Українському суспільству бракує фінансової грамотності - експерти
Про це в інтерв’ю Укрінформу розповіли автори дослідження "Культура (субкультури) бідності в Україні" - Оксана Міхеєва, доктор історичних наук, професор кафедри соціології Українського католицького університету, та Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, координатор проєктів Української миротворчої школи в Херсонській області.
Як зазначила Міхеєва, категорія бідних дуже неоднорідна. "Наприклад, ми брали інтерв’ю в людей, які живуть у сільськогосподарській місцевості. Там у всіх є можливість підробити на полях. Виїхав, день попрацював, маєш 300-400 грн. Частина з тих, хто так заробляє, після поля ідуть в супермаркет, беруть на ті гроші, наприклад, сухарики, чіпси, кока-колу, пиво – і все, гроші скінчилися. Одна молода мама, яка так само заробляє роботою в полі, розповідала: "У мене в холодильнику горілки немає. Зате є молоко, м’ясо. Куплю свіжого, розділю на шматочки – те зварила, інше затушкувала і годую дитину". Тобто, вона купує продукти, з яких можна приготувати їжу, а не напівфабрикати. І це коштує дешевше. Ще інший респондент говорить: "Не вистачає грошей на м’ясо, то купую ковбасу...". Коли читаєш первинні тексти інтерв’ю, такі речі дуже видають проблему споживання. Важливо розуміти, що саме ми купуємо та як витрачаємо зароблені гроші", - сказала науковець.
За її словами, "один із важливих висновків нашого дослідження - суспільству бракує фінансової грамотності".
"Дуже помітно, що сімейне бюджетування пробуксовує на кожному кроці. Ситуацію з дорогими смартфонами, телевізорами ми дуже швидко "спіймали", поспілкувавшись з експертами. Соціальні працівники, які бувають в оселях, розповідали: бігають голодні недоглянуті діти, а на стіні "плазма" висить. В одному інтерв’ю респондентка, яка отримує допомогу від держави, зізнавалася, що хоче продати "плазму", бо та не вміщається в кімнаті, пройти ніяк...", - наголосила Міхеєва.
Зі свого боку, Данилов зауважив, що це – "компенсаторне, статус". "Купують, щоб його змінити. І це притаманно не тільки категорії бідних. Вже були часи, коли людина могла жити в хрущівці, але під будинком у неї стояв великий автомобіль, тому що оцінювали родину тільки по автомобілю. І люди в нього вкладали кошти, що переважали вартість квартири. До речі, так само на Близькому Сході – зовнішні атрибути часто важливіші за інші характеристики чи ознаки, за якими ти себе позиціонуєш у соціумі", - сказав він.
За словами Данилова, "багато людей залежні від зовнішнього визнання. Що таке фірмові джинси в СРСР або імпортне авто в 90-х? Статус, те, як тебе оцінюють, а не як себе почуваєш. Ми залежні від зовнішньої оцінки соціуму, і це саме дитяча залежність".
За словами Міхеєвої, "це якраз і є демонстрація того, що в нашому суспільстві домінують матеріальні цінності, причому важливою є не реальна їхня вартість, а символічна. Хочеш почувати себе людиною – мусиш мати те, що збільшує твою вартість в очах суспільства. Часто це пов’язують з радянськими часами, але, як на мене, ця культура, якою ми її знаємо зараз, значною мірою сформувалася вже в 1990-ті роки. Первинний капіталізм, зайшовши в країну, активно змінював все навколо себе, часто в жорсткій формі. Ринкові способи просування товарів вимагали реклами і в рекламних повідомленнях щастя, реалізованість, статус здебільшого пов’язували з матеріальними речами. І ці поняття закріплювалися в суспільній свідомості та підтримувалися самими людьми".
