Doing Business: для когось білий птах із чорними ознаками

Започаткований Світовим банком у 2003 році, він формується для кожної країни за підсумками десяти щорічних індикаторів та відображає повну картину специфіки ведення бізнесу на її теренах.

До показників Doing Business завжди прикута увага медіа ринку, урядових структур та неурядових організацій. Від самого початку моніторингу до 2017 року обіг даних через його веб-сайт зріс у 166 (!) разів. А користувацький трафік сягнув 5 мільйонів відвідувачів щороку. Рейтинг постійно перебуває у політичному фокусі з боку урядів, оскільки відображає об'єктивну міжнародну оцінку їхніх успіхів та невдач.

Цього року Світовий банк планує оголосити рейтинг-2021 у квітні-травні. За інсайдерською інформацією, навіть попри пандемію Україна покращить свої позиції в ньому. За рахунок чого? Пропоную короткий огляд реформ, що стали підґрунтям. З нещодавнім ухваленням “Національної економічної стратегії-2030” будуть краще зрозумілими також їхні перспективи.

“Зависле” дерегулювання

Насправді Doing Business для України є частиною більшої історії – розпочатого майже 10 років тому процесу дерегуляції вітчизняної економіки. Він передбачає масштабне спрощення бюрократичних процедур та зменшення кількості обмежуючих нормативних документів.

Однією з активних фаз зменшення держконтролю та пожвавлення конкуренції в економіці України, незважаючи на драматичні події в суспільному та політичному житті, став період з 2012-ого по 2019-тий рік. Протягом цього часу було ухвалено низку важливих заходів з дерегуляції господарської діяльності країни. За підтримки ЄС Мінекономіки розпочав системний перегляд державного регулювання з метою оновлення ринків та їх стимулювання.

В результаті позиція України в рейтингу з 2013 по 2015 роки стрімко зростала, піднявшись за два роки на 53 пункти. Втім, вже починаючи з 2015 року вражаюче зростання України у рейтингу Doing Business суттєво сповільнилося. Це було пов'язано, насамперед, із ускладненням характеру змін, що все частіше залежали від ухвалення нових законів.

Попри складнощі, дерегуляція залишалася одним пріоритетних напрямів економічних реформ. Після президентських виборів 2019 року та трансформацій в політичній системі на хвилі законодавчого «турборежиму» вдалося зробити ще чимало важливого - ухвалити низку законів та нормативно-підзаконних актів, які, очікується, позитивно вплинуть на міжнародну оцінку України.

Наприклад, було прийнято комплексний закон, спрямований на покращення інвестиційної привабливості країни, який ліквідував, зокрема, одіозну процедуру сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури під час будівництва. Це прибрало іще одну економічну складову корупції в будівельній сфері.

Порядок денний змінився з початком коронакризи. Реформи з дерегуляції поступово відійшли на другий план. На перший вийшов карантин, а з ним – державна підтримка для збереження ділової активності. Основним завдання став розігрів економіки через звільнення від податків, перевірок і надання безпосередньої фінансової підтримки підприємцям.

Законопроекти, що стосуються покращення умов ведення бізнесу, тимчасово “зависли” у Верховній Раді. А з ними втратили темпи й деякі реформи. Усе це так чи інакше відображається на окремих показниках та підсумковому результаті Doing Business.

Складні питання

1.Найбільш проблемний показник для України в рейтингу ведення бізнесу – це підключення до електромереж. Незручності, які існують для бізнесу в цій сфері, й досі мають невиліковний характер. Україна все ще на 128 позиції за цим показником, хоча нещодавно з'явилися обнадійливі новини. Народні депутати за участі Національної комісії, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, разом з громадськими організаціями розробили законопроект №5009. Він має значно покращити ситуацію з підключенням в Україні. Законопроект наразі опрацьовують в профільному комітеті. Якою буде фінальна версія документу та коли його її ухвалять, на жаль, поки невідомо.

2. Другим за складністю для нашого Doing Business є компонент «реєстрація власності». Амбітне завдання – чітке і швидке внесення до реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про право власності на землю. Передумовою для цього є розміщення у Держгеокадастрі даних про земельну ділянку.

Масштаб цієї реформи та видатків складно оцінити, враховуючи кількість паїв, якими володіють мільйони українців. Та ту кількість організаційних ресурсів, які необхідно затратити для внесення інформації до Держгеокадастру про ділянки, що досі існують без кадастрового номера. А це виготовлення технічної документації та ряд землевпорядних дій. Такі послуги надають лише сертифіковані землевпорядні організації. Вартість їх послуг становить кілька тисяч гривень, що є часто непідйомним фінансовим тягарем для пересічних громадян.

Через це чимало власників, значна частина з яких селяни, не поспішають із юридичним оформленням права власності на землю, зумовлюючи появу «білих плям» на кадастровій карті. Однак ще гірше – зі складністю обліку власників земельних ділянок. Реалізація такої реформи є непростою і, зрозуміло, нешвидкою.

3. Ситуація із захистом міноритарних акціонерів, на відміну від попередніх індикаторів, є менш складною, але ж все далекою від ідеальної. Позицію України з цим має покращити нова редакція «Закону про акціонерні товариства». Законопроект перебуває на розгляді у першому читанні, але до нього подано тисячі правок. Тож, коли він буде прийнятий та чи дійсно підніме Україну в рейтингу, велике питання.

4. Ще одним індикатором, що вимагає значних законодавчих трансформацій, є вітчизняна система оподаткування. Головним фокусом роботи має стати спрощення ПДВ звітності. Україна значно відстає за цим показником від сусідів. За даними звіту Doing Business- 2020, вітчизняні підприємці витрачають щорічно 199 годин на ведення ПДВ звітності. Якщо порівняти: в Білорусі цей показник становить 47 годин, в Румунії 56, в Молдові 55, в Словаччині 84, в Угорщині 96, а в Грузії – 109.

Податкова служба України вже впровадила низку змін у цьому напрямку. Зокрема, дещо скоротила обсяги податкової звітності з ПДВ, що на 12 годин зменшить час на її підготовку для підприємців. Однак цього все ж не достатньо для суттєвого покращення позиції України.

Аналізуючи проблеми податкової звітності, компанія PwC Ukraine у 2017 році дійшла висновку: найбільшою проблемою в Україні є нестабільність податкового законодавства. Зміни відбуваються настільки часто, що бізнес просто не встигає призвичаїтися до них.

5. Останнім складним для України компонентом є виконання контрактів. Тут ми маємо справу з найболючішою проблемою нашої країни – судовою системою. Зміною, яка дозволить покращити дану позицію в рейтингу, є впровадження електронного судочинства в Україні.

Коронавірус став поштовхом для того, аби державна судова адміністрація запустила нарешті підсистему «Електронний суд», однак платформа досі перебуває у тестовому режимі. І це при тому, що плани електронізації судової системи в Україні сформовані та реалізуються вже протягом останніх восьми років. Однак й досі виникають не завершені.

Щоправда, у цьому компоненті рейтингу є можливість досить швидко покращити позицію за допомогою впровадження механізму медіації для альтернативного врегулювання спорів за участі нейтральної сторони. Міністерство юстиції вже розробило Закон України «Про медіацію» (№3504). Він не лише запроваджує довгоочікуваний механізм добровільного позасудового врегулювання конфлікту, але і створює матеріальні стимули для використання медіації.

Замість висновків

Очевидно, для подальшого росту України в рейтингу Doing Business нам не вистачає темпів так званого «турборежиму», що ми бачили до початку пандемії. Але чи повернемось до нього ще коли-небудь - велике питання.

Хоча зовнішня і внутрішня ситуації можуть найближчим часом покращитися. По-перше, в світі розгортається вакцинація від коронавірусу і людство має надію на поступовий вихід з активної фази пандемії. По-друге, окремі напрямки покращення позиції України в рейтингу Doing Business були закріплені в нещодавно закріпленій урядом «Національній економічній стратегії 2030», що поступово набирає обертів.

І наостанок, маємо чіткий план дій та напрацювання. Треба лише наполегливо діяти.

Станіслав Брус, старший експерт з питань реформ бізнес клімату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства