Коли за плечима освіта енергетика, юриста та MBI й досвід роботи в озелененні столиці України, а бажання створювати щось новітнє вистачає, – перспективи відкриваються широкі. Леонід Мележик, автор інноваційного проєкту в сфері енергонезалежності України, 22 роки тому зайнявся власним бізнесом в сфері декоративних рослин, озеленення та благоустрою, а потім відчув потребу самореалізуватися так, щоб і суспільству користь була, і країна змінювалася на краще. Тепер займається зеленою енергетикою. Має запатентовані власні розробки й ідеї, як використовувати українські малопродуктивні землі й як заробляти на котельнях по всіх містах і селах України, замінивши закордонний газ на українське біопаливо зі швидкорослих сортів верби та інших енергетичних рослин.
НОВІ РІШЕННЯ СТАРИХ ДОРОЖНІХ ПРОБЛЕМ
- Леоніде, ви обрали для себе дуже вузьку нішу. Мабуть, складно сьогодні займатися альтернативною енергетикою?
- Дивлячись якою: в Україні вже досить успішно працюють вітрові та сонячні електростанції, але я зацікавився біомасою. Плантаційним вирощуванням енергетичних рослин, зокрема, верби.
- Чому верби? Віддавна українці вважали, що ця деревина не годиться для господарських справ. Чи то особливі сорти?
- В тому-то й справа, що особливі. Виростити вербу, розмножити її дуже просто, якщо є достатньо вологи. Але щоб верба давала гарний економічний ефект, потрібно створювати нові сорти, які ростуть значно швидше за своїх природних родичів. Наша верба може давати за рік приріст до 3,38 метра!
У Швеції, Данії, Англії та США вирощування енергетичних верб – досить потужний бізнес. Але нам були потрібні верби, які краще пристосовані до нашого клімату та ґрунтів. І ось у нас уже є свої 4 сорти, офіційно зареєстровані в Україні, хоч це й зайняло роки. І це ще не кінець — на різних землях різні сорти краще себе показують, тому треба багато видів. Хочемо навіть створити цілий заклад — Всеукраїнську енергетичну ресурсну біологічну академію. Це досить великий проєкт, який має початися з маленьких пілотних. Для початку, на весні цього року ми разом з Укравтодором плануємо обсадити вербами дві ділянки дороги, кожна довжиною по 1-у кілометру, між Києвом і Броварами та під Вінницею.
- Саме дороги? Чому?
- Обсаджувати їх деревами придумали дуже давно. Після Другої світової з’явилися цілі лісосмуги для захисту доріг від ерозій, снігових заметів. Але відтоді минуло вже 60-70 років і ресурс вичерпано, старі аварійні дерева час зрізати. Засадити новими дуже дорого — це ж ручна праця. За часів СРСР знаєте, скільки колгоспів над цим працювали? Сьогодні робота такої кількості людей потягне шалені кошти. До того ж, використовувати ці дерева в процесі росту практично неможливо. Тільки через 70 років – у якості дров.
Тому ми знайшли альтернативне рішення: взяти для цього енергетичні культури, які швидко ростуть і не потребують складного догляду. Комбайн висаджує відразу по два рядочки, та висаджують мінімум 6 рядів, потім механізованим шляхом обробляється ґрунт від бур’янів. Робити руками нічого не треба! А раз на три роки проводиться, теж механізовано, повне зрізання 2-х рядів верби. На наступний рік зрізають інші два ряди і так щороку по черзі. Комбайн збирає врожай верби та подрібнює її на біомасу (щепу), яку доцільно використати в найближчому селі чи містечку для опалення шкіл, дитячих садків, місцевих лікарень чи приватних будинків – ось вам і дешеве тепло! Мої колеги вже кілька років так опалюють дві лікарні: одна в райцентрі Київської області, інша в самому місті.
Потенційно енергетичні культури можуть замістити близько 20 млрд кубометрів природного газу. Це могло б стати українським ноу-хау, вже навіть маю патент в Україні та США. Кандидатську на цю тему пишу. Адже досить поставити котел, що працює на українській біомасі, – й за закордонний газ платити не треба: всі прибутки отримає той, хто виростив енергетичну вербу.
Наприклад для забезпечення теплом середньої школи (1000 м2) на рік на газ потрібно 400 тис. грн, таку ж саму кількість тепла нам забезпечить 10 км місцевої дороги, обсадженої енергетичною вербою.
Наша мета — створити перший “піддослідний” кілометр дороги в березні цього року (пізніше не можна, не прийметься як слід. Втратимо рік). Упевнений, це ще й з точки зору дорожньої безпеки буде корисно.
- Безпеки? Це ж як?
- Років 4 тому поблизу наших дослідних ділянок сталася аварія. Їхала жіночка, було слизько, авто злетіло з дороги просто на мої верби. Дерева, щоправда, трохи поламала, але сама – цілісінька. Вона машиною ніби сіла на них, як на подушку безпеки. Спецтехнікою її зняли, обтрусилася – й поїхала далі! А росли б там товстелезні тополі — людини б уже не було...
- Універсальна річ.
- Я, коли почав глибоко занурюватися в цю тему, сам здивувався. Це ж ще й сировина з плюсовою складовою вуглекислого газу. Ось ми палимо вугілля, нафту — це все рештки доісторичних рослин. Вони росли 50, 100, 200 років і весь цей час депонували в собі вуглець. Тобто дерево росте за рахунок сонця та хімічних процесів, у результаті яких вуглекислий газ рослина вбирає з повітря та використовує для «будівництва» стовбура дерева, коріння та гілок. Потім пов’язаний вуглець знаходиться в ній хоч і тисячі років під землею – і вивільняється під час спалювання. Звідси всі сучасні екологічні проблеми. Дерева мільйони років вбирали в себе вуглекислий газ із планети та стримували його в собі, а ми за 100 років весь цей вуглець випустили в повітря.
Ми вирощуємо дерева всього за три роки. Щоб виріс сосновий ліс з такою ж кількістю біомаси, потрібно не менш як 25-30 років. А верба за три виростає і дуже багато вуглецю накопичує.
- А де певність, що виросте? Зараз усі природні процеси ускладнилися. Київ, наприклад, минулого року недобрав 25% опадів. Вербі якраз то дуже важливо.
- Тому ми повинні дуже, дуже поспішати. Деякі області вже не зможемо засадити й їх кількість може зростати. На Херсонщині – вже ні, на Миколаївщині – частково. Верба любить вологу, вчепиться де завгодно, тільки перші 1-2 роки за нею потрібен догляд, щоб їй укорінитися. А потім вона воду знайде й на глибині 4-5 метрів. На біомасу зрізають гілля, а корені на тій же глибині лишаються і верба швидко відростає. Кращою, ніж була! Це доведено — у нас дослідні ділянки навіть 8-річні є. А ділянки вздовж доріг — найкращий приклад, їх і демонструвати простіше. Насамперед, фермерам, яких можна буде залучити до справи. Ми підраховували: в Україні як мінімум – 5 млн га земель (це крім смуг вздовж доріг), на яких нічого корисного не росте. Якщо хоча б 30% їх засадити вербами, то щороку можемо купувати газу на 22,5% менше. А це 60 млрд грн щороку чистої економії.
МІЛЬЙОН ГРИВЕНЬ І ВСЬОГО ОДИН РІК
- А що потрібно, аби спробувати?
- Для проведення експерименту — обсадження 1 км дороги — зараз потрібен 1 млн гривень. Лише тому, що відразу висадимо великі дерева, щоб не чекати, три роки, поки підростуть. А далі це коштуватиме всього 200 тис. грн, а потім – іще дешевше, якщо починати з маленьких живців, які ще три роки ростимуть. Виграємо час, якщо висадимо в два ряди триметрові дерева, а інші смуги заповнимо молодшими. Це дасть змогу Укравтодору якнайшвидше зробити необхідні їм заміри і дати резолюцію, щоб потім цей досвід розповсюдити по всій Україні.
- Але вже є реалізовані пілотні проєкти? Які попередні результати?
- Так, це близько 10 га верби на різних ділянках. Невдалим був тільки один проєкт — 2 га на площах аграрного технікуму в Немішаєві. На жаль, більша частина насаджень загинула: у них не знайшлося ні техніки, ні людей, ні фінансів для догляду. Також працюємо з фермерами. В смт Козин, що під Києвом, засаджено 40 соток, та в селі Стрітівка — 25. Є своє поле під Вінницею — 1,7 га. На ділянках дерева ростуть чудово. Лише перші рік-два потребують догляду, як сільськогосподарські культури — прополювання, знищення бур’янів, поки живці вкоріняться як слід. А потім кожні три роки протягом 25 років ви тільки збираєте врожай біомаси.
- Ми часто орієнтуємося на європейський досвід. Який він? Чим захищають дороги в Європі?
- З одного боку, ми відстали від європейців — у Великобританії, Швеції, Данії, наприклад, енергетичними рослинами займаються з 1993 року, а ми починаємо лише зараз. Рапсом, вербою, тополею... Там давно існує те, що дуже хотів би заснувати в Україні — дослідницький інститут, який вивчить земельний фонд країни і дасть рекомендації – що на яких землях краще вирощувати. Скажімо, де досить сухо, верба не ростиме — краще міскантус чи павловнію.
За кордоном дороги, як і в Україні, захищають деревами та кущами, виділяють купу техніки для їх догляду. В США, знаю приклад, дороги обсадили вербою в один ряд для снігозахисту. А наше українське ноу-хау – в тому, що вперше в світі ми придумали обсаджувати дороги енергетичними рослинами в шість рядів. Це дає можливість швидко і дешево кожен рік зрізати два рядки верби і отримувати біомасу, в той час як інші 4 рядочки активно ростуть і створюють постійний ліс вздовж дороги. І немає старих гілляк, які падають на автомобілі та людей, немає пуху з тополь. Ми назвали цей винахід плантаційно-ротаційні смуги.
- А з точки зору екології, чи варто стимулювати виробництво твердого палива замість “блакитного”?
- Вуглекислого газу, щоб отримати гігакалорію тепла, викинемо в повітря приблизно однаково, не залежно від того, що спалюємо (плюс мінус 10-15%). А запах спаленої деревини відчувається, якщо стоять старі котли. Дуже гарний приклад — електростанція білоруського міста Пружани на біомасі. Вона збудована просто поряд із житловими будинками й ніяк їм не шкодить завдяки системам з електронними уловлювачами, що вбирають не тільки запахи, а й додаткове тепло. ККД набагато вищий навіть порівняно з газовим опаленням, і в повітря потрапляє тільки легенький струмінь пару.
Тому котельні треба переобладнати, і тоді для отримання гігакалорії тепла буде спалюватися менше деревини і майже не буде шкідливих викидів.
- Це теж інвестиції...
- Так, тому необхідно залучати до справи державу. Як мінімум вона б мала взяти на себе регуляторну функцію й займатися питаннями збуту, формуванням цін. Створити майданчик для контакту фермера і покупця біомаси. На мій погляд, було б правильно, аби цим займалася держава. Зараз модно інвестувати в комп’ютерні технології, але ж не можуть всі працювати в комп’ютерах, опалювати житло теж чимось треба. Та й хотілося б, щоб нащадки наші дихали більш свіжим повітрям.
- Які бачите перспективи проєкту в Україні? Якщо вдасться висадити “пілотний кілометр”, що далі?
- Наука зараз дуже швидко розвивається, ми можемо забезпечити посадковим матеріалом дуже великі площі землі. Треба, щоб держава створила спеціальний орган, який об’єднає кращих науковців країни. Ми відправимо їх за кордон на стажування — нехай поглянуть, як енергетичні рослини працюють у Норвегії, Великобританії, США. Тоді вони розроблять програму для України, за якою зможе працювати фермер з будь-якого її куточка. Проєкт можна підняти за 3-4 роки, він дозволить залучити навіть мешканців далеких сіл. Якщо створити ринок, він буде нам заощаджувати 60 млрд грн бюджетних коштів щороку на купівлі газу. І навіть зароблятиме! При цьому під нього потрібні лише маргінальні, непридатні до використання в сільському господарстві території. Згідно з досвідом наших закордонних колег, через 25 років після вирощування енергетичної верби більша частина земель повертається до фондів сільськогосподарського призначення. І далі можна вирощувати на них хоч би й пшеницю.
Тетяна Негода
Фото Геннадія Мінченка