, час від часу отримувала необґрунтовані преференції при купівлі газу. "Знижка" могла сягати 1 тисячі гривень за тисячу кубометрів. Зважаючи на обсяги придбаного палива, "ЕРУ Трейдинг" могла “на рівному місці” заробити 2,2 мільйона доларів.
Звісно ж, “Нафтогаз” – це не якась контора “Роги й копита” з десятком представників “офісного планктону”, яких “шеф” тримає у кулаці. Як-не-як – майже 100 тисяч працівників підконтрольних структур, мільярдні (у доларах) обороти... Зрозуміло, що самому голові правління за всім цим не встежити (для того є десятки інших топ-менеджерів і сотні “менеджерів середньої ланки”). Але ж і схема, про яку йдеться – не “копійчана”, тим паче що стосується вона відносин між материнською компанією і однією з її найбільших та найважливіших “дочок” – ПАТ Укртрансгаз. Тож експерти сумніваються, що керівництво НАК про це не знало. Просто було вигідно певний час “заплющувати очі” на такі дрібні (з огляду на масштаби компанії) і такі болючі (для держави) “пустощі”. Утім, і підстав звинувачувати Коболєва в безпосередній причетності до таких схем також немає.
Але... У згаданій вже доповідній записці Юрій Вітренко зазначив, що маркетингова політика компанії у царині збуту газу для промислових споживачів останнім часом була неефективно. А це вже, по суті, “камінь в город” Коболєва. В уряді цю “історію” наразі не коментують. Але існує ймовірність, що після вивчення “ситуації”, це може стати іще одним (з точки зору безстороннього спостерігача – найбільш “убивчим”) аргументом проти продовження дії контракту з Андрієм Коболєвим.
До посадовця можуть виникнути і ще кілька запитань. “Зокрема, чому власний видобуток газу у 2018 році впав, хоча Коболєв обіцяв зростання – тільки-но в Україні підвищать тарифи. А підвищилися лише премії керівництву Укргазвидобування і самому Коболєву. Друге запитання – “Де обіцяний анбандлінг?”, – поцікавився у Facebook директор агентства “Українські новини” Денис Іванеско. Третє запитання, яке, на його думку, варто поставити Коболєву, стосується щойно згаданої ситуації довкола схем компанії "ЕРУ Трейдинг”.
Аргументи “за”. Андрій Коболєв: я не здамся “без бою”...
А ось головна (як видається на перший погляд) причина небажання урядовців продовжувати дію контракту із Коболєвим – відмова Наглядової ради переглянути розмір грошової винагороди за його працю – швидше, викликана суб’єктивними обставинами: невдоволенням зубожілих українців “захмарними” прибутками “нафтогазового короля” та його “свити”. Адже річна зарплата топ-менеджменту “Нафтогазу” (6 членів правління і 9 директорів) перевищує 200 мільйонів гривень – більш ніж 14 мільйонів “на брата”. Додатково ж торік посадоці отримали разові премії за перемогу в Стокгольмському арбітражному суді у суперечці з “Газпромом”. Загалом “розпиляли” майже 46 мільйонів доларів. Щоправда, до поділу “пирога”, окрім топ-менеджменту, допустили ще два з половиною десятка “менеджерів середньої ланки” та юристів. Приблизно 8 мільйонів “зелених” – особистий бонус Андрія Коболєва! При цьому, навіть, щоб заробити 2 мільйони 80 тисяч гривень (оклад голови правління “Нафтогазу”), середньостатистичному киянинові (із щомісячною зарплатою 13 тисяч) знадобиться понад 13 років. А середньостатистичному жителеві села десь в українській глибинці? І йдеться ж лише про оклад Коболєва. А премії та інші додаткові виплати?
На перший погляд, справді несправедливо. З іншого боку – мова про найняття на роботу менеджера світового рівня для управління величезною (за європейськими мірками також) вертикально-інтегрованою компанією. І про досить важливі завдання, які перед ним стоять і які ще ніхто в Україні виконати не спромігся. Професіонали такого рівня “коштують” дорого. До того ж, не варто забувати, що “затвердження умов контрактів, які укладаються з головою та членами правління, встановлення розміру їх винагороди”, згідно зі Статутом НАК “Нафтогаз” – виняткове право Наглядової ради компанії. І Статут був затверджений не якимись там “попєрєднікамі”, а чинним Урядом...
Одразу ж після резонансних заяв глави уряду Андрій Коболєв дав зрозуміти, що саме це стане головним аргументом, завдяки якому він відстоюватиме право на продовження контракту. Посадовець запевнив журналістів, що ні добровільно, ні під тиском Кабміну залишати посаду не збирається.
Водночас, як пояснює експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев, у цілому дії глави уряду в цій ситуації не суперечать закону. Адже, «Згідно зі статтею 15 Статуту ПАТ "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України", Кабінет міністрів здійснює функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі компанії. Однак, згідно з пунктом 17 статті 47 цього Статуту обрання та припинення повноважень голови і членів правління здійснюється на підставі подання Наглядової ради (!) і належить винятково до компетенції загальних зборів». Тому, за висновками експерта, перед тим, як оголошувати конкурс, уряд має внести зміни до постанови №1044 (від 2016 року), що забезпечать легітимність дій Кабінету міністрів після оголошення результатів конкурсу. Як відомо, до 22 березня мають відбутися щонайменше два планові урядові засідання (по середах). Також Володимир Гройсман може зібрати міністрів у будь-який інший час. Тож нині є всі шанси легітимізувати рішення про проведення конкурсу.
То хто ж керуватиме “Нафтогазом” після 22 березня?
Отже, обидві сторони налаштовані доволі рішуче. В уряді не хочуть бачити Андрія Коболєва керівником найбільшої компанії країни. Коболєв же вважає намір урядовців знехтувати рекомендаціями Наглядової ради “Нафтогазу” незаконним. Експерти говорять про різні варіанти розвитку подій.
Скажімо, економіст Олексій Кущ вважає найбільш вірогідним сценарієм повторне призначення Коболєва керівником "Нафтогазу". Адже, навіть, якщо позиція уряду під впливом “рекомендацій” від західних партнерів не зміниться, нині немає жодних перепон для участі Коболєва у новому конкурсі. І його шанси на перемогу доволі високі. Адже його, за всіма ознаками, продовжують активно підтримувати згадані міжнародні партнери України. “Західним інвесторам, які давно придивляються до видобутку газу в Україні та вітчизняної ГТС, невигідно шукати нову людину, принаймні, до андбандлінгу “Нафтогазу”", – каже експерт.
Друга версія – призначення новим керівником виконавчого директора НАК Юрія Вітренка. Його вважають нейтральним кандидатом, який нічим особливо себе не заплямував. Третій варіант – призначення тимчасового виконувача обов’язків. А кадровий конкурс затягуватимуть до завершення поствиборчих “перестановок”. Четвертим варіантом Олексій Кущ називає призначення керівником “Нафтогазу” зовсім невідомої в Україні людини, яку, відмовившись конфліктувати з Кабміном, підтримають наші західні партнери. Але такий варіант, на думку експерта, все ж малоймовірний.
Владислав Обух, Київ
