Двічі на рік у Вашингтоні чи, зрідка, у іншому куточку планети ( як от нещодавно на Балі, а наступного року - у Марокко) проходять збори МВФ і Світового банку, на які збираються міністри економіки, фінансів, глави центробанків країн-членів. Зазвичай, це тиждень інтенсивної роботи та важливих зустрічей. Для української сторони, яка порівняно нещодавно почала переговори з МВФ про нову багатомільярдну програму розширеного фінансування (EFF), минулий тиждень став можливістю зблизити позиції з Фондом. Адже, у вересні оціночна місія МВФ поїхала з Києва без досягнення конкретних домовленостей.
Про те, на якій стадії зараз перебувають переговори з МВФ, як на це впливає справа з ПриватБанком, які умови належить виконати Україні у новій програмі, розповіла в ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова.
ОЧІКУВАННЯ – ДО КІНЦЯ РОКУ
- У МВФ заявили, що позитивно оцінюють переговори з українською стороною і планують відправити місію в Київ за два-три тижні. Чи означає це, що домовленості з Фондом щодо нової програми можуть бути завершені впродовж наступного місяця-двох?
- Я би не робила якихось прогнозів по часу, щоби не формувати певних "надочікувань", які завжди потім дуже складно пояснювати. Насамперед, ми говоримо про трирічний термін програми. Для України це не лише можливість фінансування чи підтримки в грошовій формі, але це ще програма реформ. Тобто, йдеться про дорожню карту, за якою країна буде жити, приймати закони, імплементовувати реформи протягом наступних трьох років. Це велика програма, і тому вона потребуватиме часу для обговорення. Дуже важливо, аби ми всі чітко розуміли, що дійсно стоїть за тими чи іншими зобов'язаннями, щоби у нас потім не було непорозумінь у процесі реалізації. Тому ми дуже сподіваємося на те, що в цьому році завершимо (переговори – ред.), і в цьому ж році досягнемо staff-level agreement (домовленості на робочому рівні – ред.), підпишемо меморандум, і команда МВФ, яка працює з нами, зможе подати Виконавчій раді МВФ все необхідне для затвердження програми.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ УКРАЇНИ
- Трирічна програма розширеного фінансування (EFF), щодо якої зараз ведуться переговори, передбачає більш глибокі структурні реформи, ніж попередня Stand-By. Що цього разу належить здійснити Україні?
- Я так скажу, є кілька елементів, які не були до кінця виконані в попередніх програмах, і вони логічно переходять у нову. Це стосується, по-перше, питання бюджету – це завжди у фокусі уваги МВФ за будь-яких програм і прогнозів макрофінансової стабільності.
Крім того, потрібно продовжувати антикорупційну реформу. Дуже багато було прийнято законів, якісь кроки зроблені, але недовиконані. Залишається також проголосувати закон про незаконне збагачення і далі вже реформувати саму систему й працювати по імплементації цієї реформи.
Це стосується й реформи охорони здоров'я, яка була розпочата, але не завершена.
Це також реформа освіти, земельна реформа, приватизація. Крім того, ми говоримо про реформування податкової й митниці, де вже розпочалися зміни, але вони поки що не носять комплексного характеру. Врешті-решт, по банківському сектору, в принципі, відбуватиметься продовження імплементації міжнародних стандартів щодо регулювання і нагляду і, по суті, додався небанківський фінансовий сектор.
ГОЛОВНЕ НЕ ТРАНШІ, А РЕФОРМИ
- Давайте поговоримо про фінанси від МВФ. Наскільки критичними для України зараз є транші за новою програмою МВФ? Якщо переговори затягнуться, чи вплине це на темпи зростання в Україні?
- Для нас програма МВФ сьогодні – це не питання отримання грошей. На сьогодні ми маємо близько $21,7 млрд доларів резервів. Цього року ми купили на ринку близько $4 млрд – це за рахунок інвесторів, які інвестували в наші внутрішні цінні папери. Тому на сьогодні і уряд має достатньо коштів на своєму рахунку, і ми маємо достатньо фінансів у резервах, аби обслуговувати борги в ближчій перспективі.
Звичайно, якщо ми говоримо про середньострокову перспективу, нам ця програма необхідна – це два або три роки. Але сьогодні, на щастя, немає такого тиску, що нам потрібно будь-якою ціною терміново отримати цю програму.
Водночас, коли ми говоримо про МВФ, то передусім ми маємо на увазі реформи й підтвердження того, що ми рухаємося як країна шляхом змін. Тому що МВФ підписує меморандум тільки тоді, коли має стовідсоткову впевненість, що ми зробимо все задеклароване, і що це обов'язково матиме позитивний ефект на бюджет, на ВВП, на дефіцит бюджету, на поточний рахунок. Ми говоримо про судову, антикорупційну, митну, податкову, газову й багато інших реформ.
У тому числі, це питання повернення державі втрачених коштів у період кризи через банкрутство банків, коли держава була змушена витратити (кошти платників податків -ред.) на збереження фінансової системи як такої. Це сьогодні, зокрема, озвучив і Пол Томсен (директор Європейського департаменту МВФ – ред.), про наші зобов'язання як держави докласти зусиль для зменшення втрат платників податків. Але по суті йдеться про виплату Фондом гарантування (вкладів фізичних осіб – ред.) близько 100 млрд гривень вкладникам збанкрутілих банків, внесення свого часу державою 155 млрд гривень у ПриватБанк, тому що треба було це все рятувати. Існує ще великий обсяг непрацюючих кредитів у державних банках, які потребували докапіталізації протягом цього періоду часу. Ці питання не можна залишати в замороженому стані.
СПРАВА "ПРИВАТУ"
- Стосовно ПриватБанку. Яким чином ця ситуація впливає зараз на переговори з огляду на останні рішення суду в Лондоні і враховуючи те, що МВФ постійно підкреслює, що стежить за розвитком подій?
- Тут є два, напевно, основних аспекти, коли ми говоримо про ПриватБанк. Перший – це, як я вже сказала, повернення державі втрачених коштів. Не тільки МВФ, але й усі наші міжнародні фінансові партнери та інвестори чітко розуміють: якщо країна має бюджетний дефіцит, позичає кошти на зовнішніх ринках, на внутрішньому ринку, вона не може закривати очі на те, що є боржники перед країною. І що деякі з цих боржників продовжують володіти активами, мати прибутковий бізнес, і при цьому вони навіть не хочуть розглядати питання повернення всіх своїх боргів державі. Тому тут треба зробити ще багато кроків, оскільки йдеться про зменшення тягаря для бюджету, для платників податків, про справедливість.
Другий аспект – це питання, яким шляхом Україна розвиватиметься далі. Чи буде вона олігархічною державою з чітко окресленими монополіями, де відсутнє верховенство права? У Фонді очікують, що країна повинна визначитися, бо власники банків-банкрутів є також власниками заводів, фабрик, футбольних клубів, і вони продовжують нормально себе почувати.
У МВФ наголошують, що вони не є політичною організацією, а фінансовою структурою. Але, позичаючи кошти країнам для того, щоб вони відновили свою економіку, Фонд вимагає реформ.
СПОДІВАННЯ НА СУДИ В ЛОНДОНІ Й ДЕЛАВЕРІ
- Повертаючись до справи ПриватБанку, якщо Коломойський перемагатиме в судах, як це загрожуватиме фінансовому сектору й Національному банку?
- Знову ж таки, ми маємо суди в Україні, де у нас – я буду про це говорити прямо – недореформована судова система, яка часом приймає досить дивні рішення. Я вам просто поясню. Існує закон, чинний закон, який говорить про те, що якщо банк був націоналізований державою з метою збереження фінансової стабільності, цей банк ніколи не можна повертати власникам. 17 жовтня наш суд по-повній розглядає питання повернення частини акцій колишнім власникам. Тож, у мене запитання – де у нас верховенство права?
Водночас, існують інші юрисдикції. ПриватБанк вже як державний банк пішов позиватися до Лондона, до Делавера, оскільки там є компанії, що були використані в низці транзакцій, коли з банку виводилися кошти. І зараз лондонський суд нам підтвердив юрисдикцію. Можливо, рішення в Лондоні вплинуло на нашу українську суддю, яка таки не винесла рішення 17 жовтня, а перенесла слухання на термін, поки справу не розгляне інший суд.
Чому ПриватБанк пішов в іншу юрисдикцію, чому так зробив Національний банк, який також позивається до пана Коломойського у Швейцарії? Тому що ми розуміли, що нереформована судова система в Україні навряд чи дасть нам можливість відновити справедливість, а юрисдикції судів в інших країнах дають нам більше сподівань. Ми туди пішли захищати насамперед інтереси держави.
Звичайно, у ПриватБанку є своя юридична стратегія, як повернути понад 200 млрд гривень позик, що були розподілені попереднім керівництвом та не обслуговуються зараз. Ми це вітаємо, і я сподіваюсь, що в лондонському суді будуть слухання по суті, оскільки зараз підтверджена лише юрисдикція. Ми очікуємо, що і в Сполучених Штатах пройдуть слухання по кейсу, поданому в Делавері. Це дасть змогу банку відновитися й повернути кошти державі, а також взагалі збалансувати цю ситуацію.
СКІЛЬКИ УКРАЇНІ ТРЕБА ВІД МВФ?
- Давайте повернемося до нової програми МВФ для України. І в Києві, і в Вашингтоні не називають загальної суми й кажуть, що вона поки не обговорювалася. Але чи можете уточнити, на який мінімум розраховує Україна, щоби зберегти макроекономічну стабільність, як ви зазначили, в середньостроковій перспективі?
- Ми дійсно поки не обговорювали цей обсяг, і я вам скажу чому. Насамперед, потрібно порахувати потреби. Ми знаємо, що на наступні два роки заплановані великі виплати, а також витрати, пов'язані з обслуговуванням державних боргів. Але в цьому році ми бачимо рекордний приток іноземних інвесторів на наш внутрішній ринок, що принесло нам валютні надходження. Ми бачимо дуже стриману фіскальну політику уряду, ми бачимо, як уряд знижує валютну складову державного боргу. Станом на сьогодні ці параметри змінюються. Ми дійдемо до них у процесі переговорів, бо наразі вони не є для нас основними. Для нас головніше дати сигнал всім інвесторам, що країна рухається в правильному напрямі, що країна буде захищати свої права, захищати своїх інвесторів.
Це дасть нам змогу розвиватися, тому що запозичення, які ми отримуємо від МВФ, зазвичай потрапляють у наші міжнародні резерви. Так, вони дають нам змогу збалансувати різні коливання на ринку, але водночас вони не йдуть напряму на розвиток економіки. А нам сьогодні потрібні інвестиції не лише в державні цінні папери, але й напряму в економіку. З цієї точки зору МВФ для нас просто необхідний, тому що інвестори будуть відчувати себе більш комфортно й упевнено.
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ НАЦБАНКУ
- НБУ стверджує, що є достатньо незалежним. Втім, МВФ продовжує наполягати на необхідності більших гарантій цієї незалежності. Тобто від України очікують якихось додаткових кроків?
- Передусім, у нас діє Закон про Національний банк України, зміни до якого були внесені в 2015 році. Це було якраз однією з умов МВФ, і після того як Верховна Рада проголосувала, Україна отримала транш. Всі гарантії незалежності Національного банку там були прописані. Насамперед, це те, що голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України терміном на сім років, і впродовж цього терміну він не може бути звільнений.
Далі, голова НБУ подає до Ради Нацбанку кандидатів на посади своїх заступників на визначений термін, впродовж якого вони також не можуть бути звільнені – ані головою, ані Радою НБУ. Для чого це робиться? Політика, яку ми розробляємо та імплементуємо, має бути послідовною, передбачуваною й безперервною, і вона не повинна змінюватися в той час, коли відбуваються зміни в політичних елітах.
Цього року у нас пройшли подвійні вибори – вибори Президента і до Верховної Ради. Але й після них можна почути політиків-популістів, таких як наприклад Юлія Володимирівна, із закликами "негайно всіх змінити" в Національному банку. Ясно, що такі речі не можуть не турбувати МВФ. Але, звичайно, сьогодні ми маємо закон, який нас захищає. Сьогодні ми маємо нормальну кооперацію з новим урядом. Більше того, ми підписали меморандум. Ми усвідомлюємо, як ми можемо один одного підтримувати, і наші позиції зрозумілі один одному. Це, в принципі, і є незалежність. Загальна наша мета – процвітаюча країна, і кожен із нас досягає її, використовуючи свої інструменти.
ЧОМУ ДЛЯ УКРАЇНИ - СПРИЯТЛИВІ ПРОГНОЗИ?
- Попри складний виборчий рік в Україні, МВФ у своєму останньому "Огляді світової економіки" покращив прогноз зростання українського ВВП на 2019 рік із 2,7% до 3,0%. Що послужило причиною, і наскільки це відрізняється від прогнозів НБУ?
- Насамперед, одразу скажу, наші прогнози завжди відрізняються з незначними відхиленнями, і це нормальна практика. Але тренд однаковий: ми теж бачимо, що зростання за фактом МВФ - фінансова організація перевищує наші попередні очікування. Отже, які причини?
По-перше, це результат нашої макрофінансової стабільності. Сьогодні ми маємо тренд на чітке зниження інфляції, стабільний валютний ринок, довіру інвесторів і населення до фінансової системи України. Це дуже важливо, тому що саме зовнішні інвестори сьогодні, які зайшли на внутрішній ринок, на ринок внутрішніх паперів, створили додатковий фундаментальний чинник, який кардинально змінив картину. Зрозуміло, що поточний рахунок у нас від'ємний, ми імпортуємо більше, ніж експортуємо. Але сьогодні вони (зовнішні інвестори – ред.) дали нам можливість збільшити резерви та зміцнити позиції України.
По-друге, ми очистили банківський сектор, очистили всі схеми з виводу капіталів з України. Це теж зіграло позитивний момент.
По-третє, це стосується макроекономічної ситуації в цілому. Ми бачили, що ціни на наш експорт в силу цілого ряду чинників йшли вгору, тоді як ціна на газ знижувалася – а ми імпортуємо газ – і це також зіграло на нашу користь.
По-четверте, ми отримали цього року, як і минулого, рекордний урожай. Коли ми робили прогноз на 2019 рік та наступні, наші спеціалісти говорили, що не буває два роки поспіль рекордного врожаю, і що тенденція обов'язково піде на спад. Але сталося неочікуване, і це плюс, який відіграв свою роль.
Крім того, ми бачимо, як змінюється структура експорту. Не зважаючи на те, що ми досі експортуємо сировину, складова вже обробленої продукції поступово зростає. Водночас, у імпорті збільшується доля обладнання, механізмів, машин, устаткування для виробництва. Тобто, імпорт починає бути таким, що працює на виробництво.
Плюс очікування інвесторів, плюс сподівання на те, що реформи все ж будуть реалізовані.
Якщо це все продовжить реалізовуватися, можна очікувати, що все піде краще.
Ярослав Довгопол, ВАШИНГТОН
Фото з особистого архіву