Тримати одночасно і ціни, і курс НБУ? Місія нездійсненна
Напередодні чергового рішення НБУ відносно облікової ставки, у фінансових колах розгорівся чи не найбільший за останні роки скандал – Рада НБУ вимагає приборкати "некероване" правління Нацбанку: мовляв, воно занадто захопилося власною незалежністю, спокійно споглядаючи зміцнення гривні, яке вже неоднозначно впливає на економіку. І ще – НБУ не поспішає, бачте, знижувати услід ревальвації вартість грошей в економіці – облікову ставку, тобто. З одного боку, зі зміцненням гривні знижується інфляція, доходи населення у валютному еквіваленті ростуть. Але з іншого – страждають експортери, сальдо зовнішньої торгівлі швидко погіршується. У такій ситуації багато хто продовжує сперечатися про роль регулятора, який своєї жорсткою монетарною політикою закрутив "гайки" не тільки інфляції, а й економіці в цілому. За даними Держстату, річний показник інфляції "вимальовується" на рівні 5,1%, при тому що Нацбанк розраховував на 5,5-6%. Тобто монетарну ціль, яку ставив непоступливий регулятор, досягнуто. Тепер начебто є усі підстави для суттєвого зниження облікової ставки, яка сьогодні утримує національних виробників на "голодному пайку" та притягує в країну значний спекулятивний капітал. Але чи поведеться Нацбанк на заклики та умовляння?
Бери гроші, поки дають
На останньому аукціоні з розміщення ОВДП Мінфіну знову вдалося продати облігацій на значну суму 4,4 млрд гривень (загалом обсяг ОВП досяг 105 млрд грн), при цьому попит на довгострокові 4-річні папери майже в 4 рази перевищував обсяг пропозиції. Через конкуренцію між покупцями українських паперів Мінфін зміг домогтися зниження прибутковості паперів, що дуже добре для держави. Основні покупці – нерезиденти. Це говорить про те, що інвестори позитивно оцінюють найближчі перспективи нашої економіки після зустрічі нормандської четвірки в Парижі і рішень МВФ про можливу нову програму співпраці з Україною на $ 5,5 млрд. Однак, великий попит на гривневі ОВДП призводить до активного розпродажу нерезидентами на міжбанку валюти для розрахунків за папери. А це – продовжує зміцнювати гривню до майже критичних на сьогодні значень – 23,5 грн/долар.
А між тим, ще у вересні Міністерство фінансів України обіцяло, що до кінця 2019 року зменшить обсяги випуску облігацій внутрішньої державної позики через те, що річний план із запозичень станом на вересень виконали на 90%.
У цій ситуації Нацбанк вперто стоїть на своєму і не збирається стримувати зміцнення курсу гривні до долара, оскільки це, на його думку, призведе до ще більш негативних наслідків.
"Якщо НБУ, попри реальну економічну ситуацію не даватиме гривні міцніти, а триматиме курс на рівні, наприклад, 26 чи 27 гривень за долар, що думатимуть бізнес та населення? Вони сприйматимуть, що НБУ захищає цей рівень курсу, а отже – інтереси певних зацікавлених сторін. Відповідно втрачатиметься довіра як до НБУ, так і до національної валюти. Це означає, що усі волітимуть інвестувати в іноземну валюту. Це лише штовхатиме курс гривні в бік девальвації, а цінники в магазинах – в бік зростання", – пояснили в НБУ.
Чи то шия свариться з головою, чи то голова з шиєю
Але певна частина суспільства цим поясненням не вдовольнилася. Навіть нещодавно переобраний голова Ради НБУ Богдан Данилишин стурбувався, мовляв, далеко зайшли.
«Ситуація, що складалася після зміни Закону України «Про НБУ» в 2015 році показала, що Закон надав безмежні повноваження Правлінню НБУ і фактично вивів Правління з під будь-якого дієвого контролю. Відсутній механізм юстування рішень Правління, повний контроль доходів і видатків з боку Рахункової палати тощо. Прикриваючись незалежністю інституції Правління приймає ніким не контрольовані рішення (Рада НБУ може лише надавати рекомендації). Наслідком цієї безконтрольності є так зване «очищення банківської системи» 2015-2016 років, що завдало збитків майже 38% ВВП, різке знецінення, а потім укріплення гривні, що прямо порушує конституційну норму щодо стабільності національної грошової одиниці. А ще рішення з монетарної політики та облікова ставка, яка базувалась на особистих припущеннях членів монетарного комітету, піраміда ОВДП та ін. Звертаюсь до Верховної Ради України терміново внести зміни до Закону України «Про НБУ» і зробити його справді незалежним від будь-яких дій на свій розсуд чи то теперішніх чи майбутніх членів Правлінь», – "наїхав" Данилишин на своїх колег з Нацбанку.
Він звинуватив їх у "ортодоксальному інфляційному таргетуванні, надмірно жорсткій монетарній політиці і на додаток до цього показовому невтручанні в необґрунтоване фундаментальними факторами зміцнення гривні".
Главу Ради НБУ обома руками підтримала й Федерація роботодавців України, яка написала правлінню відкритий лист з вимогою схаменутися. "Роботодавці висловлюють обурення щодо грошово-кредитної політики Правління Національного банку України, яка сприяла створенню справжньої фінансової піраміди ОВДП, введенню в Україну значних спекулятивних коштів невідомого походження та економічно необґрунтованому зміцненню курсу гривні. <...> Неадекватно завищена облікова ставка НБУ фактично вимиває фінансовий ресурс з кредитного ринку та позбавляє виробничий сектор необхідних для розвитку коштів", – йдеться в листі, який оприлюднив очільник федерації Дмитро Олійник. Отже, роботодавці вимагають термінового суттєвого зменшення облікової ставки НБУ – її наближення до офіційного рівня інфляції та пом’якшення грошово-кредитної політики в цілому.
"Хто винен, що на вулиці мороз? Правильно, градусник!"
Очевидно, що незалежна (і багатьом невигідна) монетарна політика НБУ певним чином стримує сьогодні розвиток економіки. Але не треба забувати, що великою мірою відповідальність за це лежить не стільки на НБУ, як на політиках та залежному від них уряді, що активізував внутрішні запозичення. Найзрозуміліше, на наш погляд, це пояснив екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник.
Далі – його роздуми про причини ситуації.
"Погода лютує. Мороз зашкалює до -40. Хто винен? Правильно, – градусник! НБУ вже досить давно не визначає температуру, тобто курс. Він лише фіксує той курс, що встановлюється на ринку. Той, що складається в умовах майже постійного надлишку твердої валюти, що вже значний період часу тисне на підвищення курсу національної валюти. Складається в умовах зростаючого дефіциту зовнішньої торгівлі товарами, що мене турбує. Торгову прогалину допомагає закривати потік коштів українських заробітчан. Але цього року запрацював новий зростаючий потік доларів, що ганяються за українською гривнею, яку використовують у подальшому для купівлі державних облігацій – ОВДП. До початку 2019 р. цей потік кілька років тримався на рівні близько $ 200 млн, зараз сягає $ 4,4 млрд. Особливої радості цей потік мені не додає. Бо це не стабільний потік, як експорт чи кошти заробітчан. І може статися так, що сьогодні цей потік є, завтра він пересохне, а післязавтра швидко розвернеться в інший бік.
Мене не радує і таке істотне зміцнення гривні (падіння курсу долара), бо фундаментальні чинники для такої динаміки поки що не сформовані. Тим не менше зараз на ринку доларів більше, ніж попит на них. І це факт, який комусь подобається, комусь ні, але від чиїхось уподобань він не зникне. Чи стояв НБУ осторонь цих процесів? Ні, він скуповував долари, поповнюючи валютні резерви. В умовах значних виплат за боргами цього року це дозволило утримувати резерви на досить непоганому рівні. Закономірне у багатьох просте і очевидне питання – чому він не скуповував весь надлишок доларів? Бо можливості такого викупу у нього обмежені. Мушу нагадати, Нацбанк – це не комерційний банк. Він грошей не має, але він, на відміну від комерційних банків, може їх придумувати. Але за таке “придумування” нам доводиться дорого платити із власних кишень – внаслідок інфляції. Тримати одночасно і ціни і курс НБУ не може. Бо це завдання несумісні. У нас від НБУ вимагають і низької інфляції і стабільного курсу долара, утримання від зниження якого потребувало б значно більших масштабів емісії грошей.
НБУ повинен постійно знаходити компроміс між потребою у формуванні резервів та потребою утримання інфляції. Можна сперечатися щодо межі цього компромісу. Але не можна вимагати від банку відмовитися від виконання головної своєї функції – забезпечення цінової стабільності.
Мені зрозуміле занепокоєння українських експортерів щодо ситуації. Але на прибутковість експорту впливають не тільки доходи (залежать від курсу), а й витрати (залежать від зростання цін, на які у свою чергу впливають емісійні вливання НБУ). А тому вища інфляція у випадку спроб утримання курсу даватиме ті ж наслідки, що і падіння курсу долара".
Замість епілогу
Іншими словами, наразі питання в тому, як нормалізувати діяльність "організму", щоб усунути "запальний процес".
Екс-депутатка попереднього скликання Тетяна Острікова у дискусії навколо цієї теми справедливо зауважила, що саме політики мають відповісти за рахунок чого зростатиме український підприємець, товаровиробник, хто визначає економічну, фіскальну, інвестиційну політику та відповідатиме за втілення в життя: "Хіба не український уряд, зокрема і Міністерство економіки, і Міністерство фінансів? Наразі ж виходить, як у відомій історії Райкіна «Кто сшил костюм» – один відповідає тільки за ґудзики, інший тільки за рукави, третій – за підкладку, а в цілому рукави пришиті до штанин, і немає відповіді, «кто все-таки сшил костюм?». Визнаємо, екс-політикиня тут абсолютно права...
Марина Нечипоренко, Київ
