Чому в бідній Україні електрика в рази дорожча, ніж в багатій Європі
Середньозважена вартість електроенергії для непобутових споживачів на гуртовому ринку "на добу наперед" 13 листопада перевищила річний максимум, сягнувши 1 777,84 гривні за одну МВт-год. Попередній цьогорічний рекорд - 1687,5 гривень — протримався тільки добу. Причому, за даними держпідприємства "Оператор ринку", максимальні ціни за окремими угодами кілька днів поспіль перевищують 2040 гривень. Це — понад 61 євро. Тоді як середньоєвропейська ціна навіть після активізації попиту на електрику восени не перевищувала 35-40 євро. Причому, у листопаді вартість цього ресурсу у нашій країні зростала найвищими на континенті темпами. На 55,9%. Адже ще 1 листопада середньозважена ціна МВт-год становила 1140,22 гривні, що відповідало середньоєвропейським показникам... Нагадаємо, в середині квітня та на початку червня ціни опускалися до менш ніж 700 гривень за МВт-год. Але такі “приємні” для споживачів цінові періоди тривали лише по кілька днів. Загалом же упродовж року гуртова вартість електрики для комерційних споживачів коливалася довкола позначки у 1200 гривень.
Тарифи на електроенергію для населення, як відомо, регульовані (через так зване ПСО - покладання спеціальних обов’язків на “Енергоатом” і “Укргідроенерго”) - 90 копійок за кіловат-годину при місячному споживанні до 100 КВт і 1,68 гривень — понад цю норму. Прогнози деяких посадовців та експертів про те, що з 1 жовтня тариф могли підвищити, не справдилися. Та чи не стане приводом для ухвалення такого непопулярного рішення нинішнє збурення на гуртовому ринку електроенергії - тим паче, що місцеві вибори, як “фактор стримування”, майже позаду? Це — питання, відповідь на яке шукаємо разом з аналізом причин ситуації, коли “бідна” Україна випередила за вартістю одного з основних енергоресурсів багату Європу. Причому, ще маючи профіцит (надлишок) виробленої електроенергії...
Українське “ноу-хау”: коли ринок (начебто) є, а ринкові механізми не діють
Однією з причин нинішнього сплеску вартості електроенергії стало сезонне зростання попиту. “Протягом першого тижня листопада електроспоживання проти попереднього тижня збільшилося на 4,4% - до 2,89 млрд кВт-год. Зокрема, зросло середньодобове електроспоживання у робочі дні на 5,2%, до 417 млн кВт-год, та у вихідні — на 2,2%, до 400 млн кВт-год.”, - звітує Національна енергетична компанія “Укренерго” - оператор Об’єднаної енергосистеми. При цьому обсяги виробництва електроенергії на сонячних та вітрових електростанціях (СЕС і ВЕС) продовжують скорочуватися. Також, передовсім, через вплив сезонних факторів (несприятливі для генерації погодні умови).
Дещо зменшилися й обсяги виробництва електроенергії на українських АЕС. Але — уже з інших причин, про які — трохи нижче. Зате гідроелектростанції наростили виробництво. За даними НЕК “Укренерго”, з початку листопада ГЕС виробили 179,2 млн кВт-год, що на 81,6% більше прогнозу. “Плюсують” також теплові електростанції, власникам яких і вдається найбільше заробляти на високих цінах. За тиждень ТЕС виробили 962,4 млн кВт-год, що на 10,2% більше показника попередньої семиденки.
1. “Гримаси” лібералізації
Утім, найвищу на континенті ціну українська промисловість платить не лише через короткострокову активізацію попиту. У Європі він теж зріс. Причини більш глобальні: це - цілий клубок проблем, що накладалися одна на одну принаймні упродовж останніх 16 місяців. Цінові “гойдалки” у вітчизняній електроенергетиці почалися з 1 липня минулого року — із впровадженням нової моделі гуртового ринку електроенергії. Після лібералізації вартість електрики для промисловості почала стрімко рости: залежно від регіону, категорії споживачів, умов оплати та обсягів споживання – на 25-40%. Тенденція до підвищення збереглася і в серпні. Деякі представники енергоємних галузей (зокрема, феросплавної промисловості) навіть били на сполох: іще одне підвищення – і їхня продукція — пробі! - стане нерентабельною. Тож виробництва доведеться скорочувати чи й повністю закривати.
Утім, такого не сталося. Високі ціни протрималися до осені і поповзли униз. Більшість експертів кажуть: через збалансування попиту й пропозиції, адже учасники ринку звикли до нових правил гри і, як-то кажуть, навчилися враховувати “всі нюанси”. Ще однією “заспокійливою пігулкою” для ринку став дозвіл держкомпанії "Центренерго" продавати 90% виробленої електрики на ринку “на добу наперед”, а не на умовах не завжди прозорих двосторонніх договорів.
2. “Експерименти” з російським імпортом
Дехто ж пов’язував тодішню цінову стабілізацію з відновленням після багаторічної перерви імпорту електрики з Росії. Що стало можливим завдяки внесенню у вересні скандальної правки до законодавства, якою дозволили купувати за двосторонніми договорами електроенергію з країн, які не є членами Європейського Енергетичного Співтовариства (в тому числі – з РФ та Білорусі). І лобістів при цьому не хвилювало, що ціновими перевагами імпорту користувалося вкрай обмежене коло споживачів, “під яких”, власне, й писалися законодавчі зміни. Ці стейкхолдери й скористалися тимчасовими проблемами, - викликаними, з-поміж іншого, турбулентністю перехідного періоду і намірами дискредитувати реформу, - щоб налагодити постачання з країни-агресора. Й неминучі за таких умов наслідки не забарилися: на початку торішнього листопада обсяги імпорту російської електрики зросли майже ушестеро. До 12 мільйонів кВт-год/добу (це — понад 3% щоденного споживання). А оскільки потреби країни в електроенергії не збільшилися, компанія “Укренерго” вимушено обмежувала виробництво електрики вітчизняною генерацією. Зокрема, атомними електростанціями та підприємствами відновлювальної енергетики. Українські енергетики втрачали гроші, підвищувалися ризики скорочення персоналу та виведення з ладу технологічного обладнання. На щастя, на це вчасно відреагували. Й законодавчо обмежили надходження на наш ринок енергії із держави-агресора. Хоча до кінця це питання і дотепер не врегулювали. Необхідний для повної заборони проєкт №3657, який планувалось затвердити за скороченою процедурою ще в червні, і досі не розглядали.
3. “Атиповий” вплив карантину
І на цьому проблеми не закінчилися. Вартість електрики для промисловості так і не повернулася до попередніх (до 1 липня 2019-го ) рівнів. Скажімо, у першому кварталі цього року ціни на електроенергію в Україні майже на 38% перевищували середньоєвропейські показники. На початку другого кварталу ми взагалі “пішли у відрив”. Адже через локдаун вартість електрики у багатьох європейських країнах опускалася навіть до від’ємних значень, коли ресурс віддавали задарма — лиш би зберегти виробництво. Так діяли у Франції, Німеччині, Бельгії, Чехії та в сусідній із нами Словаччині. У інших сусідів електрика для промисловості коштувала: 10 євро за МВт-год - в Угорщині, 11 – в Румунії, 21 – у Польщі. В Україні ж... та-дам! - у середньому 40,8 євро (пік – 45,3). А комерційним споживачам Бурштинського енергоострова (Закарпатська і частина Львівської та Івано-Франківської областей, “вотчина” ДТЕК Ріната Ахметова) електроенергія навіть обходилася по 50,6 (пікові показники – 56,4) євро. Майже вшестеро дорожче, ніж в Угорщині та Румунії, не кажучи вже про Словаччину, з якими енергоострів має спільні лінії електропередачі (можливості транскордонного перетікання). Причому, тоді ж ДТЕК примудрявся експортувати електрику до Угорщини удвічі дешевше, ніж на внутрішньому ринку. Все через те, що ринкові механізми у нас знову спрацювали “навпаки”: тоді як у більшості цивілізованих країн коронавірус і пов’язані із ним карантинні заходи викликали обвал цін – через падіння попиту, – в Україні струм продовжував дорожчати. А ще через жадібність, звісно ж...
Після виходу із жорсткого карантину ситуація змінилася мало. Приміром, за підсумками серпня середньозважена ціна електрики в Україні склала 46,9 євро за МВт-год, а у Європі - 33,5 євро. Хоча в деяких країнах ЄС до того часу ціни також суттєво зросли. У Греції — до 50 євро за МВт-год, на Мальті - до 45, в Болгарії — 42, в Румунії, Угорщині та Польщі — до 41 євро за МВт-год. Відтоді ж ціна електрики у нас зросла на 15 євро, а у більшості європейських країн — лише на 3-5. Тож Україна знову практично всіх “випередила”.
4. “Дивна” логіка: навіщо дешева атомна енергія, коли є дорога, теплова
Голова парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунального господарства Андрій Герус пояснює нинішнє рекордне подорожчання електрики збільшенням частки виробництва на теплових електростанціях до 39,84% (в енергобалансі країни). Натомість частка дешевої атомної генерації скоротилася до 38,89%. "З цієї ситуації можна зробити висновок: чим менше “Енергоатома” в системі - тим вища ціна електроенергії... Звичайно, для когось НАЕК “Енергоатом” - це конкурент, і комусь би хотілося, щоб він “помер”. Для всієї ж економіки і для бізнесу ця компанія - виробник дешевої електроенергії, який належить українцям і платить не тільки податки, а й дивіденди до держбюджету", - наголошує парламентарій. За його даними, за п'ять місяців 2020 року “Енергоатом” через балансові обмеження недовиробив 2,659 млрд кВт-годин електроенергії, що в 22 рази перевищує такий же торішній показник! Через обмеження працюють лише 10 з 15 енергоблоків українських АЕС. Хоча офіційно цю інформацію і спростовують, пояснюючи простій реакторів ремонтом та іншими регламентними роботами.
Як би там не було, а через збільшення обсягів виробництва і підвищення цін власники теплової генерації зараз непогано заробляють. Й оскільки їхня продукція у кілька разів дорожча, ніж електрика від “Енергоатома”, а частка дешевої енергії від ГЕС в енергобалансі незначна, це позначається на загальному рівні цін, провокуючи новий їх виток. І так по колу...
Андрій Герус нагадав, що цього тижня на селекторній нараді під головуванням Володимира Зеленського посадовці й експерти отримали від президента доручення збалансувати роботу НАЕК “Енергоатом”. Зокрема, наголошувалося на необхідності посилення виконання урядом функцій з управління компанією. Хоча багато фахівців навпаки вважають рішення про перепідпорядкування “Енергоатома” Кабінету міністрів помилковим та навіть шкідливим...
“Компанія “Енергоатом” повинна перебувати у рівних умовах із іншими: мати можливість працювати в усіх сегментах конкурентного ринку та отримувати кошти за вже продану електроенергію на умовах не гірших, ніж інші генеруючі компанії. Формувати гірші умови роботи для державної та кращі - для приватної генерації, на мою думку, неприпустимо”, - наголошує пан Герус.
5. “Зелений тариф”: “дві палиці” відновлювальної енергетики
Одним із факторів, який грає (і ще не один рік гратиме) на підвищення цін, є зобов’язання держави — через ДП “Гарантований покупець” - викуповувати увесь ресурс, вироблений “альтернативними” електростанціями, і платити за нього у 3-10 разів більше, ніж за електрику, що генерується іншими електростанціями. А в умовах (донедавна) падіння попиту на електроенергію – передовсім, з боку промислових споживачів, – це призводило до примусового обмеження потужностей традиційної енергетики, зокрема, до зупинки блоків АЕС і загального подорожчання електроенергії в Україні, тоді як в усьому світі вона дешевшала. Звісно ж, відповідне законодавство ухвалювали з благородною метою: стимулювати розбудову в країні “енергетики майбутнього” — фізично й екологічно безпечної генерації. Проте, затверджуючи закон, усіх його далекосяжних наслідків не передбачили.
Зараз “зелений тариф” як елемент підтримки розвитку альтернативної енергетики себе вичерпав. Бо затверджувався за інших економічних, а головне – технологічних – умов. І, передовсім, був покликаний компенсувати значну собівартість сонячних панелей та вітрових енергоустановок. У порівнянні із 1997-им та 2008-им (коли ухвалювали відповідне законодавство), і навіть із 2013 роком (відколи діє “прив’язка” “зеленого тарифу” до євро), технології пішли далеко вперед. Собівартість встановлення обладнання у розрахунку на вироблений кіловат енергії знизилася в рази. А тариф – зокрема, й через суттєву девальвацію гривні – лише зростав. Таким чином, гарантуючи власникам потужностей надприбутки, а державі – значні збитки. Адже, виробляючи лише 6-8% електрики, господарі об'єктів “зеленої” енергетики кладуть до кишень до 20% обороту електроенергоринку! При цьому за собівартості генерації сонячної енергії приблизно у 2 гривні (6-7 євроцентів) тариф на неї – 15 євроцентів. Непогана рентабельність. Тоді, як, приміром, на одному з найбільших європейських ринків електроенергії – німецькому – СЕС отримують за кіловат енергії лише 4,7 євроцента, що ледь перевищує собівартість. Утричі дешевше, аніж у нас!
За даними галузевих експертів, для дотування цього сегмента енергоринку країна щороку витрачає 40 мільярдів гривень, які були б не зайвими для Держкошторису – особливо, в умовах кризи. При цьому гроші, здебільшого, потрапляють не до кишень малих виробників, а концентруються на рахунках великих “інвесторів”, які “за сумісництвом” працюють на ринку традиційної генерації. Частково пов’язані із таким статус-кво втрати держбюджету вдалося зменшити завдяки підписаному у червні Меморандуму між урядом та власниками альтернативної генерації. “Зелений тариф” знизили. Але несуттєво.
Як змінюватиметься ситуація в електроенергетиці і чи не зачепить ціновий удар побутових споживачів?
Цими днями НКРЕКП схвалила тариф НЕК “Укренерго” на передачу електроенергії на 2021 рік у розмірі 309,8 грн/МВт-год, що 28,9% вище чинного тарифу (240,23 грн/МВт-год) і на 1% менше тарифу, встановленого на грудень 2020-го (312,76 грн/МВт-год). Хоча в “Укренерго” попонували встановити на 2021 рік тариф на передачу електроенергії аж у 501,03 грн/МВт-год.
З одного боку — інформація для споживачів приємна: вплив підвищення тарифу на транспортування енергії не буде таким суттєвим. З іншого ж — можливості для покриття за рахунок додаткових прибутків “Укренерго” дефіциту бюджету ДП “Гарантований покупець” знову обмежено. За таких умов низка експертів прогнозують “повернення до розмови” про скасування ПСО для забезпечення дешевою електрикою за фіксованою ціною населення і перехід до ринкових засад визначення вартості електрики для побутових споживачів. Як це вже сталося з 1 серпня на газовому ринку. Прогнозували, що ціни могли “відпустити” вже з 1 жовтня. Утім, наразі цього не сталося. А як буде далі?
Експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев прогнозує, що ПСО збережеться не лише до 1 січня, а і принаймні до завершення опалювального сезону. Тобто, тарифи на електрику для населення не зміняться. Але у майбутньому рано чи пізно такі неринкові механізми будуть скасовані. Завдання при цьому — захистити кінцевого споживача.
“Не варто забувати, що держава має бути присутньою на кожному з енергетичних ринків, а не пускати все “на самоплив”, - наголосив експерт у коментарі Укрінформу. Пан Рябцев також радить не надто перейматися інформацією про те, що “електрика в Україні найдорожча в Європі”. Бо у відповідних розрахунках, на його думку, більше політики, ніж економіки. “Всі розуміють під ціною щось своє, змішуючи гамузом гуртові і роздрібні ціни, оптові котирування і вартість ресурсу для кінцевого споживача... І при цьому будь-який фахівець, біржовий маклер чи трейдер може одночасно довести що, “ціна зростає”, “ціна падає” і “ціна стабільна”. Все залежить від бази для порівняння. Якщо казати про окремі котирування на внутрішньому ринку, ринку “на добу наперед” чи на ринку двосторонніх договорів і порівнювати їх із кінцевою ціною, цілком зрозуміло, що висновки можуть бути різними. Якщо під час таких порівнянь ставиться політична мета, можна підібрати цифри так, щоб вони цій меті відповідали”, - наголошує Геннадій Рябцев.
Тому заради об’єктивності додамо: навіть під час “рекордних” торгів у четвер (з постачанням ресурсу у п’ятницю) ціни за окремими угодами на ринку “на добу наперед” відрізнялися ледь не удвічі. На тлі згаданої вже середньозваженої (1777 гривень) і максимальної (2048) вартості за Мегават-годину, було укладено чимало угод за ціною 1145 гривень (34 євро). А вже у п’ятницю, коли учасники ринку визначалися із поставками на 14 листопада, середньозважена вартість електрики знизилася до 1559,31 гривні (мінімальні ціни - 1135 гривень) за МВт-год. Утім, чи йдеться про початок зворотного тренду — на зниження цін - чи це лиш “затишшя” перед “карантинними” вихідними, експерти оцінювати не беруться.
Владислав Обух. Київ
