Чому електрика української генерації – в рази дорожча за європейську
Україна вже обігнала і перегнала Європу. За вартістю електроенергії. Все через те, що ринкові механізми у нас знову спрацьовують “навпаки”. Тоді як у більшості цивілізованих країн коронавірус і пов’язані з ним карантинні заходи викликали обвал цін на електрику – через падіння попиту, – в Україні струм продовжує дорожчати. Ба, у Європі подекуди вже віддають енергоресурс задарма – лише б зберегти виробництво. У нас же продовжують драти зі споживачів по три шкури та вимагають від держави нових преференцій. Доходить ледь не до шантажу – погроз судовими позовами та головне – попереджень про плани закрити виробництва і вигнати на вулицю десятки тисяч людей. ПЕРШИМИ “ЖЕРТВАМИ” ЦІЄЇ ТАКТИКИ (АБО І, ЗДОГАДНО, СТРАТЕГІЇ) МОЖУТЬ СТАТИ ПРАЦІВНИКИ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ.
Є “рекорд”. Біржова ціна електрики в Україні – найвища в Європі
10 євро за МВт.год в Угорщині. 11 – в Румунії. 21 – у Польщі. Такі ціни на електроенергію встановилися цього тижня на ринках на добу наперед у наших сусідів. А у Словаччині й Чехії вартість енергоресурсу навіть від’ємна. Те ж саме – у деяких країнах західної Європи – Франції, Німеччині, Бельгії, – де енергетики ще й доплачують споживачам, аби не зупиняти своїх потужностей. За таких умов Польща із піковими показниками вартості електрики у 23,3 євро мала б стати європейським рекордсменом... Якби не Україна. Бо у нас електрику відпускають споживачам у середньому по 40,8 євро (пік – 45,3) за МВт.год. А для промислових споживачів Бурштинського енергоострова (Закарпатська і частина Львівської та Івано-Франківської областей, “вотчина” ДТЕК Ріната Ахметова) електроенергія нині обходиться у середньому по 50,6 (пікові показники – 56,4) євро! Майже вшестеро дорожче, ніж в Угорщині та Румунії, не кажучи вже про Словаччину, з якими енергоострів має спільні лінії електропередачі (можливості транскордонного перетікання). Причому, ДТЕК ЕКСПОРТУЄ ЕЛЕКТРИКУ – ПРИМІРОМ, ДО УГОРЩИНИ – ПРИНАЙМНІ УДВІЧІ ДЕШЕВШЕ, НІЖ НА ВНУТРІШНЬОМУ РИНКУ...
Набагато вищі, чим у Європі, ціни зберігалися в Україні і упродовж усього березня. Зрозуміло, що за таких обставин вітчизняна промислова продукція стає неконкурентною у порівнянні із європейською. Особливо це стосується енергоємних товарів – зокрема, і з високою доданою вартістю. Відповідно, сподіватися, що експорт допоможе підтримувати українську економіку на плаву і рятувати бюджет від катастрофічних недонадходжень, не доводиться. Як не сподіваємося і на бодай якесь зниження внутрішніх цін на споживчому ринку. Адже дорога електрика автоматично позначається на вартості майже усіх товарів та послуг.
Причини кризи – ті, що лежать на поверхні, та приховані резони
Тож у соціальних мережах ширяться заклики відмовитися від ринкових підходів до формування вартості електрики (ринок закупівлі енергії на добу наперед повноцінно запрацював у нас лише з липня минулого року) і впровадити державне регулювання. Часткове чи й таке, як було “за совка”. Дехто при цьому поглядає на північний схід – мовляв, знову дозвольмо експорт електрики із РФ, і ціни суттєво знизяться. Й начхати при цьому, що “побічним ефектом” стане зупинка вітчизняної генерації.
Інші ж коментатори навпаки пояснюють нинішні проблеми тим, що РИНОК У НАС НАСПРАВДІ “НЕДОВІКРИТИЙ” – БО ЗА РИНКОВОЮ ОБОЛОНКОЮ ХОВАЄТЬСЯ КУПА ЗАБОРОН ТА ОБМЕЖЕНЬ. А головне – і в енергетичній сфері загалом, і у кожному її сегменті – маємо монополістів, які усіма доступними (іноді й недозволеними) методами гальмують реформи, намагаючись переконати всіх у їх імпотентності.
Звідси – логічний висновок: саме ВІДСУТНІСТЬ ЗДОРОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ – ГОЛОВНА ПРИЧИНА НИНІШНІХ ПРОБЛЕМ. Але як змінити ситуацію, що до неї країна звикала десятиліттями, упродовж яких олігархат проростав своїми міцеліями у тіло такої прибуткової галузі? Кроки мають бути виваженими і конституційними, аби потім комар носа не підточив і жодна судова інстанція – ні Печерський районний, ні Високий суд Лондона – не скасували ухвалених рішень.
Тобто, для змін потрібен час. Що вже й казати про плани об’єднання української і європейської енергосистем, що передбачено Угодою про Асоціацію. Нинішня економічна криза, вочевидь, відкладе виконання цього завдання до іще довшої шухляди. А що ж можна зробити на короткому кроці, аби і галузь від краху врятувати, і споживачів із простягнутими руками по світу не пустити?
Рецепти порятунку галузі та відновлення “цінової справедливості”
1. ВИГРАТИ ЧАС ДЛЯ КОРИГУВАННЯ РИНКУ І ПЕРЕЖИТИ СКРУТНІ КОРОНАВІРУСНІ ЧАСИ, ЗБЕРІГШИ ПОТЕНЦІАЛ ГАЛУЗІ, ЇЇ ПОТУЖНОСТІ І КОЛЕКТИВИ, МОЖНА, ТИМЧАСОВО ЗУПИНИВШИ ДІЮ ЗАКОНУ, ЯКИМ В УКРАЇНІ ВПРОВАДЖЕНО НОВИЙ РИНОК ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ, – вважає колишній міністр енергетики Юрій Продан. “Я був і залишаюся прибічником повної зупинки дії цього закону. Не може бути ринкових відносин за нинішньої структури генеруючих потужностей у країні, яка змінюється через бездумне нарощування дорогих відновлювальних джерел енергії. Тому необхідно внести до закону статтю про надзвичайний стан в енергетиці із застосуванням жорстокого державного регулювання та фунціонування генеруючих потужностей за затвердженим Кабміном балансом роботи і встановленими економічно обґрунтованими цінами. Все це має діяти до демонополізації генеруючих потужностей, врегулювання цін на електроенергію для населення та приєднання української енергосистеми до європейської”. Перед повторним запуском (по-справжньому) європейських ринкових механізмів в електроенергетиці Продан пропонує удосконалити систему управління галуззю, підпорядкувавши всі держпідприємства Міненерго – без посередництва наглядових рад та інших “холдингових” надбудов.
Нагадаємо, так звані "зелені" тарифи (для генерацій альтернативної енергетики) у кілька разів вищі від звичайних і, до того ж, зафіксовані у євро. Через це, виробляючи менше 2% електроенергії в енергобалансі країни, власники потужностей ВДЕ заробляють до 10% витрачених споживачами (дотованих державою) коштів.
2. Також ЕКСПЕРТИ ПРОПОНУЮТЬ НАДАТИ ДОДАТКОВІ ПОВНОВАЖЕННЯ В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ СФЕРІ АНТИМОНОПОЛЬНОМУ КОМІТЕТУ. Чому має передувати законодавче обмеження частки одного суб‘єкта у кожному із сегментів ринку виробництва електроенергії – не більше 15-20%. Але зробити це буде непросто. З огляду, приміром, на те, що деякі монополії контролюють до 40% в окремих секторах енергоринку. При цьому монополісти мають неабияке “представництво” у Верховній Раді, яке усіляко пручатиметься нововведенням. Тим паче, що і з точки зору недоторканості приватної власності домогтися таких обмежень буде нелегко.
3. Тож БІЛЬШ РЕАЛЬНИМИ ПЕРШОЧЕРГОВИМИ КРОКАМИ У ЦЬОМУ НАПРЯМКУ ФАХІВЦІ ВВАЖАЮТЬ “ОБМЕЖЕННЯ АПЕТИТІВ” ВЛАСНИКІВ ПОТУЖНОСТЕЙ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ, ДЛЯ ЯКИХ У КРАЇНІ ДІЄ ВЖЕ ЗГАДАНИЙ “ЗЕЛЕНИЙ” ТАРИФ. За даними галузевих експертів, для дотування цього сегмента країна щороку витрачає 40 мільярдів гривень, які були б не зайвими для Держкошторису – особливо, в умовах кризи. При цьому гроші, здебільшого, потрапляють не до кишень малих виробників, а концентруються на рахунках великих “інвесторів”, які “за сумісництвом” працюють на ринку традиційної генерації. І таким чином є найбільшими вигодоотримувачами від застосування механізму “зеленого” тарифу.
“Нюанс у тому, що найбільші сонячні електростанції належать тому ж власникові, якому належать і найбільші вугільні шахти, – наголошує голова парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус. – При цьому виробники за “зеленим” тарифом чинять усе більший тиск на енергосистему. Вони витискають із роботи вугільні електростанції і АЕС, а також створюють фінансовий дефіцит на ринку, забираючи все більше грошей”. Варіанти унормування цієї ситуації – внесення змін до законодавства, яке регулює механізм “зелених” тарифів, дозвіл усім працювати за двосторонніми договорами, перегляд роздрібних тарифів. “Просто треба перестати робити вигляд що “зелений” тариф – це механізм для залучення інвестицій, провести розслідування ТСК, визнати існування “схеми”, скасувати її і рухатись далі”, – вважає Герус.
Як варіант – ЕКСПЕРТИ ПРОПОНУЮТЬ ДОДАТКОВО ОПОДАТКОВУВАТИ ВЕЛИКІ ОБСЯГИ ВИРОБНИЦТВА “ЗЕЛЕНОЇ” ЕНЕРГІЇ, ПОЧИНАЮЧИ ІЗ ПОРОГУ У 2 ГРИВНІ ЗА 1 КВТ.ГОД. А також скасувати податкові преференції при імпорті устаткування для відновлювальної енергетики, які діють в Україні вже кілька років.
Водночас є і чимало противників такого кроку. Вони нагадують, що пільгами користуються не лише монополісти, а й десятки тисяч дрібних інвесторів, які розвивають цей сектор енергетики. Зокрема, фермери і звичайні домогосподарства. До того ж, у разі обмеження можливостей “зеленого” тарифу не виключені судові позови, які можуть завдати країні чимало клопотів...
ДТЕК завдає удару у відповідь
Підтвердженням цьому – МОЖЛИВІ НАМІРИ ЕНЕРГОХОЛДИНГУ ДТЕК ЗВЕРНУТИСЯ ІЗ ПОЗОВНОЮ ЗАЯВОЮ ПРОТИ УКРАЇНИ ДО МІЖНАРОДНОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ. Про що повідомив генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко. "Сьогодні виникає необхідність серйозно замислитися про міжнародний арбітраж для того, щоб захистити інвесторів та кредиторів, які повірили гарантіям держави і стали інвестувати в “зелену” генерацію", – сказав топменеджер. За його словами, це пов’язано, зокрема, із тим, що держпідприємство "Гарантований покупець" – єдиний покупець "зеленої" електроенергії в країні – заборгувало компанії ДТЕК ВДЕ 1,1 мільярда гривень. Ще одна претензія – плани змінити "зелений" тариф. Мовляв, унаслідок цього постраждає як сам ДТЕК, який вклав у проєкти відновлювальної енергетики 1,2 мільярда євро, так і його партнери, чиї капіталовкладення у галузь перевищили 3 мільярда євро.
Ще одним неприємним для держави сигналом стало повідомлення про те, що ІЗ 20 КВІТНЯ ГРУПА РІНАТА АХМЕТОВА ЗУПИНЯЄ НАЙБІЛЬШЕ В КРАЇНІ ВУГЛЕВИДОБУВНЕ ПІДПРИЄМСТВО “ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ”. За словами Максима Тимченка, це також пов’язано із ситуацією, що склалася на ринку електроенергії. Як пояснив посадовець, таким чином ДТЕК планує заощадити на логістиці та інших витратах для забезпечення виплати хоча б частини заробітної плати працівникам. Тимченко стверджує, що загальні надходження всієї компанії "ДТЕК Енерго" у квітні не перевищать 1,6 мільярда гривень. А витратна частина роботи "Павлоградвугілля" становить аж 2,9 мільярда.
Голова профільного комітету ВР Андрій Герус не погоджується із такими розрахунками. “Все-таки, я НЕ ВІРЮ, ЩО ШАХТА ІЗ СОБІВАРТІСТЮ 1200-1300 ГРИВЕНЬ ТА ЦІНОЮ ПРОДАЖУ ВУГІЛЛЯ 1850-2000 ГРИВЕНЬ НЕ МАЄ ГРОШЕЙ ДЛЯ ЗАРПЛАТ ШАХТАРЯМ”, – вважає парламентарій.
Поки що держава не має конкретного алгоритму дій у цій ситуації. Адже ухвалення рішення про простій – прерогатива і відповідальність менеджменту підприємств. Водночас потребує негайного реагування ситуація, яка склалася у вугільній галузі загалом. В умовах кризи українського вугілля справді набагато більше, ніж потрібно країні. Тому мільйони тонн продукції лежать на складах. Відповідно, грошей за неї гірники не отримали. І добувати нове вугілля собі у збиток, вочевидь, немає сенсу...
За словами Андрія Геруса, увесь комплекс “енергетичних” проблем нині намагаються розв’язати на найвищому рівні. Зокрема, присвячені пошуку шляхів урегулювання зустрічі із власниками енергопідприємств і компаній проводить президент. МОЖЛИВІ РІШЕННЯ ГЕРУС АНОНСУВАВ НА ПОЧАТОК НАСТУПНОГО ТИЖНЯ.
Владислав Обух, Київ
