4,8% падіння ВВП: прогноз надто песимістичний чи “райдужний”?
Кабінет міністрів затвердив підготовлений фахівцями Міністерства розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства “Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2021-2023 роки". Маємо можливість порівняти деякі його цифри із даними короткострокового прогнозу від НБУ – регулятор оприлюднив щоквартальний Інфляційний звіт за липень.
Дива не сталося. Ніхто з фахівців вже не говорить про цьогорічне економічне зростання, в яке ми вірили ще якихось п’ять місяців тому. А ось ймовірне зниження ВВП у 2020 році в документах оцінюють по-різному. В Мінекономрозвитку кажуть, що удари коронавірусу та економічної кризи коштуватимуть країні 4,8% ВВП. У Нацбанку прогнозують економічне падіння на 6%. Здавалося б, різниця невелика – трохи більше 1%. Але... У грошах ідеться про “плюс-мінус” приблизно у 50 мільярдів гривень. Не кажучи вже про гірші стартові умови для відновлення у 2021-му та у наступні роки...
До речі, відповідні оцінки від НБУ також більш песимістичні: прогноз економічного зростання наступного року – 4%. В Уряді ж кажуть про 4,6%. Тобто, про фактичне повернення на початок 2022-го до показників 2019 року.
При цьому обидва прогнози – і “банківський”, і урядовий, – наразі можемо зарахувати до оптимістичних. Деякі міжнародні фінансові інституції та українські й зарубіжні експерти прогнозують усі 7-11% цьогорічного падіння... За яких же умов розраховуємо на здійснення саме обнадійливих прогнозів? Бо про втілення песимістичних говорити не хочеться...
2020-й. Як вибиратися з економічного “піке”
Глава Кабміну Денис Шмигаль розрахункам урядових аналітиків вірить більше, ніж усім більш песимістичним “вангуванням”. “Незважаючи на менш оптимістичні прогнози різних організацій, ми більш оптимістичні. Бачимо, що Україна рухається за прогнозом, який розробило і надало Мінекономіки”, – наголосив прем’єр на засіданні Уряду. За висновками урядовців, незважаючи на продовження “коронавірусних” обмежень, у деяких важливих галузях уже почалося посткризове відновлення.
У тому, що найгірший період для української економіки позаду, переконані і в НБУ. Як зазначається в Інфляційному звіті, “пом’якшення карантинних обмежень сприяє пожвавленню ділової активності. Досить м’яка монетарна й фіскальна політика підтримають економічне зростання у наступні роки. Втім, темпи відновлення стримуватимуться все ще пригніченим споживчим та інвестиційним попитом, зокрема через високий рівень невизначеності щодо поширення коронавірусу”. Відновлення ж, за прогнозом Нацбанку, буде нерівномірним за видами економічної діяльності: галузі, що найбільш постраждали від карантинних обмежень, зокрема сфера послуг, торгівля і транспорт частково відновляться у ІІІ кварталі. Однак через низький попит вони ще тривалий час не повернуться до докризового рівня.
А відновлення в експортних галузях, зокрема металургії, чекаємо разом зі зростанням світового попиту – не раніше наступного року. Сільське господарство, очікувано, буде поміж видів економічної діяльності, які найменше постраждають від карантинних обмежень. Проте, цього року очікуються дещо менші обсяги врожаю – через гірші погодні умови.
“Зате нові стимули для розвитку отримує IT-сектор, зокрема в частині проєктів з організації віддаленої роботи. А також внутрішній туризм”, – прогнозують в Нацбанку.
“Національний банк, зазвичай, більш точно визначає тенденції соціально-економічного розвитку. У чому ми не раз переконувалися. При аналізі його фахівці використовують більше статистичної й аналітичної інформації. І, як на мене, вони глибше знаються на законах економіки, – вважає президент інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак, – однак загалом прогнози, як відомо, – річ невдячна. Про що й свідчить такий “різнобій” у прогнозуванні – від 3,6% падіння, за розрахунками Світового банку, до 8,2% (прогноз МВФ) і навіть до 10-11% – на думку деяких експертів. За прогнозами нашої компанії, цьогорічне падіння сягатиме 7%. Це найближче саме до розрахунків НБУ. На практиці ж результат залежатиме від того, наскільки жорстким буде карантин наприкінці року. В Уряді, судячи з усього, розраховують, що обмеження будуть незначними. На нашу ж думку, карантин буде тривалим (саме починається чергове загострення пандемії). Тож економіка навряд чи швидко відновиться”, – прогнозує економіст.
Радить орієнтуватися на більш песимістичний сценарій і директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. “Проблема в тому, що фахівці Мінекономрозвитку роблять висновки, опираючись на показники червня. Коли і справді склалось (оманливе) враження, що економічна ситуація в країні почала поліпшуватися. Але ж таке покращення ми маємо, передовсім, через обмеження виїзду українців закордон. Як результат – усі гроші витрачаються в Україні, що й викривляє статистику. Тому робити довгостроковий прогноз виключно за підсумками літніх місяців не можна. Схоже, у вересні побачимо зовсім іншу картину: відновлення економічного падіння, скорочення доходів населення. Відповідно – зменшення попиту. Тобто, падіння ВВП пришвидшиться. Крім того, бачимо невтішні прогнози щодо зниження економічних показників у інших країнах. Отже, попит на окремі види української продукції – зокрема металургійну – вочевидь, зменшиться. Тільки з початком ділового сезону ми зрозуміємо, яка ж насправді глибина падіння української економіки”, – вважає пан Несходовський. І нагадує, що саме на вересень-листопад, зазвичай, припадали найбільші для української економіки “провалля” у скрутні й нестабільні періоди – під час криз 1998-го, 2008-го та 2014-го років...
До того ж, Україна не має ресурсу для адекватної підтримки економічних процесів. Багато країн вливають в національні економіки десятки і сотні мільярдів доларів. Однак прогнози щодо глибини їхнього падіння лише погіршуються. “Що вже й казати про Україну, де підтримка реального сектора мінімальна. Держава інвестує хіба що в будівельну й дорожню галузі. Але ланцюжок їхнього впливу на інші сфери, як на мене, обмежений. Тож і результат освоєння понад 100 мільярдів гривень буде незначним”, – каже Ілля Несходовський.
А Тарас Козак навпаки вважає, що саме завдяки мультиплікаційному ефекту від капіталовкладень у “Велике будівництво” нам нарешті вдалося зупинити падіння промисловості, що почалося задовго до “коронакризи”. “Проєкт впливає й на низку суміжних галузей – із виробництва будівельних матеріалів, техніки й устаткування, реалізації лізингових програм. І якщо жорсткого карантину до кінця року не буде, промислове падіння у 2020-му порівняно з 2019-м, вважаю, не буде значним”, – каже економіст. Водночас він привертає увагу до поки що “ніяких” результатів іншої державної програми – кредитування під “5-7-9%”. Наразі на підтримку вітчизняного бізнесу видали 3 мільярди гривень (трохи більше $100 мільйонів). Що для такої країни, як наша, – мізерний показник.
2021-2023. Як не “профукати” початок відновлення
За словами Дениса Шмигаля, зростання економіки у наступні роки планується завдяки комплексу чинників. Серед них: розвиток промисловості, збільшення частки переробки в аграрному секторі, програми підтримки малого й середнього бізнесу, покращення бізнес-клімату, а також приватизація.
Якщо вдало скористатися цими факторами, то, за прогнозами Мінекономрозвитку, у 2021 році національний ВВП зросте на 4,6%, у 2022-му – на 4,3, у 2023-му – на 4,7%. При цьому інфляція на кінець наступного року пришвидшиться до 7,3%. Далі почне скорочуватися: до 6,2% – на кінець 2022 року та до 6% – у 2023-му. В НБУ ж у цьому питанні навпаки – більш оптимістичні. За розрахунками регулятора, на кінець нинішнього року інфляційний показник становитиме 4,7%. Надалі ж буде близьким до середньострокової цілі Нацбанку – 5%+-1 відсотковий пункт.
1. Про макроекономічні показники
Ексвиконувач обов’язків міністра економіки, керівник з політичних питань у Київській школі економіки Павло Кухта вважає тривожним сигналом те, що в Уряді й НБУ по-різному оцінюють показники номінального ВВП. Особливо, у 2021 році. “Різниця складає аж 200 мільярдів гривень. Прогноз Нацбанку – 4 трильйони 300 мільярдів, Уряду – 4,5 трильйона. Маємо розуміти, що бюджетування великою мірою прив’язане саме до показника номінального ВВП. Бо він впливає на різні бази оподаткування для наповнення держказни. Це означає, що Уряд при формуванні проєкту Держбюджету-2021 закладає більшу базу для формування доходів на наступний рік. При цьому й інфляційні прогнози відрізняються. Звідси – ймовірно, й така різниця в оцінках майбутнього ВВП. На практиці це означає, що в країні знову можливі “тертя” між урядом і НБУ стосовно інфляції та монетарної полтики”. За словами пана Кухти, це дуже небезпечно. І через безпосередній вплив на економічну ситуацію, і як негативний сигнал для суспільства, бізнесу та міжнародних партнерів.
З одного боку: виконання цілей Нацбанку (інфляція 5+/-1%), що важливо для усього розвитку країни. З іншого: короткострокова мета – через “стимулювання” інфляції збільшити бюджетні доходи. “Що в підсумку заважатиме побудові стабільної економіки, формуванню сприятливого макроекономічного середовища в Україні”, – робить висновок Павло Кухта.
2. Про курс, торговий баланс та інвестиції
Щодо курсових параметрів, то Мінекономрозвитку побудувало макропрогноз із врахуванням середньорічного курсу 29,1 гривні за долар. Водночас у самому прогнозі знаходимо доволі неприємні сигнали, що свідчать про ймовірне посилення тиску на національну валюту через негативні зміни у співвідношенні експорту-імпорту та зростання дефіциту зовнішньої торгівлі. Судіть самі: як підрахували урядові аналітики, експорт у 2021 році зросте лише на 2,9%, у 2022-му – на 6,4%. Тоді як можливе нарощування обсягів імпорту – 10,6% і 10% відповідно. Дефіцит торгового балансу наступного року становитиме $10,4 мільярда, у 2022-му – $13,6 мільярда.
Аналізуючи на прохання Укрінформу цю частину урядового макропрогнозу, Павло Кухта заспокоює: лякатися не варто. Адже “механічне” порівняння вартості експорту й імпорту у сучасному світі нічого не означає, “пряме” сприйняття цих показників – застаріле. “Маємо розуміти, що баланс торгівлі (а насправді – поточного рахунку, з урахування балансів виплати дивідендів, поточних фіноперацій, грошових переказів тощо) фактично віддзеркалює співвідношення притоку/виходу капіталу. Яке аж ніяк не тотожне частці інвестицій у ВВП – показнику, що насправді критично важливий для економічного розвитку. Так от. Наша найбільша проблема – перманентна недоінвестованість. Тобто, в країну не вкладаються адекватні для такої економіки кошти”, – констатує пан Кухта. При цьому він застерігає від спроб штучного нарощування “інвестиційної частки” – скажімо, через державні вкладення емісійних (надрукованих і не підкріплених товарною масою) грошей. “Якщо половину розкрадуть, а половину вкладуть незрозуміло як – то це не інвестиції. Мова про реальні гроші і реальні вкладення у проєкти, що заробляють, формують додану вартість, створюють робочі місця. Показник таких вкладень у нас, зазвичай, тримається нижче 20%. А для реального зростання треба забезпечити його підвищення десь до 25% ВВП”, – пояснює керівник з політичних питань у Київській школі економіки.
Однією із ключових вважає цю проблему й директор інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак. У коментарі Укрінформу він просить урядовців і громадян не оцінювати ситуацію, виходячи лише з формальних показників. “За підсумками 2020 року Україна, мабуть, дещо покращить позиції у світовому Індексі ділової активності Doing Business. Але сказати, що бізнес- та інвестклімат в країні покращилися по-справжньому, а не у відносних цифрах, на жаль, не можна. Тому що нікуди не поділися “мєнти і прокурорські”, які тиснуть на підприємців, не зникли рейдери, корумповані суди, що виносять неправосудні рішення. Змін тут практично немає. Те, що стало легше реєструвати бізнес чи зникли деякі бюрократичні перепони при спілкуванні підприємця з державою, – лише напівзаходи. На ступінь тиску правоохоронної і судової систем на бізнес та інвестиції це не вплинуло. Доки не матимемо у цій сфері тектонічних зрушень, доки не буде ухвалено низку законів (зокрема про єдиний орган контролю за економікою та фінансами), доки законодавство можна буде не виконувати чи по-різному трактувати, а також без повноцінної судової реформи й реальної роботи ринку землі нам можна тільки міряти про економічне зростання у понад 3%”, – переконаний Тарас Козак.
3. Про соціальні показники й видатки
“(Урядовий) прогноз враховує двохетапне підвищення мінімальної заробітної плати у 2021 році до 6500 гривень, зміни у законодавстві, що сталися останнім часом, у тому числі – запровадження обігу землі сільськогосподарського призначення, – а також реалізацію програм стимулювання економіки. Передбачається збільшення реальних заробітних плат на 12,1% завдяки підвищенню продуктивності праці, при збереженні відносної цінової та курсової стабільності”, – наголошує міністр фінансів Сергій Марченко. Саме на основі оновленого макропрогнозу, за його словами, і верстатимуть проєкт Держбюджету-2021.
Щодо доходів українців, то, за прогнозом Мінекономрозвитку, у наступні роки підвищення мінімальної зарплатні не буде таким стрімким, як наприкінці 2020-го – у 2021-му. У 2022 році “мінімалка” зросте до 6700 гривень, у 2023-му – до 7176. А номінальна середньомісячна зарплата становитиме у наступному році 13600 гривень, у 2022-му – 15400. Рівень безробіття – 9,2% працездатного населення в наступному році і 8,5% – за рік...
Економіст Ілля Несходовський і цю частину прогнозу вважає невиправдано оптимістичною. Оскільки вона, вочевидь, не враховує ймовірного продовження падіння споживчого попиту і (щонайменше) у першому кварталі 2021 року. “Це призведе до чергового скорочення виробництва. Що навпаки веде до збільшення безробіття і зменшення заробітних плат. А далі – по колу. Про ймовірність саме такого сценарію, як на мене, свідчить відсутність бачення щодо того, які галузі можуть масово створювати додаткові робочі місця”.
За словами пана Несходовського, нині, на жаль, маємо й підстави говорити про ризики ручного управління видатками. Коли деякі видаткові статті взагалі повною мірою не фінансуватимуть. Великий ризик спроб заощадити й саме на соціальних видатках – через додаткові бюрократичні перепони, жорсткіші умови доступу до соцдопомоги і таке інше...
“Очікувані показники, вочевидь, будуть гіршими, ніж прогнозується. Адже повноцінне економічне відновлення можливе тільки після загальної вакцинації. А це станеться не раніше весни-літа 2021 року. Тобто, початок 2021-го теж супроводжуватиметься карантинними обмеженнями. Тому, вважаю, у 2021-му ми навряд чи наблизимося до показників 2019 року. Це побачимо й на прикладах більшості країн (за винятком хіба що Китаю). Тобто, 2020-2021-й – це “викинуті” роки для економічного зростання”, – підсумовує президент інвестгрупи “Універ” Тарас Козак.
Водночас усі опитані Укрінформом економісти погоджуються: їхня думка може змінитися, а прогнози – дещо покращитися, якщо урядовці чітко назвуть галузі і програми, які мають стати драйверами для розвитку вітчизняної економіки у короткостроковій і середньостроковій перспективах.
Може, такі відповіді почуємо вже за місяць-півтора – у процесі підготовки проєкту Бюджету-2021.
Владислав Обух, Київ
