Якими будуть «зимові» ціни на газ?

Природний газ на спотовому ринку (із постачанням в обумовлений період) нідерландського хаба TTF вперше з початку грудня минулого року коштує більше $150 за тисячу кубометрів. За день вартість ресурсу підвищилася аж на 10 “зелених”. Таким чином, середня ціна за вересень досягла максимуму з початку року – $137. Тоді як мінімальна у 2020-му вартість контрактів на споті TTF у травні не перевищувала $55 (історичний мінімум – $34 – 21 травня) за тисячу кубометрів.

Але травень 2020-го не можна вважати показовим. Попит на газ тоді обвалився по всьому світу через “коронавірусне” згортання господарської діяльності. Тож швидке повернення котирувань вище $100 за тисячу “кубів” після послаблення карантинних обмежень було прогнозованим. Навіть нефахівцям зрозуміло: перед початком опалювального сезону вартість енергоресурсу завжди зростає. Та чи настільки? І що насправді відбувається – разовий “стрибок” чи початок періоду нового цінового нагнітання, коли черговий психологічний рубіж – $200 за тисячу “кубів” – буде подолано за лічені тижні? Й коли чекати наслідків подорожчання в Україні, адже показники торгів на TTF, як відомо, є одним з індикаторів при формуванні наших внутрішніх газових цін?..

Як ложка до обіду, газ дорожчає до зими. Можливі наслідки

Поки що газовий дивізіон групи “Нафтогаз” жовтневу вартість палива для населення не підвищив, залишивши її на вересневому рівні. При цьому і в “Нафтогазі”, і в Міненерго запевняють: жодних проблем із забезпеченням українців газом у зимовий період не буде. Більше того, його рекордні запаси в підземних сховищах дозволяють говорити про можливість експорту ресурсу у пік сезону. Аби додатково заробити, продемонструвати сусідам надійність України як партнера у газовій сфері і підвищити інтерес до можливостей наших ПСГ, щоб зацікавити інші країни та приватні компанії у зберіганні палива для своїх потреб на українських теренах.

Але ж маємо враховувати і таке: ціни на газ нині ростуть не лише у Європі. На азійських біржах вартість палива іще вища – понад $180 за тисячу “кубів”. А, по-друге, із внутрішньою ціною на жовтень “Нафтогаз” визначився іще до теперішнього цінового стрибка. Адже при розрахунках беруть до уваги вартість палива на нідерландському хабі станом на 22 число попереднього місяця. А 22 вересня цінові показники на TTF були набагато нижчими...

1. Ціновий стрибок у Європі пояснюють похолоданням. Війна на Кавказі на газ не вплине. А Лівія – вплинути може… У бік зниження

Щодо європейської ціни, то одразу ж і заспокоїмо: за даними Української енергетичної біржі, приблизно у ці ж дні “стрибнула” й вартість палива минулого року, коли загальний рівень цін був доларів на 30 вищим. Адже у Європі календарно починається зимовий сезон. Тим паче, що і зараз, і торік на кінець вересня припало різке зниження температури. А погодний чинник неабияк впливає на формування біржових цін. Тож для визначення тенденцій показовим має стати наступний тиждень. Якщо не буде форс-мажорів, аналітики розраховують, що й цього року, як і минулого, ситуація стабілізується. “Природне” передсезонне зростання не буде різким. Приміром, торік у середині жовтня вартість палива з постачанням на другий день знизилася аж на $20 порівняно із кінцем вересня. А спотові ціни із постачанням у листопаді фактично не змінилася – $185-186 за тисячу “кубів”. Цього ж року стримуванню цін, попри наближення опалювального сезону, сприятиме – пов’язаний самі знаєте з чим – знижений попит на ресурс з боку промислових споживачів. З іншого боку, нині фактично відсутній вплив на європейський ринок постачань американського скрапленого газу. За даними Bloomberg, у вересні термінали Північного Заходу Європи не прийняли жодного танкера зі США. Річ у тім, що вартість палива підвищується і за океаном. Ціни на американському Henry Hub піднялися до $100 за тисячу кубометрів. Звісно ж, це менше, ніж у Європі, але з урахуванням витрат на скраплення і транспортування постачати паливо через Атлантику нерентабельно. Відсутність американського ресурсу, безумовно, знижує рівень конкуренції на європейському ринку, а отже – потенційно може призвести до цінового зростання.

А тут заговорили ще й про загострення конфлікту довкола Нагірного Карабаху – як про чинник, що потенційно може дестабілізувати ситуацію на міжнародних нафтових і газових ринках та спровокувати підвищення цін. Проте, такі аргументи лунають, переважно, із вуст політиків і політичних експертів. Фахівці з питань енергетики стверджують: ситуація на Південному Кавказі ні на вартість нафти, ні на газові котирування не вплине. Такого висновку, опитавши аналітиків, дійшли в CNBC.

Експерти вважають, що котирування навряд чи виростуть – навіть, якщо ситуація погіршиться. Регіон, де відновилися сутички, справді важливий з точки зору постачання палива – там пролягають кілька міжнародних нафто- і газопроводів. Крім цього, Азербайджан є потужними експортером вуглеводнів. “Однак навіть бойові дії не можуть викликати серйозні перебої у виробництві і постачаннях та подальшого дефіциту на світовому ринку, – вважає топ-менеджер дубайського банку Emirates NBD Едвард Белл. – Якщо “надбавка за геополітичні ризики” досі не включена в ціну, не думаю, що це може статися у найближчому майбутньому”.

Набагато більше (але вже з огляду на можливий обвал нафтових, а згодом і газових котирувань) виробників вуглеводнів непокоять “нафтові” плани Лівії. Країна відновила експорт “чорного золота”, через що в ОПЕК заговорили про можливе падіння цін. Щоб стабілізувати їх, країни ОПЕК+ навіть скорочують власний видобуток. Повернення Лівії до “клубу нафтоекспортерів” означає додаткове надходження майже мільйона барелів на добу. Це перевищує 1% світового попиту, що може неабияк вплинути на котирування.

Крім того, цього тижня (за винятком середи) тривало перманентне – але помірне – зниження цін на нафту через занепокоєння інвесторів “нерайдужними” перспективами розвитку світової економіки. А за кілька місяців це може позначитися і на газових котируваннях. Хоча прямого зв’язку між вартістю нафти й газу нині немає. Все залежатиме від попиту, а також від того, лагідною чи суворою буде наступна зима.

2. Внутрішні ціни на газ наразі стабільні. А до весни, якщо й зростуть, то навряд чи сильно

Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" зберегла жовтневу вартість газу на вересневому рівні – 4 гривні 70 копійок за кубометр у рамках пакета "Місячний" і 5 гривень 24 копійки – в тарифі "Річний". У пресслужбі компанії також нагадують: у рамках тарифу "Місячний" при оплаті до 15 числа для споживачів передбачили знижку. В тарифі "Річний" ціну зафіксовано на 12 місяців з моменту підписання договору. При цьому варто нагадати, що з 16 вересня ГК "Нафтогаз" підвищив вартість палива за річним контрактом на 10% – з 4,73 до 5,24 гривні за кубометр. А в рамках місячного контракту у вересні ціна на газ зросла аж на 45% – з 3,24 гривень.

"Підвищення обумовлене зростанням вартості газу на європейських хабах, яке традиційно відбувається напередодні опалювального сезону. Разом із тим, цього року збільшення цін відносно помірне, враховуючи великі запаси газу в українських підземних сховищах", – кажуть у “Нафтогазі”. Загалом у компанії не прогнозують на наступну зиму жодних кризових явищ на газовому ринку як для внутрішніх споживачів, так і для зовнішніх партнерів країни. Про це на зустрічі із журналістами у рамках поїздки до Брюсселя говорив голова правління НАК “Нафтогаз України” Андрій Коболєв.

При цьому варто враховувати, що йдеться не про остаточну ціну ресурсу. По регіонах вона відрізняється – через різну вартість розподілу (доставки) газу. І якщо транспортування коштує приблизно однаково – у середньому 220 гривень за тисячу кубометрів, – націнка за розподіл палива, яку визначає НКРЕКП, коливається від 150 до 730 гривень за тисячу “кубів”. Тобто, реальна вартість газу для населення у жовтні становитиме від 5100 до 5700 гривень за тисячу кубометрів. Паливо, отримане від інших постачальників, коштуватиме ще дорожче. “Група “Нафтогаз” об’єктивно пропонує нижчі ціни, адже оперує паливом внутрішнього видобутку і левовою часткою ресурсу, що зберігається в українських ПСГ, – пояснює експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев. – Пропозиції компанії на ринку більш вигідні порівняно із регіональними газовими компаніями. Ціна на газ також залежатиме від обраного споживачами тарифного плану”.

При цьому загальний рівень цін, за прогнозами експерта, зростатиме щонайменше до березня наступного року, оскільки вартість “блакитного палива” в Україні прив’язана до паритету імпорту. “Але підвищення буде помірним. І, скажімо, на власниках помешкань у багатоквартирних будинках, які користуються газом лише для приготування їжі, майже не позначиться, адже йдеться про незначні обсяги споживання ресурсу. Тож суми у їхніх “платіжках” можуть змінитися щонайбільше на кілька гривень”, – заспокоює пан Рябцев.  А ось тим, хто використовує газ і для опалення та підігріву води, експерт радить завчасно подбати про вибір постачальника, який забезпечуватиме їх паливом за прийнятною ціною і на прийнятних умовах. На роздрібному сегменті вітчизняного ринку таких постачальників вже багато. Причому, кого б із них споживач не обрав, з урахуванням суттєвого зниження газових цін упродовж цього року, вартість ресурсу, за прогнозами фахівця, навряд чи досягне торішніх показників. Тож і для цієї категорії громадян цифри у “платіжках” будуть такими ж або й “приємнішими”, ніж торік. Навіть, якщо зима буде суворішою. 

“Щодо підприємств теплокомуненерго, то для забезпечення їх ресурсом за регульованою ціною зберігатимуться покладені на “Укргазвидобування” спеціальні обов’язки (для населення ПСО скасували із 1 серпня. – Ред.). Вартість природного газу для них визначатиметься за усередненою ціною минулого опалювального сезону. Це означатиме, що суми в “платіжках” за теплопостачання і підігрів води суттєво не зміняться. Хіба на інфляційний коефіцієнт (десь на 5%). Також підприємства можуть включити в тариф додаткові витрати на оплату праці своїх співробітників у зв’язку з підвищенням мінімальної зарплатні”, – прогнозує Геннадій Рябцев.

Заспокоюють і звіти Міністерства енергетики про рівень передзимового забезпечення України й іншими енергоресурсами. У відомстві запевнили, що країна має усе необхідне для успішного проходження опалювального сезону:

• вугілля на складах – 2,9 млн тонн, що на 1,6 млн тонн більше, ніж минулого року (222,6%);
• мазуту – 48,2 тис тонн. На 16,6 тис тонн більше, ніж торік (152,5%);
• газу в підземних сховищах – 27,726 млрд кубометрів, що становить 136,6% проти відповідного періоду минулого року.

Як у старі “добрі” часи. Україна знову стане газовим експортером? Можливо, але навіщо?

У коментарях журналістам керівник “Нафтогазу” Андрій Коболєв також спрогнозував, що цієї зими Україна навіть зможе експортувати газ. Зароблені на цьому кошти саме і допоможуть зменшити вартість палива для внутрішніх споживачів. За словами Коболєва, приблизно половина обсягів закачаного до наших ПСГ ресурсу належать “Нафтогазу”. “Більше 13 мільярдів кубометрів газу – власність приватних компаній. І десь 10 мільярдів “кубів” із них зберігаються в режимі митного складу. Це означає, що з великою ймовірністю власники газу планують взимку подавати та повертати його до країн Європи. Чи робитимуть вони це, – залежатиме від того, що відбуватиметься на ринку... від погоди, оптового попиту у Європі та від попиту в Україні”, – наголосив очільник держхолдингу.

Геннадій Рябцев вважає експорт палива самим “Нафтогазом” недоречним. “Сенс в експорті є лиш тоді, коли в країні видобувають більше газу, ніж споживають. Якщо зараз за рахунок палива внутрішнього видобутку забезпечуємо тільки дві третини нашого споживання, зрозуміло, що для експорту ресурсу не вистачає. А враховуючи те, що згідно зі стратегією розвитку “Нафтогазу”, ніхто не збирається збільшувати обсяги власного видобутку (вважаючи це економічно невигідним), Україна потребуватиме імпорту газу ще щонайменше 10 років”.

Звісно ж, цього літа “Нафтогаз” купував паливо у Європі доволі дешево. Але ж раніше – зокрема, восени минулого року, – ціна імпортного газу для України була високою. Тож значні перехідні запаси, що залишилися після попереднього опалювального сезону, впливають і на загальну вартість, сплачену за паливо, яке зберігається у наших ПСГ. Крім того, невідомо, за якою ціною можна буде закуповувати ресурс для сезону 2021-2022 років. Плюс витрати на підняття газу зі сховищ і закачування для наступних періодів... Тому, навіть попри можливу цінову вигоду, “шкурка вичинки” може виявитися невартою.

“Крім того, продавати газ узимку може бути й нікому. Якщо збережеться такий же низький попит на нього. Інша справа – трейдери, які зберігають закуплений раніше ресурс в українських ПСГ і вичікують підвищення цін, щоб якомога вигідніше продати його. Це їхнє право, їхній бізнес і їхні рішення. Такі можливості й переваги відкритого ринку”, – підсумовує Геннадій Рябцев.

Владислав Обух, Київ