"Гуцульська овеча бриндзя" - уже 12 господарств готові працювати під брендом
Про це кореспонденту Укрінформу в Івано-Франківську розповів національний експерт з питань розвитку сільських територій Карпатського регіону Проєкту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні» Тарас Антонюк.
«Ми працюємо безпосередньо з виробниками бриндзі і готуємо їх до того, щоб вони могли стати повноцінним туристичним об’єктом на діючих туристичних маршрутах і стежках, аби вони могли стати незалежним туристичним продуктом. Наша робота заключається в тому, щоб навчити їх, як працювати з туристами, як правильно подавати свою туристичну композицію і яким чином знаходити правильні слова для туриста, аби гість, відвідавши полонинське господарство, став живим послом продукту «Бриндзя» в тих місцях, звідки він приїхав. Відразу скажу, що не всі готові до такого навчання, не всі виявили цікавість до агротуризму, як нового виду діяльності. Наразі ми маємо 5 полонинських господарств у Рахівському районі Закарпаття і 7 полонинських господарств у Верховинському районі Івано-Франківської області, які вже минулого літа пробували працювати з цим продуктом і оптимістично дивляться на наступний туристичний сезон», - розповів Антонюк.
«Географічне зазначення – це право колективної інтелектуальної власності виробників на певній території, які виготовляють дуже особливі продукти. Тобто, якщо доведено, що смакові характеристики, якість продукту залежать від середовища, в якому він виготовляється, а це – особливий клімат, види рослин, породи тварин, є знання місцевих виробників, які передаються з покоління до покоління, то цей продукт може претендувати на реєстрацію», - пояснює національний експерт з географічних зазначень продуктів харчування на Заході Україні Проєкту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні» Ганна Антонюк.
За її словами, зареєструвати такий особливий продукт насправді не просто. Для реєстрації «Гуцульської овечої бриндзі» знадобилось два роки. І серед головних викликів, які довелося здолати у цей період, експерти називають намагання надихнути місцевих людей і викликати в них довіру, що цей інструмент запрацює, а продукт можна сертифікувати за його особливим статусом, і це, з часом, дасть економічний ефект.
«Нині є багато незареєстрованих виробників, які беруть на випас овець і виготовляють цю бриндзю, але реально статистики ніхто немає, скільки таких виробників», - зауважує Антонюк.
Нині усім бажаючим виробникам «Гуцульської овечої бриндзі», які хочуть у своїй діяльності використовувати цю назву, експерти радять звернутись до Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів, яка працює в Рахові.
«Ця Асоціація має технічні умови, як бриндзя повинна виготовлятися - на луках якої висоти над рівнем моря пасеться вівця, що вона їсть, чим її годують взимку, як збирається сире молоко, заквашується, готується будз, перетирається з сіллю і дозріває бриндзя. Ті, хто слідує цій традиційній технології, мають право використовувати цю назву», - запевняє Антонюк і уточнює, що для виробництва «Гуцульської овечої бриндзі» вівці мають випасатися на території не нижче 700 м над рівнем моря. Для економічної доцільності кошара має налічувати не менше 400 овець. Втім, останній показник – не є обов’язковою вимогою.
«Такою реєстрацією ми хотіли допомогти тим, хто сьогодні працює найважче, хто досі зберігає автентичну технологію виробництва бриндзі. Ці люди своєю працею заслужили того, аби їх продукт першим отримав цей особливий статус», - говорить Антонюк.
