Україна vs криза: стати сильнішими або втратити все

Паніка й невизначеність у зв’язку з коронавірусом... Рекордні падіння й подальші “гойдалки” на уже давно “перегрітих” фондових ринках... Відхід у “тихі гавані” усіх інвестиційних капіталів (окрім спекулятивних)... Порушені економічні процеси, сповільнення міжнародної торгівлі... “Нафтова” війна між Саудівською Аравією й Росією, що спровокувала рекордне падіння вартості “чорного золота”... Дефолт в Лівані (єдиний чи “перший”?)...

Вервечка негативних чинників, які штовхають світову економіку у чергове піке, стає все довшою. І якщо для деяких країн й ця криза, як і попередні, промайне майже непомітно, а декого навіть підштовхне до більш стрімкого зростання по завершенні рецесії, то для низки перехідних економік вона може перетворитися на “зашморг”. З-поміж таких чутливих до викликів економічних систем, на жаль, і українська. Адже, окрім загальносвітових, маємо ще й набір “власних” негараздів – як-от, тривале падіння промисловості, пік виплат на зовнішніми запозиченнями, що припадає якраз на 2020-й, проблеми із залученням коштів на міжнародних ринках, які раптом виникли після тривалого періоду “ОВДП-ейфорії”...

Найвідповідальніші для виплат місяці року – березень і травень. Кошти на березневі виплати, запевняють урядовці, є. Щодо травня... то в України є час, аби знайти резерви. Видається при цьому, що без підписання нового меморандуму з МВФ (що б там не казали прибічники теорії про «зовнішнє управління») не обійтися. Але це не означає, що країна не повинна шукати власний ресурс.

Те ж стосується й інших викликів. Маємо принаймні кілька тижнів, щоб відбити можливий (не дай, Боже) масштабний наступ коронавірусу. 2-3 місяці є в держави та експортерів, аби підготуватися до ймовірних катаклізмів на зовнішніх сировинних і аграрних ринках. Як скористатися цими 8-12 тижнями для того, щоб мінімізувати негативні наслідки кризи і довести “теорему” про те, що біда, яка не вбиває, робить людей (і країни) сильнішими?..

Криза-2008 “відпочиває”. Ситуація на фондових і сировинних ринках

Реагуючи на інформацію про рекордне падіння котирувань на світових фондових ринках, дехто із користувачів соцмереж жартує: “Не панікуймо. Якщо справжнього фондового ринку немає (як в Україні), то і його падіння ми не відчуємо”. Воно то й справді так. На перший погляд. Ринок цінних паперів у нашій країні у “зародковому” стані. Приміром, середній щоденний обсяг торгів акціями на найбільш ліквідній з-поміж вітчизняних – Українській біржі – рідко перевищує 50 мільйонів гривень. Тоді як на Варшавській фондовій біржі цей показник сягає $400 мільйонів, а на Нью-Йоркській – $120–150 мільярдів! Але. Економіка наша хоча й маленька, проте, відкрита, а отже – вразлива. Це вже позначилося на вартості українських цінних паперів на світових біржових майданчиках. Останніми днями відбулося вже кілька хвиль падіння вартості ВВП-варантів і єврооблігацій України. Це означає, що обслуговування зовнішнього боргу обходитиметься нам дорожче, оскільки за таких умов Україна змушена підвищувати прибутковість своїх цінних паперів, аби зацікавити інвесторів не позбуватися їх задовго до завершення передбаченого емісією терміну.

Також рано чи пізно нам “відгукнеться” й падіння акцій провідних міжнародних корпорацій. Адже це – не лише фінансові втрати для тих, хто інвестує в такі папери, а й прогнозовано нелегкі часи (чи, принаймні, погіршення) для самих корпорацій. Отже, вони думатимуть про те, як заощадити, щоб залишитися “на плаву”, обмежуватимуть і навіть згортатимуть виробництво. Відповідно, впаде попит на сировинні ресурси, які вони і їхні партнери по виробничих ланцюжках використовують у своїй діяльності. Спочатку нафта, потім – метали, інші матеріали, далі – ІТ-послуги. І якщо нафтозалежній Україні здешевлення “чорного золота” начебто на руку, то продаж руди й металів – одна з основних статей нашого експорту.

ІТ ж галузь – одна з небагатьох експортних сфер із високою доданою вартістю. Є й низка інших загроз, які узагальнив співзасновник Громадянської платформи “Нова країна” Валерій Пекар: “Падіння фондових ринків не стало несподіванкою для багатьох фахівців. Несподіванкою стало таке раптове і сильне падіння (“чорний понеділок”), але тут вже зіграли багато факторів, включно з “нафтовими війнами”. Все це означає скорочення світового споживання та міжнародної торгівлі. Незабаром ця хвиля дістанеться до нас у вигляді падіння цін на український експорт (і не лише сировинний, але й замовлення на ІТ-розробки), обвалу курсу гривні, скорочення надходжень до бюджету (від митниці, заробітчан тощо) і так далі”.

"Падіння цін на нафту – ознака того, що у найближчі 2-3 місяці обваляться усі сировинні ринки, – попереджає й експерт інституту Growford Олексій Кущ. При цьому Україна, на відміну від більшості своїх конкурентів, які вже зробили певні кроки на упередження, зовсім не готова до обвалу ринків руди й металу. Також не можна бути впевненими у збереженні якщо не сприятливої, то бодай прийнятної кон’юнктури на міжнародних аграрних ринках.

У цьому зв’язку економіст інвестдепартаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак звертає увагу, що, окрім Китаю, від коронавірусу найближчим часом може суттєво постраждати інша найбільша за чисельністю населення держава світу – Індія. Причому, обидві країни – ключові імпортери нашого продовольства (купують, переважно, олію, шроти і зернові). Разом вони забезпечують приблизно 16-18% усієї виручки від українського агроекспорту. Поширення вірусу може призвести до проблем з логістикою, а отже – й до скорочення імпорту, в тому числі – і з України. Від наступу коронавірусу потерпають і основні покупці української агропродукції у Європі – Нідерланди й Іспанія. “Навіть, зменшення на 10% експорту до цих країн означатиме, що Україна втрачатиме десь $600-800 мільйонів валютної виручки. І це без врахування Італії, Німеччини та інших держав. Як свідчить досвід Італії, спалах недуги може призвести до втрати контрактів, кризи неплатежів за товари та до інших проблем.”, – пише Андрій Ярмак.

Утім, поки що, як заспокоюють у Нацбанку, із вітчизняним експортом усе гаразд. “Поширення світом коронавірусу наразі має обмежений і нейтральний вплив на економіку України в лютому і на початку березня. Український експорт продовжує зростати. Певне зниження цін на окремі товари більш ніж компенсоване подальшим нарощуванням фізичних обсягів поставок за кордон", – наголошує пресслужба НБУ. До того ж, компенсувати частину можливих втрат наші експортери зможуть завдяки знеціненню національної валюти. У найближчі місяці (або й тижні) більшість експертів прогнозують повернення курсу до рівня 27 гривень за долар – показника, із урахуванням якого, як відомо, свого часу верстали цьогорічний бюджет.

Але розслаблятися не варто. На думку Олексія Куща, Україна має згадані вже 2-3 місяці, які треба використати для того, щоб мінімізувати удар. Зокрема, скориставшись досвідом країн, яким вдалося уникнути суттєвого падіння під час попередніх світових криз. Мають такий досвід Польща, Туреччина, Південна Корея, які саме під час загальної рецесії і падіння в сусідів отримали імпульс для розвитку. Один із напрямків, за яким можна діяти, на думку Куща, “повне перезавантаження фіскальної системи. Зі стимулювання експорту сировини з відшкодуванням ПДВ, як зараз, треба переорієнтуватися на створення внутрішніх національних резервних фондів. Тобто, запуск моделі зі скасуванням експортних мит і скороченням відшкодування податку на додану вартість експортерам сировини. Щоб встигнути зібрати кілька мільярдів в резервний фонд і з осені почати інвестувати в галузі економіки, які мають більш високий рівень доданої вартості ".

Прибічники дефолту vs “друзі МВФ”. Валютний ринок і державні фінанси

"Поточна ситуація на українському валютному ринку – і міжбанківському, і готівковому – склалася під впливом насамперед психологічного чинника, який, імовірно, має короткостроковий ефект. Національний банк має достатньо резервів для згладжування коливань курсу гривні – міжнародні резерви України становлять $26,8 мільярда, що є найвищим показником із листопада 2012 року", – наголошують в НБУ, коментуючи панічні настрої, що виникли в Україні після стрімкого падіння у понеділок російського рубля. І така реакція – ще одна згубна “звичка”, яку ми так і не змогли перебороти за шість років війни. Незважаючи на те, що економічні контакти між Україною і державою-агресором за цей час скоротилися до мінімуму, торговельні відносини обмежено, коопераційні зв’язки – практично повністю розірвано, кожна проблема російської валюти, як і раніше, позначається й на нашому валютному ринку. Насамперед, через панічні і спекулятивні чинники.

Водночас деякі економісти переконують: спекулянти лише скористалися ситуацією “за порєбріком”, щоб пришвидшити девальвацію гривні, яка вже й без того назріла. Через попереднє надмірне зміцнення завдяки “піраміді ОВДП” і з огляду на проблеми, які, вочевидь, чекають на наших експортерів. Незважаючи на те, що в Нацбанку кажуть про “незначне зменшення обсягу вкладень іноземних інвесторів у гривневі облігації упродовж останніх тижнів”, експерти переважно не поділяють цього оптимізму. Відсутність пропозиції валюти, до якої учасники ринку звикли упродовж минулого року, і надалі тиснутиме на гривню, а також викличе труднощі із залученням Україною коштів і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках запозичень.

Як наслідок – через такий тиск Нацбанк у вівторок змушений був за якихось три години продати $250 мільйонів. При цьому остаточно заспокоїти міжбанківський ринок регуляторові так і не вдалося. До завершення торгів курс американського “зеленого” зміцнився на 40 копійок. Приблизно на стільки ж НБУ змушений був підвищити й офіційний курс долара на 11 березня – до 25 гривень 31 копійки. До середини торгів у середу долар на міжбанку купували вже по 25,66 продавали – по 25 гривень 68 копійок.

“Завдання Національного банку у цей турбулентний період – лише стримувати темпи девальвації національної валюти, а не намагатися за будь-яку ціну зупинити падіння, “спалюючи” усі резерви, – радить директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. – Варто дозволити гривні девальвувати десь на 10% – до 27 гривень за долар. Також варто обмежити можливості валютних спекуляцій, зменшити валютну позицію банків. Можливо, навіть тимчасово обмеживши обмін валют онлайн”.

Утім, із таким рецептом погоджуються далеко не всі економісти. Дехто вважає, що цей крок може відкинути Україну на кілька років назад. Адже Нацбанку знадобилося так багато часу й зусиль, щоб забезпечити нинішній рівень лібералізації валютного ринку та бодай трохи наблизитися до світових стандартів у цій царині.

Натомість “помічною паличкою”, яка врятує гривню від більш глибокого падіння, а міжнародні резерви України – від повного виснаження, може стати підписання нової кредитної угоди з МВФ. Зміна уряду, звісно ж, дещо затягне процес відповідних переговорів. Водночас побоювання тих, хто говорив про загрозу (а їхні опоненти – про “необхідність”) припинення співпраці з Фондом, схоже, не справджуються. Прем’єр Денис Шмигаль напередодні підтвердив намір продовжувати роботу з міжнародною фінансовою інституцією. У цьому він запевнив членів місії МВФ на чолі з її головою Роном ван Роденом. Глава уряду наголосив, що пріоритетним для України є започаткування програми розширеного фінансування. Це потрібно для підтримки реформ, макроекономічної та фінансової стабільності в країні. Ідеться, нагадаємо про позичку у $5,5 мільярдів.

Підписання Меморандуму з МВФ допоможе Україні отримати кошти й від інших міжнародних кредитних і донорських організацій, а також полегшить доступ до ринків комерційних запозичень. Адже, приміром, усі європейські програми прив’язані до співробітництва з МВФ. Затвердження нової програми стане “відмашкою”, яка допоможе нам залучити (як безповоротно, так і на вигідних комерційних умовах) до $1 мільярда. “На доважок” до $1,3 -1,8 мільярда, які країна може отримати від МВФ – як перший кредитний транш.

Чи вистачить цього для того, щоб повністю виконати цьогорічні зобов’язання перед кредиторами?

Безумовно, без внутрішніх резервів і комерційних позик не обійтися. Адже у 2020-му Україна має віддати позичальникам $12 мільярдів…Тож частина експертів не відкидає ймовірності чергової реструктуризації української заборгованості. Причому, на більш вигідних умовах, аніж свого часу зробила це колишня міністр фінансів Наталія Яресько. “...У нас є хоча б шанс на те, що в разі загострення кризи (різке уповільнення експорту, відтік капіталу), Зеленський ухвалить рішення – ні, не про дефолт, – а про нову реструктуризацію боргу. Нехай, без списання частини “тіла”, але з відстрочкою платежів на 25-30 років і зниженням процентної ставки до 3-4%. Лише це дозволить перенаправити вивільнені ресурси на розвиток економіки і зміцнення соціальної системи”, – вважає Олексій Кущ.

У той же час серед політиків і українських товстосумів чимало прибічників оголошення Україною дефолту, себто, банкрутства і “прощення” наших боргів усім кредиторам. А це означає, що проблеми, з якими український Мінфін останніми тижнями стикається при спробі залучити кошти на міжнародних фінансових ринках, будуть лише “квіточками”. Гіркий же смак “ягідок” пояснюватиметься просто: принаймні у найближчі кілька років, а то й десятиліть, країні-банкруту узагалі ніхто у борг не даватиме! Зате товстосумам добре – вони зможуть за безцінь скупити українські активи. Тим паче, що на нас чекає черговий етап масштабної приватизації.

“Але є ще одна велика сила, зацікавлена в українському дефолті, – Росія. Вона радо дасть грошей тим, кому більше не довіряють, але дасть на своїх умовах – ми це вже проходили наприкінці 2013, коли Янукович відмовився від євроінтеграції”, – застерігає Валерій Пекар. Сподіватимемося, усім нам вистачить мудрості не допустити втілення такого сценарію.

Падіння має спонукати до змін. Промисловість і внутрішній ринок

Біда, як відомо, “не сама ходить, а з дітками”. До усіх загальносвітових проблем в Україні додаються ще й внутрішні. Вперше за понад чотири роки впав обсяг національного ВВП. За оцінками Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у січні обсяг внутрішнього валового продукту країни скоротився на 0,5%. При цьому, як констатували у відомстві, "з початку року майже всі види економічної діяльності, що формують динаміку зведеного індексу виробництва, окрім будівництва та внутрішньої торгівлі, демонстрували скорочення”...

Промислове виробництво в Україні, нагадаємо, падає вже більш ніж півроку. Частково це пояснюють аномальним укріпленням гривні в умовах відсутності кредитування реального сектору економіки. Нацбанк хоча й знижує облікову ставку, робить це повільніше, ніж міг би за нинішніх інфляційних умов (нагадаємо, за підсумками лютого інфляція знизилася до 2,4% в річному вимірі), і з огляду на те, що центробанки багатьох країн зараз екстрено знижують ставки рефінансування, намагаючись підтримати економіку “дешевими” грошима... А комерційні (та й державні) банки в Україні, своєю чергою, не поспішають знижувати вартість кредитів для бізнесу, як і раніше віддаючи перевагу споживчому кредитуванню та придбанню суперприбуткових сертифікатів НБУ.

Як відомо, падіння промислового виробництва ще задовго до наступу коронавірусу почалося і в деяких інших країнах, зокрема, і у Європі. Утім, воно не таке стрімке, як у нас. До того ж, “потерпілі” держави, як правило, мають “запас міцності”, що дозволяє згладжувати деструктивний вплив цих процесів на економіки та бюджети.

Єврокомісія вже представила нову промислову стратегію, яка має на меті створення конкурентної, "зеленої" та цифрової Європи. “Документ спрямований на підвищення конкурентоспроможності Європи та її стратегічної автономії у період зсуву геополітичних плит і посилення глобальної конкуренції" – йдеться у повідомленні європейського відомства. Пакет ініціатив визначає новий підхід до європейської промислової політики, який передбачає низку заходів з підтримання всіх гравців європейської промисловості, включаючи великі й малі компанії, інноваційні стартапи, дослідницькі центри, постачальників послуг і соціальних партнерів. Нова промислова стратегія допоможе втілити три ключові пріоритети: підтримання глобальної конкурентоспроможності європейської промисловості і рівних умов гри, забезпечення кліматичної нейтральності (економічної діяльності з нульовими викидами парникових газів. – Ред.) Європи до 2050 року і формування цифрового майбутнього ЄС.

Подібну стратегію, на думку експертів, варто готувати і Україні. Аби після виходу світу із кризи отримати нову якість вітчизняної промисловості, орієнтованої не на сировинний вал, а на технологічність, екологічність і високу додану вартість. Але це – так би мовити глобальні стратегічні дії. Тактичні кроки на нинішньому етапі, коли над країною дамокловим мечем нависла загроза чергової кризи, варто робити на упередження. І не сподіватися, що криза омине нас “десятою дорогою”. Це – лейтмотив відкритого листа колективу авторів VoxUkraine на адресу прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Автори нагадують, що у 2009 році під час світової фінансової кризи українська економіка впала на 15%, а гривня знецінилася на 37%. Тоді як для більшості країн світу удар кризи не був таким дошкульним: подекуди падіння становило тільки 1-3%, а десь зафіксували лише сповільнення темпів економічного зростання. Власні й чужі уроки ми і маємо врахувати нині. Зокрема, серед першочергових заходів, які допоможуть мінімізувати наслідки ймовірної кризи, автори листа називають:

1. Відновлення співпраці з МВФ та іншими міжнародними кредиторами. Це необхідною, щоб втримати ситуацію під контролем та уникнути дефолту.
2. Підготовку стабілізаційних заходів для стримання можливого відпливу депозитів та виведення капіталу.
3. Налаштування соціальної підтримки для захисту людей, які будуть тимчасово непрацездатними чи втратять роботу через можливе поширення вірусу чи скорочення виробництва в окремих секторах. Безумовно, така підтримка має бути в рамках можливостей бюджету та розподілятись прозоро.
4. Чітку та злагоджену комунікацію з боку уряду, НБУ, парламенту та президента.

"Ситуація у світовій економіці погіршується щодня. Часу і ресурсів для популізму, емоційних рішень та внутрішньої боротьби немає. Це питання доль мільйонів українських громадян", – підсумували економісти – автори відкритого листа.

Владислав Обух, Київ