З березня Україна, як і весь світ, змушена жити в умовах коронавірусу. Ці обставини, безумовно, відбиваються не лише на нашому психологічному стані, а й на якості повсякденного життя. Причиною цього стало закриття деяких об’єктів малого бізнесу – улюблених маленьких крамниць, кав’ярень, перукарень, яким не вдалося пережити першу хвилю карантину. Інші, уже більші місця для дозвілля, як-от кінотеатри, театри, концертні майданчики, досі працюють на пів потужності, готелі скорочують кількість залученого до роботи персоналу, а туристичні компанії опинилися в режимі очікування на невизначений термін…
Так, хоча українська економіка й суттєво постраждала від карантинних обмежень, вихід усе ж таки існує. Саме про можливість позитивного завершення ситуації, що лежить у площині креативного підприємництва, зазначає експерт з питань зовнішньоекономічної діяльності, президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков.
ЯВИЩЕ «КРЕАТИВНА ЕКОНОМІКА» ТА ЙОГО СКЛАДОВІ – ГАЧОК, ЯКИЙ МОЖЕ ВИВЕСТИ НА ПОВЕРХНЮ
- Пане Геннадію, у серпні з’явилася статистика, що українські економічні показники погіршилися на 11%. Основні причини цього падіння, напевно, очевидні, проте хотілося б отримати ширше та глибше розуміння того, що просто зараз відбувається з бізнесом та діловою активністю.
- Причини, справді, очевидні – швидкі зміни та неочікувані умови несуть за собою достатньо неприємні наслідки. Уже понад пів року не лише Україна, а й увесь світ змушені жити в реальності під назвою “карантин”. Ще ніколи й ніде не було такого, щоб за один день призупинилася нормальна діяльність людей, які користуються громадським транспортом, відвідують кав'ярні та кінотеатри, загалом живуть звичним життям.
Так валовий внутрішній продукт України за ІІ квартал 2020 року зменшився на 11,4% порівняно з ІІ кварталом 2019 року. Такий результат став продовженням падіння, яке було зафіксовано й за I квартал 2020 року та склало 1,5%. Більш помітне падіння економіки в Україні, як і в усьому світі, розпочалося саме з оголошенням пандемії та введенням жорсткого карантину.
Для України найбільше цей різкий “стоп” позначився на класичних для української економіки галузях: машинобудуванні, харчовій промисловості. Очевидно дуже постраждала сфера послуг, оскільки її діяльність має безпосередньо контактний характер. Ресторани, спортивні зали, перукарні просто вмить зупинили роботу – а це не сотні, а багато тисяч робочих місць. До діяльності цих економічних секторів у нашій державі залучені 3-4 мільйони осіб, життя яких в один день стало зовсім іншим. Для людей ця ситуація – стрес.
Однак, у будь-яких негараздах варто шукати позитив. Ми знаходимо його в явищі «креативна економіка» та його складових – вони є саме тим гачком, за який можна зачепитися й виплисти на поверхню.
Під терміном “креативна економіка” я маю на увазі те, що будь-яка людина, може перетворити свій талант на прибутковий бізнес через використання соціальних мереж, онлайн-продажів, YouTube – список можна продовжувати.
Якщо ми говоримо конкретно про бізнес, тут теж можна прийти до однозначного висновку: усі сфери, які ефективно змогли перейти в онлайн-режим із залученням креативного підходу, тобто швидко та якісно переформатувалися, очевидно, мають новий вектор розвитку. І, спостерігаючи за ними, я вважаю, ми точно бачитимемо приріст у прибутках.
Нещодавно представники Торгово-промислової палати України спілкувалися з нашими партнерами з Китайської Народної Республіки, які першими прийняли на себе удар коронавірусу. Навіть у Китаї, економічному гіганті з величезною швидкістю зростання економіки, що впродовж 40 останніх років ніколи не показувала “мінус”, перший квартал було підсумовано падінням на 6,8%.
Важливо згадати також і про Європу: наприклад, у Великій Британії падіння ВВП за ІІ квартал склало 20,4% , а у Франції – близько 19%, що є навіть гіршим, ніж в Україні. Основна чи навіть єдина причина такого скорочення ділової активності у світі – це пандемія і безпрецедентні заходи захисту населення під поширення хвороби.
Тому на основі світової статистики можна стверджувати, що падіння економіки України внаслідок пандемії COVID-19 очевидне, але все ще не таке критичне.
НАЙБІЛЬШЕ ПОСТРАЖДАЛИ ТІ СФЕРИ, ЯКІ НЕ БУЛИ ГОТОВІ ШВИДКО ПЕРЕФОРМАТУВАТИСЯ В ОНЛАЙН
- Найсильніше в цій ситуації постраждав малий і середній бізнес. Чи вплинули протекціоністські заходи держави?
- Для розуміння загальної картини для початку зазначу, що в Україні – близько 500 великих підприємств та приблизно 2 млн суб’єктів малого бізнесу (юридичних осіб та ФОПів).
І одразу скажу, що останні постраждали найбільше, особливо ті сфери, які не готові були швидко переформатуватися в онлайн. Бо саме малий і мікробізнес орієнтований на безпосереднє спілкування з кінцевими споживачами – домогосподарствами.
Жорсткі обмеження у сферах: транспорту, розваг, туризму, закладів харчування та надання послуг спричинили не лише фактичне закриття таких суб’єктів, а й звільнення найманих працівників.
Щодо заходів держави в таких умовах – Уряд України здійснював певні програми підтримки саме малого й мікробізнесу: кредитні канікули, податкові преференції, допомога від держави по частковому безробіттю найманим працівникам малого та середнього бізнесу, виділив гроші аграріям на здешевлення кредитів тощо. Проте вплив таких заходів не став вирішальним.
ЗАРАЗ З’ЯВИЛИСЯ ЩЕ ДВА ВАЖЛИВИХ РЕСУРСИ – ЦЕ ПІДПРИЄМНИЦЬКА ЗДАТНІСТЬ Й ІНФОРМАЦІЯ
- Чи відомі ситуації, коли малий та середній бізнес використав кризу як імпульс для розвитку?
- Є класична формула, що будь-яка криза одразу формує можливості.
Бізнес завжди будується за допомогою ресурсів. Вони бувають різні: природні, фінансові, людські. Сьогодні з’явилися ще два важливих ресурси, які необхідно використовувати – це здатність до підприємництва й інформація. Відповідно, в кризових ситуаціях ті країни, де вони активно використовуються, починають себе показувати більш ефективно.
Це є, безумовно, сприятливим часом для креативної економіки. Продемонструємо на прикладі: деякі ресторани закрилися в умовах карантину, а інші почали змінювати свою модель бізнесу, працювати на виніс, розвивати та вдосконалювати систему доставлення. Це не лише задовольняє вимоги клієнтів, а й є вигідним самим підприємцям.
Для досягнення успіху, особливо коли йдеться про малий та середній бізнес, необхідно перелаштовуватися, шукати нові форми, виявляти гнучкість у побудові бізнес-моделі.
У цьому процесі держава має забезпечувати відчуття підприємницької свободи. Якщо розбирати аграрний сектор, то є земля – ресурс для виробництва, який дозволяє працювати з різними видами продукції! Але сама вона безпосередньо нічого не вироблятиме. Для досягнення успіху необхідно додавати людський фактор. Раніше в українській аграрній сфері переважало вирощування пшениці, соняшника, кукурудзи, ячменю. Зараз поступово починають лідирувати насадження садів і виноградників, вирощування ягід, адже було вирахувано, що вони приносять більшу вигоду. Це і є приклад здатності до підприємництва.
Крім аграрної царини, Україна має великий потенціал в IT-секторі, посідаючи одне з провідних місць у світі за кількістю кваліфікованих фахівців.
Завдання для будь-якої країни – максимально використовувати потенціал кожної людини. Вона не має створювати адміністративних чи інших бар’єрів, що можуть заважати реалізації індивіда.
Ми разом з представниками Торгово-промислової палати повинні створити відповідний економічний клімат і виховувати підприємницький дух на рівні психології. Я навіть вбачаю тут рівень національної ідеї.
На моє глибоке переконання, будь-яка людина, яка має власну ідею та хоче щось створити, як-то відкрити сервіс чи зайнятися торгівлею або іншою діяльністю, вже геніальна. Вона бере на себе страх, ризик, витрачає свій час, об’єднує ресурси й виявляє ініціативу.
Тобто важкий час пандемії дає можливість і простір для нових ідей. Він фактично підвищує конкурентність, стимулює підприємців до пошуку нестандартних рішень. Малий бізнес ціною своєї масовості й меншої захищеності може слугувати каталізатором для нових бізнес-моделей.
Але зміни потребують не лише швидкої реакції, а й достатнього фінансового страхування. Для підприємців ризикова ситуація сьогодні досягла абсолюту. Їм необхідна підтримка від уряду. Держава має не тільки підтримувати свій бізнес-сектор фінансово, а й сприяти тому, аби нові умови не зустрічали перепон у своєму застосуванні.
- Якщо говорити про швидке перелаштування в нових умовах, то, наприклад, як дистанційна робота впливає на ефективність бізнесу?
- Усе залежить від сфери. Якщо розглядаємо послуги, то, безумовно, ступінь впливу вельми високий, адже ця галузь потребує повного переформатування. Наприклад, перукарські послуги. Пандемія робить їхню діяльність неможливою. Проєктна робота є можливою, і в деяких сферах навіть простіше працювати подібним чином. До прикладу, значно скорочуються для працівника фінансові та часові витрати на проїзд.
Таким чином, у широкому змісті дистанційна робота легко організується в царині інформації та всього, що з нею пов’язане (бухгалтерія, певна адміністративна функція, інформаційні функції тощо). У частині так званого «реального сектору» в більшості випадків дистанційна робота неможлива через вимоги наявності спеціалізованого обладнання або стандартів захисту здоров’я та довкілля при виконанні певних технологічних операцій.
Однак не слід забувати про суспільний фактор. Людям потрібне спілкування, обмін енергією та посмішками… Особисто мені б щиро хотілося, аби колективна праця залишилася на більш провідних позиціях, аніж самостійна. І щоб ми й надалі могли працювати в соціумі, а не наодинці.
СЬОГОДНІ В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ ПОВНІСТЮ НА ТРИВАЛИЙ ЧАС ЗАКРИТИ КОРДОН НЕ МОЖЕ СОБІ ДОЗВОЛИТИ ЖОДНА КРАЇНА
- Через поширення коронавірусу Україна на деякий час закривала кордони для іноземців. Чи це вплинуло на розвиток іноземних компаній?
- Будь-яке обмеження пересування між кордонів впливає як на іноземні, так і на національні компанії. Якщо не розглядати штучно створеної різниці між національними та іноземними компаніями, то слід зауважити, що обмеження переміщення людей, у нашому контексті співробітників у перетині кордону, впливає на ті компанії, для яких це переміщення є важливим з позиції їхніх бізнес-процесів. Щодо переговорів, то бізнес у режимі «онлайн» зазнав великого прогресу.
Такі онлайн-платформи, як ZOOM, дали змогу робити цілі конференції у вимірі онлайн і розв'язувати питання швидко. Вони дозволяють проводити переговори з різних куточків світу, не виходячи зі свого кабінету. У площині онлайн-бізнесу іноземні компаній досягли значно більшого прориву.
Це не стосується туристичного бізнесу, природу якого перенести у віртуальний режим майже неможливо. Тому тут вплив очевидний. На сьогодні її можна назвати найбільш ураженою галуззю бізнесу. Надалі їй доведеться зазнати великих зрушень у своїй моделі. Можливо, на нас чекатиме зовсім нова бізнес-стратегія.
На сьогодні в глобалізованому світі повністю на тривалий час закрити кордон не може собі дозволити жодна країна. Адже підприємництво в умовах глобалізації давно вийшло за межі однієї держави. Та й на сучасному економічному етапі міжкордонні зв’язки мають занадто важливе значення, аби від них можна було легко відмовитись, знайти їм альтернативу. Туризм має дуже давню історію як сфера послуг, і попит на нього, відповідно, не зникатиме.
- Як змінить ситуацію і становище бізнесу промисловий безвіз?
- Цьому питанню Торгово-промислова палата України приділяє найсерйознішу увагу. Так званий «промисловий безвіз» – це перспектива укладення Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (Agreements on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Goods – ACAA). Зазначу для читача, що після підписання такої угоди виробники промислової продукції, отримавши сертифікат відповідності в Україні, не потребуватимуть додаткових процедур для виходу на європейський ринок.
Потенційно, відповідно до Угоди, можна, полегшивши торгівлю, підняти імідж української продукції на глобальних ринках. Наразі виконана Україною підготовча робота в частині гармонізації законодавства, системи якості та ринкового нагляду за нормами ЄС, дозволяє укласти Угоду як мінімум у трьох секторах: низьковольтне обладнання (електрична безпека), електромагнітна сумісність, машини та обладнання, що працює під тиском. Загалом їх всіх 27 (секторів).
Якщо все йтиме за планом, першими певне покращення відчують компанії середнього бізнесу й ті підприємства малого бізнесу, що організовують експорт власної промислової продукції. Позитив «промислового безвізу» полягає в тому, що сертифікат українського товару автоматично визнається в Європейському Союзі.
У НАС ПОТУЖНИЙ ПРОМИСЛОВИЙ СЕКТОР, ЯКИЙ У ЗМОЗІ ВИРОБЛЯТИ РІЗНУ ПРОДУКЦІЮ, АЛЕ МИ ЖИВЕМО В УМОВАХ ВІДКРИТОГО РИНКУ
- Як ви оцінюєте проходження і своєчасність прийняття закону про локалізацію державних закупівель?
- Законопроєкт (законопроєкт №3739 про локалізацію у державних закупівлях – ред.) викликав шквал критики. Одні говорили: «Ні кроку назад, захистимо українського виробника!», інші – що цей законопроєкт порушує взяті нами обов’язки у сфері міжнародної торгівлі у зв’язку з гармонізацією українського законодавства з європейським у світлі Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною. Я переконаний, що істина десь посередині.
У нашій країні існує вже справді достатньо потужний промисловий сектор, що здатний виробляти різноманітну продукцію. З одного боку, для підтримання економічного розвитку захист нашого виробника може бути варіантом виходу з постковідної економічної кризи, але з іншого – потрібно розуміти, що Україна грає за світовими правилами гри: вона взяла на себе обов’язки перед Світовою Організацією Торгівлі, Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями. Завдяки членству України в цих організаціях бар’єри на шляху до вільної торгівлі з іншими країнами зникають, а наші підприємства можуть брати участь у тендерах інших держав.
З ними не все так просто: з одного боку, ми повинні дати можливість нашій промисловості й нашим підприємствам брати участь у тендерах та реалізовувати результати цих тендерів, а з іншого – дотримуватися міжнародних вимог, коли будь-яка міжнародна компанія може брати участь та перемагати в українських тендерах.
Зараз у суспільстві й фахових колах точиться серйозна дискусія, як не порушити наші зобов’язання та водночас дати зрозуміти партнерам (як у Європейському Союзі, так і поза його межами), що нам дуже важливо, аби українські підприємства могли збільшувати свою конкурентоздатність.
Якщо в Україну заходять високотехнологічні європейські компанії, то наша ціль повинна полягати в тому, щоб їхній “український досвід” став не одноразовою історією, а перетворився на довгострокове партнерство. Ми хочемо, щоб вони розгортали тут виробництво, інвестували в нашу країну, розвивали свої технології та максимально залучали локальних виробників.
Тому, з точки зору захисту національних інтересів, потрібно знайти максимальне взаєморозуміння між розвитком конкурентних умов на нашому ринку та наданням можливості іноземним компаніям заходити на нього й вкладати свої інвестиції, завдяки яким були б залучені українські виробничі потужності чи підприємства.
Крім цього, водночас треба забезпечити, щоб доля локальної місцевої промислової продукції (запчастин та інших комплектуючих) максимально росла. Ріст повинен складати не 1, 2, 3 чи 5%, як зараз, а 20-30% – тоді б це вже давало можливість використовувати потенціал нашої країни й приваблювало б іноземні фірми, які б розвивали власний бізнес в Україні разом з нашими вітчизняними компаніями.
Будемо сподіватися, що спільними зусиллями (разом з консультаціями з представниками бізнесу та з європейськими партнерами) буде ухвалений такий закон, який реально допоможе й українському виробнику відчувати себе захищеним, і водночас зробить український ринок цікавим для іноземних інвесторів і компаній.
ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА У СВОЇЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКЛАДАЄ МІСТОК ВІД БІЗНЕСУ ДО ВЛАДИ, І НАВПАКИ
- Ви колись формували порядок денний бізнесу до влади, досліджуючи, зокрема, структуру бізнесу. На вашу думку, яким є оптимальний баланс для розвитку економіки? Яким був би оптимальний «економічний» профіль країни, враховуючи нинішню ситуацію?
- Успішна країна – це та, яка в змозі використовувати найкращим чином свої ресурси в повному обсязі. Українські ресурси – це не лише земля; це корисні копалини, метали та ґрунти: треба навчитися, як усе це використовувати належним чином.
В Україні є перспективи й в авіаційній промисловості, й в атомній енергетиці, й у ракетобудуванні, й у царині розбудови науково-дослідницьких інститутів: головний наш потенціал – це фахівці. Щоправда, людям потрібно створити такі умови, щоб їм було вигідно й цікаво реалізувати себе в Україні й робити навіть трішки більше, ніж вони хочуть.
Заради цього держава має ухвалити такі закони та нормативно-правові акти для бізнесу, які будуть сприяти росту кількості підприємств та стартапів. Підприємницького таланту в Україні вистачає.
Ключ до економічного добробуту суспільства полягає в ефективності використання підприємницького потенціалу.
Економічно розвинуті країни стали такими через прозорі та чесні “правила гри”, функціональний механізм захисту права власності, державні програми стимулювання економіки та інвестиційну привабливість.
Наш досвід показує, що треба формувати конструктивний діалог між сторонами – органами влади з різними представниками українських та закордонних підприємницьких кіл. Коли є порозуміння, спільне бачення, візія та детальна стратегія – тоді є й результат. Саме Торгово-промислова палата України у своїй діяльності й прокладає такий місток від бізнесу до влади й навпаки.
Для того, щоб формувати належний порядок денний для бізнесу та економіки, ТПП України створює дорадчий орган – науково-аналітичний центр, куди запрошуємо професорів зі сфери економіки, бізнесу, політологів з державних ЗВО країни. Наша мета – сформувати незалежне бачення вектору розвитку зовнішньоекономічної діяльності України, використовуючи кращий міжнародний досвід просування експорту та залучення іноземних інвестицій. Центр буде аналізувати економічні процеси та інтерпретувати різні фінансові індикатори для підготовки різноманітних аналітичних матеріалів. Це дасть змогу створити стратегічне бачення для бізнесу, а держава отримує базу для підготовки проєктів законів та нормативно-правових актів.
Хоча дорадчий орган працюватиме на громадських засадах, усім ЗВО, з якими ми будемо співпрацювати, допомагатимемо своїми матеріалами та надаватимемо місця для стажування студентам.
- Яким є найбільший виклик української економіки?
- Виклик – ми самі. Ніхто не може навчити нас збоку як нам діяти в кризових умовах. Ми самі, знаючи свій економічний шлях, відчуваючи свої можливості, здатні відштовхнутися від ресурсів і виплисти на поверхню.
Ми повинні навчитися ефективно застосовувати засоби креативної економіки та використовувати новітні технології. Разом з ефективним маркетингом у соціальних мережах це є ключем до успіху для кожного бізнесу в умовах коронавірусної реальності.
Любов Базів. Київ
Фото: Юлія Овсяннікова