Скрутки-“мутки”: аналізуємо схеми податкового “нагріву” держави
У більш ніж 40 мільярдів гривень оцінює щорічні втрати країни від застосування бізнесом різних схем “скручування” податку на додану вартість (ПДВ) голова Державної податкової служби Олексій Любченко. В інтерв’ю “Цензор.нет” посадовець підтвердив слова ексміністра фінансів, радника голови Офісу президента Ігоря Уманського, який свого часу звинуватив колишнє керівництво податкової в ігноруванні цієї проблеми і навіть у можливій “фінансовій зацікавленості” в таких оборудках.
"На жаль, Уманський мав рацію. Він був близьким (в оцінках) за сумою – у травні, за даними ексміністра, "скрутки" ПДВ становили щонайменше 1,9 млрд гривень. Чиста класика: попит на “скрутки” формує пропозицію. А попит є”, – констатував Любченко. І назвав основні схеми отримання незаконного прибутку через маніпуляції з оподаткуванням: роздрібний продаж цигарок і легалізацію сільгосппродукції.
Укрінформ спробував дізнатися більше про ці та інші механізми обдурювання держави, а головне – про те, як планують боротися зі “скрутками”, й коли у цій сфері нарешті буде порядок. Адже навіть побіжний аналіз публікацій в Мережі свідчить: увагу влади й суспільства до проблеми “скручування” експерти намагалися привернути і рік, і два тому, й набагато раніше. Але інтерес до неї швидко зникав, “податковий віз” залишався на колишньому місці, а “схематозники” обходилися легким переляком і придумували нові способи обдурювання держави. Нас із вами.
Що таке “скрутки” і як завдяки їм спритники “їдять” наші гроші
Податкові “скрутки” – це зменшення податкового зобов'язання зі сплати ПДВ, нарахованого із продажу бізнесом одного товару, завдяки податковому кредиту, отриманому при купівлі іншого. Пояснимо: податкове зобов’язання – це сума, яку підприємство розраховує, додаючи до вартості виробленого (або імпортованого) товару передбачені законодавством 20% податку на додану вартість. Податковий кредит – обсяг вже сплаченого ПДВ у ціні придбаних раніше товарів. Для підрахунку, скільки за результатами господарювання у той чи інший період бізнес має заплатити до бюджету, від податкового зобов’язання віднімають податковий кредит. Мета “скруток” – мінімізувати цю різницю. Або навіть зробити так, щоб “держава була тобі ще й винна” (через вимогу відшкодування ПДВ з бюджету, якщо податковий кредит буде більшим за зобов’язання). Для цього між структурами-учасницями “схеми” і відбувається віртуальний обмін “податковими зобов’язаннями та кредитами”. Точніше, документами, що їх підтверджують. А оскільки часто-густо йдеться про абсолютно різну продукцію – приміром, огірки і меблі, – завдання “концесіонерів” оформити документацію так, “щоб і комар носа не підточив”. Тобто, “скрутити” різні товарні групи. Звідси і назва такої операції – “скрутка”. Частина бізнесу займається цим самостійно. Частина ж користується послугами посередників – компаній-“скрутчиків”.
Найбільш поширена схема – коли підприємство продає іншому документи на імпортний ПДВ, сплачений на митниці, а ввезену продукцію збуває на ринку за готівку. І не оформляє податкові накладні. Тобто, “на папері” витрачених на сплату ПДВ грошей підприємство начебто не повернуло. Хоча насправді з лихвою відшкодувало їх у ціні проданого товару. Додатковий прибуток – продаж “невикористаного” податкового кредиту іншому бізнесу, який має значні податкові зобов’язання перед державою. Через створення ланцюжка фіктивних операцій. Вигода для обох структур. Одна отримує “живі” гроші. Інша “на коні” через “дисконт”, сплачуючи “продавцеві” менше, аніж заощадить завдяки незаконній податковій пільзі. І також одержує від партнера частину готівки в обмін на безготівковий платіж. Програє лише держава, яка не отримає “свої” 20%. За даними експертів, середня вартість податкового кредиту – приблизно 7% від його обсягу. Тобто, за зменшення податкових зобов’язань (скажімо відверто – обдурювання держави) на 10 мільйонів гривень, “покупцеві” доведеться заплатити лише 700 тисяч. Непогана “рентабельність” вкладень.
Документальне оформлення – як-то кажуть, “справа техніки”. Існують різні варіанти об’єднання “на папері” (“скручування”) реальної продукції, яку виробляє чи продає підприємство-покупець чужих обсягів податкового кредиту із нібито отриманою ним від партнера. Часто йдеться про поєднання подібних товарів, а й іноді й зовсім різних – умовно кажучи, про “схрещування” яблук та деревообробних верстатів.
При цьому обидва підприємства – так би мовити "білі", які працюють офіційно, а не структури із тіньової сфери. Хоча дуже часто до схем долучають і “сірих” та на перший погляд “білих” посередників. “Сучасні “скрутчики” (раніше, як пам'ятаєте, їх називали конвертаційними центрами) – це величезні підприємства з тисячами реально найнятих людей, які отримують реальні зарплати. Ці компанії справді відповідають критеріям для реєстрації податкових накладних та ведуть реальний бізнес, як правило пов'язаний із продажами за готівку. Протидія їхній діяльності, як і пошук “скруток” в реальному секторі – копітка аналітична робота податкової”, – розповів голова парламентського комітету з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
Чому в боротьбі зі “скрутками” поки що перемагають останні
Тобто, з одного боку, якщо такі схеми масово застосовують, але не виявляють, маємо підстави сумніватися в чесності податківців й підозрювати, що учасники оборудок могли “стимулювати” їх фінансово. З іншого – звинувачувати усіх фахівців, “автоматично” зараховуючи їх до корупційної братії, також не можна. Особливо, коли йдеться про технологічно складну “специфічну” продукцію. Тобто, щоб ефективно виявляти "скрутки", “співробітники податкової мають знати десятки тисяч технологічних процесів виробництва товарів. Однак навіть цього недостатньо, адже підприємство може перепрофілюватися. Отже, моніторинг "скруток" неможливо забезпечити лише набором навіть найширших критеріїв оцінки ризиковості господарських операцій” – пояснювала ще у 2017 році тодішня голова комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна. Схоже, і у 2020-му ситуація не змінилася.
Хоча ще в тому ж 2017-му для боротьби із подібними схемами та іншими порушеннями в Україні впровадили автоматизовану процедуру блокування “сумнівних” податкових накладних, на практиці це не завжди допомагає. А іноді навіть заважає, створюючи додаткові проблеми для чесного (здебільшого, середнього) бізнесу. Приміром, для виробників сільгосппродукції. Купуючи сировину для експорту за кордон, трейдери одразу сплачують аграріям лише 80% вартості. Решту 20% – тільки після реєстрації податкових накладних. Які через автоматичне блокування іноді “зависають” на кілька місяців. Адже треба ще довести податківцям, що “ти не верблюд”. Після блокування накладної потрібно подати до органів контролю купу документів, опрацювання яких може тривати доволі довго. У цей період виробники залишаються без таких потрібних обігових коштів. Тоді як експортери підраховують прибутки. Як безтурботно працюють і “скрутчики”, котрі швидко вчаться обходити перепони. “Схемники" значно гнучкіші, аніж контрольні органи, і швидко знаходять способи обходу побудованих критеріїв відбору ризикових накладних. Критерії автоматичного блокування загальнодоступні, тому все, що треба зробити "схемникові", – вивчити їх і впевнитися, що його накладні під обмеження не потраплять”, – розповіла Ніна Южаніна.
Серед сфер застосування подібних схем, за словами керівника ДПС Олексія Любченка, – роздрібні продажі цигарок. Коли підприємці, які торгують за кеш, нібито повертають продукцію як нереалізовану. За підрахунками податківців, за такою схемою щороку легалізують 4,3 мільярда гривень ПДВ. Інша “тема” – легалізація сільськогосподарської продукції. "Нескладно порахувати, що навіть "безрукий" господар за рік матиме щонайменше на 15 тисяч збіжжя з гектара. Тобто з 10,4 млн гектарів землі можемо мати зерна на 150 мільярдів. Які треба легалізувати. А це 25 мільярдів гривень ПДВ”, – пояснив Любченко.
А це ж іще – без урахування інших – і “відносно чесних”, і “відверто кримінальних” – способів “нагріти” на податках державу. Приміром, так званої “оптимізації” (дроблення великого бізнесу на ФОПи), про що не раз писав Укрінформ, і контрабандні схеми та схеми “чорного” експорту зерна, купленого за готівку, маніпуляції з акцизом, й багато інших махінацій. Про боротьбу з якими говорять десятиліттями. Але для уникнення таких “траблів” зроблено ще замало.
Поміж (відносних) позитивів – хіба що впровадження уже згаданої системи електронного адміністрування ПДВ та введення кодів УКТ ЗЕД (Української класифікації товарів зовнішьоекономічної діяльності) у податкові накладні. Завдяки публічному реєстру платники мають більше інформації про проходження своїх заявок, що зменшило корупційні ризики при відшкодуванні ПДВ. І на обсягах повернення фіктивного податку це також позитивно (для держави) позначилося. Фінансовий ефект – кілька мільярдів гривень щороку. Але ж чинні схеми однак завдають збитків на десятки мільярдів... Що із цим робити?
Чи зміниться “сума” від зміни керівництва Податкової?
Нагадаємо, у квітні Ігор Уманський розповів про ймовірну корупцію в податковій службі. Посадовці нібито “прикривають” схеми, через які бюджет щомісяця недоотримує по 5 мільярдів гривень. Після цих резонансних заяв у парламенті створити Тимчасову слідчу комісію (з питань розслідування оприлюднених у ЗМІ фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України), а керівник офісу президента Андрій Єрмак запросив Уманського бути своїм радником. За словами Єрмака, його обурила інформація про корупційні схеми на митниці і в податковій. І саме збереженням таких схем в Уряді пояснили звільнення 24 квітня голови Державної податкової служби Сергія Верланова. Що неоднозначно сприйняли у політикумі та в експертному середовищі.
Пізніше інформацію про існування “скруток” та інших схем мінімізації податків підтвердили і новий очільник відомства Олексій Любченко, і міністр фінансів Сергій Марченко, й інші посадовці. А Тимчасова парламентська слідча комісія на початку червня ухвалила рішення передати матеріали щодо фактів формування “схемного” податкового кредиту правоохоронцям. Державну податкову і Державну фіскальну служби України зобов’язали на підставі матеріалів ТСК провести службові розслідування й доповісти про їх результати.
"Експерти ТСК проаналізували дані Єдиного реєстру податкових накладних з жовтня 2019-го по березень 2020 року. Результати засвідчили, що система автоматизованого моніторингу ризиків ДПС не забезпечує належного контролю за формуванням фіктивного податкового кредиту – через грубі порушення з боку посадових осіб ДФС, ДПС у частині відпрацювання ризикових платників", – наголошується в матеріалах комісії. За її даними, щомісяця у “скрутках” беруть участь від 100 до 200 платників податків, які підмінюють номенклатуру товарів. Сума фіктивного ПДВ, що таким чином генерується платниками, у середньому становить 2,5 млрд гривень на місяць. І ця цифра, кажуть, не остаточна...
Хоча на початку липня міністр фінансів Сергій Марченко відзвітував: “За останні два місяці вдалося “зламати” схеми “скруток” та розв’язати інші проблеми з фіктивним податковим кредитом. Червневого перевиконання плану бюджету у 6,4 млрд гривень досягнули саме завдяки цьому”. За словами урядовця, зупинити витік коштів із податкової вдалося завдяки підвищенню прозорості та підзвітності роботи податкових органів, кадровим ротаціям, вдосконаленню організаційної структури ДПС, покращенню якості сервісів, які надають платникам податків. Та й “самі податківці змінили підхід до роботи. Нині – акцент на аналітичній складовій: дотримання ризико-орієнтованого підходу дозволяє працювати на випередження, а не з наслідками”, – підсумував Марченко.
Тим часом Державне бюро розслідувань періодично звітує про проведені у службових приміщеннях регіональних підрозділів ДПС обшуки та про виявлення нових порушників і порушень.
Втім, за оцінками експертів, говорити про остаточну перемогу над “скрутками” ще рано. Мовляв, виміряти ефективність боротьби із такими схемами можна не обсягами бюджетних надходжень, а через суттєве підвищення вартості послуг з організації “скруток”. Це означатиме, що “скрутчикам” справді “прищемили хвоста”, ризики їх викриття (й покарання) суттєво зросли. А отже, буде й менше охочих ризикувати й користуватися їхніми послугами. Бо бізнес боятиметься викриття. Та й фінансово шкурка вичинки вже буде не варта.
Ще важливіше завдання – змінити менталітет вітчизняного бізнесу. Адже існування “скруток”, приміром у сусідній Польщі, неможливе. Тамтешні підприємці не хочуть ризикувати, тому що їм набагато вигідніше бути чесними із державою. До того ж, як це пафосно для нас не звучить: вони відчувають соціальну відповідальність перед державою і суспільством. За словами ж Данила Гетманцева, ухилення від оподаткування, на жаль, є частиною нашої культури. “Проблема, що пронизує все суспільство: від чиновника до бізнесмена, від аграрія до офісного працівника. Вона – це той попит, який породжує різні способи ухилення від оподаткування в країні, де таке ухилення стало одним із найприбутковіших видів діяльності після торгівлі наркотиками”, – вважає парламентарій.
Знову питання: що із цим робити? Але на нього ніхто не може дати однозначної відповіді ось уже майже 30 років української незалежності...
Владислав Обух, Київ
